Постанова № 19002396, 09.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Білак С. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2011 року справа №2а-28145/10/0570

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів ,

при секретарі Костромній Г.С.

з участю представника позивача Ратнікової Є.М.

представників відповідача: 1. Сулімова О.П. 2. Чекайлова А.Е. 3. Гурінової І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 р. у справі № 2а/28145/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс» до 1. Державної податкової інспекції у м.Торезі Донецької області, 2. Державної податкової адміністрації у Донецькій області, 3.Головного державного податкового ревізора-інспектора державної податкової адміністрації у Донецькій області Гурінової Ірини Олександрівни, 4. Головного державного податкового ревізора-інспектора державної податкової адміністрації у Донецькій області Джеломанова Івана Васильовича про визнання протиправним та незаконними дій та визнання недійсним рішення по застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Торезі Донецької області, Державної податкової адміністрації у Донецькій області, Головного державного податкового ревізора-інспектора державної податкової адміністрації у Донецькій області Гурінової Ірини Олександрівни, Головного державного податкового ревізора-інспектора державної податкової адміністрації у Донецькій області Джеломанова Івана Васильовича про визнання протиправним та незаконними дій та визнання недійсним рішення по застосування штрафних санкцій.

Просив визнати незаконними та протиправними дії відповідача по постановленню рішення про застосування фінансових санкцій на підставі неіснуючого акту перевірки №0026/05/24/23/20324667 від 04.03.2010р.; визнати недійсним постановлене рішення про застосування штрафних санкцій від 16.03.2010р. за №0000352320 ДПІ у м.Торез Донецької області на суму 10052,55 грн.; визнати протиправним невиконання ДПІ у м. Торезі Донецької області припису висновку ДПА в Донецькій області по результатам розгляду акту перевірки від 25.02.2010р. по наданню ДПА в Донецькій області зазначених у висновку документів; визнати незаконним і протиправним порушення ДПА в Донецькій області порядку проведення перевірки позивача, позбавлення позивача права на заперечення і бездіяльність по прийняттю рішення по результатам перевірки позивача; визнати незаконними і протиправними дії перевіряючих посадових осіб ДПА в Донецькій області Гурінової І.О. та Джеломанова І.В. по проведенню інвентаризації матеріально-товарних цінностей, внесення в акт перевірки від 25.02.2010р. невідповідних дійсності фактів; визнати, що рішення про застосування фінансових санкцій до позивача постановлено неналежною особою ДПІ у м. Торез.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2011 року у задоволенні позовних вимог позивачу було відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не відповідність висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що посадові особи відповідача порушили порядок перевірок, передбачений Законом України «Про державну податкову службу», внаслідок чого не мали права приступати до проведення перевірки.

Відповідачами не перевірявся об»єкт оподаткування юридична особа ТОВ «Скіф-сервіс».

Відповідач ДПА в Донецькій області неправомірно передав акт перевірки від 25.02.2010р. та інші матеріали перевірки ДПІ в м.Торезі супровідним листом від 01.03.2010р. без будь-яких поставлених завдань, на підставі чого відповідач ДПІ в м.Торез в порушення порядку перевірки, постановив рішення про застосування фінансових санкцій, на що не мав, ані компетенції, ані фактичних підстав.

Висновком ДПА в Донецькій області приписав ДПІ в м.Торезі забезпечити надання документів, які були відсутні на момент перевірки до ДПА в Донецькій області до прийняття рішення, але судом першої інстанції в порушення законних прав та інтересів позивача зроблено висновок про те, що невиконання цього припису не порушує прав та охоронюваних інтересів позивача.

Вважає, що відсутній нормативний акт, яким би дозволялось передавати складений акт перевірки іншому суб»єкту ДПС для прийняття рішення. Суд першої інстанції послався на не чинний нормативний акт.

Погодження суду першої інстанції про те, що книга обліку розрахункових операцій була відсутня на момент перевірки свідчить про те, що суд зробив висновок на підставі недоведених обставин, які мають значення для справи.

Щодо форми обліку товарних цінностей в магазині, то висновки суду, які ґрунтуються на застосуванні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», самі підтверджують позицію позивача про те, що відповідачі спілкувалися з цього питання з неналежною особою продавцем ОСОБА_8, яка діє згідно посадової інструкції, а з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не знайома, не є бухгалтером і не має відповідної компетенції.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги.

Представники відповідачів заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Відповідач Головний державний податковий ревізор-інспектор державної податкової адміністрації у Донецькій області Джеломанов І.В. до судового засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги представника позивача, заперечення проти доводів апеляційної скарги представників відповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс» знаходиться на податковому обліку у ДПІ м. Торезі.

25.02.2010р. посадовим особами ДПА у Донецькій області - головним державним податковим ревізором інспектором Державної податкової адміністрації у Донецькій області Гуріновою І.О., головним державним податковим ревізором інспектором Державної податкової адміністрації у Донецькій області Джеломановим І.В. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні, ст. 15, ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», направлень на проведення перевірки №№ 263, 264 від 12.02.2010 року та наказу ДПА у Донецькій області №27 від 30.01.2010р. «Про затвердження плану перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у готівковій та безготівковій сфері та хронометражних обстежень на лютий 2010 року» була проведена перевірка господарської одиниці магазину субєкта господарської діяльності ТОВ «Скіф-сервіс», розташованого за адресою: Донецької області, м. Торез, вул. Піонерська, 1 щодо дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів.

