Ухвала суду № 19002709, 09.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Радіонова О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2011 року справа №2а-23126/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Радіонової О.О.

суддів , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засіданняКасьяновій В.М.

за участю представників від:

позивача: ОСОБА_3 представник за дов. від 04.10.2010р.

відповідача: не з»явився, повідомлений належним чином

від прокурора: не з»явився, повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому Державної податкової інспекції

засіданні апеляційну скаргу у Ленінському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від26 травня 2011 року

по адміністративній справі № 2а-23126/10/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Екоресурси-плюс»

до Державної податкової інспекції

у Ленінському районі м. Донецька

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоресурси-плюс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 21.09.2010 року № 0008831542/0 (т. 1 арк. спр.2-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року позовні вимоги задоволені, скасоване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 21 вересня 2010 року №0008831542/0, яким позивачеві донараховано суму податкового зобовязання з податку на додану вартість 1427466грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 713733грн. у загальній сумі 2141199грн. (т. 3 арк. спр.209-214).

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведені факти нікчемності правочину за відповідними господарськими операціями. Визначення позивачеві податку на додану вартість в розмірі 1427466грн. спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

Також суд першої інстанції зазначив, що неправомірність нарахування позивачеві податку на додану вартість у сумі 1427466 грн. призводить до неправомірності застосування податковим органом до позивача відповідних штрафних санкцій у сумі 713733 грн.

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (т.4 арк. спр. 1-3).

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції при дослідженні товарно-транспортних накладних та актів приймання-передачі не надано належної оцінки тому факту, що вони не відповідають вимогам пунктам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не мають обовязкових реквізитів, а саме: не містять посад та прізвищ, імен та по-батькові осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій та правильність їх оформлення, підписи вантажовідправників, адреси пунктів навантаження, підписи вантажовідправників, адреси пунктів навантаження та розвантаження вантажу тощо, що ставить під сумнів реальний характер перевезення по зазначеним документам.

Також апелянт вказує на те, що в матеріалах справи відсутній журнал реєстрації позивачем довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

На думку скаржника, суд першої інстанції не дослідив акти документальних невиїзних перевірок контрагентів, відповідно до яких у постачальників позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Крім того, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги показання директора підприємства про відсутність відношення до діяльності підприємства.

Позивач у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відповідач та прокурор у судове засідання не з»явилися про дату, час а місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Колегія суддів обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши матеріали справи, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Екоресурси-плюс» є юридичною особою, включено до ЄДРПОУ за №33671210, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька та зареєстрований як платник податку на додану вартість - свідоцтво №18173143 від 26 липня 2005 року ( т. 1 а.с.114-134).

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по операціях з ТОВ «Маргеотех» і ПП «Фірма ТОМЬ» за період 01.01.2009р. по 31.05.2010р., результати якої оформлені актом перевірки №3700/23-3/33671210 від 19.08.2010р. (т 1 а.с.26).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.09.2010 року № 0008831542/0, яким позивачеві згідно з п.п. ”б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 2141199грн.00коп., у тому числі основний платіж 1427466 грн., штрафні(фінансові) санкції 713733 грн. Штрафні санкції нараховані згідно п.п.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( т. 1 а.с.27).

З акту перевірки вбачається, що підставою нарахування позивачеві податку на додану вартість в сумі 1427466 грн. стало порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі Закон про ПДВ) в частині заниження податку на додану вартість за січень 2009р. в сумі 26248 грн., лютий 2009р. в сумі 28570 грн.. березень 2009р. в сумі 80894 грн., квітень 2009 р. в сумі 103080 грн., травень 2009р. в сумі 80105 грн., червень 2009р. в сумі 75077 грн., серпень 2009р. в сумі 18400 грн., вересень 2009р. в сумі 115000 грн., жовтень 2009р. в сумі 130066 грн., листопад 2009р. в сумі 93536 грн., грудень 2009р. в сумі 222000 грн., січень 2010р. в сумі 54000 грн., лютий 2010р. в сумі 18401 грн., березень 2010р. в сумі 279410 грн., квітень 2010р. в сумі 102749 грн.

