Ухвала суду № 19001703, 02.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Блохін А. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2011 року справа №2а/0570/9585/2011

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Блохін А. А.

суддів Міронової Г.М. , Юрко І.В.

при секретарі Діденко О.С., за участю представника позивача Каморнікова Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі № 2а/0570/9585/2011 за позовом Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2011 № 0000621322/22960/10/15-16-23/5, -

ВСТАНОВИЛА :

Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2011 року № 0000621322/22960/10/15-16-23/5.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.09.2009 року по 30.09.2010 року, про що складено акт № 163/15-16-23/5/08596860 від 14.03.2011 року. За наслідками перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000351322/12447/10/15-16-23/5 від 28.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища за основним платежем 366526,40 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 91631,60 грн. Прийняте податкове повідомлення-рішення було позивачем оскаржено до ДПА в Донецькій області, рішенням якої воно було частково скасовано на суму збільшення грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 324092,35 грн., у т.ч. за основним платежем 259273,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64818,47 грн., а в іншій частині залишено без змін. 03.06.2011 позивач отримав податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 року № 0000621322/22960/10/15-16-23/5, яким визначено суму грошового зобовязання із вказаного збору за основним платежем 107252,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26813,13 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 року № 0000621322/22960/10/15-16-23/5 таким, що суперечить приписам Податкового кодексу України, Законам України «Про охорону навколишнього природного середовища» та «Про відходи», якими передбачено справляння збору саме за викиди, скиди та розміщення забруднюючих речовин, а не за використання потенційно шкідливих предметів за їх призначенням. У період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року позивачем було придбано 657 люмінесцентних ламп, жодна з яких не була скинута у навколишнє природне середовище або розміщена у місцях зберігання забруднюючих речовин. Відповідач помилково ототожнив списання ТМЦ під звіт матеріально-відповідальним особам із скиненням їх у навколишнє природне середовище. При проведенні перевірки відповідач не переконався, що усі 657 ламп є у наявності та використовуються, а не зберігаються. До того ж, податкове зобовязання було визначено відповідачем на підставі законодавства, яке втратило чинність у звязку із прийняттям Податкового кодексу України. Просив позов задовольнити (а.с. 4-7).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі № 2а/0570/9585/2011 частково задоволені позовні вимоги.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку від 02.06.2011 року № 0000621322/22960/10/15-16-23/5 у частині донарахування Управлінню державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області суми податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища у розмірі 106282 (сто шість тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 52 коп. за основним платежем, та 26570 (двадцять шість тисяч пятсот сімдесят) грн. 53 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану, яка прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити.

Сторони про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді відповідач не скористався.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача. перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області зареєстровано як юридична особа 30.08.1993 року виконавчим комітетом Донецької міської ради, зареєстровано у ЄДРПОУ за № 08596860, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 739162 (а.с. 8), довідкою Департаменту інформаційних технологій від 03.03.2011 року № 16/1-945 (а.с. 9). Позивач перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку та є платником збору за забруднення навколишнього природного середовища.

З 31.01.2011 року по 04.03.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку проводилася планова виїзна перевірка Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, за наслідками якої було складено акт № 163/15-16-23/5/08596860 від 14.03.2011 року (а.с. 10-16).

Згідно з п. 2 розділу 4 акту перевірки (висновок), зазначено, що позивачем допущено порушення п.п. 2, 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 року № 303 (далі за текстом Порядок № 303), п.п. 3.1 п. 3, п.п. 6.4 п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999 № 162/379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.1999 року за № 544/3837 (далі за текстом - Інструкція), та п. 7 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 року № 1218 (далі за текстом Порядок № 1218), в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів на загальну суму 366526,40 грн., у т.ч. за IV квартал 2009р. на суму 86695,86 грн., за І квартал 2010р. на суму 188972,98 грн., за ІІ квартал 2010р. на суму 35231,53 грн., за ІІІ квартал 2010р. на суму 55626,03 грн.

Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки, надіслав на нього заперечення, які були залишені відповідачем без задоволення (а.с. 58-59).