Згідно акту, перевірка була проведена у присутності продавця зазначеного магазину ОСОБА_8, яка була ознайомлена з посвідченнями податкових інспекторів та направленнями на перевірку. Другі примірники направлень були вручені їй під підпис, про що зроблено запис у книзі обліку перевірок ТОВ «Скіф-Сервіс».

За результатами перевірки був складений акт, який зареєстрований у ДПА в Донецькій області під № 119/05/99/23/20324667 від 26.02.2010р., в якому зафіксовано порушення п.п. 6, 12, 13 ч. 3, ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині:

не відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті реєстратора розрахункових операцій у сумі 68,15 грн. (сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складала 325,70 грн., сума, зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, склала -257,55 грн. (325,70-257,55 =68,15 грн.));

не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на суму 4685,90 грн.;

не зберігання в господарській одиниці книги обліку розрахункових операцій.

Акт перевірки на протязі трьох робочих днів, 01.03.2010р.був направлений до ДПІ у м. Торезі для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, де був зареєстрований за № 0026/05/24/23/20324667.

На підставі акту перевірки, відповідачем ДПІ в м.Торезі було прийняте рішення №0000352320 від 16.03.2010р. про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 10052,55 грн. (340,00 грн. + 9371,80 грн. + 340,75 грн. = 10052,55грн.).

Підставою для прийняття рішення є:

пункт 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", яким передбачено, що у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи не прошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340,00гн.);

стаття 21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", якою передбачено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, які не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2 х 4685,90 грн. = 9371,80 грн.);

стаття 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", якою передбачено, що у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність (68,15 грн.х5=340,75 грн.).

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що законний інтерес платника податків в проведенні органом державної податкової служби перевірки його діяльності з дотриманням умов, встановлених законом, захищений наділенням його правом не допустити посадових осіб органу державної податкової служби до перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач був допущений до проведення перевірки, а тому, платник податків має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності рішення закону чи компетенції органу державної податкової служби.

Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби здійснюють контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», органами державної податкової служби України надано право здійснювати контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» посадові особи державної податкової адміністрації безпосередньо здійснюють контроль за платниками податків, інших платежів, вони виконують щодо цих платників ті ж функції, що й державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції.

Частиною 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг», вважаються позаплановими.

Таким чином, обмеження, яке встановлене ч. 4 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» відносно надіслання повідомлення про проведення перевірки із зазначенням її дати початку та закінчення не пізніше ніж за 10 днів в даному випадку не застосовується. Крім того, зазначені вимоги відносяться до перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обовязкових платежів). Перевірками по контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обліку не перевіряється повнота нарахування та сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі направлень, за рішенням керівника податкового органу, яке оформлюється наказом.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем було дотримано вимоги закону.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про застосування Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12.08.2008р. № 534 у частині, що не суперечить іншим нормативно-правовим актам виключно при оцінці дій відповідачів у спірних правовідносинах.

Згідно з п. 8 Наказу ДПА України від 12.08.2008р. № 534 датою акта перевірки є дата підписання акта посадовими особами органу ДПС, що проводили перевірку, та посадовими особами субєкта господарювання.

Датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем здійснення діяльності субєкта господарювання є дата його реєстрації (не пізніше наступного робочого дня після його складання) у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС, посадові особи якого здійснювали перевірку такого субєкта.

Датою реєстрації акта перевірки в органі ДПС за місцем державної реєстрації субєкта господарювання є дата його реєстрації (у день отримання такого акта) у журналі реєстрації матеріалів перевірки підрозділу контролю за розрахунковими операціями органу ДПС за місцем державної реєстрації такого субєкта господарювання.

Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій за наслідками розгляду матеріалів перевірки приймає керівник органу ДПС (або його заступник) за місцем реєстрації субєкта господарювання протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки. Рішення про застосування сум штрафних (фінансових) санкцій вручається керівнику субєкта господарювання (або особі, що його заміщає) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення в установленому порядку та визначені терміни.

Право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції у відповідності до п. 11 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» мають органи державної податкової служби, до яких належить у тому числі відповідач-1. Крім того, п. 6 ч.1 ст. 10 зазначеного Закону передбачено, що до функцій державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій належить забезпечення застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що рішення відповідача-1 про застосування до ТОВ «Скіф-сервіс» штрафних (фінансових) санкцій було прийняте на підставі наявного у матеріалах справи акту перевірки, а тому є неправомірними вимоги позивача щодо визнання незаконними та протиправними дій відповідача по прийняттю рішення про застосування фінансових санкцій на підставі неіснуючого акту перевірки №0026/05/24/23/20324667 від 04.03.2010р. та постановленню рішення неналежною особою ДПІ у м.Торез.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами 3 та 4 під час перевірки було визначено фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) суб'єкта господарювання, що підтверджується відповідними відомостями.

