Постанова № 18985775, 25.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2011 р. Справа № Б-48/57-10

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Деркач Ю.О.,

за участю представників сторін:

апелянта ОСОБА_1 (дов.№б/н від 15.10.2011р.),

Дергачівської МДПІ ОСОБА_2 (дов.№1549/10-10-017 від 30.03.2011р.),

ТОВ «Кроно-Україна»- ОСОБА_3 (дов. № б/н від 24.03.2011р.),

боржника - не зявився,

ліквідатора Бреуса Р.А. (ліц. НОМЕР_2 від 17.11.2009р.),

розглянувши апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_5 (вх. №4342Х/2-6) на постанову господарського суду Харківської області від 11.10.2010р. у справі №Б-48/57-10 та на ухвалу господарського суду Харківської області від 07.02.2011 року у справі №Б-48/57-10,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Кроно-Україна”, Львівська обл., Камянка-Бузький район, м. Камянка-Бузька,

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Право-Консул Україна”, код 33368747, Харківська обл., смт. Пісочин,

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Харківської області від 11.10.2010р. у справі №Б-48/57-10 (суддя Крестьянінов О.О.) постановлено:

- перейти до розгляду справи з особливостями, передбаченими ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;

- визнати юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю “Право-Консул Україна”, код 33368747, зареєстроване 19.04.2005р. Харківською райдержадміністрацією, місцезнаходження боржника: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, буд. 15-А - банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру; - з дня прийняття постанови підприємницька діяльність банкрута припиняється, строк виконання всіх грошових зобов'язань, та зобов'язань щодо сплати податків і обов'язкових платежів вважається таким, що настав, припиняється нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості, вимоги за зобов'язаннями банкрута, що виникли під час проведення процедур банкрутства, пред'являються в межах ліквідаційної процедури. Припиняються повноваження органів управління банкрута і повноваження власників майна; - з дня прийняття даної постанови скасовуються арешти, що накладені на майно боржника, і інші обмеження щодо розпорядження майном боржника, в тому числі податкова застава. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; - призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бреуса Ростислава Анатолійовича, ідентифікаційний номер НОМЕР_1; ліцензія НОМЕР_2 від 17.11.2009р.; адреса: АДРЕСА_2; - зобов'язати ліквідатора відповідно до ст.ст. 22-34, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” виконати дії, передбачені вказаними статтями; щомісячно надавати суду звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 11.04.2011р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду обґрунтований звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, у тому числі акти інвентаризації виявленого майна банкрута, акти оцінки майна, звіт про виплачені кредиторам кошти, договори купівлі-продажу майна банкрута, довідки установ банку про закриття рахунків банкрута, докази повідомлення органів державної податкової служби, Пенсійного фонду і центру зайнятості про закінчення ліквідаційної процедури, довідку архіву про прийняття документів, які підлягають довгостроковому зберіганню, довідку органу внутрішніх справ про прийняття печаток і штампів банкрута або докази публікації оголошення про недійсність печатки та штампів банкрута у випадку їх не виявлення, оригінали установчих документів і свідоцтва про державну реєстрацію, ліквідаційний баланс та інші документи, що свідчать про виконану ліквідатором роботу по ліквідації банкрута. - зобов'язати ліквідатора вжити заходів щодо з'ясування питання, чи порушувалася кримінальна справа у відношенні боржника або його посадових осіб, а також з'ясувати питання чи порушувалося виконавче провадження органами державної виконавчої служби у відношенні боржника за його місцезнаходженням. Крім того, вжити заходів щодо розшуку печатки, штампу, оригіналів установчих документів та свідоцтва про державну реєстрацію банкрута. Докази вжиття зазначених заходів надати суду (а.с.140-а.с.143, том 3). Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.02.2011р. у справі №Б-48/57-10 (суддя Мамалуй О.О.) заяву ліквідатора ТОВ "Право-Консул-Україна" Бреуса Р.А. задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 3,0100 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 42-А; накладено арешт на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 42-А; витребувано від Дергачівського районного відділу Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" належним чином засвідчену копію договору, за яким ТОВ "Право-Консул Україна" (код 33368747) було відчужено земельну ділянку загальною площею 3,0100 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 42-А; витребувано від КП "БТІ Дергачівської районної ради" належним чином засвідчену копію договору, за яким ТОВ "Право-Консул Україна" (код 33368747) у 2010 році було відчужено нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 42-А (а.с.54-а.с.55, том 4). ОСОБА_5 з постановою від 11.10.2010р. та ухвалою місцевого господарського суду від 07.02.2011р. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Харківської області від 11.10.2010оку у справі №Б-48/57-10 та ухвалу господарського суду Харківської області від 07.02.2011р. у справі №Б-48/57-10 та припинити провадження у справі №Б-48/57-10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Право-Консул Україна”. В обґрунтування посилається на те, що постанова прийнята при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а ухвала винесена при порушенні ст.4-2, 4-3 ГПК України. У судовому засіданні апелянт підтримав доводи апеляційної скарги у повному обсязі, просить суд скасувати постанову господарського суду Харківської області від 11.10.2010 року у справі №Б-48/57-10 та ухвалу господарського суду Харківської області від 07.02.2011р. у справі №Б-48/57-10 та припинити провадження у справі №Б-48/57-10. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що арбітражний керуючий за законом зобовязаний аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках та наділений достатніми повноваженнями витребувати вказані статистичні дані у компетентних органів за місцезнаходженням боржника або звернутись до правоохоронних органів (суду) із заявою про перешкоджання посадовою особою боржника виконувати його повноваження покладені на нього постановою суду. Однак, як стверджує апелянт, арбітражний керуючий не скористався правами, знехтував обовязками передбаченими Законом і ухилився від вжиття заходів з витребування необхідних для проведення аналізу фінансово господарського стану боржника, статистичних і податкових відомостей.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції здійснив перехід із загальної процедури банкрутства на спрощену, передбачену ст. 52 Закону всупереч вимогам вказаної статті за відсутності обовязкових законом визначених підстав та за клопотанням (ініціативою) особи (розпорядника майном), яка не наділена Законом таким правом.

