Постанова № 18985781, 25.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р. Справа № 5023/4879/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 16.06.2011 р.)

відповідач не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Приватного підприємства «Інтерпро», м. Харків (вх. № 3871 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 15.08.11 р. у справі № 5023/4879/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім медичних технологій», м. Харків

до Приватного підприємства «Інтерпро», м. Харків

про стягнення 5248,12 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дім медичних технологій", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, Приватного підприємства "Інтерпро", м. Харків, 4914,60 грн. заборгованості, 264,54 грн. інфляційних збитків, 68,98 грн. 3% річних та судових витрат, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору поставки № 152 від 14.09.10 р. неналежним чином виконав свої зобовязання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.08.2011 р. по справі № 5023/4879/11 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнути з Приватного підприємства "Інтерпро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім медичних технологій", 4561,12 грн. заборгованості, 353,48 грн. пені, 264,54 грн. інфляційних збитків, 68,98 грн. 3% річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, оскільки вважає, що строк оплати товару за накладними не настав. Просить рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 р. скасувати та припинити провадження у справі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується в звязку з їх безпідставністю, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення без змін. При цьому зазначає про те, що відповідач всіляко ухилявся від виконання своїх договірних зобовязань, та не надав до суду жодних доказів виконання своїх обовязків.

Відповідач, заявник апеляційної скарги, в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 016074 уповноваженій особі Приватного підприємства «Інтерпро»12.09.2011 р.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, в звязку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 14 вересня 2010 р. між ТОВ "Дім медичних технологій" (позивачем) та ПП "Інтерпро" (відповідачем) був укладений договір № 152, у відповідності до умов якого позивач зобовязався поставити відповідачу вироби медичного призначення (товар), а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити їх у порядку та на умовах, передбачених даним договором. Пунктами 13.1 та 13.2 договору передбачений строк його дії, а саме договір набуває чинності з дати його укладення, та діє терміном до 31 грудня 2010 р., але у всякому разі до повного виконання сторонами своїх зобовязань. Якщо жодна із сторін за один місяць до дати припинення договору не повідомить іншу сторону про намір змінити чи розірвати цей договір, він вважається продовженим на тих самих умовах на строк один рік.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5096,37 грн., що підтверджується видатковими накладними № 62820 від 27.09.10 р., № 62858 від 27.09.10 р., № 62813 від 27.09.10 р., № 63066 від 29.09.10 р., № 63055 від 29.09.10 р., всього на загальну суму 5096,37 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Відповідачем було частково повернуто товар згідно видаткової накладної № 10181 від 01.02.2011 р. на суму 55,56 грн., видаткової накладної № 10182 від 02.02.2011 р. на суму 479,69 грн., тобто всього на загальну суму 535,25 грн.

Пунктом 10.5 договору сторони узгодили порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем шляхом оплати реалізованого ним третім особам товару не пізніше 30-ти календарних днів з моменту надання позивачу звіту про продаж та залишки поставленого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами (№ 12/01-2 від 12.01.11 р., вих. № 16/02/1 від 16.02.11 р., № 2 від 03.05.11 р.) з вимогою сплатити 4561,12 грн. заборгованості, що підтверджується поштовим повідомленням № 6108201316526.

Проте відповідач на вимоги не відреагував та грошові кошти не перерахував.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4561,12 грн. заборгованості за поставлений товар та нарахованих позивачем в звязку з порушенням відповідачем грошового зобовязання 353,48 грн. пені, 264,54 грн. інфляційних збитків, 68,98 грн. 3% річних.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не надав до суду доказів сплати заборгованості в розмірі 4561,12 грн., суму боргу не спростовував належними доказами, аргументованих заперечень не представив, тому, керуючись статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд правомірно визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 4561,12 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 11.3 договору передбачено, що за прострочення оплати товару відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент не виконання зобовязань, від вартості неоплаченої суми за кожен день прострочки.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені з урахуванням приписів чинного законодавства,, господарський суд визнав вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені такими, що підлягають задоволенню в розмірі 353,48 грн., оскільки вони ґрунтуються на умовах договору та відповідають правовідносинам, які склалися між сторонами.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми права, а також беручи до уваги, що відповідач прострочив виконання грошового зобовязання, позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 264,54 грн. та 3% річних у сумі 68,98 грн. визнана судом першої інстанції такою, що підлягає задоволенню, як правомірна.

Колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм матеріального права, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що строк для оплати товару не настав в звязку з тим, що не було виконано передбачену договором умову, згідно якої строк оплати за накладними настає через 30 днів з моменту надання звіту про реалізацію товару.

Колегія суддів вважає наведені відповідачем доводи безпідставними та вважає за необхідне зазначити про те, що надання позивачу звіту про продаж та залишки товару у відповідності до п. 10.5, є обовязком відповідача, а не умовою розрахунку по своїм зобовязанням за поставлений товар і передбачає оплату вартості реалізованого товару відповідачем не пізніше 30 календарних днів з моменту надання звіту, та крім того, матеріали справи свідчать про те, що позивачем направлялися відповідачу акти звірки від 12.01.2011 р. та 16.02.2011 р., а також позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ГПК України звертався до відповідача з вимогою про сплату боргу.

Згідно п. 10.4.1 договору до сьомого числа кожного наступного за звітним місяця покупець надає постачальнику звіт про продаж та залишки поставленого товару.

Однак свої обовязки за договором щодо надання звіту відповідач не виконував, звіту позивачу не надсилав, акти звірки залишились з боку відповідача не узгодженими.

Крім того, відповідно до п. 8.7 договору постачальник має право вимагати повернення несплаченого товару, а покупець зобовязаний повернути товар за першою вимогою продавця у строк не більше 5 робочих днів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач виконав вимогу позивача частково та повернув товар на загальну суму 535,25 грн.

П. 8.7 договору також передбачено, що непроданий і неоплачений товар повинен бути повернутий покупцем у будь-якому випадку через 90 днів після дня його отримання.

Однак, зазначені умови договору відповідачем залишились невиконаними.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищезазначені вимоги чинного законодавства колегія суддів вважає, що господарський суд у своєму рішенні дійшов вірного висновку про правомірність вимог позивача, оскільки факт порушення умов укладених договорів та вимог чинного законодавства доведений позивачем належним чином та у повному обсязі, відповідачем будь-якими доказами не спростований.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року по справі № 5023/4879/11 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інтерпро», м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.08.2011 року по справі № 5023/4879/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 24 жовтня 2011 року