На підставі акту перевірки та відповідно до п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000351322/12447/10/15-16-23/5 від 28.03.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища до Фонду охорони навколишнього природного середовища за основним платежем 366526,40 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 91631,60 грн. (а.с. 17).

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до ДПА в Донецькій області (а.с. 47-48).

Для підготовки та прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду скарги та відповідно до п.п 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України ДПА у Донецькій області доручила Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку провести документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року (а.с. 50).

У період з 19.05.2011 року по 20.05.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області з питань нарахування грошових зобовязань зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, за наслідками якої складено акт від 23.05.2011 року № 344/15-16-23/5-08596860 (а.с. 52-55).

Згідно з розділом 4 акту перевірки (висновок), позивачем допущено порушення п.п. 2, 4, 8 Порядку № 303, п.п. 3.1 п. 3, п.п. 6.4 п. 6 Інструкції, п. 7 Порядку № 1218, в результаті чого занижено збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів на загальну суму 104663,71 грн., у т.ч. за IV квартал 2009р. на 37242,88 грн., за І квартал 2010р. на 51565,08 грн., за ІІ квартал 2010р. на 307,02 грн., за ІІІ квартал 2010р. на 15548,73 грн. (а.с. 55).

Не погоджуючись з таким висновком акту перевірки, позивач надіслав заперечення на нього (а.с. 57), які були залишені без задоволення (а.с. 51)

Рішенням ДПА у Донецькій області від 27.05.2011 року № 10070/10/25-213-1 податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку № 0000351322/12447/10/15-16-23/5 від 28.03.2011 року було частково скасовано на суму збільшення грошового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у сумі 324092,35 грн., у т.ч. за основним платежем 259273,88 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 64818,47 грн., а в іншій частині залишено без змін (а.с. 60-62).

02.06.2011 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000621322/22960/10/15-16-23/5, яким позивачу визначено суму грошового зобовязання із вказаного збору за основним платежем 107252,52 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26813,13 грн. (а.с. 63).

Згідно розрахунку штрафних санкцій, вони були нараховані як 25% від суми донарахованого податкового зобовязання відповідно до ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (а.с. 64).

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0000621322/22960/10/15-16-23/5 від 02.06.2011 року, позивач 08.06.2011 року звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом (а.с. 4-7).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення з таких підстав.

Згідно даних податкових розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища за періоди 2009р. 9 місяців 2010р., позивач задекларував збору до сплати у розмірі 9432,06 грн., у т.ч. у 2009р. 1833,04 грн., за 9 місяців 2010р. 7599,02 грн. (а.с. 77-80). Відповідач зазначає, що до вказаних сум збору позивачем не було віднесено збір за розміщення відходів - люмінесцентних ламп та автошин, чим порушено приписи п.п. 2, 4, 8 Порядку № 303, п.п. 3.1 п. 3, п.п. 6.4 п. 6 Інструкції, п. 7 Порядку № 1218 (у редакціях, що діяли на момент обчислення сум збору за забруднення навколишнього природного середовища та подання податкових розрахунків).

Як свідчить акт позапланової виїзної перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, позиція податкового органу щодо порушення позивачем зазначених вище приписів законодавства ґрунтується на тому, що позивач занизив збір за забруднення навколишнього природного середовища за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року на суму 104663,71 грн. внаслідок списання люмінесцентних ламп у кількості 189 штук та автошин у кількості 115 штук або 0,9513 тонн, які залишились на підприємстві та залишок яких не було враховано у розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за відповідні періоди. Оскільки списані люмінесцентні лампи та автошини є відходами у розумінні ст. 1 Закону України «Про відходи», то позивач відповідно до п.п. 2, 4, 8 Порядку № 303, п.п. 3.1 п. 3, п.п. 6.4 п. 6 Інструкції повинен був нараховувати та сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення таких відходів, що ним зроблено не було. Оскільки відповідно до п. 7 Порядку № 1218 ліміти на розміщення відходів підприємством не затверджувалися, то збір обчислюється у десятикратному розмірі, тобто складає 104663,71 грн., у т.ч. 103693,71 грн. люмінесцентні лампи, 969,99 грн. автошини.