Арбітражний керуючий Бреус Р.А. у судовому засіданні 18.10.11р. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив суд постанову господарського суду Харківської області від 11.10.2010р. та ухвалу від 07.02.2011р. залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу арбітражний керуючий Бреус Р.А. посилається на те, що відповідно до ЄДРПОУ 09.08.2010р. щодо ТОВ «Право-Консул Україна»внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, буд.15-А. У звязку з даною обставиною, розпорядником майна до суду було заявлено клопотання про перехід до розгляду справи за особливостями ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та про визнання боржника банкрутом. Також арбітражний керуючий зазначає, що апелянт, ОСОБА_5 взагалі не звертався до ліквідатора з вимогами до ТОВ «Право-Консул Україна».

Представник боржника у судове засідання не зявився. про причини неявки належним чином суд не повідомив. Як вбачається з матеріалів справи, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином ухвалою суду від 06.10.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка була направлена боржнику 06.10.2011р.

Представники ТОВ «Кроно-Україна»та Дергачівської МДПІ у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили суд постанову господарського суду Харківської області від 11.10.2010р. та ухвалу від 07.02.2011р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги та відзиву на неї арбітражного керуючого, вислухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши оскаржувані судові акти щодо вірного застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

У травні 2010р. ТОВ «Кроно-Україна»звернулося до господарського суду Харківської області із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство в порядку статей 6,7,11 Закону України «про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Заява про порушення провадження у справі про банкрутство обґрунтована неплатоспроможністю боржника. Також заявник зазначає, що сума підтверджених вимог ТОВ «Кроно-Україна»до ТОВ «Право-Консул Україна»в загальному розмірі складає 711669,29 грн., що перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Харківської області 13 травня 2010 року було порушено провадження у справі №Б-48/57-10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Право-Консул Україна”, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів на підставі ст. 6,7, ч.1ст.8, ст.11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», тобто за загальною процедурою (а.с.1-а.с.2, том1).

Проте в подальшому арбітражним керуючим Бреус Р.А. подано клопотання (вх.№23022 від 11.10.2010р.) про зміну підстав поданої заяви та про перехід до процедури банкрутства, передбаченої статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яке було підтримано кредитором ТОВ «Кроно-Україна»(а.с.136, том 3).

Вказане клопотання обґрунтоване відсутністю боржника та його керівних органів за юридичною адресою, не поданням боржником протягом останнього року звітності до податкового органу, відсутності руху та залишків коштів на поточних рахунках, відсутність у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, неможливість складення реєстру кредиторів.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених статтею 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, відповідно до п.1 ст.52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Матеріалами справи, а саме актом державного виконавця від 14.10.2009 року встановлена відсутність боржника ТОВ «Право-Консул Україна»за юридичною адресою (а.с.28, том 1), про що зазначено в постанові від 28.12.2009 року про повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с.34, том1).

Проте з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.01.2010р., вбачається, що місцезнаходженням боржника є Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, буд 15-А (а.с.13, том1).

На вимогу господарського суду Харківської області наданий Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 28.07.2010р., з якого вбачається, що місцезнаходженням ТОВ «Право-Консул Україна»є Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, буд 15-А (а.с.68, том 1).

Відповідно до Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.08.2010 року місцезнаходженням ТОВ «Право-Консул Україна»є Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, буд 15-А (а.с.72 а.с.75, том 1); 09.08.2010 року внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою (а.с.76, том1).

