Ухвала суду № 19002285, 07.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року справа №2а-28484/10/0570

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохін А. А.

суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.

при секретарі Діденко О.С., за участю представника позивача Безуевського Ю.М., представника відповідача Лукащук Т.М., розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінко», Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року по адміністративній справі № 2а-28484/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінко» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

16 грудня 2010 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінко» звернулось з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року по адміністративній справі № 2а-28484/10/0570 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року, № 0111241542/1 від 03 серпня 2010 року, № 0111241542/2 від 08 жовтня 2010 року , № 0111241542/3 від 15 грудня 2010 року в частині донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 6750,00 грн., з яких за основним платежем - 5000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1750,00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінко», Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив вимоги останньої х задовольнити та заперечували проти апеляційної скарги відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив вимоги останньої х задовольнити та заперечували проти апеляційної скарги позивача.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бінко» (позивач) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 25607045, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 285501 (т. 1 арк. справи 49). Позивач перебуває на обліку як платник податків в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя з 03 серпня 1998 року, що підтверджується довідкою № 415/10/29-114-11 від 07 липня 2008 року (т. 1 арк. справи 51). Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом № 08496884 (т. 1 арк. справи 50).

В період з 30 червня 2010 року по 02 липня 2010 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінко» з питань правових відносин з платниками податків Приватного підприємства «Магнолія» (код ЄДРПОУ 31891443) за період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2010 року та Приватного підприємства «Форт-А» (код ЄДРПОУ 32628101) за період з 01 березня 2010 року по 30 квітня 2010 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 1645/07-213/25607045 від 02 липня 2010 року (т. 1 арк. справи 8-14).

В ході проведеної перевірки відповідачем було зазначено відображення в податковому обліку позивача наслідків господарських операцій із Приватним підприємством «Магнолія» (код ЄДРПОУ 31891443), що не мають реального характеру. Як зазначено в акті перевірки № 1645/07- 213/25607045 від 02 липня 2010 року, зазначених висновків відповідач дійшов із врахуванням інформації, отриманої від Державної податкової інспекції в Іллічівському районі м. Маріуполя про відсутність в контрагента позивача - Приватного підприємства «Магнолія» трудових ресурсів, складських приміщень та виробничих потужностей. З огляду на таке, відповідач дійшов висновку про безпідставність відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість наслідків вчинення правочину з придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Магнолія» та їх подальшої реалізації. Крім цього, в акті перевірки податківцями зазначено про безпідставність відображення позивачем в податковому обліку з податку на додану вартість наслідків правочину з оренди нерухомого майна, вчиненого на підставі договору, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Магнолія». З огляду на викладене, податковою інспекцією в акті перевірки зазначено, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту березня 2010 року податок на додану вартість на підставі податкових накладних № 103 від 01 березня 2010 року (ПДВ в сумі 3229,98 грн.), № 121 від 12 березня 2010 року (ПДВ в сумі 5193,49 грн.), № 140 від 22 березня 2010 року (ПДВ в сумі 5911,49 грн.) через відображення правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей (договір № 46 від 26 лютого 2010 року). Крім цього, до складу податкового кредиту березня 2010 року позивач безпідставно включив податок на додану вартість в сумі 5000,00 грн. на підставі податкової накладної № 154 від 31 березня 2010 року через відображення господарських операцій з оренди нерухомого майна (договір оренди № 43/1 від 01 лютого 2010 року).

Також, в ході проведеної перевірки відповідачем було зазначено відображення позивачем в податковому обліку наслідків господарських операцій із Приватним підприємством «Форт-А», що не мають реального характеру. Як зазначено в акті перевірки № 1645/07- 213/25607045 від 02 липня 2010 року в Приватного підприємства «Форт-А» відсутні трудові ресурси, складські приміщення та виробничі потужності, що свідчить про неможливість здійснення зазначеним підприємством будь-якого з видів діяльності. Згідно викладеного в акті позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту квітня 2010 року податок на додану вартість в сумі 5000,00 грн. на підставі податкової накладної № 241 від 30 квітня 2010 року через відображення правочинів з надання послуг з охорони майна (договір № охорони від 01 лютого 2010 року).

