Постанова № 18985785, 25.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2011 р. Справа № 5021/1932/2011

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача –Мокренка М.Г (директор),

відповідача –не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4211С/3-11) на рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2011 року по справі № 5021/1932/2011

за позовом ПП “Інтерзнак”, м. Херсон

до ДП “Сумський облавтодор” ВАТ “Автомобільні дороги України”, м. Суми

про стягнення 85 319,04 грн.

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2011 р. ПП “Інтерзнак” звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ДП “Сумський облавтодор”ВАТ “Автомобільні дороги України” суми заборгованості в розмірі 85319,04 грн. , яка включає: вартість товару у сумі 60247,02 грн., пеню у сумі 7704,87 грн., штраф у сумі 4507,09 грн., 3 % річних у сумі 1857,52 грн., індекс інфляції у сумі 6862,54 грн., а також судові витрати пов’язані з розглядом даної справи .

Рішенням господарського суду Сумської області від 29.08.2011 р. по справі № 5021/1932/2011 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з ДП “Сумський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” на користь ПП “Інтерзнак” заборгованість у сумі 64 387,02 грн., пеню у сумі 5 017,56 грн., 3% річних у сумі 1 857,52 грн., індекс інфляції у сумі 6 862,54 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 781,25 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 216,09 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Так в апеляційній скарзі заявник зазначає, що відповідно до п. 6.1 договору, продавець виставляє покупцю рахунок на кожну партію товару. Однак, як стверджує відповідач, він отримав рахунки лише в серпні 2011 р., що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа від 25.08.2011 р. та копією конверта. В зв’язку з вищенаведеним, відповідач зазначає, що позивач своїми діями, а саме несвоєчасним наданням рахунків, унеможливлював своєчасну оплату поставленого товару. Таким чином, нарахування пені, 3% річних та інфляційних за визначений позивачем період не підлягають задоволенню, адже позивач сам створив умови для нарахування штрафних санкції в порушення вимог п. 6.1 договору та вина відповідача в даному випадку відсутня. Також відповідач зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені за договором в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, так як строк позовної давності щодо стягнення пені починає перебіг з 15.07.10 р. та закінчується 15.07.11 р., а позивач звернувся до суду в серпі 2011 р., тобто за межами строку позовної давності. Також відповідач зазначає, що судом першої інстанції було не розглянуто та не взято до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи чим порушено його право на участь у судовому засіданні та можливість надання своїх заперечень.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.09.2011 р. апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 17.10.2011 р., запропоновано позивачу відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач 10.10.2011 р. за вх. № 9778 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято у повній рішення ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги позивач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у зв’язку з чим просить залишити його без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача у призначене судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причину неявки не повідомив, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляв.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, в квітня місяці 2010 року між продавцем –ПП «Інтерзнак»(позивачем по справі) та покупцем –філією «Краснопільського райавтодору»ДП «Сумський облавтодор»ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України»(відповідачем по справі ) був укладений договір купівлі-продажу № 07-04/30-3, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов’язався виготовити та передати у власність покупцю, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити товар: інформаційні дорожні знаки згідно специфікації до договору.

Відповідно до п. 2.1 договору купівлі-продажу № 07-04/30-3, загальна вартість товару за цим договором складає 64387,03 грн.

На виконання умов договору, позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 60247,02 грн., а саме: дорожні знаки: 5.59 в кількості 8,506 м. кв., рамну опору РМГ-8 в кількості дві штуки .

Факт передачі позивачем у власність відповідача товару на загальну суму 60247,02 грн., підтверджується видатковою накладною № 15 від 15.06.2010 року на загальну суму 60247,02 грн.(а.с.33); довіреністю № 68 від 21.06.2010 року ( 34-35).

Згідно акту прийняття-передачі робіт (надання послуг) № 20 від 15.06.2010 року відповідачем прийняті надані йому транспортні послуги на суму 4140,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору купівлі-продажу № 07-4/30-3 продавець виставляє покупцю рахунок на кожну партію товару та на підставі підписаного між сторонами акту наданих транспортних послуг рахунок на виконані транспортні послуги.

Згідно п. 6.2 договору купівлі-продажу № 07-4/30-3 покупець оплачує рахунки шляхом перерахування коштів на банківський рахунок продавця попередня оплата за товар в обсязі 50 % від суми фактичної заявки на кожну партію товару;

Остаточний розрахунок за отриманий товар та оплата наданих транспортних послуг покупець проводить на протязі 30 днів з дати отримання товару.