Вказане порушення, на думку ДПІ, виникло внаслідок безпідставного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість (надалі ПДВ) за нікчемними угодами, укладеними між позивачем та ПП «Фірма ТОМь» і ТОВ «Маргеотех». Так, згідно матеріалів невиїзних перевірок зазначених контрагентів, отриманих від ДПІ в Іллічівському районі м. Маріуполя встановлено, що фінансово-господарська діяльність зазначених підприємств здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські відносини між ПП «Фірма ТОМь», ТОВ «Маргеотех» з контрагентами (у т.ч. позивачем) є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

В ході проведення перевірок цих підприємств не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв»язку з відсутністю(ненаданням до перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів. Отже, зазначені правочини за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. відповідно до ч.1,2 ст.215, ч.5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов»язані з їх недійсністю.

За результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маргеотех» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р. ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя був складений акт № 288/23-1/34273396 від 29.06.2010р., у якому зазначено, що проведено аналіз податкової звітності ТОВ «Маргеотех» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ за період з 01.01.09р. по 31.03.2010р., та по встановленим розбіжностям у додатку №5, співробітниками ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя був надісланий запит до ТОВ «Маргеотех» щодо надання пояснень та документального підтвердження встановлених розбіжностей, на що від ТОВ «Маргеотех» отримано лист №18 від 08.02.2010р. та протокол вилучення ГВПМ ДПІ у м. Маріуполя від 02.12.2009р., в якому зазначено про вилучення у даного підприємства всієї бухгалтерської та первинної документації (т. 1 а.с.144-147).

Крім того, у цьому акті перевірки ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя зазначено, що ТОВ „Маргеотех” додаток К1 до декларації з податку на прибуток не подавало, що свідчить про відсутність основних засобів на підприємстві.

Відповідно до наданих цим підприємством розрахунків комунального податку кількісний склад працівників за період, що перевірявся, склав 2 особи. З приводу наявності складських приміщень та інших обставин, які б свідчили про діяльність ТОВ „Маргеотех”, керівництвом підприємства надано не було.

Перевіркою встановлено, що останню податкову звітність підприємством було надано з податку на додану вартість за березень 2010р., з податку на прибуток за 1 квартал 2010р.

Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі м.Маріуполя було проведено невиїзну позапланову перевірку ПП «Фірма Томь» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р., яка оформлена актом від 29.06.2010р. №290/23-1/22041152. Актом перевірки встановлено, що фактично підприємство знаходиться за адресою: 87500, м.Маріуполь, вул.Льотна, буд.8. У періоді, який перевірявся, зареєстрований як платник податку на додану вартість(свідоцтво від 01.01.2009р. №013782). ПП «Фірма ТОМЬ» у період, що перевірявся, мало право займатися, зокрема, оптовою торгівлею будівельними матеріалами;іншими видами оптової торгівлі. Загальна чисельність працюючих на підприємстві відповідно до даних 1-ДФ склала: станом на 01.07.2008р. 3 особи, у т.ч. за сумісництвом 1 особа; станом на 01.10.2008р. 3 особи, у т.ч. за сумісництвом 1 особа ( т. 1 а.с.148-151).

При проведенні аналізу податкової звітності ПП «Фірма Томь» згідно деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов»язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ на момент проведення перевірки за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., станом на 29.06.2010р. ДПІ встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств-контрагентів на загальну суму 2837237,5 грн. та у зв»язку з тим, що на запити ДПІ щодо надання пояснень та документального підтвердження стосовно встановлених розбіжностей ПП «Фірма ТОМь» надана відповідь, що первинні документи були втрачені та триває їх відновлення.

З урахуванням зазначених фактів, ДПІ в Іллічівському районі зробила висновок про здійснення фінансово-господарської діяльності ПП «Фірма Томь» за межами правового поля. На думку податкового органу, фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Фірма Томь» та контрагентами є такими , що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

У зазначених актах перевірок було зазначено порушення з боку ТОВ „Маргеотех” та ПП «Фірма Томь» ч.5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними, по правочинах при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.622,655 та 656 Цивільного кодексу України.

