Ухвала суду № 19001150, 09.09.2011, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Михайлик А.С.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2011 року справа №2а/0570/5929/201 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Жаботинської С.В.

суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.

при секретарі судового засідання: Касьяновій В.М., за участю представника позивача Заматова Р.В., представника відповідача Кононенко В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь" - Металургійний завод на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року у справі № 2а/0570/5929/2011 за позовом Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь" - Металургійний завод до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання незаконними дій,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання незаконними дій робітників Східної митниці при здійсненні митного контролю, пов'язаного із визначенням митної вартості за декларацією № 7000000/2010/201627, визнання недійсним рішення про визначення митної вартості № 70000000/2010/001271 від 14 жовтня 2010 року, стягнення з державного бюджету України зайво сплачених коштів в рахунок сплати податку на додану вартість за ВМД № 7000000012/2010/201830 та № 700000012/2010/201927 в сумі 60031,25 грн. 19 травня 2011 року позивач уточнив позовні вимоги, у зв'язку із допущенням описки при визначенні номерів вантажно-митних декларацій, на підставі яких ним здійснено зайву сплату податку на додану вартість та просив суд визнати незаконними дії робітників Східної митниці при здійсненні митного контролю, пов'язаного із визначенням митної вартості за ВМД № 70000000/2010/201627, визнати недійсним рішення № 70000000/2010/001271/2 від 14 жовтня 2010 року, стягнути з державного бюджету зайво сплачені кошти по ВМД № 70000000/2010/201635 та № 70000000/2010/201640, а саме податок на додану вартість в сумі 60 031,25 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року у справі № 2а/0570/5929/2011 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції позивач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, вказавши позицію аналогічну позовній заяві, просить скасувати постанову суду першої інстанції, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач Приватне акціонерне товариство “Донецьксталь”- металургійний завод” є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 30939178, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 155).

28 вересня 2010 року між позивачем (покупець) та фірмою s Tradіng Limited” Гонг Конг (продавець) укладений контракт № DK-1731 (т. 1 арк. справи 20-24), за умовами якого продавець зобовязався поставити вугільну продукцію походження Кузнецького вугільного басейна, Російська федерація, на умовах DAF станція Соловей-Тополі, Російсько-Український кордон відповідно Інкотермс-2000. Пунктом 1.2. зазначеного контракту визначено, що якісні показники, ціна, строки та обсяги постачання оговорюються сторонами у додатках, що є невідємною частиною цього контракту. 28 вересня 2010 року сторонами за контрактом підписано додаткову угоду до конторку № DK-1731 від 28 вересня 2010 року, якою сторони додатково до умов контракту узгодили постачання вугілля камяного протягом жовтня листопада 2010 року. Відповідно до пункту 1 цього додатку (т. 1 арк. справи 25-27) продавець у жовтні листопаді 2010 року додатково до обсягів, визначеним контрактом, постачає вугілля камяне (концентрат марки “Г”) походження Кузнецького вугільного басейну, Російська Федерація у кількості 68000 тон на суму 9860000,00 доларів США на умовах DAF станція Соловей-Тополі відповідно Інкотермс-2000. Пунктом 2 додатку до контракту визначено ціну товару, якісні характеристики якого мають відповідати визначеним в цьому додатку, на рівні 145,00 доларів США за тону. Згідно пункту 3 вантажовідправником та виробником товару визначено ВАТ “Шахта Зарічна”, Російська федерація, 652526, Кемеровська обл., м. Полисаєве.