У податковому повідомленні-рішенні № 0000621322/22960/10/15-16-23/5 від 02.06.2011 зазначено суму донарахованого збору 107252,52 грн., яка визначена на підставі рішення ДПА в Донецькій області про результати розгляду скарги від 27.05.2011 року № 10070/10/25-213-1 (а.с. 60-62).

У частині визначення суми збору за розміщення відходів автошин позивач податкове повідомлення-рішення не оспорює, та здійснив сплату збору у сумі 970 грн. за основним платежем та 242,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (а.с. 119, 120).

У межах розгляду даної адміністративної справи спірною є сума донарахування податкового зобовязання на суму 106282,52 грн. за основним платежем (107252,52 грн. 970 грн. = 106282,52 грн.), що визначена внаслідок неврахування позивачем при розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення відходів люмінесцентних ламп, та відповідна сума штрафних (фінансових) санкцій 26570,53 грн. (26813,13 грн. 242,50 грн. = 26570,53 грн.).

Статтею 1 Закону України «Про відходи» передбачено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

Лампи люмінесцентні та відходи, які містять ртуть, інші зіпсовані або відпрацьовані віднесено до № 7710.3.1.26 за Державним класифікатором відходів ДК 005-96, затвердженим і введеним в дію наказом Держстандарту України від 29.02.1996 року № 89.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 303, збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється, у тому числі, за розміщення відходів.

Згідно з п. 4 Порядку № 303, суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Згідно з п. 3.1 р. 3 Інструкції, об'єктами обчислення збору є для стаціонарних джерел забруднення - обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Стаття 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає, що ліміти скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного та іншого виробництва, а також інші види шкідливого впливу в цілому на території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються: у разі якщо це призводить до забруднення природних ресурсів загальнодержавного значення, територій інших областей, - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів; в інших випадках - у порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Пунктом 7 Порядку № 1218 передбачено, що власникам відходів, які здійснюють лише їх розміщення, затверджується ліміт на розміщення відходів.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1218, ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях; понадлімітне розміщення відходів - виявлений у власника обсяг відходів, на які у нього немає дозволу на розміщення і які підлягають обов'язковому розміщенню за окремим дозволом органів Мінекоресурсів на місцях.

Відповідно до приписів п. 5.3 р. 5 Інструкції, ліміти на розміщення відходів установлюються терміном на один рік і після затвердження місцевою державною адміністрацією доводяться до власників відходів до першого жовтня поточного року. Ліміти на утворення та розміщення відходів розробляються, затверджуються і переглядаються в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року N 1218.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що позивачу не було установлено та затверджено лімітів розміщення відходів на 2009, 2010р.р.

Пунктом 8 Порядку № 303 передбачено, що у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі. Аналогічні приписи містяться у п. 5.4 Інструкції.

Висновок про розміщення позивачем відходів у вигляді люмінесцентних ламп відповідач обґрунтовує актами про списання цих ламп та поясненнями наглядача ОСОБА_3 та слюсаря-ремонтника підприємства ОСОБА_4, згідно яких люмінесцентні лампи видавались на всі підрозділи підприємства. Світильники для люмінесцентних ламп видавались тільки головному підприємству, але у перевіряємий період не встановлювались.

Згідно письмових пояснень, наданих представниками відповідача у судове засідання (а.с. 139-140), нарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища було здійснено виходячи з кількості люмінесцентних ламп 196 штук за даними актів списання від 30.11.2009, 31.12.2009, 31.01.2010, 15.03.2010, 28.05.2010, та за серпень 2010р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем дійсно у 2009-2010р.р. були придбані люмінесцентні лампи та світильники для таких ламп, що підтверджується відповідними витратними накладними та накладними (а.с. 121-132, 153, 156, 160, 164, 167, 171-173, 177, 180).

