Ухвала суду № 19002117, 08.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.

Суддя-доповідач - Чебанов О.О.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 року справа №2а/0570/7147/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Чебанова О.О.

суддів Старосуда М.І. , Юрченко В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м.Маріуполь на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 р. у справі № 2а/0570/7147/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Римар" до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м.Маріуполь про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2011р №0000432342,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Римар» (надалі - позивач, ТОВ «Римар») звернулось до суду з адміністративним позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя (надалі - відповідач, Жовтнева МДПІ м. Маріуполя) про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2011р. №0000432342.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на безпідставність висновків податкового органу щодо заниження податку на додану вартість з мотивів нікчемності правочинів по господарським операціям позивача з ПП «Марис», вважаючи ці висновки необгрунтованими, здійсненими поза межами наданих відповідачу повноважень, та такими, що грунтуються на сумнівах та припущеннях.

Відповідач проти позову заперечував, вважаючи, що висновки акту перевірки від 08.04.2011р. №860/23-2/20366128, щодо заниження позивачем податку на додану вартість внаслідок здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, без реального характеру угоди, внаслідок чого відповідні правочини є нікчемними - обґрунтованим, про що свідчить акт перевірки від 29.06.2010р. №287/23-1/33755625, а спірне рішення правомірним.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07.07.2011 року № 2а/0570/7147/2011 було задоволено позовні вимоги ТОВ «Римар» в повному обсязі, визнано недійсним податкове повідомлення рішення про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість від 18.04.2011 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням Жовтнева МДПІ м. Маріуполя звернулась до суду з апеляційною скаргою, в обґрунтування якої посилалась на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з?ясування обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення. В скарзі відповідач наголошував наступне.

Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проводилась невиїзна документальна перевірка ТОВ «Римар», результати якої викладені в акті перевірки від 08.04.11р. №860/23-2/20366128 «Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Римар" (код за ЄДРПОУ 33852563), з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ "Маргеотех" (ЄДРПОУ 34273396) відомостей за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. ТОВ «Турін-Дніпро» (ЄДРПОУ 36053963) відомостей за період з 01.03.2010р. по 30.06.2010р. ПП «Маріс» (ЄДРПОУ 33755625) відомостей за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р.», та винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Під час перевірки було встановлено фінансово-господарські взаємовідносини ПП "Римар" з контрагентом ПП «Маріс», а саме укладення договору №28/05 від 28.05.2009р., згідно якого ПП «Маріс» (Виконавець) зобов'язується виконати роботи для ТОВ «Римар» (Замовник) з будівництва адміністративно-побутової будівлі у с.Македонівна, вул. Приовражна, 89А.

Згідно наданого до перевірки акту виконаних робіт б/н від 29.05.2009р ПП «Марис» виконано певні будівельні роботи. По вказаним операціям ТОВ «Римар» було включено суми сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту у сумі 38800,00 грн.

Апелянт наголошував, що судом першої інстанції не враховано строки виконання ТОВ «Маріс» будівельних робіт з моменту укладання договору №28/05 - один день, що фактично унеможливлює надання відповідних послуг, особливо враховуючи, що ПП «Маріс», згідно акту ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя позапланової невиїзної перевірки ПП «Маріс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р. від 29.06.2010р. №287/23-1/33755625, в якому зроблено висновок, що у ПП «Марис» відсутні необхідні умови для досягнення результатів підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), відсутність первинних документів на підтвердження фінансово-господарські правовідносини у ПП «Мірис» з позивачем.

Також відповідач посилався на акт перевірки від 29.06.2010р. №287/23-1/33755625, складеного ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя за результатами перевірки ПП «Марис», згідно якого ПП «Марис» не включило до складу податкових зобов'язань суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Римар», у зв'язку з відсутністю підтверджуючої документації.

Відповідач в скарзі зазначав, що висновки органів ДПС щодо неможливості здійснення господарської діяльності (надання послуг) контрагентом без достатніх ресурсів є обґрунтованими, оскільки, до функцій ОДПС входить, зокрема, проведення перевірок з питань правомірності оподаткування (обчислення, нарахування та сплати податків та зборів), при цьому податкові органи не можуть залишити без уваги під час проведення перевірок обставини, що можуть свідчити про навмисне заниження дохідності окремих операцій або безпідставне завищення сум податкового кредиту з боку платників податків або ж здійснення безтоварних операцій з метою заниження податкових зобов'язань.

