Ухвала суду № 19001796, 07.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції -

Суддя-доповідач - Нікулін О.А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року справа №2а/0570/9864/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді

суддів Радіонової О.О. , Жаботинської С.В.

при секретарі судового засідання Касьяновій В.М.

за участю:

представників позивача: Кузнецової Ю.С., Дітрих М.І.

представників відповідача: Антонової О.А., Маковецької Н.В., Яковенко О.В.

представника третьої особи: Козинець Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домус» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення від 28.12.2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2011 року позивач звернувся з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення від 28.12.2010 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року позов задоволено повністю.

Суд першої інстанції визнав частково нечиним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька від 28.12.2010 р. № 0005312340/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 6 719 611,00 грн.

З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою на неї, в якій зазначено, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права внаслідок чого неправильно вирішив справу, вважає, що постанова підлягає скасуванню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Домус» є юридичною особою, включене до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за номером 32281613, знаходиться на податковому обліку в державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Відповідачем -Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зменшення бюджетних зобов'язань з податку на додану вартість по деклараціям за липень, серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість , що декларувалось в періоді жовтень 2009 року, квітень, травень, липень 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 2000/23-3/32281613 від 19.11.2010 року (надалі - акт перевірки), яким зафіксовано порушення:

пп. 1.4, п.1.6., п.1.7. статті 1, п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3, п.4.1 ст.4, п.п. 7.2.3, п.7.2, п.п.7.4.1 пп. 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" надалі - Закон 168), а саме заниження податкових зобов'язань у квітні 2010 року у сумі 188181,00 грн., завищення суми податкового кредиту у квітні 2010 року у сумі 6466179,00 грн.

п.1.8, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.п.7.7.7 п.7.7 статті 7 Закону 168, а саме завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за липень 2010 року у сумі 6352034,00 грн., по декларації за серпень 2010 року у сумі 392177,00 грн., заниження суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за листопад 2009 р. у сумі 307874,00 грн., по декларації за травень 2010 року у сумі 302721,00 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за липень 2010 року на суму 918104,00 грн., по декларації за серпень 2010 року на суму 53603,00 грн.

За висновками вищенаведеного акту перевірки керівником податкового органу (відповідача у справі) 28 грудня 2010 року прийнято податкове повідомлення - рішення № 0005312340/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 6 744 211,00 грн., яке частково оскаржується у межах цієї адміністративної справи на суму 6 719 611,00 грн.

Правовою підставою зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми підпункту 1.8 статті 1, п.п.7.7.1, п.7.7.2, п.7.7.7 статті 7 Закону 168.

Спірне податкове повідомлення - рішення прийнято на підставі зазначеного акту перевірки і стосується зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Позивачем надано до податкового органу декларацію з ПДВ за липень 2010 року, в якій Позивач визначив суму, яка підлягає відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 6445153 грн., яка була сплачена у тому числі у квітні 2010 року у розмірі 6137279 грн. по господарським операціям з ТОВ «Краснолиманське» та ТОВ «ДТЕК Трейдінг».

Пунктом 3 акту перевірки передбачено, що у ході проведення перевірки встановлено відсутність документів, що підтверджують завантаження та розвантаження товару, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Порушення податкового законодавства встановлені на підставі ч.2 ст. 203, ч.і ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненому ТОВ "Домус" з постачальником ТОВ «ДТЕК Трейдинг» та ТОВ «Краснолиманське» не спричиняє реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемним.

12 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Домус" (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Краснолиманське" (далі-Продавець) було укладено угоду № 192 (далі-Договір). Відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити у власність, а покупець прийняти та сплатити вугільну продукцію (товар), марочному складу, цінам та кількості, вказаним у додаткових угодах(специфікаціях). Товар поставляється покупцю на умовах «Франко-перевізник - РСА» залізнична станція відправлення згідно Інкотермс 2000.

За зазначеним договором ТОВ «Домус» від суми отриманої вугільної продукції до складу податкового кредиту у квітні 2010 року включено податкові накладні виписані у березні 2010 року ТОВ «Краснолиманське» на загальну суму 30695047,72 грн., у тому числі податок на додану вартість 5115841,29 грн. Податкові накладні, акти прийому-передачі вугільної продукції, квитанції про приймання вантажу, сертифікати якості вугілля, платіжні доручення долучені до матеріалів справи.

Перевіркою встановлено відсутність основних перевізних документів - накладних, оформлених належним чином, у зв'язку з чим податковий орган дійшов до висновку, що у ТОВ «Домус» документи, що підтверджують проходження товару по ланцюгу від ТОВ «Краснолиманське» до ТОВ «Домус» не містять усіх необхідних реквізитів таким чином договір має ознаки нікчемності.

