Ухвала суду № 19002583, 31.08.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ірметова О.В.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 року справа №2а-4216/11/1270

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохін А. А.

суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року у справі № 2а-4216/11/1270 за позовом Приватного підприємства «Донпромрезерв» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганськ про визнання дій протиправними, -ВСТАНОВИЛА:

24.05.2011 року Приватне підприємство «Донпромрезерв» звернулось з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганськ про визнання дій протиправними.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року у справі № 2а-4216/11/1270 позовні вимоги задоволено.

Визнано дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення невиїзної документальної перевірки Приватного підприємства «Донпромрезерв» протиправними.

Визнано протиправними дії Ленінської МДПІ у м.Луганську щодо складання акту перевірки від 28.03.11 №143/23-31196276 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства «Донпромрезерв», код за ЄДРПОУ 31196276, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 31.12.10».

Не погодившись з таким рішенням, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекції у м. Луганську подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України з огляду на те, що жодна з осіб, які беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів встановила наступне.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те. що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно- правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач - Приватне підприємство «Донпромрезерв» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 18 жовтня 2000 року.

ПП «Донпромрезерв» взято до податкового обліку Ленінською МДПІ у м. Луганську 24.10.2000, що підтверджується довідкою №303 від 16.03.2009 про взяття на облік.

ПП «Донпромрезерв» є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100217402 від 30.10.2000.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78. ст.79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у М.Луганську від 25.03.2011 №536 проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 по 31.12.2010.

За результатами перевірки було складено акт від 28.03.2011 №143/23-31196276.

З акту перевірки вбачається, що податковим органом на адресу підприємства надсилався запит від 04.03.2011 №9526/8/23-5-300 щодо здійснення господарських операцій, постачання товарів, послуг, повноти декларування податкових зобов'язань правомірності формування податкового кредиту платником ПДВ та документальне підтвердження.

З акту перевірки вбачається, що на думку податкового органу, ПП «Донпромрезерв» безпідставно сформовано податкові зобовязання з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг в сумі 821141 гри., в тому числі за грудень 2010р. у сумі 821141 грн. та завищено податковий кредит з ПДВ по операціях з придбання товарів, робіт та послуг в сумі 780083.00 грн. за грудень 2010 року.

У зв'язку з тим, що підприємством не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань з ПДВ по операціям продажу товарів, робіт та послуг: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків №№ 311 «Поточні рахунки у національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 70 «Доходи від реалізації», 641 Розрахунки по податкам», 643 «Податкові зобов'язання», 681 «Розрахунки по авансам отриманим», податкові накладні, реєстри виданих податкових накладних, видаткові накладні, тощо. За таких підстав податковий орган дійшов висновку угоди укладені між ПП «Донпромрезерв» та його покупцями не спричинила реального настання правових наслідків.Спірне питання на думку позивача полягає в тому, що податковим органом допущено процедуру проведення невиїзної документальної перевірки та викладених у акті висновків щодо завищення податкового кредиту та податкового зобов'язання, нікчемності угод.

Згідно з ст. 11 Закону України «Про податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами. їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.Відповідно до п.п.20.1.1, 20.1.4. 20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право: запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час. на які запрошується платник податків (представник платника податків); проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.Відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнога нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної га іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі іа результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно з п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, перелічених в цій статті, зокрема п.п.78.1.4. на який посилається Ленінська МДПІ у м. Лугнаську в своєму наказі від 25.03.2011 №536 - виявлення недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення га їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем в порушення вимог п.42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, запит щодо надання пояснень га письмових доказів не було надіслано рекомендованою кореспонденцією, а тому у відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську не було обставин, які надають право податковому органу на проведення позапланової документальної перевірки. Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.Згідно з п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Порядок листування з платником податків визначено ст.42 Податкового кодексу України.Так. відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.З систематичного аналізу зазначених норм Податкового кодексу вбачається, що податковий орган має право приступити до проведення позапланової документальної перевірки за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.Так, відповідач в порушення п. 42.2 ст.42. п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України не вручив платнику податку або його уповноваженому представнику копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та не надіслав платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення копії наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, тому у відповідача Ленінської МДПІ у м. Луганську не було підстав для початку проведення перевірки.Згідно до вимог пункту 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про надання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав :за результатами аналізу податкової інформації, отриманої установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;в інших випадках, передбачених цим Кодексом.Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня. що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзаці першому га другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.Відповідно до пункту 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27 грудня 2010 року (далі Порядок), у запиті зазначаються: 1) посилання на норму закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; 2) підстави для надіслання запиту; 3) опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.Пунктом 15 Порядку встановлено, що у разі, коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надати відповідь на такий запит.Згідно до вимог ст. 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби у випадках, не передбачених цим Кодексом.Крім того, відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу XIX Прикінцевих положень ПК України Закон України «Про податок на додану вартість» визнано таким, що втратив чинність.