14 жовтня 2010 року з метою здійснення митного оформлення товару, що надійшов за умовами контракту № DK-1731 від 28 вересня 2010 року, позивач надав вантажну митну декларацію № 700000012/2010/201617. Разом із зазначеною ВМД позивач, окрім іншого надав митному органу: декларацію митної вартості № 700000012/2010/201627 (арк. справи 34-35), інвойс № 01-12/10-ktdk від 12 жовтня 2010 року (т. 1 арк. справи 46) та звіт № 02/838/17763/772 від 13 жовтня 2010 року ТОВ “Консалтінгова фірма “Грата” про незалежну оцінку ринкової вартості вугілля камяного (концентрат марки “Г”) у кількості 1586,5 тон відповідно до інвойсу № 01-12/10- ktdk від 12 жовтня 2010 року до контракту № DК-1731 від 28 вересня 2010 року (т. 1 арк. справи 68-83). Згідно наданої позивачем декларації митної вартості № 700000012/2010/201627 митну вартість позивачем визначено за першим методом визначення митної вартості на рівні 90407,50 доларів США (715 114,28 гривен), виходячи із вартості 1 кг 0,145 доларів США..

14 жовтня 2010 року в декларації митної вартості № 700000012/2010/001627 митним органом здійснено відмітку про необхідність надання позивачем додаткових документів для визначення митної вартості товару, а саме: 1) договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 4) калькуляція фірми - виробника товару; 5) сертифікат про походження товару; 6) інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Про необхідність надання додаткових документів 14 жовтня 2010 року ознайомлений декларант позивача, про що свідчить здійснений ним підпис на зворотньому боці декларації митної вартості. Крім підпису про ознайомлення контрагентом позивача зазначено про неможливість надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця через визначення умовами укладеного контракту відстрочення оплати на 180 днів від дня постачання. Щодо інших витребуваних митним органом документів, то на зворотному боці декларації декларантом позивача зазначено про неможливість їх надання на цей час.

14 жовтня 2010 року відповідачем прийнято рішення про визначення митної вартості товарів № 700000006/2010/001271/2 (т. 1 арк. справи 36), яким перший відповідач самостійно визначив митну вартість товарів, що надійшли на адресу позивача, із застосуванням шостого (резервного) методу, внаслідок чого визначена позивачем митна вартість товару збільшилася до 105995,00 доларів США за 623 500 кг, виходячи із вартості 0,17 доларів за 1 кг. 14 жовтня 2010 року першим відповідачем прийнято картку відмови № 700000012/0/200032 (т. 1 арк. справи 37), якою відмовлено позивачу у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон через необхідність коригування визначеної позивачем митної вартості у відповідності до рішення № 700000006/2010/001271/2 від 14 жовтня 2010 року. Правомірність прийнятої картки відмови не визначалася предметом оскарження у цій справі.

14 жовтня 2010 року позивач надав до митного органу для здійснення митного оформлення вантажну митну декларацію № 700000012/2010/201635 (т. 1 арк. справи 43-44). Згідно зазначеної митної декларації та декларації митної вартості (т. 1 арк. справи 47-48) митна вартість ввезеного ним товару визначена на рівні 105995,00 доларів США (838409,85 грн.) виходячи із встановленої рішенням № 700000006/2010/001271/2 від 14 жовтня 2010 року вартості у розмірі 0,17 доларів США за 1 кг. Загальна сума митних платежів за цієї декларацією склала 167880,70 грн., з яких ПДВ в сумі 167681,97 грн.

15 жовтня 2010 року позивач надав до митного органу для здійснення митного оформлення вантажну митну декларацію № 700000012/2010/201640 (т. 1 арк. справи 53-54). Згідно зазначеної митної декларації та декларації митної вартості (т. 1 арк. справи 55-56) митна вартість ввезеного ним товару визначена на рівні 152065 доларів США (1202651,67 грн.), виходячи із встановленої рішенням № 700000006/2010/001271/2 від 14 жовтня 2010 року вартості у розмірі 0,17 доларів США за 1 кг. Загальна сума митних платежів за цією декларацією склала 240820,29 грн., з яких ПДВ в сумі 240530,33 грн.

Платежі, повязані із здійсненням митного оформлення, а саме податок на додану вартість у розмірі 167681,97 грн. за декларацією митної вартості № 700000012/2010/201635 та у розмірі 240530,33 гривень за декларацією митної вартості № 700000012/2010/201640, визначені виходячи із митної вартості, визначеною митним органом, сплачені позивачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначені Митним кодексом України.