Також, в актах зазначено про відсутність обєктів оподаткування податком на додану вартість з підприємствами-постачальниками у розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом першої інстанції також встановлено, що між позивачем (Покупець) та ТОВ «Маргеотех» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару №25 від 23.04.2008р. (т. 1 а.с.89-91).

Підпунктом 3.1 п.3 цього договору визначено, що поставка товару здійснюється шляхом самовивезення. В матеріалах справи міститься копія договору про співпрацю по вантажним перевезенням від 01.01.2009р. , укладеного позивачем з ПП «3В», згідно до якого позивач отримував послугу по перевезенню вантажів від зазначеного підприємства.

Відповідно до договору №25 від 23.04.2008р. та специфікацій до нього позивачем було отримано вугілля та інший товар, що засвідчується видатковими накладними№132 від 10.02.2009р., №331 від 31.03.2009рж., №391 від 22.04.2009р., №533 від 28.05.2009р., №635 від 19.06.2009р., №РН000000912 від 31.08.2009р., №РН-00001014 від 30.09.2009р., №РН-00001804 від 30.10.2009р., №РН-00001959 від 27.11.2009р., №РН-00002116 від 29.12.2009р., №РН-0000090 від 29.01.2010р., №РН-00000180 від 26.02.2010р., №РН-00000260 від 19.03.2010р.. №РН-00000278 від 24.03.2010р., №РН-00000308 від 31.03.2010р., №РН-00000249 від 18.03.2010р., №РН-00000270 від 22.03.2010р. (а.с.31-86).

ТОВ «Маргеотех» на поставку товару були виписані податкові накладні №49 від 16.01.2009р. на суму 157489,02 грн., у т.ч. ПДВ 26248,17 грн., №132 від 10.02.2009р. на суму 171420,84 грн., у т. ч. ПДВ 28570,14 грн., №331 від 31.03.2009р. на суму 566407,08грн., у т.ч. ПДВ 94401,18 грн., №391 від 22.04.2009р. на суму 537440,28 грн.. у т.ч. ПДВ 89573,38 грн., №533 від 28.05.2009р. на суму 501157,80 грн.. у т.ч. ПДВ 83526,30 грн., №635 від 19.06.2009р. на суму 429517,32 грн., у т.ч. ПДВ 71586,22 грн., №912 від 31.08.2009р. на суму 110400,00 грн.. у т.ч. ПДВ 18400,00 грн.. №1014 від 30.09.2009р. на суму 690000,00 грн., у т.ч. ПДВ 115000,00 грн., №1804 від 30.10.2009р. на суму 780396,00 грн.. у т.ч. ПДВ 130066,00грн., №1959 від 27.11.2009р. на суму 561213,48 грн., у т.ч. ПДВ - 93535,58 грн., №2116 від 29.12.2009р. на суму 1332000,00грн., у т.ч. ПДВ 222000,000 грн., №90 від 29.01.2010р. на суму 324000,00 грн., у т.ч. ПДВ 54000,00 грн., №180 від 26.02.2010р. на суму 110406,00 грн.. у т.ч. ПДВ 18401,00 грн., №260 від 19.03.2010р. на суму 245619,00 грн., у т.ч. ПДВ 40936,50 грн., №278 від 24.03.2010р. на суму 206160,00 грн., у т.ч. ПДВ 34360,00 грн., №308 від 31.03.2010р. на суму 491238,00 грн., у т.ч. ПДВ 81873,00 грн., №249 від 18.03.2010р. на суму 456000,00грн., у т.ч. ПДВ 76000,00 грн., №270 від 22.03.2010р. на суму 277440,00 грн.. у т.ч. ПДВ 46240,00 грн. 9т.3 а.с.103-120).

Позивач отримав зазначений товар, що підтверджується актами приймання-передачі продукції та оплатив його, що засвідчується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Перевезення отриманого товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які також містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.206-233).