У висновках акту зазначено, що проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.5.1. пункту 7.5., підпункту 7.4.5 пункту 7.4., підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в сумі 29334,96 грн., в т.ч. за березень 2010 року на 24334,96 грн., за квітень 2010 року - на 5000,00 грн.

15 липня 2010 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки № 1645/07- 213/25607045 від 02 липня 2010 року податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0111241542/0 (т. 1 арк. справи 16) про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 18839,60 грн., з яких за основним платежем - 13814,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 5025,60 грн. Правомірність прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення було визначено позивачем у якості предмету оскарження.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач надав первинну скаргу до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя із вимогами щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року. За наслідками розгляду наданої позивачем скарги, рішенням Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції № 32954/10/25-012 від 30 липня 2010 року (т. 1 арк. справи 89-91), податкове повідомлення-рішення № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року було залишено без змін, а надана позивачем скарга без задоволення. За наслідками розгляду скарги відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0111241542/1 від 03 серпня 2010 року (т. 1 арк. справи 108) із визначенням в ньому тієї ж самої суми податку на додану вартість.

Не погодившись із прийнятими рішеннями позивач надав повторно скаргу до Державної податкової адміністрації в Донецькій області. В ході розгляду повторної скарги, наданої позивачем, відповідач направив на адресу позивача лист № 41856/10/07-113 від 10 вересня 2010 року (т.1 арк. справи 15), яким повідомив позивача про виникнення необхідності внесення доповнень до акту перевірки. За змістом зазначеного листа, сума завищення ТОВ «Бінко» податкового кредиту березня 2010 року за наслідками відображення правовідносин з Приватним підприємством «Магнолія» складає 19334,96 грн. Абзац 1 підпункту 2.1. пункту 3 акту перевірки доповнений зазначенням про дослідження в ході перевірки платіжного доручення № 2345 від 12 квітня 2010 року та податкової накладної № 170 від 31 березня 2010 року, виданої Приватним підприємством «Форт-А» (код ЄДРПОУ 32628101). Абзац 11 підпункту 3.2. пункту 3 доповнено висновками про недекларування Приватним підприємством «Форт -А» (код ЄДРПОУ 32628101) податкових зобов'язань за наслідками здійснення господарських операцій із позивачем в сумі 5000,00 грн. - за березень 2010 року та в сумі 5000,00 грн. - за квітень 2010 року. Приміткою до зазначеного листа позивач визначив, що наведені доповнення до акту не змінюють висновків акту про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень, квітень 2010 року та є невід'ємною частиною цього акту.

З огляду на зазначене, із врахуванням змісту наведеного листа в ході проведення перевірки діяльності відповідача на підставі висновків про відображення позивачем в податковому обліку наслідків виконання угод, що є нікчемними, сума заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість складає 29334,96 грн., з яких: за березень 2010 року в сумі 24334,96 грн., у тому числі за наслідками відображення здійснення господарських операцій з придбання товарів в ПП «Магнолія» в сумі 14334,96 грн., за наслідками відображення здійснення господарських операцій з оренди складських приміщень в ПП «Магнолія» в сумі 5000,00 грн., внаслідок відображення здійснення господарських операцій з придбання послуг з охорони від ПП «Форт-А» в сумі 5000,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 5000,00 грн. внаслідок відображення здійснення господарських операцій з придбання послуг з охорони об'єктів нерухомого майна від ПП «Форт-А» в сумі 5000,00 грн.

Рішенням Державної податкової інспекції у м. Маріуполі № 18454/10/25-013-3 від 21 вересня 2010 року (т. 1 арк. справи 92-97) повторну скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року (№ 0111241542/1 від 03 серпня 2010 року) - без змін. В рішенні Державної податкової інспекції м. Маріуполя № 18454/10/25-013-3 від 21 вересня 2010 року зазначено, що внаслідок відображення позивачем в податковому обліку наслідків подальшого продажу товарно-матеріальних цінностей, придбаних в ПП «Магнолія», позивачем завищені податкові зобов'язання березня 2010 року на 15520,57 грн., внаслідок чого сума заниженого позивачем податку у березні 2010 року складає 8814,00 грн. (24334,96 грн. - 15520,57 грн.). На підставі прийнятого рішення відповідачем було прийнято податкове повідомлення рішення № 0111241542/2 від 08 жовтня 2010 року із визначенням тієї ж суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Наведені рішення та прийняті податкові-повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, позивач оскаржив до Державної податкової адміністрації в Донецькій області.