Статтею 40 Митного кодексу України встановлено обовязковість здійснення митного контролю всіх товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Обсяг митних процедур та порядок їх застосування визначаються відповідно до Митного Кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

В силу положень частини 1 статті 265 Митного кодексу України митні органи здійснюють контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу.

Основні засади визначення митної вартості товарів врегульовані розділом 10 Митного кодексу України та іншими нормативно-правовими актами з митної справи.

Відповідно до статті 259 Митного Кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб.

При цьому частиною 2 цієї статті визначений перелік витрат, які є складовими митної вартості товару, визначеної за першим методом, які мають бути включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. До цього переліку віднесені, зокрема, понесені покупцем витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження оцінюваних товарів та інші.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості надані наступні документи: копію контракту № DК-1731 від 28 вересня 2010 року та додатку до нього, інвойс № 01-12/10-ktdk від 12 жовтня 2010 року, звіт № 02/838/17763/772 від 13 жовтня 2010 року ТОВ “Консалтінгова фірма “Грата” про незалежну оцінку ринкової вартості вугілля камяного (концентрат марки “Г”) у кількості 1586,5 тон відповідно до інвойсу № 01-12/10- ktdk від 12 жовтня 2010 року до контракту № DК-1731 від 28 вересня 2010 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неможливість підтвердження зазначеними документами визначення включення до ціни контракту витрат, повязаних із придбанням, перелік яких визначений частиною 2 статті 267 Митного кодексу України витрат, що є складовими митної вартості, визначеної за ціною договору.

Дані висновку № 02/838/17763/772 про незалежну оцінку ринкової вартості вугілля камяного (концентрату марки Г), у кількості 1586,50 тн. на момент перетину митного кордону України згідно інвойсу № 01-12/10 ktdk від 12 жовтня 2010 року до контракту № DK- 1731 від 28 вересня 2010 року (т. 1 арк. справи 68-96), підготовленого ТОВ Консалтинговий центр “Грата”, не надають можливості визначити включення до ціни контракту всіх складових митної вартості визначеної за ціною контракту, з огляду на що зазначений висновок також не приймається судом до уваги як такий, що підтверджує правомірність заявленої позивачем митної вартості. В зазначеному висновку здійснений розрахунок ринкової вартості товару виходячи із наявних відомостей про ціну пропозицій на подібні обєкти на ринку із врахуванням технічних характеристик. Водночас, митною вартістю у розумінні приписів є вартість, що була сплачена чи фактично підлягає сплаті за товари. Засоби визначення митної вартості встановлені положеннями Митного кодексу України.

Посилання апелянта на лист Державного підприємства “Держзовнішінформ” № 7/287 від 12 травня 2011 року (т. 1 арк. справи 152), в якому зазначено, що контрактний рівень цін у розмірі 145 доларів за 1 тону був прийнятним у жовтні листопаді 2010 року також не приймаються судами до уваги, з огляду на те, що зазначений лист не був наданий позивачем на вимогу першого відповідача та не міг бути прийнятим останнім до уваги. Крім цього, зазначеним листом також не підтверджується визначення позивачем митної вартості із дотриманням статті 267 Митного кодексу України.

Таким чином, позивач, при декларуванні ввезеного вантажу обрав метод визначення митної вартості за ціною договору, проте документів про включення до визначеної митної вартості всіх складових її формування, визначених статтею 267 Митного кодексу України митному органу не надав.

Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 9 квітня 2008 року встановлені наступні способи здійснення контролю митним органом:

1) проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України N 1766 від 20 грудня 2006 року; усного опитування посадових осіб підприємств і громадян, а також консультацій з декларантом з метою обміну інформацією, що стосується певної зовнішньоекономічної операції та впливає на вартість товарів; митного огляду товарів для визначення характеристик, які впливають на рівень їх митної вартості;

2) порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з 1) рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; 2) наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів;

3) застосування інших передбачених Митним кодексом України та законами з питань митної справи форм контролю.