ТОВ «Домус» (Покупець) уклав угоду 16 березня 2010 року № 135 з ТОВ «ДТЕК Трейдинг» (Постачальник) відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити у власність товар, а покупець прийняти та сплатити вугільну продукцію (товар), марочному складу, цінам та кількості, вказаним у додаткових угодах (специфікаціях). Товар поставляється покупцю на умовах «Франко-перевізник - РСА» залізнична станція відправлення згідно Інкотермс 2000.

За зазначеним договором ТОВ «Домус» від суми отриманої вугільної продукції, до складу податкового кредиту у квітні 2010 року включено податкові накладні виписані у березні 2010 року ТОВ «ДТЕК Трейдинг» на загальну суму 7985528,90 грн., у тому числі податок на додану вартість 1330921,49 грн. Податкові накладні, акти прийому-передачі вугільної продукції, квитанції про приймання вантажу, сертифікати якості вугілля, платіжні доручення долучені до матеріалів справи

За цієї угодою податковим органом також було встановлено відсутність основних перевізних документів - накладних оформлених згідно встановленої форми та встановлено відсутність документів щодо завантаження та розвантаження товару.

ТОВ «Домус» (Покупець) уклав угоду 23 березня 2010 року № 138 з ТОВ «ДТЕК Трейдинг» (Постачальник) відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити у власність товар, а покупець прийняти та сплатити вугільну продукцію (товар), марочному складу, цінам та кількості, вказаним у додаткових угодах (специфікаціях). Товар поставляється покупцю на умовах «Франко-перевізник - РСА» залізнична станція відправлення згідно Інкотермс 2000.

Податкові накладні, акти прийому-передачі вугільної продукції, квитанції про приймання вантажу, сертифікати якості вугілля, платіжні доручення долучені до матеріалів справи. За цієї угодою податковим органом також було встановлено відсутність основних перевізних документів - накладних оформлених згідно встановленої форми та встановлено відсутність документів щодо завантаження та розвантаження товару.

Податковий органу вважав, що має місце не підтвердження реального руху товару (вугільного концентрату) за договорами № 135 від 16.02.2010 р., № 138 від 23.03.2010 р., № 192 від 12.11.2009 р.

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Міністерством транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 863/5084 (далі - Правила), на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів). Форми бланків перевізних документів, затверджені наказом Мінтрансу від 19.11.98 N 460 "Про затвердження бланків перевізних документів". Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість, корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу. Бланки цих документів видаються вантажовідправникам за плату згідно з тарифом.

Відповідно до п. 1.2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику.

Матеріали справи містять квитанції про приймання вантажу, в яких в якості відправника за вказаний товар визначено підприємство - ДП «Вугільна компанія Краснолиманська». У той же час матеріали справи містять акти приймання - передачі вугілля, в яких визначено, що вугілля є власністю ТОВ «Краснолиманське», яке є предметом продажу згідно договору між Позивачем та ТОВ «Краснолиманське», який, на думку податкового органу, є нікчемний.

Податковий орган помилково вважажав, що вугілля повинно було бути відвантажено з адреси ТОВ «Краснолиманське», а не з адреси ДП «ВК «Краснолиманська», яка зазначена у квитанціях про приймання вантажу, які позивач надавав в якості доказів фактичного реального руху товару - вугілля за договором з ТОВ «Краснолиманське».

Третьою особою - ТОВ «Краснолиманська» в якості доказів належності вугільного концентрату саме йому надано договір № 20/02-4 від 20.02.2009 року між ТОВ «Краснолиманське» (далі - покупець) та Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі-Продавець), відповідно до якої постачальник зобов'язується

поставити у власність товар - вугільний концентрат марки «Ж», а покупець прийняти та сплатити вугільну продукцію (товар), у відповідності цінам та кількості, вказаним у додаткових угодах (специфікаціях).

Матеріалами справи підтвердилася належність вугілля за спірним договором ТОВ «Краснолиманське», яке у подальшому було предметом продажу Позивачу та реальний рух якого не було встановлено під час проведення перевірки податковим органом. Тобто, під час судового розгляду справи висновок про відсутність реального руху вугілля за договором від 12 листопада 2009 року № 192 не знайшов свого підтвердження та спростовується матеріалами справи.

Суд правильно погодився з позивачем щодо неможливості зазначення позивача у перевізних документах через відсутність таких граф у документах, передбачених при транспортуванні вантажу залізничним транспортом.

Матеріали справи містять квитанції про приймання вантажу, в яких в якості відправника за вказаний товар визначено підприємство - ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» та ВАТ «Павлоградвугілля». У той же час матеріали справи містять акти приймання - передачі вугілля, в яких визначено, що вугілля є власністю ТОВ «ДТЕК Трейдінг», яке є предметом продажу згідно договорам між Позивачем та ТОВ «ДТЕК Трейдінг», який, на думку податкового органу, є нікчемний.