В подальшому отриманий позивачем товар був реалізований ТОВ «Центр Стайл», ТОВ «Компанія Торнадо», ВАТ «ЦЗФ Октябрьська», КП «Комунекоресурси», ТОВ «Укрековугілля», що підтверджується відповідними договорами поставки, укладеними позивачем із зазначеними підприємствами, видатковими накладними, податковими накладними, актами приймання-передачі вугільної продукції ( т.2 а.с.28).

Крім цього, в матеріалах справи містяться, зокрема, акти списання №СпТ-000003 від 31.10.2009р., №СпТ-000006, №СпТ-000007 від 31.03.2010р. від 30.11.2009р., картки обліку малоцінних та швидкозношувальних предметів ТОВ «Укрековугілля», з яких вбачається, що отриманий від позивача товар за ланцюгом ТОВ «Маргеотех» - позивач ТОВ «Укрековугілля» було належним чином оприбутковано, обліковано та списано.

В підтвердження зазначених обставин в матеріалах справи міститься також акт списання отриманого від позивача товару КП «Комунекоресурси».

Між позивачем (Покупець) та ПП «Фірма ТОМь» (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу товару б/н від 01.04.2010р. (т. 1 а.с.87-88).

Відповідно до цього договору та специфікацій до нього позивачем було отримано товар, що засвідчується видатковими накладними №РН-00000673 від 15.04.2010р., №РН-00000675 від 16.04.2010р., №РН-00000683 від 21.04.2010р., №РН-00000706 від 26.04.2010р., №РН-00000709 від 28.04.2010р., №РН-00000712 від 30.04.2010р., №00000713 від 30.04.2010р., №РН-00000686 від 07.05.2010р., №РН-00000759 від 31.05.2010р.(т.3 а.с.164-178).

ПП «Фірма ТОМь» на поставку товару були виписані податкові накладні №673 від 15.04.2010р. на суму 16106,57 грн., у т.ч. 2684,43 грн., №675 від 16.04.2010р. на суму 304722,00 грн., у т.ч. ПДВ 50787,00 грн., №683 від 21.04.2010р. на суму 4134,24 грн., у т.ч. ПДВ 689,04 грн., №706 від 26.04.2010р. на суму 15444,00 грн., у т.ч. ПДВ 2574,00грн., №709 від 28.04.2010р. на суму 91949,02 грн., у т.ч. ПДВ 15324,84 грн., №712 від 30.04.2010р. на суму 154440,00 грн., у т.ч. ПДВ 25740,00 грн., №713 від 30.04.2010р. на суму 29700,00 грн., у т.ч. ПДВ 4950,00 грн., №686 від 05.05.2010р. на суму 218000,00грн., у т.ч. ПДВ 36333,34 грн., №738 від 12.05.2010р. на суму 81000,00 грн., у т.ч. ПДВ 13500,00 грн., №739 від 13.05.2010р. на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000грн., №745 від 18.05.2010р. на суму 14000,00 грн., у т.ч. ПДВ 2333,34 грн., №748 від 21.05.2010р. на суму 170000,00 грн., у т.ч. ПДВ 28333,34 грн., №759 від 25.05.2010р. на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000,00 грн. Оплата продукції підтверджується відповідними платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи. Перевезення отриманого товару підтверджується товарно-транспортними накладними, які також містяться в матеріалах справи ( т. 3 а.с.184-196).

В подальшому отриманий позивачем товар був реалізований ТОВ «Торговий дім Машресурси», ТОВ «Укрековугілля», ПП "3В», що підтверджується відповідними договорами поставки, укладеними позивачем із зазначеними підприємствами, видатковими накладними , податковими накладними, актами приймання-передачі вугільної продукції.

