Ухвала суду № 19001205, 02.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Савченко С.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2011 року справа №2а/0570/9005/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Юрко І.В.

суддів Міронової Г.М. , Блохін А. А.

при секретарі судового засідання Діденко О.С.,

за участю представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Авдіївці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року по справі № 2а/0570/9005/2011 за позовом Державної податкової інспекції у місті Авдіївці Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ-Т» та Приватного акціонерного товариства «ТММ-Енергобуд» про стягнення у дохід держави коштів, одержаних за правочином, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся 31.05.2011 року до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КВАНТ-Т» та Закритого акціонерного товариства «ТММ-Енергобуд» про стягнення у дохід держави коштів, одержаних за правочином, вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, яким просив стягнути з кожного відповідача в дохід держави вартість реалізованих ТМЦ за угодою від 10 березня 2010 року № 10-03/01 у розмірі 3814944,00 грн.

Судом першої інстанції в процесі розгляду справи було здійснено заміну Закритого акціонерного товариства «ТММ-Енергобуд» на Приватне акціонерне товариства «ТММ-Енергобуд» відповідно до змін до установчих документів.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що вчинений між відповідачами правочин є нікчемним, оскільки вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, з огляду на те, що він не має реального товарного характеру, так як перший відповідач має недостатні трудові ресурси та виробничі потужності, а також відсутність посвідчень про відрядження в момент передання товару, паспортів на товар та іншої технічної документації, відсутність товарно-транспортних накладних та довіреностей. В якості доказу в підтвердження позовних вимог податковий орган визначив акт перевірки ТОВ «КВАНТ-Т» від 12.04.2011 року № 69/2300/3658295, який, на думку позивача, має статус письмового доказу.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги, просили їх задовольнити.

Представники відповідачів проти вимог апеляційної с карги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВАНТ-Т» є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 36582595, є платником податку на додану вартість, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції м.Авдіївка Донецької області.

Приватне акціонерне товариство «ТММ-Енергобуд» є юридичною особою, включений до ЄДРПОУ за номером 33889106, знаходиться на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

10 березня 2010 року між відповідачами був укладений договір № 10-03/01, предметом якого є поставка товару, найменування, кількість та ціна яких встановлюється в специфікаціях та додаткових угодах. На поставлений товар - металопрокат ТОВ «КВАНТ-Т» були видані ПАТ «ТММ-Енергобуд» податкова накладна від 18 березня 2040 року № 7 на суму 1907472,00 грн.; податкова накладна від 5 квітня 2010 року № 10 на суму 1907472,00 грн.; видаткова накладна від 05 квітня 2010 року № РН-0000002; акт прийому передачі товару від 5 квітня 2010 року.

Загальна сума згідно зазначених накладних склала 3814944,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 63582400 гривень.

Другим відповідачем були сплачені кошти першому відповідачу за отриманий товар, що підтверджується банківськими виписками.

Підставою для прийняття висновку щодо нікчемності вищенаведеного правочину став акт перевірки ДПІ у місті Авдіївці від 12 квітня 2011 року № 69/2300/36582595 про результати проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КВАНТ-Т» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з АТЗТ «Шлях» та ПАТ «ТММ-Енергобуд» за березень, квітень, травень, червень, вересень 2010 року. Як зазначив податковий орган в акті: у ТОВ «КВАНТ-Т» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, внаслідок чого вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. На підставі вказаного податковим органом зроблений висновок, що угода між відповідачами № 10-03/01, має ознаки нікчемності.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Єдиним доказом укладання правочину між відповідачами, який суперечить інтересам держави та суспільства є складений акт перевірки від 12.04.2011 року № 696/2300/36582595 ТОВ «КВАНТ - Т», в основу висновків якого покладений принцип визначеності нікчемності правочину, між ТОВ «КВАНТ-Т» та його контрагентом - ПРАТ «ТММ-Енергобуд» по господарським відносинам, що в свою чергу стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

02.12.2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до вказаного Закону до статті 228 ЦК України внесені зміни.

Відповідно до частини 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в Дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного рішенням суду стягується в Дохід держави.

Податковий орган вважає, що наявна відсутність між субєктами господарювання певних господарських відносин, що вказує на фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Суд першої інстанції зазначив, що надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить за межі своєї компетенції щодо встановлення недійсності (нікчемності) таких правочинів, з сим погоджується колегія суддів.

Вказуючи на нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтовань) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обовязкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду. Позовної вимоги щодо визнання правочину недійним податковим органом не заявлено. Окрім цього висновок про нікчемність цього правочину міститься в акті перевірки як доказ в підтвердження позовних вимог.

В даному випадку податковий орган, без обовязкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Податковий орган, формуючи такі, не притаманні йому висновки, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставності позовних вимог про стягнення коштів у дохід держави за правочином, який суперечить інтересам держави та суспільства.

Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи апелянта стосовно не відсутності підтвердження відповідачами господарських операцій між ними, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями позивача, які нічим не підтверджені.. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Відповідно листу Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 судам потрібно враховувати, що умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений юридичними особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Колегія судді зазначає, що податковим органом при розгляді справи як в суді першої так і апеляційної інстанції не були представлені будь-які докази встановлення умислу відповідачів (їх посадових осіб) не представлено.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено перевірку другого відповідача - приватного акціонерного товариства «ТММ-Енергобуд» за період з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року, про що складено акт перевірки від 3 березня 2011 року № 40/07-214/33889106, на сторінці 21 якого підтверджено взаємовідносини між відповідачами, які були здійснені на виконання договору від 10 березня 2010 року № 10-03/01, який, на думку позивача, суперечить інтересам держави та суспільства. Таким чином, податковим органом, в якому знаходиться на обліку відповідач «ТММ-Енергобуд» встановлено відповідність саме цього договору вимогам законодавства.

Крім того суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідно до Господарського кодексу України, звернення до суду органу державної податкової служби про стягнення у доход держави коштів, отриманих за правочином, який завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, є адміністративно - господарською санкцією у розумінні ст. 239 цього Кодексу, тобто заходом, який спрямований на ліквідацію наслідків правопорушення субєктом господарювання. У відповідності до ст. 250 Господарського кодексу України, такі санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом, з чим погоджується колегія суддів.

З матеріалів справи вбачається, що угода між ТОВ «КВАНТ-Т» та ПРАТ «ТММ-Енергобуд» укладена 10 березня 2010 року, в той час, як орган державної податкової служби звернувся до суду лише 31 травня 2011 року, тобто у строк більш ніж один рік.

Враховуючи вказане. судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Авдіївці Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року по справі № 2а/0570/9005/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року по справі № 2а/0570/9005/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 06 вересня 2011 року.

Головуючий суддяІ.В. Юрко

Судді:Г.М.Міронова

А.А. Блохін