Ухвала суду № 19002855, 02.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2011 року справа №2а/0570/10572/2011

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохін А. А.

суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/10572//2011 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 214 від 09.06.2011 року № 00006211840 на суму 221276,73 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

23 червня 2011 року Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулось з адміністративним позовом до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 214 від 09.06.2011 року № 00006211840 на суму 221276,73 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/10572/2011 позов задоволено у повному обсязі.

Визнано частково недійсним податкове повідомлення-рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції № 214 від 09.06.2011 року № 00006211840 на суму 221276,73 гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Красноармійська обєднана державна податкова інспекція Донецької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просила прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України з огляду на те, що жодна з осіб, які беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила наступне.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Державне підприємство «Селидіввугілля» (Далі ДП «Селидіввугілля»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 06.06.2005 року .

Красноармійською ОДПІ за наслідками проведеної камеральної перевірки податкової звітності ДП «Селидіввугілля» за геологорозвідувальні роботи, встановлені порушення та складено акт № 528/15-33426253 від 09.06.2011 року.

В акті перевірки зазначені порушення з боку ДП «Селидіввугілля» п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Далі - Закон № 2181) у вигляді несвоєчасної сплати самостійно визначених податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 2-4 квартал 2009 року (арк.с.22).

На підставі акта перевірки 09.06.2011 року Красноармійською ОДПІ прийнято податкове повідомлення рішення, № 00006211840, що є предметом оскарження у даній справі в частині нарахованого грошового зобовязання у сумі 221276,73 гривень.

Вказаним рішенням, за порушення, з боку позивача, у вигляді затримки на 189 календарних днів граничної сплати самостійно визначених податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 2-4 квартал 2009 року у сумі 482372,69 гривень, застосовано штраф у розмірі 50 %, на суму 241186,37 гривень.

Правовою підставою для нарахування штрафу, зазначено п.п. 17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 та ст. 126 Податкового кодексу України (Далі ПКУ).

Колегія суддів не погоджується з висновками акту перевірки, з огляду на наступне.

З описової частини акта перевірки вбачається, що відповідачем в обґрунтування висновків покладено обставини несвоєчасної сплати ДП «Селидіввугілля» узгоджених податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, які визначені наступним чином.

Податковим органом у рахунок погашення визначеного позивачем збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 2 квартал 2009 року згідно розрахунку № 11090 від 07.08.2010 на суму 205337,37 гривень із граничним терміном сплати 19.08.2009 року віднесено сплачені суми: - платіжним дорученням № 3637 від 11.01.2010 року на суму 388,11 гривень; - платіжним дорученням № 3644 від 20.01.2010 року на суму 181180,00 гривень; - платіжним дорученням № 679 від 29.01.2010 року на суму 13827,46 гривень; - платіжним дорученням № 3666 від 02.02.2010 року на суму 2817,80 гривень; - платіжним дорученням № 3671 від 04.02.2010 року на суму 138,04 гривень; - платіжним дорученням № 3671 від 04.02.2010 року на суму 9050,07 гривень; - платіжним дорученням № 3688 від 12.02.2010 на суму 239,94 гривень; - платіжним дорученням № 1565 від 24.02.2010 на суму 160797,95 гривень.

У погашення визначеного позивачем збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 3 квартал 2009 року згідно розрахунку №90017559923 від 09.11.2009 року на суму 231266,29 грн. із граничним терміном сплати 19.11.2009 року віднесено сплачені суми: - платіжним дорученням № 1565 від 24.02.2010 року на суму 154524,88 гривень; - платіжним дорученням № 2819 від 08.04.2010 року на суму 27282,60 гривень; - платіжним дорученням № 3789 від 14.04.2010 року на суму 9067,29 гривень.

В погашення визначеного позивачем збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 4 квартал 2009 року згідно розрахунку №9002828392 від 28.01.2010 року на суму 330020,24 гривень із граничним терміном сплати 19.02.2009 року віднесено сплачені суми : - платіжним дорученням № 12997 від 31.05.2010 року на суму 55575,65 гривень; - скасування пені від 30.06.2010 року на суму 3589,88 гривень; - скасування пені від 16.07.2010 року на суму 13782,80 гривень; - платіжним дорученням № 131 від 30.07.2010 року на суму 13172,22 гривень.

Відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних доручень, ДП «Селидіввугілля» здійснювало платежі наступним чином: - згідно платіжного доручення № 679 від 29.01.2010 року на суму 15250,00 гривень, у графі призначення платежу зазначено - збір за геологорозвідувальні роботи за 4 квартал 2010 року; - згідно платіжного доручення № 1565 від 24.02.2010 року на суму 343000,00 гривень, у графі призначення платежу зазначено - збір за геологорозвідувальні роботи за 1-й квартал 2010 року; - згідно платіжного доручення № 2819 від 08.04.2010 року на суму 30000,00 гривень, у графі призначення платежу зазначено - збір за геологорозвідувальні роботи за 1-й квартал 2010 року; - згідно платіжного доручення № 12997 від 31.05.2010 року на суму 60000,00 гривень, у графі призначення платежу зазначено - збір за геологорозвідувальні роботи за 2-й квартал 2010 року; - згідно платіжного доручення № 131 від 30.07.2010 року на суму 365000,00 гривень, у графі призначення платежу зазначено - збір за геологорозвідувальні роботи за 3-й квартал 2010 року, у т.ч. розстрочення червень, липень, 2010 року за рішенням ДОАС справа № 5381/07.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено здійснення податковим органом перерозподілу сплачених позивачем сум згідно вищезазначених платіжних доручень.

Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до описової частини акту перевірки у якості платіжних документів враховані рішення про скасування пені від 30.06.2010 року на суму 3589,88 гривень та від 16.07.2010 року на суму 13782,80 гривень.

Згідно письмових пояснень, наданих представником відповідача, рішення про скасування пені № 33 від 30.06.2010 року прийнято податковим органом на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, у справі № 115/10/0570, а рішення про скасування пені № 40 від 16.07.2010 року прийнято податковим органом на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду, яка набрала законної сили, у справі № 17276/09/0570.

Відповідач у письмових поясненнях підтверджує обставини зменшення суми податкового боргу за рахунок прийнятих рішень про скасування пені від 30.06.2010 року на суму 3589,88 гривень та від 16.07.2010 року на суму 13782,80 гривень.

Колегією суддів встановлено, що податковим органом при визначенні обставин несвоєчасної сплати, було взято до уваги відомості облікової картки платника податків у відповідності до яких ним віднесено суми сплачені дослідженими вище платіжними дорученнями в рахунок погашення податкового боргу за минулі податкові періоди, без урахування призначення платежу, зазначеного позивачем платіжних документах.

Також в обґрунтування обставин несвоєчасної сплати, податковим органом було взято до уваги відомості облікової картки платника податків у відповідності до яких ним у якості платіжних документів враховані рішення про скасування пені.

Таким чином, відповідач фактично здійснив перерозподіл сплачених позивачем сум в рахунок погашення боргу минулих податкових періодів без урахування цільового призначення платежу, та врахував рішення про скасування пені у якості платіжних документів. Здійснивши вказаний перерозподіл, відповідач прийшов до висновку про порушення граничних термінів сплати до бюджету збору за геологорозвідувальні роботи за 2-4 квартал 2009 року.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", джерелами сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Відповідно до п.1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІV „Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”.

Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Колегія суддів зазначає, що у даному випадку не підлягає застосуванню Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Таке право податкового органу не передбачено будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, який є спеціальним законом з податків питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Самостійний перерозподіл податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які зазначено в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого п.7.7 ст. 7 Закону.

Таким чином, законодавством України, що діяло на час виникнення спірних правовідносин не було передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків мали уживатись передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуватися штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

Розбіжності між фактичними обставинами, встановленими у судовому засіданні та обставинами встановленими актом перевірки, виникли внаслідок неправомірних дій податкового органу, у вигляді перерозподілу сум сплачених позивачем платіжними дорученнями № 679 від 29.01.2010 року, № 1565 від 24.02.2010 року, № 2819 від 08.04.2010 року, № 12997 від 31.05.2010 року, № 131 від 30.07.2010 року, та врахування рішень податкового органу про скасування пені від 30.06.2010 року та від 16.07.2010 року у якості платіжних документів зарахованих в рахунок в рахунок погашення податкового боргу за 2-4 квартал 2009 року зі збору за геологорозвідувальні роботи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про документальну необґрунтованість висновків акту перевірки в частині заявлених позовних вимог.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Відповідно до розрахунку суми фінансової санкції до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд з урахуванням вищевикладених обставин вважає безпідставно нарахованими суми штрафу на платежі здійсненими позивачем за датами : - 29.01.2010 року, сума 13827,46 гривень, штраф 50 % у сумі 6913,73 гривень; - 24.02.2010 року, сума 160797,95 гривень, штраф 50 % у сумі 80398,98 гривень; - 24.02.2010 року, сума 154524,88 гривень, штраф 50 % у сумі 77262,44 гривень; - 08.04.2010 року, сума 27282,60 гривень, штраф 50 % у сумі 13641,30 гривень; - 31.05.2010 року, сума 55575,65 гривень, штраф 50 % у сумі 27787,83 гривень; - 30.06.2010 року, сума 3589,88 гривень, штраф 50 % у сумі 1794,94 гривень; - 16.07.2010 року, сума 13782,22 гривень, штраф 50 % у сумі 6891,40 гривень; - 30.07.2010 року, сума 13172,22 гривень, штраф 50 % у сумі 6586,11 гривень.

Отже, загальна сума безпідставно нарахованих платежів складає 221276,73 гривень.

Враховуючи те, що висновки акту перевірки не підтверджуються в частині заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсним в частині нарахування штрафу на суму 221276,73 гривень.

З огляду на викладене колегія суддів, погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області до Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» ДП «Донвуглереструктуризація» в особі відокремленого підрозділу Горлівська виконавча дирекція з ліквідації шахт ДП «Донецька обласна Дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплатута доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 2 у розмірі 290574,09грн.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/10572//2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2011 року по адміністративній справі № 2а/0570/10572//2011 за позовом Державного підприємства «Селидіввугілля» до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення № 214 від 09.06.2011 року № 00006211840 на суму 221276,73 грн. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Г.М. Міронова

І.В. Юрко