Таким чином, як на момент винесення акту державним виконавцем, так і на момент порушення провадження у справі про банкрутство боржник знаходився за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Крупської, буд 15-А, що підтверджується матеріалами справи.

Щодо посилання в судовому засіданні представника кредитора ТОВ «Кроно - Україна»та ліквідатора на факт відсутності керівних органів (засновника) боржника, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до Довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.01.2010р., 28.07.2010р., 10.08.2010р. засновником боржника, ТОВ «Право-Консул Україна», є ОСОБА_7. Як вбачається з матеріалів справи, докази відсутності засновника за місцезнаходженням (АДРЕСА_1) не надані суду першої інстанції. В матеріалах справи місяться лише довідка поштового відділення №22 м. Харкова про повернення поштових відправлень «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до статей 32-43 ГПК України доказами у справі, що розглядається господарським судом, є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному Законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги й за перечення сторін, а також інші обставини, які мають зна чення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, в тому числі, письмовими дока зами. Довідка чи витяг з ЄДР є одним із письмових доказів, документом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. У справі про банкрутство, із точки зору правила належності доказів, ві домості з ЄДР, разом з іншими доказами, що вказують на відсутність керівних органів за адресою реєстрації та/або вказують на відсутність господарської діяльності, тощо, є належними, оскільки підтверджують, чи спростовують твердження заявника про припинення боржником підпри ємницької діяльності чи порушення вимог законодавства щодо місцезнаходження керівного органу.

Факт, який підтверджується документом із ЄДР, вва жається достовірним. В той же час, цей факт відповідно до процесуального законодавства не є преюдиціальним (безспірним, беззаперечним, таким, що не підлягає дока зуванню), оскільки він установлюється не господарським чи іншим судом при розгляді цивільної чи господарської справи та не іншим органом, який вирішує господарські спори. Таким чином, відповідно до ст. 35 ГПК України сторона, яка посилається на факти, що містяться в ЄДР, не звільняється від необхідності, їх доказування. Стаття 52 Закону про банкрутство передбачає відсутність за місцезнаходженням не всіх органів управління боржника (вищого органу, виконавчих і контролюючих органів), а лише керівних органів боржника. Поняття керівних органів суб'єктів господарювання за конодавством не визначається, воно випливає з аналізу норм ЦК України, ГК України, ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», відповідно до яких місцезнаходженням юридичної особи є місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсут ності місцезнаходження іншого органу чи особи, уповно важеної діяти від імені юридичної особи без довіреності (далі - виконавчий орган), за певною адресою, яка вка зана засновниками (учасниками) в установчих докумен тах і за якою здійснюється зв'язок із юридичною особою. Отже, «керівні органи», в розумінні ст. 52 Закону про банкрутство, це фізична особа (особи), член постійно дію чого виконавчого органу юридичної особи, який уповно важений за статутом діяти від імені юридичної особи без довіреності. У ст. 28 ГПК України керівні органи імену ються, як керівники підприємств та організацій, повно важення яких визначені законодавством або установчими документами.

З матеріалів справи не вбачається надання доказів про відсутність засновника (керівного органу) за юридичною адресою боржника, зокрема, з Довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 25.01.2010р., 28.07.2010р.

До того ж витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у даному випадку є допустимим доказом, який застосовується для встановлення обставин справи у сукупності з іншими доказами і є підставою для порушення справи про банкрутство.

Слід також зазначити, що ніякі докази, в тому числі і відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, матеріали справи не містять безспірних доказів відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням, а також ліквідатором не вжито усіх можливих заходів встановлення місцезнаходження засновника.

Згідно з частиною 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 1 Закону передбачено, що безспірні вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Судова колегія вважає, що стаття 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в частині 3 статті 6 Закону, зокрема, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також, за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, за правилами цієї статті справа про банкрутство може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Тобто, ініціюючим кредитором має бути належним чином підтверджений факт нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема, у зв'язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Як зазначалось вище, клопотання арбітражного керуючого Бреус Р.А. про перехід до процедур передбачених статтею 52 Закону про банкрутство, обґрунтоване також не поданням до податкового органу, згідно із законодавством, податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 3 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу" державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Судова колегія виходить з того, що відповідно до інформації МДПІ Дергачівського району, останню податкову звітність з податку на прибуток подано до податкового органу за 1 квартал 2010 року, з ПДВ за травень 2010 року.

Тобто провадження у справі №Б-48/57-10 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Право-Консул Україна” було порушено 13.05.2010 року, а податкова звітність подавалась до податкового органу за травень 2010 року.

Крім того, судова колегія зазначає, що представник МДПІ Дергачівського району в ході судового розгляду справи не надав пояснень щодо наявності або відсутності заборгованості боржника перед МДПІ Дергачівського району, та в якій саме сумі, і чим вона підтверджується.

Таким чином, факт ненадання боржником протягом року до органів податкової служби згідно із законодавством не доведений та не підтверджений матеріалами справи.