За висновком податкового органу, вугілля повинно було бути відвантажено з адреси ТОВ «ДТЕК Трейдінг», а не з адреси підприємств, які виступали продавцями та видобувачами вугілля, які зазначені у квитанціях про приймання вантажу, які позивач надає в якості доказів фактичного реального руху товару - вугілля за договором з ТОВ «ДТЕК Трейдінг».

Третьою особою - ТОВ «ДТЕК Трейдінг» в якості доказів належності вугільного концентрату саме йому надано договір № 381 від 12.03.10 року між ТОВ «ДТЕК Трейдінг» (далі - покупець) та Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі-Продавець) та договір № 8/09-12/1803-ПУ від 26.06.09 між ТОВ «ДТЕК Трейдінг» (далі - покупець) та ВАТ «Павлоградвугілля» (продавець), відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити у власність товар - вугільний концентрат марки «Ж», а покупець прийняти та сплатити вугільну продукцію (товар), у відповідності цінам та кількості, вказаним у додаткових угодах (специфікаціях).

Матеріалами справи підтверджується належність вугілля за спірним договором ТОВ «ДТЕК Трейдінг», яке у подальшому було предметом продажу Позивачу та реальний рух якого не було встановлено під час проведення перевірки податковим органом. Тобто, під час судового розгляду справи висновок про відсутність реального руху вугілля за договором від 16 березня 2010 року № 135 та від 23 березня 2010 року № 138 не знайшов свого підтвердження та спростовується матеріалами справи.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. за № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого

використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт,послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, згідно норм діючого на час виникнення спірних правовідносин податкового законодавства України можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податків залежить від їх сплати в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, та наявності належним чином оформленої податкової накладної.

У позивача наявні податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями та сплата податку на додану вартість згідно платіжних доручень, які долучені судом до матеріалів справи.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентами договорів купівлі-продажу товарів вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред'явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладеного договору.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного

порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

За змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Суд звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь -яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Суд правильно вважав, що обставини щодо відсутності реального руху товару - вугілля спростовується зібраними у справі доказами, які досліджені під час розгляду справи. Суд вважає, що надані позивачем та третіми особами документи та зібрані судом документи під час розгляду справи підтверджують реальність господарських операцій.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.04.2010 року ТОВ «Домус» продало власну будівлю культурно-розважального центру з ресторанним господарством (АДРЕСА_1) в рівних ідеальних частках по 1/2 частині фізичним особам ОСОБА_8 та ОСОБА_9 Згідно пункту 2.1 договору продаж будівлі вчинено за 5 700 000 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 950 000 грн. Згідно пункту 2.4. договору, загальна вартість нерухомого майна згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 25401380 становить 6829085,00 грн.

Позивач при реалізації зазначеного нерухомого майна та при визначенні ціни продажу цього майна керувався звітом про оцінювання майна від 15.03.2010 року, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_10 Відповідно до цього звіту, ринкова вартість майна на дату оцінки 28.02.2010 року становить 4610732 грн. без податку на додану вартість.

Порушення, яке встановлено податковим органом, полягає у заниженні вартості реалізованого об'єкту, оскільки відповідно до витягу БТІ у м. Донецьку від 24.02.2010 року, вартість цього майна складає 6 829 085,00 грн., у той же час Позивачем було реалізовано вказане нерухоме майно за ціною 5 700 000 грн.

Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковий орган визначив пункт 4.1 .статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якої база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Для застосування приписів цієї статті необхідною умовою є перевищення договірної ціни над звичайною ціною більш ніж на 20 відсотків.

Перевищення ціни, яка встановлено згідно зі звітом суб'єкта оціночної діяльності над звичайною ціною, яка встановлена БТІ у м. Донецьку складає 19,8 відсотків, що є меншою, ніж визначено у статті 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто відсутні підстави для застосування цієї норми Закону, що спростовує висновок податкового органу про завищення податкових зобов'язань з ПДВ Позивачем у розмірі 188181,00 грн.

Суд прийшов правильного висновку про неправомірність зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 6 719 611,00 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався норм матеріального та процесуального права під час вирішення справи, тобто відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення.

Керуючись ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домус» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Трейдінг» про визнання не чинним податкового повідомлення-рішення від 28.12.2010 року залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 серпня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення у повному обсязі..

У повному обсязі ухвала виготовлена 09 вересня 2011 року.

Головуючий О.А.Нікулін

Судді О.О.Радіонова

С.В.Жаботинська