Умови та механізм декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України (далі - товари), подання декларантом відомостей для її підтвердження визначені Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року.

Пунктом 7 зазначено порядку визначений обовязковий перелік документів, що надається декларантом для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що при наданні ВМД № 7000000012/2010/201627 позивачем додані документи, визначені обовязковими пунктом 7 зазначеного Порядку за виключенням банківських платіжних документів, що підтверджують сплату рахунку, рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню через їх відсутність.

На підставі пункту 11 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20 грудня 2006 року, митним органом були витребувані додаткові документи від позивача на підтвердження митної вартості.

Відповідно до п. 11 цього Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини. Декларант за власним бажанням подає інші документи для підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Вирішення питань, що виникають в ході перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості належить до виключної компетенції митного органу. Митний орган має право здійснити перевірку достовірності зазначених декларантом даних у наданих деклараціях. Із змісту вказаної норми вбачається, що виникнення в декларанта обовязку надати документи у межах визначеного цим пунктом переліку повязано лише із фактом витребування їх митним органом. Обовязок осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України, подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю встановлений також статтею 45 Митного кодексу України. Згідно статті 88 Митного Кодексу України до обовязків декларанта віднесений, зокрема, обовязок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Витребування з декларанта додаткових документів, що є необхідним для вирішення питання щодо правильності визначення митної вартості є засобом реалізації митним органом владних, управлінських функцій, делегованих державою. Встановлення судом обовязку митного органу доведення обґрунтованості сумнівів щодо правильності визначення митної вартості, стане наслідком обмеження субєкта владних повноважень в реалізації наданих йому функцій, що є неможливим. Крім цього, обґрунтованість виникнення сумніву у митного органу щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України, що містить інформацію про декларування товару того ж самого виробника за ціною 0,17 доларів за 1 тону, що є вищою, ніж та, що заявлена позивачем. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства.

Пунктами 13, 14 Порядку передбачено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується. У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Щодо здійсненого декларантом позивача ОСОБА_5 напису про неможливість надання витребуваних документів, який був розцінений робітником митного органу як відмова у їх наданні та став підставою для визначення митної вартості за наявними в митного органу відомостями. Згідно здійсненого декларантом позивача надпису на зворотному боці декларації митної вартості “по другому абзацу рахунки здійснюються протягом 180 днів з дати поставки товару згідно контракту. Інші додаткові документи, які підтверджують митну вартість, на цей час надати не можливо”. Апелянт посилався на те, що напис, вчинений декларантом не свідчить про відмову від надання документів та не виключає ймовірну можливість надання декларантом витребуваних митницею документів у 10-денний строк.

Позивачем не були надані документи, які б підтверджували надання протягом встановленого 10-денного строку митниці витребуваних документів або документи, що підтверджують звернення до митниці із клопотанням про продовження встановленого терміну з метою надання документів, з огляду на що, суд дійшов висновку, про те, що у позивача був відсутній намір надавання додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості, а тому митним органом правомірно дійдено висновку про відмову декларанта позивача від надання додаткових документів.

З огляду на таке, посилання позивача на передчасне прийняття митницею рішення про визначення митної вартості до спливу встановленого законом 10-денного терміну не приймаються судом до уваги.

Крім цього, судом також не приймаються до уваги посилання позивача на відсутність в декларанта позивача ОСОБА_5 повноважень (оформлених у відповідності положеннями Цивільного кодексу України) на участь в усних консультаціях із митним органом та повноваження на відмову від надання додаткових документів з огляду на наступне.

Згідно даних облікової картки субєкта зовнішньоекономічної діяльності, взятого на облік в Східній митниці, за підписом керівника підприємства позивача, скріпленого печаткою, ОСОБА_5 є уповноваженою підприємством особою на роботу з митницею. Зазначену картку було спрямовано позивачем на адресу Східної митниці.