В період розгляду наданої позивачем скарги до Державної податкової адміністрації в Донецькій області, відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку діяльності ТОВ «Бінко» з питань правових відносин з платниками податків Приватного підприємства «Магнолія» за період з 01 березня 2010 року по 31 березня 2010 року та Приватним підприємством «Форт-А» за період з 01 березня 2010 року по 30 квітня 2010 року, за наслідками проведення якої відповідачем складений акт № 3128/07-113/25607045 від 22 листопада 2010 року (т. 1 арк. справи 75-88). Згідно висновків акту перевірки податковою інспекцією встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 14682,00 грн., з яких у березні 2010 року - в сумі 9682,00 грн., у квітні 2010 року - в сумі 5000,00 грн.

Згідно викладеного в акті, в ході перевірки податковою інспекцією встановлено завищення позивачем податкового кредиту березня 2010 року на 14334,96 грн. (податкові накладні № 103 від 01 березня 2010 року, № 121 від 12 березня 2010 року, № 140 від 22 березня 2010 року), внаслідок відображення в податковому обліку наслідків господарських операцій з придбання товарно- матеріальних цінностей в ПП «Магнолія» на підставі умов договору купівлі-продажу № 46 від 26 лютого 2010 року та завищення податкових зобов'язань на 14653,27 грн. внаслідок відображення в податковому обліку наслідків продажу ТОВ «Бінко» придбаних в ПП «Магнолія» іншим контрагентам. Виявлені порушення не вплинули на заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у відповідному періоді.

В акті зазначено, що позивачем було безпідставно включено до складу податкового кредиту березня 2010 року податок на додану вартість в сумі 5000,000 грн. (податкова накладна № 154 від 31 березня 2010 року) через відображення в податковому обліку наслідків здійснення господарських операцій з оренди майна на підставі договору оренди № 43/1 від 01 лютого 2010 року, укладеного із Приватним підприємством «Магнолія» та податок на додану вартість в сумі 5000,00 грн. (податкова накладна № 170 від 31 березня 2010 року) через відображення в податковому обліку наслідків здійснення господарських операцій на підставі договору від 01 лютого 2010 року, укладеного із приватним підприємством «Форт-А».

До складу податкового кредиту квітня 2010 року, згідно викладеного в акті, позивачем було безпідставно включено податок на додану вартість в сумі 5000,00 грн. (податкова накладна № 241 від 30 квітня 2010 року) через відображення в податковому обліку наслідків здійснення господарських операцій на підставі договору від 01 лютого 2010 року, укладеного із приватним підприємством «Форт-А».

За наслідками розгляду наданої позивачем повторної скарги, із врахуванням викладеного в актах перевірки № 16445/07-213/25607045 від 02 липня 2010 року та № 3128/07-113/25607045 від 22 листопада 2010 року, рішенням Державної податкової адміністрації в Донецькій області № 21362/10/25-113-5 від 01 грудня 2010 року (т. 1 арк. справи 98-106) було залишено без задоволення надану позивачем скаргу, залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року (№ 0111241542/1 від 03 серпня 2010 року, № 0111241542/2 від 08 жовтня 2010 року). Окрім цього, зазначеним рішенням було збільшено суму донараховних податкових зобов'язань на 1660,40 грн., з яких за основним платежем - 1186,00 грн., з штрафними (фінансовими) санкціями - 474,40 грн.

На підставі прийнятого рішення відповідачем було прийнято податкове повідомлення- рішення № 0111241542/3 від 15 грудня 2010 року (т. 1 арк. справи 110) із визначенням тієї ж суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Крім цього, 15 грудня 2010 року, Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією було прийнято рішення № 011 1341542/3 (т. 1 арк. справи 111) про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1660,40 грн., з яких за основним платежем - в сумі 1186,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 474,40 грн.

