Ухвала суду № 19002808, 09.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2011 року справа №2а-10031/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів Юрко І.В. , Блохін А. А.

при секретарі судового засідання Діденко О.С., за участю представника позивача: Ямбогло О.А., представника відповідача: Масленнікової Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі № 2а-10031/10/1270 за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 27604245 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач 20.12.2010 року звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, та з урахуванням змінених позовних вимог просив суд визнати протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, що полягла у не проведенні перевірки заявлених у податковій декларації даних та ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Стахановський завод феросплавів» податку на додану вартість за квітень 2010 року, та стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186513, р/р 26003130026039 в ПАТ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за квітень 2010 року в сумі 27604245 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Визнана протиправною бездіяльність Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, що полягла у ненаданні до органу державного казначейства висновку про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Стахановський завод феросплавів» податку на додану вартість за квітень 2010 року.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» (код ЄДРПОУ 00186513, р/р 26003130026039 в ПАТ «Приватбанк» м. Дніпропетровськ, МФО 305299) суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з ПДВ за квітень 2010 року в сумі 27604245 грн. (двадцять сім мільйонів шістсот чотири тисячі двісті сорок пять гривень).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» витрати по сплаті судового збору в розмірі та 1703,40 грн. (одна тисяча сімсот три гривні 40 копійок).

Не погодившись з данною постановою суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Луганську подала апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі № 2а-10031/10/1270 та ухвалити нове рішення, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вважає постанову суду першої інстанції прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що ним правомірно ініційовано проведення зустрічних перевірок основних постачальників позивача по ланцюгу до виробника для зясування фактичної сплати ПДВ, оскільки сума заявлена субєктом господарювання до бюджетного відшкодування, може бути відшкодована лише у разі підтвердження надходження податку до Державного бюджету України. Апелянт вказує, що зі змісту судового рішення у справі не вбачається дослідження судом першої інстанції у контексті вказаних норм Закону № 168 та ст.ст. 163, 207 КАС України, положення якої кореспондуються зі ст.ст. 11,69, 71 цього Кодексу, факту понесення платником податкової вигоди, обставин фактичного здійснення господарських операцій, результати яких стали підставою для заявлених сум ПДВ до відшкодування, використання придбаних товарів (робіт, послуг) у господарській діяльності з досягненням економічних і соціальних результатів, а також мети одержання прибутку, тоді як це має істотне значення для правильного вирішення спору.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи сторін, вивчивши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.05.2010 року позивачем було подано до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2010 року, якою (з урахуванням уточнюючих розрахунків визначено) визначено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню, в розмірі 27604245 грн.

Того ж дня, позивачем було подано до СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 27604245 грн., визначеній у податковій декларації з ПДВ за квітень 2010 року.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ «Стахановський завод феросплавів», поданої за квітень 2010 року, за результатами якої складено довідку від 08.06.2010 року № 75/08-3/00186513.

Перевіркою встановлено, що задекларована платником у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року сума в розмірі 27604245 грн. відповідає сумі бюджетного відшкодування, визначеній за результатами документальної невиїзної (камеральної) перевірки. Таким чином, підтверджено бюджетне відшкодування в сумі 27604245 грн.

Згідно довідки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про розмір залишку невідшкодованих сум податку на додану вартість, що рахується в бюджетній заборгованості ПАТ «Стахановський завод феросплавів» код 00186513, станом на 12.01.2011 року залишок бюджетної заборгованості за звітний період становить 27604245 грн.

Згідно висновку № 425/24 судово-економічної експертизи, складеного експертом-економістом Луганського відділення Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз 20.05.2011 року, висновки довідки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську від 08.06.2010 року № 75/08-3/00186513 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ПАТ «Стахановський завод феросплавів» за квітень 2010 року, проведеної на підставі п.п. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), про обґрунтованість бюджетного відшкодування ПАТ «Стахановський завод феросплавів» в сумі 27604245 грн. підтверджується наданими первинними документами та регістрами бухгалтерського та податкового обліку Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

Згідно із підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то у відповідності із підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на дату виникнення спірних правовідносин):

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів (підпункт 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій (підпункт 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (підпункт 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу (підпункт 7.7.6 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»).

Якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то у відповідності із підпунктом 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених в позовній заяві вимог та їх задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську у справі № 2а-10031/10/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 липня 2011 року у справі № 2а-10031/10/1270 за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню за декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року в сумі 27604245 грн. - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст складено 09 вересня 2011 року.

Головуючий суддя Міронова Г.М.

Судді Юрко І.В.

Блохін А.А.