Також посилався на те, що відсутність у контрагента достатніх ресурсів: основних фондів, трудових ресурсів, оборотних активів тощо, є підставою для висновку про нікчемність правочину, на підставі ст.ст.203, 215, 216 ЦК України, оскільки відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятись у формі, встановленою законом, правочин має бути спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним.

Колегія суддів заслухавши судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи встановила наступне.

ТОВ «Римар» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 33852563, місцезнаходження: 87510, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Кранова, б.30, про що зазначено у відповідному свідоцтві Серія АОО №654329, та є платником податку на додану вартість, про що зазначено у свідоцтві № 100114349 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З 07.04.2011р. Жовтневою МДПІ м. Маріуполя проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань підтвердження отриманих від платника податків ТОВ «Маргеотех» відомостей за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р., від ТОВ «Турін-Дніпро» (ЄДРПОУ 36053963) відомостей за період з 31.03.2010р. по 30.06.2010р., ПП «Марис» (ЄДРПОУ 33755625) 31.03.2010р., за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 08.04.2011р. №860/23-2 20366128. Згідно висновків вказаного акту перевірки:

-встановлено порушення п.3.1 ст.З, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 38 800,00грн. (травень 2009р.);

-господарські операції за період з 01.09.2009р. по 28.02.2010р., відображені у податковій звітності, щодо придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ «Римар» від ПП «Марис» на загальну суму 232 800,00 грн., у тому числі ПДВ 38 800,00 грн., відповідно до ч.І, 2 ст. 215, ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

-відомості, викладені у поданій до відповідача податковій звітності за період з 01.01.2009р. по 31.03.2010р. не відповідають дійсності, так як придбання товарів (робіт, послуг) від вищевказаного підприємства фактично не було.

На підставі акту перевірки від 08.04.2011р. №860/23-2/20366128, Жовтневою МДПІ м. Маріуполя прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 18.04.2011р. №0000432342, яким за порушення п. 3.1, ст.З, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 38 800,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 9 700,00 грн.

Підставами для встановлення зазначених у висновках акту перевірки від 08.04.2011р. №860/23-2/20366128 порушень стали наступні обставини.

Перевіряючими встановлено, що загальна сума податкового кредиту, включеного позивачем по взаємовідносинам з ПП «Марис» за травень 2009р. складає 38 800,00 грн.

За результатами автоматизованого співставлення даних, задекларованих ПП «Марис» в деклараціях з податку на додану вартість за період 01.01.2009р. по 31.03.2010р., станом на 29.06.2010р. встановлено розбіжності з даними податкового обліку підприємств контрагентів на загальну суму 843 165,02 грн.

Зазначено, що співробітниками Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м.Маріуполя було направлено запит підприємству ПП «Марис» щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку №5 декларацій з ПДВ. Від ПП «Маріс» отримано лист №32/02-10 від 08.02.2010р. та копію протоколу вилучення ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі від 02.12.2009р., в якому зазначено про вилучення ПП «Марис» необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно акту перевірки від 08.04.2011р. №860/23-2/20366128, позивачем було надано завірені копії первинних документів по взаємовідносинах з ПП «Марис», а саме: податкові накладні, акт виконаних робіт, реєстри отриманих податкових накладних, виписки з банку.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, згідно договору від 28.05.2010р. № 28/05 ПП «Марис» виконувало роботи для позивача з будівництва адміністративно-побутової будівлі у с. Македонівка, вул. Приовражна, 89А. Згідно акту виконаних робіт від 29.05.2009р. ПП «Марис» виконано роботи з устрою фундаменту, устрою перекриття фундаменту, возведенню першого поверху будівлі, устрою зливної ями, возведення другого поверху, устрій двухскатного даху, оздоблювальні роботи.