Як вбачається із змісту актів перевірки від 05 липня 2010 року та 22 листопада 2010 року, рішень податкових інспекцій, прийнятих за наслідками розгляду наданих позивачем скарг, підставою для визначення позивачу в податкових повідомленнях-рішеннях № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року та № 0111341542/3 від 15 грудня 2010 року податкових зобов'язань в сумі 20500,00 грн.. з яких за основним платежем - 15000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 5500,00 грн. стали висновки про завищення позивачем податкового кредиту березня та квітня 2010 року через відображення наслідків господарських операцій з набуття в оренду майна, на підставі договору, укладеного позивачем із ПП «Магнолія» та господарських операцій з придбання послуг з охорони майна на підставі договору від 01 лютого 2010 року, укладеного із приватним підприємством «Форт-А». Висновки щодо нікчемності укладеного позивачем договору купівлі-продажу № 46 від 26 лютого 2010 року не вплинули на визначення податкових зобов'язань за податковими повідомленнями - рішеннями.

Таким чином спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту звітних податкових періодів березня та квітня 2010 року податку на додану вартість в сумі 15000,00 грн., визначеного на підставі податкової накладної № 154 від 31 березня 2010 року, що виписано ПП «Магнолія» за наслідками виконання умов договору про оренду майна та податкових накладних № 170 від 31 березня 2010 року та №241 від 30 квітня 2010 року, виписаних ПП «Форт-А» за наслідками виконання умов договору про надання послуг з охорони майна.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість». Підтвердженням набуття суб'єктом господарювання статусу платника податку на додану вартість є свідоцтво платника податку на додану вартість. Позивач є платником податку на додану вартість.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість визначений статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно пункту 1 цієї статті поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Згідно з підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно наданої позивачем 13 квітня 2010 декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2010 року (т. 3 арк. справи 225-226) позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 4616,00 грн. Згідно рядку 17 декларації податковий кредит звітного періоду складає 41994,00 грн. Сума податкових зобов'язань звітного періоду - 46610,00 грн.

Згідно наданої позивачем 13 травня 2010 декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період квітень 2010 року (т. 3 арк. справи 213-215) позитивне значення податку звітного періоду (рядок 20) складає 3747,00 грн. Згідно рядку 17 декларації податковий кредит звітного періоду складає 37656,00 грн. Сума податкових зобов'язань звітного періоду - 41403,00 грн.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (підпункт 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період березень 2010 року (т. 3 арк. справи 230-231), до складу податкового кредиту звітного періоду відповідач включив податок на додану вартість в сумі 19334,96 грн. на підставі податкових накладних, виписаних Приватним підприємством «Магнолія» (ІНН НОМЕР_1) та в сумі 5000,00 грн. на підставі податкових накладних, виписаних Приватним підприємством «Форт-А» (ІНН НОМЕР_2). Згідно даних реєстру отриманих податкових накладних у березні 2010 року до податкового кредиту березня 2010 року за наслідками відображення господарських операцій з оренди майна позивач включив податок на додану вартість в сумі 5000,00 грн. на підставі податкової накладної № 154 від 31 березня 2010 року, виписаної ПП «Магнолія» (т.1 арк. справи 193).

Крім цього до складу податкового кредиту березня 2010 року позивачем включений податок на додану вартість в сумі 5000,00 грн. на підставі податкової накладної № 170 від 31 березня 2010 року (т. 1 арк. справи 176), виписаної Приватним підприємством «Форт-А».

Згідно додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період квітень 2010 року (т. 3 арк. справи 216-217), до складу податкового кредиту звітного періоду відповідач включив податок на додану вартість в сумі 5000,00 грн. на підставі податкової накладної, виписаної Приватним підприємством «Форт-А» (ІНН НОМЕР_2). Згідно даних реєстру отриманих податкових накладних у квітні 2010 року до податкового кредиту позивач включив податок на додану вартість в сумі 5000,00 грн. на підставі податкової накладної № 241 від 30 квітня 2010 року, виписаної Приватним підприємством «Форт-А» (т. 1 арк. справи 178).

На підставі податкових накладних № 154 від 31 березня2010 року (т. 1 арк. справи 193), виданої ПП «Магнолія», податкових накладних № 170 від 31 березня 2010 року, № 241 від 30 квітня 2010 року, виданих ПП «Форт-А», позивач включив до складу податкового кредиту звітного періоду березня 2010 року податок на додану вартість в сумі 10000,00 грн., квітня 2010 року - в сумі 5000,00 грн. судом було встановлено відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037), що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

На підставі зазначених податкових накладних позивачем були внесені зміни до податкового обліку з податку на додану вартість, внаслідок відображення вчинення здійснених господарських операцій з оренди майна та придбання послуг з охорони майна на підставі умов укладених договорів.

