Ухвала суду № 19001405, 07.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Шальєва В.А.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2011 року справа №2а/0570/9847/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрко І.В.

суддів Міронової Г.М. , Блохін А. А.

при секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участю представників позивача Калачик О.В.,

представників відповідача Сергієнко А.І., Яковенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року по справі № 2а/0570/9847/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 10.06.2011 року звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про стягнення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем 22.03.2010 року до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька була подана декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року, в якій задекларована сума, яка підлягає відшкодуванню з бюджету в розмірі 2049301 грн.. Відповідачем була проведена позапланова перевірка з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року, якою було встановлено порушення порядку ведення податкового обліку та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року. За результатами перевірки складено акт № 3394/23-313/31226834 від 23.06.2010 року, на підставі якого прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000232344/0/31226834/11654 від 20.07.2010 року, яким суму бюджетного відшкодування, заявлену позивачем у декларації, зменшено на суму 2049301 грн.. Вказане податкове повідомлення рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку, та постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.03.2011 року вказане податкове повідомлення - рішення скасовано. Просив стягнути з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 року в розмірі 2049301 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року позов було задоволено в повному обсязі.

Стягнено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року в розмірі 2049301 грн.

Відповідач податковий орган, не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що виїзною позаплановою перевіркою з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМК-Трейдінг» укладено договір про організацію перевезень вантажів. Відповідно до отриманої інформації, господарські операції перевезень вантажів піддається сумніву стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для таких послуг. На думку апелянта укладений правочин між позивачем та контрагентом фактично не був направлений на настання правових наслідків обумовлених ним, зокрема на отримання прибутку, у звязку з чим відповідно до вимог законодавства є нікчемним. Перевіркою направлені запити до податкових інспекції для проведення зустрічних звірок, але на момент складання акту перевірки, відповіді не надійшли. Апелянт зазначив, що для відшкодування заявленої суми податку на додану вартість немає законних підстав, оскільки не підтверджений факт надмірної сплати податку до бюджету контрагентами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача - Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька, підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, у судове засідання не зявився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Донецької міської ради 04.06.2009 року що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с.58 т.1), та включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 31226834 (а.с.59 т.1), є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ( а.с.60 т. 1).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Куйбишевському районі м. Донецька є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач - Головне управління Державного казначейства України в Донецької області у відповідності до ч. 2 ст. 45 Бюджетного кодексу України, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за результатами господарської діяльності у січні 2010 року у ТОВ «Союзпромінвестдонбас» утворилася відємна різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту.

22.03.2010 року позивач подав до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року з розрахунком суми бюджетного відшкодування і заявою про повернення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2049301 грн. на рахунок платника податків в банку ( а.с.8-9 т.1).

Крім того, 22.03.2010 року позивачем до податкового органу був поданий розрахунок коригування сум податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2010 року.

У відповідності до пп. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якій був чинним на час виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б)залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Отже, в даному випадку платник податку прийняв рішення про відшкодування сум податку на додану вартість в зазначеному вище розмірі шляхом зарахування на його рахунок, про що свідчить рядок 25.1 податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 р.

Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Підпунктом 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

У відповідності до пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 цього Закону якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а)у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

На виконання зазначених вимог Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м. Донецька була проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 р., яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в період січень 2010 р., за результатами якої був складений акт № 3394/23-313/31226834 від 23.06.2010 р. ( а.с.16-48 т.1). Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст.1, п.п.7.4.1 п. 7.4 мт. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення суми податкового кредиту у звязку з нікчемним правочином за лютий 2010 р. на суму 1259130 грн.; порушення пп. 7.7.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині неправомірного визначення частини залишку відємного значення по декларації за лютий 2010 р. в сумі 1259130 грн., що призвело до завищення відємного значення за відповідний період у розмірі 1259130 грн.; порушення п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині правомірного визначення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2010 р. в сумі 2049301 грн.

За результатами перевірки податковим органом було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000232344/0/31226834/11654 від 20.07.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на 2049301 грн. ( а.с.7 т.1).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 березня 2011 р. в справі № 2а/05 70/2042/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Союзпромінвестдонбас» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення-рішення визнане недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000232344/0/31226834/11654 від 20.07.2010 р. про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2049301 грн. (т.1 а.с.43-49). Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2011 р. зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.1 а.с.50-54).

Відтак, у відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню обставини щодо правомірності визначення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2010 р. в розмірі 2049301 грн.

З матеріалів справи убачається, що на час розгляду справи позивачу вказана сума податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2010 року в розмірі 2049301 грн. не відшкодована.

Як встановлено у судовому засіданні та не заперечувалось сторонами, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Собзпромінвестдонбас» та Товариством з обмеженою відповідальністю «АМК-Трейдінг» було укладено договір по організації перевезень вантажів. Так, на думку податкового органу, вказаний договір та надання послуг за ним піддаються сумніву стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання таких послуг.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на неотримання результатів зустрічних перевірок підприємств, з якими у позивача були господарські відносини, а тому вважає, що зазначена вище сума є непідтвердженою.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що не підтверджений факт надмірної сплати податку до бюджету контрагентами позивача, а тому відсутні підстави для надання бюджетного відшкодування.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Суми, сплачені позивачем постачальникам товарів (послуг) з урахуванням податку на додану вартість, підтверджені в судовому засіданні платіжним документами. При цьому відповідач в судовому засіданні не заперечував проти того, що позивачем податок на додану вартість був сплачений повністю в ціні товарів (послуг).

Суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи відповідачів про те, що право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету виникає при фактичному надходженні цього податку до бюджету від платника податку - продавця, а не самого факту здійснення відповідної операції та сплати податку в ціні товару, з чим погоджується колегія суддів.

Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство України, зокрема й Закон України «Про податок на додану вартість», не встановлює обовязок покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України «Про податок на додану ва ртість» сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зо бовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок по сплаті цього податку до бюджету.

У відповідності до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку особисто, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Відповідно до пп. «а» пп. 7.7.2 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплата ним ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету.

Відповідно до пп. 7.7.3. п. 7.3. ст. 7 цього Закону України у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має відємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Отже, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Зазначений Закон не передбачає надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

З вказаних підстав суд вважає, що на теперішній час відсутні передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», іншими законами про оподаткування підстави для відмови у поверненні суми бюджетного відшкодування позивачу, тому суд задовольняє частково позовні вимоги, стягує з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість по податковій декларації за лютий 2010 року в загальній сумі 2049301 грн.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 28 липня 2011 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 184, 195, 198 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року по справі № 2а/0570/9847/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року по справі № 2а/0570/9847/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 09 вересня 2011 року.

Головуючий суддя І.В.Юрко

Судді: Г.М.Міронова

А.А.Блохін