В матеріалах справи містяться, зокрема, акти списання №ТД-0000007 від 30.04.2010р. ТОВ «ТД Машресурси», №СпТ-000009 від 30.04.2010р. ТОВ «Укрековугілля», №3В-0000066 від 30.04.2010р., №3В-0000073 від 31.05.2010р. ПП «ЗВ», з яких вбачається що отриманий від позивача товар за ланцюгами ПП «Фірма ТОМь» - позивач ТОВ «Укрековугілля», ПП «Фірма ТОМь» - позивач ТОВ «ТД Машресурси» було належним чином оприбутковано, обліковано та списано.

Також в матеріалах справи є акти №0000000007 від 30.04.2010р., №3В-0000002 від 31.05.2010р., №3В-0000002 від 31.05.2010р. введення в експлуатацію основних засобів, з якого вбачається, що отриману ПП «ЗВ» від позивача дизельну електростанцію за ланцюгом ПП «Фірма ТОМь» - позивач ПП «ЗВ» було оприбутковано на склад, прийнято на баланс підприємства та присвоєно інвентарний номер.

Крім цього, в матеріалах справи містяться копії сертифікатів якості товару, отриманого позивачем від ПП «Фірма ТОМь», ТОВ «Маргеотех» ( т.3).

Відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності визначення податковим органом суми податкового зобовязання з податку на додану вартість та правомірності відображення позивачем у податковому обліку здійснення відповідних господарських операцій.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, Законом України від 04 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон №2181), Законом України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі Закон №168) та Законом України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі Закон №509).

Згідно з пунктом 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Підпунктом 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону №168 визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Згідно з підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 7.7.1 статті 7 Закону № 168 встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутностізараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2 статті 7 Закону №168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 7.7.1. цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплачений отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальником таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону №168не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить лише від їх сплати в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до вимог підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пунктом 1.4 статті 1 Закону визначено, що поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання.

Згідно з пунктом 3.1. статті 3 Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Пунктом 3.2. статті 3 Закону визначений перелік операцій, які не є об'єктом оподаткування.

Пунктом 10.1. статті 10 Закону визначене коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є:

а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону;

б) митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону;

в) у разі якщо сплата податку особами, визначеними у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, розстрочується шляхом надання податкового векселя, - платник податку, який надав такий податковий вексель;

г) при наданні послуг нерезидентом - його постійне представництво, а при відсутності такого - особа, яка отримує такі послуги, якщо місце надання таких послуг знаходиться на митній території України;

д) платники податку, визначені підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, що здійснюють операції з реалізації конфіскованого майна.

Пунктом 10.2. статті 10 Закону передбачено, що платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за достовірність та своєчасність визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Аналіз наведених норм доводить, що обєктом оподаткування є господарська операція з поставки товару, а підставою нарахування податкового кредиту є наявність у платника податку виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства і сплата продавцю вартості товару з ПДВ. Ці підстави є достатніми, але не вичерпними для визначення податкового кредиту.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що факт придбання та подальшого використання в господарській діяльності товару, отриманого позивачем від ТОВ «Маргеотех» та ПП «Фірма ТОМь», підтверджується належними первинними документами, які містяться в матеріалах справи, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, рахунками, актами приймання-передачі, товарно-транспортними накладними.

Подальший продаж товару також підтверджується належними первинними, бухгалтерськими документами.

Колегія суддів не приймає до уваги доданий до апеляційної скарги висновок експерта від 02 червня 2011 року № 99, оскільки умовою даного висновку є безтоварність операцій по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Маргеотех» та ПП «Фірма ТОМъ», яка спростовується наявними в матеріалах справи документами.

Крім того, даний висновок експерта базується на його припущеннях, а не на первинних документах позивача.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що висновок податкового органу про відсутність факту передачі товару, його зберігання, транспортування та використання в господарській діяльності спростовується зібраними по справі доказами.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у адміністративній справі № 2а-23126/10/0570 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року у адміністративній справі №2а-23126/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоресурси-плюс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення рішення від 21 вересня 2010 року № 0008831542/0 залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 09 вересня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.

Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 12 вересня 2011 року.

Головуючий суддя О.О.Радіонова

Судді О.А. Нікулін

С.В. Жаботинська