Відповідач в обгрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків). Разом з тим відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача - ПП «Магнолоія» та ПП «Форт-А» при здійсненні спірних операцій.

Таким чином, не заслуговує на увагу посилання відповідача на нікчемність вчинених позивачем правочинів, внаслідок яких позивач включив до складу податкового кредиту березня та квітня 2010 року податок на додану вартість в сумі 15000,00 грн.

При вирішенні питання про правомірність відображення позивачем в податковому обліку наслідків здійснення певних господарських операцій слід виходити з наступного.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року дані, що наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ (надалі - Закон № 996).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно статті 1 цього закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Таким чином, підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції. Тобто, питання щодо правомірності відображення наслідків певних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, має вирішуватися за умови встановлення реального відбуття певної господарської операції. Отже, що сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, проте, недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду. Відсутність реального виконання господарської операції свідчить про відсутність підстав для відображення її наслідків в податковому обліку з податку на додану вартість.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару.

З документів, що підтверджують реальне вчинення правочину з набуття права оренди нерухомого майна на підставі договору, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Магнолія» та отримання послуг з охорони майна на підставі договору, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Форт-А» позивач надав договір охорони від 01 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 58-59), договір оренди об'єкту нерухомості № 43/1 від 01 лютого 2010 року та № 21 від 31 липня 2009 року (т. 1 арк. справи 221) (т. 1 арк. справи 53), акт приймання-передачі нерухомого майна (т. 1 арк. справи 54, 56, 223, 225), податкові накладні та платіжні документи на сплату позивачем послуг з охорони майна та оренди нерухомого майна (т. 3 арк. справи 201-204, 207-209).

Відповідно до умов договору охорони від 01 лютого 2010 року (т.1 арк. справи 58-59), укладеного між приватним підприємством «Форт-А» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бінко», ПП «Форт-А» зобов'язався в порядку та на умовах зазначеного договору за плату забезпечити схоронність майна замовника, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Лепсе, буд. 17 (об'єкт 1) та м. Маріуполь, вул. Лепсе, буд. 25 (об'єкт 2). Згідно пункту 1.8. зазначеного договору, плата за послуги охоронної фірми за цим договором складає 30 000,00 грн. за кожний місяць за 2 об'єкта.

Фактичне виконання послуг з охорони підтверджується актом здачі- прийняття робіт (надання послуг) № 170 від 31 березня 2010 року (т. 1 арк. справи 175) та актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 241 від 30 квітня 2010 року (т. 1 арк. справи 177).

Крім цього, фактичне надання послуг з охорони, підтверджується договорами оренди нерухомого майна № 21 від 31 липня 2009 року та № 43/1 від 01 лютого 2010 року.

Відповідно до умов договору оренди об'єкту нерухомості № 21 від 31 липня 2009 року, укладеного між позивачем та Приватним підприємством «Олнайт» (т. 1 арк. справи 221-222), Приватне підприємство «Олнайт» (код ЄДРПОУ 24065501) зобов'язалося передати орендарю (позивачу) за плату складські приміщення для зберігання товарів загальною площею 780 кв.м., що розташовані за адресою: 87500, м. Маріуполь, вул. Лепсе, буд. 17. Згідно пункту 3.1. зазначеного договору строк оренди встановлений сторонами з 01 серпня 2009 року по 31 грудня 2010 року. Згідно наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі нежитлового приміщення 03 серпня 2009 року позивач прийняв нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Лепсе, буд. 17, а 31 липня 2010 року передав орендодавцю зазначене приміщення (т. 1 арк. справи 223, 225). В судовому засіданні було з'ясовано, що при визначенні адресу сторонами помилково було зазначено вулицю Лепсе замість площі Лепсе.