Згідно акту перевірки Державної податкової інспекції у Іллічівському районі м.Маріуполя від 29.06.2010р. №287/23-1/33755625 встановлено, що ПП «Марис» порушило ч.5 ст.203, п.1, п. 2 ст.215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених СПД при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не були передані в порушення ст. 662, ст. 655, та ст. 656 Цивільного кодексу України.

Так, ДПІ у Іллічівському районі м. Маріуполя встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

У зв'язку із зазначеним зробледійснено висновок, що фінансово-господарська діяльність ПП «Марис» здійснюється поза межами правового поля. Фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Марис» та його контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, та вказані правочини є нікчемними.

В акті перевірки від 08.04.2011р. №860/23-2/20366128 зазначено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Із акту від 08.04.2011р. №860/23-2/20366128 вбачається, що, фактично, висновок про нікчемність правочинів між позивачем та ПП «Марис» ґрунтується на викладених в акті від 29.06.2010р. №287/23-1/33755625 обставинах.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній, на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.

Як вбачається з акту від 08.04.2011р. №860/23-2/20366128, підставою для твердження податкового органу щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП «Марис» є висновок такого про заниження позивачем об'єкту оподаткування податком на додану вартість та, таким чином, несплати податкових зобов'язань у повному об'ємі, внаслідок безтоварного характеру проведених операцій.

Як визначено судом першої інстанції - факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, суд звертає увагу, що для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вирок суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.

Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись, іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справи набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративні», проступок, які набрати законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Натомість відповідачем ані під час розгляду справи судом першої інстанції ані під час апеляційного провадження не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.

Виходячи з наведеного, судом першої інстанції правильно надано оцінку діям податкового органу (Жовтневої МДПІ) стосовно недоведеності укладення нікчемного правочину між позивачем та ПП «Марис».

У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Таким чином, судом встановлено, що наявність податкової накладної, яка оформлена згідно вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану'вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.

У ході судового розгляду справи встановлено, що податкова накладна від 29.05.2009р. №555 на суму 232 800,00 грн., у тому числі 38 800,00 грн. ПДВ, за роботи по будівництву адміністративно-побутової будівлі: с. Македонівка, вул. Приовражна, 89А, оформлена належним чином, та її недоліків при перевірці не виявлено.

Відповідачем наданий акт від 29.06.2010р. №287/23-1/33755652, який складений на наслідком проведення Державною податковою інспекцією у Іллічівському районі М.Маріуполя позапланової невиїзної перевірки ПП «Марис» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період 01.01.2009р? по 31.03.2010р.

Згідно вказаного акту, загальну чисельність працюючих на ПП «Марис» не зазначено. На запит щодо надання пояснень та документальних підтверджень встановлених розбіжностей у додатку 5 декларації з ПДВ від ПП «Марис» отримано лист та копію протоколу про вилучення, згідно яких первинні документи , необхідні для проведення перевірки вилучені ГВПМ ДШ у м. Маріуполя.

В акті від 29.06.2010р. №287/23-1/33755652 зазначено, що враховуючи те, що на момент проведення перевірки документи до перевірки не надано, тому підтвердити правомірність формування податкових зобов'язань та податкового кредиту не є можливим.

Таким чином, висновки вказаного акту та, відповідно, акту перевірки від 08.04.2011р. №860/23-2/20366128 обумовлені тим, що ПП «Марис» не надало до перевірки витребувані документи, що були вилучені ГВПМ ДПІ у м. Маріуполя.

Тобто, у зв'язку з вилученням ГВПМ ДПІ у м. Маріуполя, що належить до системи органів державної податкової служби, документів ПП «Марис», податковий орган - Державна податкова інспекція у Іллічівському районі м.Маріуполя, якому було відомо про вказану обставину, здійснила висновок про неможливість підтвердження правомірності формування контрагентом позивача - ПП «Марис» податкових зобов'язань та податкового кредиту, що, на думку перевіряючих відповідача, є достатньою підставою вважати господарські операції між позивачем та ПП «Марис», такими, що укладені без мети реального настання правових наслідків та про нікчемність правочинів між ними.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що висновки акту перевірки від 29.06.2010р. №287/23-1/33755652, що був використаний відповідачем при здійснені перевірки позивача, є необгрунтованими, неконкретизованими та такими, що ґрунтуються на припущеннях податкового органу, а не на безпосередніх результатах перевірки фінансового-господарської діяльності платника податків, а тому не може бути доказом безтоварного характеру господарських операцій між позивачем і ПП «Марис», та, відповідно, не може бути підставою вважати нікчемними правочини між позивачем і ПП «Марис».

