Ухвала суду № 19002395, 07.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року справа №2а/0570/9881/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів Губської Л.В. , Компанієць І.Д.

при секретарі Дровниковій К.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_2, діючого за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року по справі № 2а/0570/9881/2011 за позовом Приватного підприємства "ОСОБА_1" до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Приватне підприємство "ОСОБА_1" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 05.01.2011 року № 0001652303/2/11454/10 про нарахування податку на прибуток на суму 93060,00 грн. та податкового повідомлення-рішення від 05.01.2011 року № 0001662303/2/11463/10 про нарахування податку на додану вартість на суму 93726,00 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року позовні вимоги Приватного підприємства "ОСОБА_1" Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задоволені, внаслідок чого визнано недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 05.01.2011 року № 0001652303/2/11454/10 про нарахування податку на прибуток на суму 93060,00 грн. та визнано недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 05.01.2011 року № 0001662303/2/11463/10 про нарахування податку на додану вартість на суму 93726,00 грн.

Не погодившись з судовим рішенням Державна податкова інспекція в Будьонівському районі м.Донецька подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга мотивується порушенням Донецьким окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав рішення суду першої інстанції та просив залишити його без змін.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

В судовому засіданні першої та апеляційної інстанції встановлено, що Приватне підприємство «ОСОБА_1» є юридичною особою , знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька.

Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.10.2009 року по 30.06.2010 року та з податку на додану вартість за період з 01.12.2009 року по 30.06.2010 року по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Реалоптторг», ТОВ «Макекометал», ПП «Сен-Буд»,за результатами якої складено акт № 2405/23-411/20367754 від 16.08.2010 року та встановлені порушення , а саме:

-пп.1,2 статті 215, пп. 1,5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, статті 207 Господарського кодексу України, що призвело до визнання угод нікчемними, укладені між ТОВ «Реалоптторг», ТОВ «Макекометал», ПП «Сен-Буд», а саме: від 22.02.2010 року №1, від 07.12.2009 року № б/н, від 20.05.2010 року № 20/05;

-пп. 4.1.1 п. 4.1 статті 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 статті 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження податку на прибуток у розмірі 79689,00 грн., в тому числі по періодах за І квартал 2010 року - 66152 грн., II квартал 2010 року -13537 грн.;

-пп.3.1.1 п. 3.1 статті 3, п. 4.1 статті 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині заниження податку на додану вартість у розмірі 64322,00 грн. , в тому числі по періодах за січень 2010 року - 4167 грн., за лютий 2010 року - 59875,0013707 грн., за березень 2010 року - 35048 грн., за червень 2010 року - 11400 грн.

За наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, після апеляційного узгодження, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 05.01.2011 року № 0001662303/0/11463/10 про нарахування податку на додану вартість на загальну суму 93726,00 грн., з яких 62781 грн. основний платіж та 30945 грн. штрафні санкції та податкове повідомлення - рішення № 0001652303/2/11454/10 про нарахування податку на прибуток на загальну суму 93060,00 грн., з яких 79476 грн. основний платіж та 14584 грн. штрафні санкції.( т.1 а.с.34-35)

Як зазначає апелянт позивач товар не придбавав, операції були безтоварними у звязку з не можливістю перевірки контрагентів ТОВ «Реалоптторг», ТОВ «Макекометал», ПП «Сен-Буд», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, оскільки у контрагентів позивача у перевіряємому періоді відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. Окрім того, податковий орган визначив відсутність довіреностей, за якими був одержаний товар, відсутність документів, що підтверджують транспортування товару та розрахунків за транспортування та акти неможливості проведення перевірок ТОВ «Реалоптторг», ТОВ «Макекометал», ПП «Сен-Буд», в яких зроблено висновок про нікчемність усіх угод, вчинених цими підприємствами за 2009 рік та 5 місяців 2010 року.

Судом першої інстанції було встановлено, що 22 лютого 2010 року між Приватним підприємством «ОСОБА_1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Реалптторг» укладено договір № 1 на постачання товару відповідно до специфікації № 1 від 22.02.2010 р., яким позивачу було поставлено костюми шахтарські та сапоги резинові. На підтвердження виконання даної господарської операції позивачем надано: рахунок-фактуру від 22 лютого 2010 року, видаткову накладну від 24 лютого 2010 року № 103, податкову накладну від 24 лютого 2010 року , платіжні доручення, а також витяг з журналу реєстрації довіреностей .