На виконання умов договору , відповідачу були надані : рахунок для сплати за товар, отриманий по видатковій накладній № 15 від 15.06.2010 року на суму 60247,02 грн. та рахунок для сплати за транспортні послуги , на підставі акту здачі - приймання виконаних робіт № 20 від 15.06.2010 року на суму 4140,00 грн.

В порушення взятих на себе зобов’язань за договором відповідач розрахунок за отриманий від позивача товар не здійснив.

Матеріалами справи, зокрема рахунком на оплату № 27 від 14.06.2010 року (а.с.32), видатковою накладною № 15 від 15.06.2010 року (а.с.33), довіреністю № 68 від 21.06.2010 року (а.с.34-35), актом здачі-приймання робіт № 20 від 15.06.2010 року (а.с.36), договором купівлі продажу № 7.04/30-3 (а.с.37-40) безумовно підтверджується факт заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений товар та надані транспортні послуги у розмірі 64387,02 грн.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимоги позивача в сумі 64387,02 грн., яка не спростована відповідачем.

Колегія суддів також погоджується і з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1857,52 грн. за період з липня 2010 р. по травень 2011 р., 6862,54 грн. інфляційних за період з липня 2010 р. по травень 2011 р. Перевіркою наданих позивачем розрахунків встановлено, що вони здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства (ст. 625 ЦК України) та фактичних обставин справи.

Позивачем також заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на свою користь пені в розмірі 7704,87 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовної вимоги про стягнення пені у сумі 5017,56 грн., оскільки у відповідності до п. 8.3 договору купівлі –продажу № 07-04/30-3, в разі затримки оплати покупцем, покупець, за вимогою продавця, сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості не сплачених отриманих товарів чи послуг.

Пунктом 6.2 умов договору купівлі-продажу вбачається, що кінцевий розрахунок за поставлений товар відповідач повинен був виконати впродовж 30 днів після його отримання. Оскільки відповідач отримав товар і йому були надані для сплати рахунки на загальну суму 64387,02 грн., тому він зобов’язаний був виконати оплату в сумі 64387,02 грн. у період з від 15.06.2010 року до 14.07.2010 року.

Згідно пункту 8.3 договору, в разі затримки оплати покупцем ( відповідачем) , останній сплачує продавцю (позивачу) пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості несплачених отриманих товарів чи послуг .

У відповідності з умовами пункту 8.3 договору та вимогами статті 258 ЦК України, ч. 6 ст. 232 ГК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за 182 днів ( за період з 15.08.2011 року по 15.02.2011 року) в розмірі 5017,56 грн., виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ 15,5% річних ( 7,75 % х 2).

В іншій частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 2686,31 судом першої інстанціїбуло правомірно відмовлено, оскільки позивач здійснив розрахунок суми пені всупереч умовам пункту 8.3 договору, виходячи з розміру пені 0,1 % за кожний день прострочення оплати.

Стосовно тверджень відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо стягнення пені за договором в порушення вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, колегія суддів зазначає, що у відповідності до пункту 1 частини 2 статті 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно частин 3, 4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду першої інстанції не було надано клопотання про застосування строку позовної давності, в зв’язку з цим у місцевого господарського суду були відсутні підстави для його застосування.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення штрафу в розмірі 7 % від вартості неоплачених товарів або послуг в розмірі 4507,09 грн., оскільки умовами договору сплата такого штрафу не передбачена.

Стосовно тверджень відповідача про те, що судом першої інстанції було не розглянуто та не взято до уваги клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що дійсно судом першої інстанції не було вирішено питання щодо клопотання про відкладення розгляду справи, але це не є підставою для скасування оскаржуваного рішення в розумінні ст. 104 ГПК України, оскільки наслідком не вирішення даного клопотання може бути неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, відповідачем не було надано до суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на спростування як суми основного боргу, так і нарахованих на неї сум річних, інфляційних, пені, тобто до суду першої інстанції відповідачем також не було надано доказів на спростування позовних вимог.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ДП “Сумський облавтодор” ВАТ “Автомобільні дороги України” на рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2011 року по справі № 5021/1932/2011 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 29.08.2011 року по справі № 5021/1932/2011 залишити без змін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови складено та підписано 24.10.2011 року