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між з ПП «Марис» позивачем надані (містяться в матеріалах справи):

-рахунок-фактура від 28.05.2009р. №555 на суму 232 800,00 грн., у тому числі

38 800,00 грн. ПДВ, за роботи по будівництву адміністративно-побутової будівлі: с.

Македонівка, вул. Приовражна, 89А;

-акт приймання виконаних підрядних робіт за травень 2009р.;

-виписка по рахунку за 29.05.2009р.;

-витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.02.2008р. та свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.02.2008р., згідно яких позивач є власником нежитлової будівлі складу будівельних матеріалів, що розташована за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Македонівка, вул. Приовражна, б. 89а

-витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.11.2009р. №24427647, згідно якого позивач є власником нежитлової адміністративної будівлі, що розташована за адресою: Донецька область, Володарський район, с. Македонівка, вул. Приовражна, б. 89а;

-технічний паспорт на зазначену будівлю станом на 05.06.2009р.;

-рішення Господарського суду Донецької області від 29.09.2009р. у справі № 31/128пн, згідно якого за позивачем визнано право власності на зазначену будівлю.

Також, позивачем надані видаткові накладні, згідно яких ТОВ «Римар» придбані будівельні матеріали, які відповідно до пояснень представника позивача, були використану ПП «Марис» при здійсненні будівельних робіт.

Згідно довідки з ЄДРПОУ ПП «Марис» здійснює наступні види діяльності: будівництво будівель, інші види оптової торгівлі; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами; консультування з питань комерційної діяльності та управління; надання інших комерційних послуг.

31 грудня 2008 року ПП «Марис» отримало ліцензію серія АВ №445964 від інспекції Державного архітектурно-будівельного інспекції на господарську діяльність, пов'язану із створенням об'єктів архітектури (за переліком робіт згідно додатком), а саме на зведення несучих і огороджуючи конструкцій будівель і споруд, про що зазначено у додатку до вказаної ліцензії строк дії якої - по 25.10.2010р.

У відповідності до п.З «Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2007 р. N 1396, встановлено, що кваліфікаційні, організаційні та інші вимоги щодо провадження господарської діяльності у будівництві встановлюються ліцензійними умовами провадження такої діяльності, які затверджуються в установленому законодавством порядку.

Зважаючи на те, що ПП «Марис» отримало ліцензію на здійснення архітектурно будівельної діяльності судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про наявність в ПП «Марис» необхідних умов для здійснення вказаної діяльності.

Суд зазначає, що господарські операції між позивачем та ПП «Марис» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковою накладною, що відповідає вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних операцій, з урахуванням наявних у сторін вказаних операцій матеріально технічних ресурсів та трудових ресурсів.

Натомість відповідачем не надано належних доказів для підтвердження встановлених в Акті від 08.04.2011р. №860/23-2/20366128 обставин, із якими відповідач пов'язує відсутність факту реальності здійснення господарських операцій.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно пояснень відповідача підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток стали висновки податкового органу про наявність нікчемної угоди у господарській діяльності позивача, що описана в Акті перевірки від 08.04.2011р. №860/23-2/20366128, інших порушень відповідачем не встановлено та відповідно не надано інших заперечень щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Таким чином, оскільки такі висновки Акту перевірки від 08.04.2011р. №860/23-2/20366128 є спростованими у ході розгляду справи, то судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Жовтневої МДПІ м. Маріуполя.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2, 14, 20, 71, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Жовтневої міжрайонної податкової інспекції м. Маріуполя на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі № 2а/0570/7147/2011- залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 р. у справі № 2а/0570/7147/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів: О.О. Чебанов

М.І. Старосуд

В.П. Юрченко