Згідно статті 241 Цивільного кодексу України, яку позивач зазначив в обґрунтування відсутності в декларанта позивача повноважень на відмову у наданні витребуваних митним органом документів, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Як встановлено в судовому засіданні, підприємством позивача після отримання рішення про визначення митної вартості були наданні ВМД, в яких визначено митну вартість із врахуванням прийнятого першим відповідачем рішення № 700000006/2010/001271/2, обовязкові при митному оформленні платежі, що визначалися із врахуванням визначеної митним органом митної вартості були сплачені в повному обсязі, подальше митне оформлення ввезених товарів було здійснено позивачем із врахуванням рішення про визначення митної вартості без будь-яких заперечень щодо відсутності повноважень в декларанта позивача на вчинення окремих дій, будь-яких звернень до першого відповідача від позивача, повязаних із відмовою декларанта позивача надати додаткові документи не надходило, через що суд дійшов висновку по те, що вчинені позивачем дії після отримання рішення про визначення митної вартості та картки відмови свідчать про фактичне схвалення вчиненого правочину.

За приписами 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року № 1766, відмова декларанта надати витребувані документів має своїм наслідком визначення митної вартості ввезених позивачем товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, митна вартість ввезеного позивачем товару визначена із врахуванням даних витягу з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби (т. 1 арк. справи 132-147).

Посилання позивача на не підтвердження митницею дотримання встановленого статтею 267 Митного кодексу України принципу послідовності застосування кожного з методів визначення митної вартості та безпідставного застосування 6 (резервного ) методу визначення митної вартості не приймаються судом з огляду на їх необґрунтованість.

Статтею 266 Митного Кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1.за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2.за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3.за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4.на основі віднімання вартості;

5.на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6.резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Кожен наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. У разі неможливості застосування жодного з методів 1 5, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 268 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положенням статті 267 Митного кодексу України, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Наявними в матеріалах справи документами витягом з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби підтверджено неможливість застосування методу оцінки за ціною угоди щодо ідентичних товарів та подібних (аналогічних) товарів (статті 268, 269 Митного кодексу України), так як у митниці була відсутня інформація щодо митного оформлення ідентичних або аналогічних (подібних товарів) товарів того ж самого виробника.

Метод оцінки на основі віднімання вартості та додавання вартості (статті 271, 272 Митного кодексу України): через відсутність в митного органу інформації даних та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Згідно статті 273 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Таким чином, відсутність в позивача інформації щодо митного оформлення ідентичних товарів, інформації щодо митного оформлення подібних товарів, інформації щодо матеріалу та витрат, понесених виробником в зв'язку з виробництвом товару, ненадання позивачем відповідних документів обумовили застосування відповідачем 6 методу визначення митної вартості товарів (ст. 273 Митного кодексу України) та застосування митної вартості виходячи з 0,17 доларів за 1 кг.

З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про дотримання першим відповідачем вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про визначення митної вартості товару від 14 жовтня 2010 року до ВМД № 700030006/2010/001271/2 за резервним методом, що свідчить про відсутність підстав для його скасування та є підставою для відмови в задоволенні заявлених позивачем вимог в цій частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновків про недопущення першим відповідачем порушень вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про визначення митної вартості товару від 14 жовтня 2010 року до ВМД № 700030006/2010/001271/2 за резервним методом, посилання позивача на здійснення ним зайвої сплати коштів в сумі 60031,25 грн. у вигляді сплати обовязкових при митному оформленні платежів, визначених виходячи із встановленої митним органом митної вартості товару є безпідставними, а вимоги про стягнення з Державного бюджету України суму надмірно сплачених коштів в розмірі 60031,25 грн. такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі зясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь" - Металургійний завод залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2011 року у справі № 2а/0570/5929/2011 за позовом Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь" - Металургійний завод до Східної митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області про визнання незаконними дій залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 09 вересня 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 12 вересня 2011 року.

Головуючий: С.В. Жаботинська

Судді: О.А. Нікулін

О.О. Радіонова