Відповідно до умов договору оренди об'єкта нерухомості № 43/1 від 01 лютого 2010 року (т.1 арк. справи 53), укладеного між приватним підприємством «Магнолія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бінко», орендодавець зобов'язався в порядку та на умовах зазначеного договору передати за плату орендодавцю (позивачу) у тимчасове користування складські приміщення для зберігання товарів загальною площею 650 кв.м., що розташовані у м. Маріуполі по вул. Лепсе, буд. 25. Пунктом 3.1. зазначеного договору визначений строк оренди: в період з 01 лютого 2010 року по 31 грудня 2010 року. Розділом 4 договору № 43/1 від 01 лютого 2010 року визначено орендну плату в сумі 30000,000 грн. (з ПДВ) на місяць. Додатковою угодою до договору оренди без номеру та дати (т. 1 арк. справи 55) сторони за договором домовилися про скорочення строку оренди, у зв'язку із чим пункт 3.1. договору був викладений в наступній редакції: «строк оренди з 01 лютого 2010 року по 30 квітня 2010 року». Згідно наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі нежитлового приміщення 01 лютого 2010 року позивач прийняв нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Лепсе, буд. 25, а 30 квітня 2010 року передав орендодавцю зазначене приміщення (т. 1 арк. справи 54,56). В обгрунтування реального виконання договору оренди № 43/1 від 01 лютого 2010 року позивач посилався на акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 154 від 31 березня 2010 року (т. 1 арк. справи 195) та№ 250 від 30 квітня 2010 року (т. 1 арк. справи 196).

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 3 цієї статті визначено, що об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Згідно частини 6 цієї статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Загальні положення про найм (оренду) визначені параграфом 1 глави 58 Цивільного кодексу України. Статтею 761 Цивільного кодексу України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Статтею 183 Цивільного кодексу України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно відповіді Маріупольського бюро технічної інвентаризації № 907 від 04 лютого 2011 року за даними реєстру прав власності на нерухоме майно право власності на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Маріуполь, площа Лепсе, 17 зареєстровано за Приватним підприємством «Олнайт» (код ЄДРПОУ 24065501). Що стосується права власності на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Маріуполь, вул. Лепсе, 25, то згідно наявної в матеріалах справи відповіді міського бюро технічної інвентаризації міського відділу комунального господарства (т. 1 арк. справи 129) домоволодіння № 25 по вул. Лепсе у м. Маріуполі заданими архіву БТ1 не значиться. Що стосується права власності на об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Маріуполь, пл. Лепсе, 25, то згідно даних реєстру прав власності на нерухоме майно об'єкт нерухомості, що розташований за адресою: м. Маріуполь, пл. Лепсе, 25 належить на праві спільної часткової власності Приватному підприємству «Фірма Мономах» (код ЄДРПОУ 21983739) частка 5/50 та Закритому акціонерному товариству «Центр їдалень та ресторанів» (код ЄДРПОУ 01558862). Згідно наведеної історії записів, 27/50 часток у праві власності на зазначений об'єкт нерухомості належала Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарт-Є» (код ЄДРПОУ 24654657). Будь-які документи, які б підтверджували наявність в Приватного підприємства «Магнолія» прав користування та передачі в оренду нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Маріуполь пл. Лепсе, 25 та за адресою: м. Маріуполь, вул. Лепсе, 25, в матеріалах справи відсутні. З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про не підтвердження наявними в матеріалах справи документами фактичного виконання умов договору оренди № 46/1 від 01 лютого 2010 року, за наслідками вчинення господарських операцій за яким позивачем було включено до складу податкового кредиту березня 2010 року 5000,00 грн. Слід зазначити про неприйняття до уваги посилання представника позивача на ведення на підприємстві складського обліку товарно-матеріальних цінностей на підтвердження реальності вчинення правочину з оренди нерухомого майна, розташованого за адресою вул. Лепсе 25 у м. Маріуполі через неможливість встановлення факту обліку товарів саме в складському приміщенні, розташованому за адресою: вул. Лепсе 25 у м. Маріуполі.

Таким чином, висновки податкової інспекції, про заниження позивачем податку на додану вартість у березні 2010 року на 5000,00 грн., через не доведення позивачем реальності вчинення правочину з оренди нерухомого майна на підставі договору, укладеного із ПП «Магнолія» слід визнати правомірним..

Згідно розрахунку податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій до податкових повідомлень-рішень № 0111341542/3 від 15 грудня 2010 року та № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року, внаслідок виявлення зазначеного порушення відповідачем визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5339,60 грн. (за основним платежем 3814,00 грн., за штрафними санкціями - 1525,60 грн.) в податковому повідомленні-рішенні № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року (№ 0111241542/1 від 03 серпня 2010 року, № 0111241542/2 від 08 жовтня 2010 року, № 0111241542/3 від 15 грудня 2010 року) та в сумі 1660,40 грн. (за основним платежем 1186,00 грн., за штрафними санкціями - 474,40 грн.) за податковим повідомленням-рішенням № 0111341542/3 від 15 грудня 2010 року.