20 травня 2010 року між Приватним підприємством «ОСОБА_1» та Приватним підприємством «Сен-Буд» укладено договір № 20/05 на постачання рудничного долготья, кількість та ціна якого визначається у специфікації. Виконання господарської операції за даним договором позивач підтвердив первинними документами: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, витягу з журналу реєстрації довіреностей

Виконання договору № 1 від 7 грудня 2009 року між приватним підприємством «ОСОБА_1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Макекометал» щодо постачання зубок Зн-3 та костюма зварника , позивач підтверджує також рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, витягу з журналу реєстрації довіреностей.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що позивачем відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» надано достатньо документальних доказів щодо підтвердження фактичного здійснення платником податку господарських операцій з відповідними контрагентами. Матеріали справи містять журнал реєстрації довіреностей, яким підтверджується отримання товару посадовою особою позивача, умовами договорів з ТОВ «Реалоптторг», ТОВ «Макекометал», ПП «Сен-Буд» передбачено, що постачання товару здійснюється за рахунок постачальника, з наданням документів: рахунків - фактури, податкових та видаткових накладних .В подальшому придбані товари реалізовані приватному підприємству «Гірник 95» та фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4

Колегія суддів вважає, що укладені між позивачем та ТОВ «Реалоптторг», ТОВ «Макекометал», ПП «Сен-Буд» договори на момент розгляду справи є чинними, оскільки в судовому порядку недійсними не визнавались.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону).

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна є документом, де розраховується податок на додану вартість, який справляється із зазначеної операції за встановленою ставкою. Тому саме із цим документом Закон №168 пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.

Слід зауважити, що видані підприємствами - контрагентами на адресу позивача податкові накладні повністю відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість » , відповідачем також не спростовується факт відповідності інших первинних документів нормам закону .

Всі вищезазначені документи суд приймає у якості належних та допустимих доказів, оскільки вони відповідають вимогам законодавчого визначення поняття «первинний документ» згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Всі ці вимоги позивачем дотримані.

Згідно з п.п.7.2.4 Закону №168 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Контрагент позивача ТОВ «Реалоптторг», ТОВ «Макекометал», ПП «Сен-Буд» ТОВ «Укрславресурс» зареєстровані як юридичні особи, мають ідентифікаційний код в державному реєстрі юридичних осіб, взяті на облік платника податків у відповідних державних податкових інспекціях, тобто всі контрагенти є діючими.

Щодо доводів апелянта про неможливість проведення перевірок ТОВ «Реалоптторг», ТОВ «Макекометал», ПП «Сен-Буд» та відсутності основних засобів, виробничих потужностей, складських приміщеннь.

Особливості правового регулювання договірних відносин поставки у сфері господарювання визначені в Господарському кодексі України. Так, Господарський кодекс України регламентує питання щодо предмету, кількості, асортименту, строків і порядку поставки, комплектності, якості товарів, що поставляються, претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів, а також встановлює вимогу викладати умови господарських договорів поставки відповідно до Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс».

Частинами п'ятою та шостою статті 267 Господарського кодексу України встановлено, що у договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Таким чином, ні законодавство, ні договір поставки не зобов'язують підприємство-постачальника мати власні потужності для виробництва товару, його зберігання або самостійно здійснювати його перевезення. Такими виробничими потужностями, транспортною інфраструктурою можуть володіти інші учасники товарообороту: відповідні дилери, субдилери, посередники у торгівлі вугіллям.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання при укладенні договорів здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів шляхом направлення запитів до державних органів, а також: не передбачений обовязок здійснювати перевірку документів щодо всіх контрагентів по ланцюгу здійснення операції стосовно державної реєстрації платника податків, здійснення господарської діяльності, сплати ним податків тощо.

Відповідачем не оспорюється факт наявності податкових накладних та не надано доказів того, що товар, який був замовлений у ТОВ «Реалоптторг», ТОВ «Макекометал», ПП «Сен-Буд» не використовується позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Також, належно допустимих доказів того, що угоди носять ознаки нікчемності, відповідачем не зазначено.

Видані позивачу належно оформлені податкові накладні ,зареєстрованими платниками податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій, факт здійснення яких ніхто не спростував, не давали відповідачу підстав для висновку про неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту. Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів колегія суддів вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій у судовому засіданні доведені повністю, у звязку з чим колегія не приймає до увагидоводи відповідача про нікчемність правочинів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обовязків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “ВІК” до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень .

Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобовязання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії”” (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року по справі № 2а/0570/9881/2011 за позовом Приватного підприємства "ОСОБА_1" до Державної податкової інспекції в Будьонівському районі м.Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 07 вересня 2011р. Ухвала в повному обсязі складена 12 вересня 2011 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г.Арабей

Судді: Л.В.Губська

І.Д.Компанієць