Складання цих відомостей обумовлено реалізацією функцій з контролю за дотриманням вимог ст. 6 Закону України «Про застосування РРО», а не цілями, з якими має проводитися інвентаризація.

Позивачем не додано доказів, які підтверджують проведення ДПА України в Донецькій області саме інвентаризації товарно-матеріальних цінностей в магазині у відповідності до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а тому, вимоги про визнання незаконними і протиправними дій перевіряючих посадових осіб ДПА в Донецькій області по проведенню інвентаризації матеріально-товарних цінностей, внесення в акт перевірки від 25.02.2010р. невідповідних дійсності фактів є неправомірними.

Що стосується порушення позивачем норм Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Як вбачається з опису наявності коштів від 25.02.2010р., сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків склала 325,70 грн. Сума коштів, зазначена в денному звіті РРО позивача склала 257,55 грн., таким чином, невідповідність сум готівкових коштів склала 325,70 грн. - 257,55 грн. = 68,15грн.

Позивачем наведені обставини не спростовані, а тому, правомірним є висновок суду першої інстанції про необгрунтованність позовних вимог в цій частині.

Що стосується порушення п. 6 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", колегія суддів зазначає, що відповідно до зазначеної норми Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

В акті перевірки встановлено не зберігання в господарській одиниці реєстраційного свідоцтва, довідки про опломбування РРО, попередньої книги КОРО, РК і позивачу було запропоновано надати всі відсутні документи, які ним в подальшому було надано.

Пунктом 3 ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (340,00гн.) за не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Факт не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну відповідачем не встановлено, а тому, колегія суддів вважає, що відповідачем-1 неправомірно застосовано до відповідача штрафну /фінансову/ санкцію у розмірі 340 грн.

Що стосується порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО», а саме реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку на суму 4685,90 грн., колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про необґрунтованість вимог позивача в цій частині, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки відповідачами було встановлено факт не ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в сумі 4685 грн., ці відомості підписані продавцем та засвідчені печаткою і на момент перевірки накладні на товар, що реалізується, не надані, будь-які інші документи також не надані.

Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону «Про застосування РРО» суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Облік товарних запасів ведеться юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року N 291, затверджена Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, згідно з якою облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу ведеться на рахунку 28 "Товари".

Для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 р. N 193затверджена форма накладної вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (форма N М-11).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що облік товарних запасів юридичною особою полягає у веденні на підставі первинних документів записів у регістрах бухгалтерського обліку по рахунку 28 "Товари" щодо руху товарно-матеріальних цінностей, які надійшли на підприємство, а документами, що підтверджують переміщення товарно-матеріальних цінностей (у тому числі між матеріально відповідальними особами) є накладні форми N М-11.

Таке є вимогою щодо документального забезпечення обліку товарних запасів, який відповідно до ст. 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" повинний вестися будь-якою юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному стандартами бухгалтерського обліку.

Встановлення таких вимог обумовлено необхідністю забезпечення можливості перевірки дотримання інших приписів законодавства, зокрема передбаченого п. 12 ст. 3 зазначеного Закону обовязку субєкта підприємницької діяльності здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в обліку товарних запасів.

Відсутність даних такого обліку та передбачених порядком його ведення первинних документів на момент перевірки, унеможливлює перевірку знаходження у продажу товарів та застосування санкцій за реалізацію не облікованого товару.

Під час перевірки позивача первинні документи та регістри бухгалтерського обліку особам, які проводили перевірку, надані не були. Так само вони не були надані до ДПА в Донецькій області і після її закінчення.

Надання копії відомостей обліку руху алкогольних напоїв не може у повній мірі підтверджувати ведення обліку товарних запасів позивачем, оскільки не були надані документальні підтвердження наведених у них даних (накладні на придбання продукції, накладні на внутрішнє переміщення, тощо).

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про застосування фінансових санкцій у розмірі 9371,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс» задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 р. у справі № 2а/28145/10/0570 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Торезі Донецької області, Державної податкової адміністрації у Донецькій області, Головного державного податкового ревізора-інспектора державної податкової адміністрації у Донецькій області Гурінової Ірини Олександрівни, Головного державного податкового ревізора-інспектора державної податкової адміністрації у Донецькій області Джеломанова Івана Васильовича про визнання протиправним та незаконними дій та визнання недійсним рішення по застосування штрафних санкцій скасувати в частині відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс» про визнання недійсним рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій № 0000352320 від 16.03.2010р. в частині застосування штрафних /фінансових/ санкцій в розмірі 340 грн. і в цій частині позов задовольнити.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій до товариства з обмеженою відповідальністю «Скіф-сервіс» № 0000352320 від 16.03.2010р. в частині застосування штрафних /фінансових/ санкцій в розмірі 340 грн.

В іншій частині - постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 березня 2011 р. залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови складена в нарадчій кімнаті та проголошена в судовому засіданні 09 вересня 2011 року, в повному обсязі постанова складена 09 вересня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання рішення відповідно до ст.160 КАС України з дня складання рішення в повному обсязі.

Головуючий: Білак С.В.

Судді: Сухарьок М.Г.

Гаврищук Т.Г.