З огляду на невідбуття господарської операції з передачі на умовах оренди позивача об'єкту нерухомості, розташованого за адресою: м. Маріуполь, вул. Лепсе, буд. 25 є безпідставним формування позивачем податкового кредиту березня 2010 року в сумі 2500,000 грн. та податкового кредиту квітня 2010 року в сумі 2500,00 грн. через відображення виконання господарських операцій з придбання послуг щодо охорони майна позивача, розміщеного в приміщенні за адресою вул. Лепсе 25 у м. Маріуполі. З огляду на зазначене, правомірними є висновки податкової інспекції про заниження позивачем податку на додану вартість у березні 2010 року на 2500,00 грн. та квітні 2010 року на 2500,00 грн. Згідно розрахунку податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій до податкових повідомлень-рішень № 0111341542/3 від 15 грудня 2010 року та № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року, внаслідок виявлення зазначеного порушення відповідачем визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6750,00 грн. (за основним платежем 5000,00 грн., за штрафними санкціями - 1750,00 грн.) в податковому повідомленні-рішенні № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року (№ 0111241542/1 від 03 серпня 2010 року, № 0111241542/2 від 08 жовтня 2010 року, № 0111241542/3 від 15 грудня 2010 року).

Щодо формування податкового кредиту березня 2010 року в сумі 2500,000 грн. та податкового кредиту квітня 2010 року в сумі 2500,00 грн. через відображення виконання господарських операцій з придбання послуг щодо охорони майна позивача, розміщеного в будівлі № 17 по площі Лепсе у м. Маріуполі на підставі договору оренди № 21 від 31 липня 2010 року, то через підтвердження наявними в матеріалах справи доказами набуття позивачем права оренди на зазначений об'єкт нерухомості, колегія суддів вважає неправомірним висновок відповідача про завищення податкового кредиту березня 2010 року на 2500,000 грн. та квітня 2010 року на 2500,00 грн. З огляду на зазначене, донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі висновків про безпідставність відображення позивачем в податковому обліку наслідків здійснення господарських операцій з придбання в оренду приміщення, розташованого за адресою: м. Маріуполь, площі Лепсе, 17 та придбання послуг з охорони майна, розташованого в цьому приміщенні є неправомірним. Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій до податкових повідомлень-рішень № 0111341542/3 від 15 грудня 2010 року та № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року, внаслідок виявлення зазначеного порушення відповідачем визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 6750,00 грн. (за основним платежем 5000,00 грн., за штрафними санкціями - 1750,00 грн.) в податковому повідомленні-рішенні № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року (№ 0111241542/1 від 03 серпня 2010 року, № 0111241542/2 від 08 жовтня 2010 року, № 0111241542/3 від 15 грудня 2010 року).

З огляду на викладене, неправомірним є нарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 6750,00 грн., з яких за основним платежем 5000,00 грн., за штрафними санкціями - 1750,00 грн. в податковому повідомленні-рішенні № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року (№ 0111241542/1 від 03 серпня 2010 року, № 0111241542/2 від 08 жовтня 2010 року, № 0111241542/3 від 15 грудня 2010 року), що свідчить про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень в цій частині.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0111241542/0 від 15 липня 2010 року, № 0111241542/1 від 03 серпня 2010 року, № 0111241542/2 від 08 жовтня 2010 року, № 0111241542/3 від 15 грудня 2010 року в частині визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 12089,60 грн., з яких за основним платежем - 8814,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 3275,60 грн. та податкового повідомлення-рішення № 0111341542/3 від 15 грудня 2010 року про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 1660,40 грн., з яких за основним платежем 1186,00 грн., за штрафними санкціями - 474,40 грн. Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами,

та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст.195 - 197, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. 200, п.1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 211, 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінко», Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2011 року по адміністративній справі № 2а-28484/10/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінко» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текс ухвали складено 09.09.2011 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді Г.М. Міронова

І.В. Юрко