Як вбачається з вказаних актів на списання матеріалів, люмінесцентні лампи були списані на наступні потреби: регулярна заміна ламп в адмінбудівлі МОГСО 25 шт. (а.с. 21), заміна неробочих ламп у коридорах 1-го і 2-го поверхів адмінбудівлі Ворошиловського МОГСО, у гаражних приміщеннях 9 шт. та 25 шт. (а.с. 21), заміна на згорілі 20 шт. (а.с. 28), заміна на згорілі у кабінетах 5 шт. та 5 шт. (а.с. 29), заміна на згорілі 30 шт. (а.с. 30), заміна на згорілі у кабінеті та підвалі 25 шт. (а.с. 32), використано та замінено на згорілі 25 шт. та 2 шт. (а.с. 34), тобто люмінесцентні лампи у кількості 171 шт. (а не 196 шт.) були списані для використання з метою заміни згорілих ламп (тобто, для експлуатації).

Отже, у даному випадку у вказаних актах йдеться про списання люмінесцентних ламп для їх використання, а не про списання згорілих люмінесцентних ламп на зберігання або утилізацію. Більш того, у актах списання не зазначено, що здійснювалась заміна саме згорілих люмінесцентних (а не інших) ламп, а при проведенні перевірки відповідачем не досліджувалися обставини щодо наявності в позивача відходів у вигляді згорілих люмінесцентних ламп, не перевірялися відповідні рахунки бухгалтерського обліку, де обліковуються відходи, не аналізувався облік операцій з цими відходами, що також не було відображено у акті перевірки та є порушенням приписів п. 5.2 розділу 5 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772. До того ж, як свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 073 (а.с. 185), на обліку позивача перебуває 1058 люмінесцентних ламп, щодо яких відсутні відомості про їх утилізацію.

На підставі наявних у справі документів, що надавалися відповідачу до перевірки, не можливо стверджувати, що позивачем здійснювалось розміщення відходів у розумінні ст. 1 Закону України «Про відходи».

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на пояснення наглядача ОСОБА_3 та слюсаря-ремонтника ОСОБА_4 (а.с. 142-143), оскільки вони не доводять факту розміщення позивачем відходів. Суд зауважує, що вказані особи не є відповідальними працівниками за списання люмінесцентних ламп. Відповідно до функціональних обовязків відповідальною особою за списання господарського інвентарю та канцтоварів є завідуючий господарством, а відповідальною особою за відпуск товарно-матеріальних цінностей зі складу в підрозділи є завідувач складом (а.с. 135-136). Крім того, пояснення цих осіб спростовані наданими суду актами про установку світильників для люмінесцентних ламп (а.с. 157, 158, 161, 165, 174, 178), актами прийомки виконаних робіт з монтажу цих світильників (а.с. 163, 168-169) та актом списання будівельних матеріалів (а.с. 181-183), які посвідчують факти установки позивачем світильників для люмінесцентних ламп. Таким чином, висновок відповідача на підставі пояснень наглядача ОСОБА_3 та слюсаря-ремонтника ОСОБА_4 ро те, що люмінесцентні лампи були використані при встановленні нових замість згорілих ламп, є необґрунтованим та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Відповідно до п.250.12 ст.250 Податкового кодексу України органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.

Відповідачем у порушення вказаних приписів Податкового кодексу України при визначені обсягу розміщення відходів у вигляді згорілих люмінесцентних ламп не було залучено фахівців з питань охорони навколишнього природного середовища, що свідчить про неповноту дослідження фактичних обставин порушення при проведенні обох перевірок позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів обґрунтованість донарахування позивачу податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 106282,52 грн., що визначена за розміщення відходів люмінесцентних ламп.

Також судом першої інстанції зроблено висновок, що є неправомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26570,53 грн., передбачених ч. 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції судового рішення.

Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197, ст.198 ч. 1 п. 1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі № 2а/0570/9585/2011 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі № 2а/0570/9585/2011 за позовом Управління державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у місті Донецьку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.2011 № 0000621322/22960/10/15-16-23/5 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 07.09.2011 року.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Суддів:Г.М. Міронова

І.В. Юрко