Враховуючи, що відповідно до ст.ст.33, 34 ПК України звітний період позивача наступив у січні 2011 року за грудень 2010 року, та відповідно до положень ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операції з придбання або виготовлення товарів ( у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до ч. 2 п. 201.15 ст. 201 ПК України платники податку щомісяця, в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено податковий звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих га отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.

Дії позивача з надання відповідачеві тільки податкових накладних цілком відповідають вимогам діючого податкового законодавства, враховуючи, що відповідач не давав запит у встановленій законодавством формі та не вказував переліку необхідних йому документів та підстав з їх надання.

Із системного аналізу зазначених норм податкового законодавства України виходит ь. що відповідачем було порушено вимоги та положення ст. ст. 16, 44, 46, 73, 75, 77, 78, 79, 83 та 85 ПК України, що призвело до порушення порядку витребування документів у платника податків, призначення перевірки, її проведення та оформлення результатів, а також розгляду заперечень на акт перевірки.

Відповідно до п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк);

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

На момент складання позивачем податкової декларації з податку на додану вартість діяв Порядок заповнення податкової декларації, затверджений наказом ДПА України № 166 від 30.05.97, зареєстрований в Міністерстві м. Київ юстиції України 09 липня 1997 року за N 250/2054 (далі - Порядок №166).

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 Порядку №166 у рядках 1-5 декларації вказуються загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді виникло податкове зобов'язання (оподатковувані за ставкою 20 відсотків, нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 5 Закону №168 та тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до статті 11 Закону чи інших нормативно-правових актів), та обсяги поставки, що не є об'єктом оподаткування (пункт 3.2 статті 3 Закону).Згідно з п. 5.7. Порядку №166 до розділу II ''Податковий кредит" (рядки 10-15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку, а також тих. які не призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з метою їх використання для поставки послуг за межами митної території України, місце поставки яких визначається відповідно до пункту 6.5 статті 6 Закону (168/97-ВР), окремо за цілями використання (здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від оподаткування, не є об'єктом оподаткування).

З матеріалів справи вбачається, що при поданні декларації позивачем було зазначено у відповідних рядках суми податкового зобов'язання та податкового кредиту, які підтверджують правомірність формування податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Щодо висновку відповідача про нікчемність угод, укладених ПП «Донпромрезерв» з контрагентами слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зокрема, недійсним , відповідно до ст. 215 ЦК України є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Положення ст. ст. 207 і 208 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно із ч. 1 ст. 203. ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.І ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих. що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов язані з його недійсністю.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин. який порушує публічний порядок, є нікчемним.Статтею 626 та статтею 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.Згідно ст. 655 ЦК України,за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.Отже, позивачем було здійснено фактичні господарські операції, що було підтверджено їм належними первинними документами бухгалтерського обліку, наданими разом із запереченнями органу державної податкової служби одразу після отримання акту перевірки.Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.Згідно до ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995. первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні ма ги такі обов'язкові реквізити : назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвище і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.Слід зазначити, що факт здійснення позивачем господарської операції із придбання товарів (робіт, послуг) підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та встановлюють факт здійснення правочину із реальними наслідками для сторін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог правильним.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення. Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року у справі № 2а-4216/11/1270 за позовом Приватного підприємства «Донпромрезерв» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганськ про визнання дій протиправними- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий А.А. Блохін

Судді : Г.М. Міронова

І.В. Юрко