Щодо факту неплатоспроможності боржника, то судова колегія зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що заява про порушення справи про банкрутство була подана до господарського суду Харківської області у травні 2010 року, а протягом 2009 року відбувався рух коштів по рахунках боржника відповідно до довідок, наданих суду ПуАТ «СЕБ Банк», ПАТ «Укрсоцбанк», АБ «Факторіал Банк». На думку судової колегії, на час подання заяви про визнання боржника банкрутом, не вбачається стійкої неплатоспроможності боржника.

Виходячи з викладеного, частина 3 статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить загальні норми, а стаття 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" взагалі не передбачає можливості переходу з загальної процедури на спрощену процедуру у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Також апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що арбітражний керуючий не скористався правами, знехтував обовязками передбаченими Законом і ухилився від вжиття заходів з витребування необхідних для проведення аналізу фінансово господарського стану боржника, статистичних і податкових відомостей.

Колегія суддів вважає, що господарський суддів дійшов невірного висновку про те, що розпорядник майна не зміг здійснити аналіз фінансового становища, інвестиційного положення та положення підприємства на товарному ринку у звязку з ненаданням боржником необхідних судом документів.

У відповідності до п.9 статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство та надіслані боржнику в установленому цим Законом порядку; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника; виконувати інші функції, передбачені цим Законом.

Згідно з п.1 розділу II Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Мінекономіки України від 19.01.2006 р. N14 (із змінами у редакції наказу від 26.10.2010 р. №1361) (які використовуються арбітражними керуючими під час аналізу фінансово - господарського стану підприємств на предмет виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства) передбачено, що основними джерелами інформації для проведення аналізу є: установчі документи підприємства (засновницький договір, статут), а також довідка про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію, реєстр власників акцій (за наявності); баланс підприємства (форма N1, для суб'єктів малого підприємництва - форма N1-м); звіт про фінансові результати (форма N2, для суб'єктів малого підприємництва - форма N2-м); звіт про рух грошових коштів (форма N 3); звіт про власний капітал (форма N4); примітки до річної фінансової звітності (форма N5); звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) форма №11-03); обстеження технологічних інновацій промислового підприємства форма N1 інновація); звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); звіт з праці (форма N1-ПВ); звіт про стан умов праці, пільги та компенсації за роботу зі шкідливими умовами праці (форма N1-ПВ (умови праці)); звіт про використання робочого часу (форма N3-ПВ); звіт про виробництво промислової продукції (форма N1П-НПП);

Вищезазначені джерела інформації є формами статистичної звітності та податкової звітності, яку у відповідності до чинного законодавства будь-яке підприємство складає згідно з встановленим регламентом та подає до компетентних органів.

З матеріалів справи вбачається, зокрема, з Довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що місцем проведення реєстраційної дії боржника, ТОВ «Право - Консул Україна»є Харківська районна державна адміністрація Харківської області.

Відповідно до ст.ст. 3-1, 13, 25 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»арбітражний керуючий (розпорядник майна) наділений достатніми повноваженнями витребувати вказані статистичні та податкові данні у компетентних органів за місцезнаходженням боржника або звернутись до правоохоронних органів (суду) із заявою про перешкоджання посадовою особою боржника виконувати його повноваження покладені на нього постановою суду.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, арбітражний керуючий не вжив відповідних заходів, передбачених законом з витребування необхідних, для проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, статистичних та податкових відомостей.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що апелянт є конкурсним кредитором боржника із заробітної плати. В силу ч. 6 ст. 14 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів відомості про вимоги щодо виплати заробітної плати як за заявами таких кредиторів, так і за даними обліку боржника (при відсутності заяв).

Наведена норма свідчить про те, що кредитори з вимогами щодо виплати заробітної плати, є привілейованими, тобто незалежно від того заявили вони свої вимоги до боржника чи ні, їх вимоги включаються арбітражним керуючим згідно з даними обліку боржника до реєстру вимог кредиторів у другу чергу.

На вимоги привілейованих кредиторівнепоширюється дія мораторію на задоволення вимог кредиторів (ч. 6 ст. 12 Закону) та правові наслідки граничного строку (ч. 2 ст. 14, ч. 5 ст. 31 Закону).

Щодо оскаржуваної апелянтом ухвали господарського суду Харківської області від 07.02.2011р., якою на підставі ст.43-1, 43-6, 86 ГПК України, задоволено заяву ліквідатора заяву ліквідатора ТОВ "Право-Консул-Україна" Бреуса Р.А., зокрема, накладено арешт на земельну ділянку загальною площею 3,0100 га, та нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 42-А, то судова колегія вважає не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що дана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.01.2011р. ліквідатором ТОВ «Право Консул Україна» було подано заяву (вх.№2508), в якій він просив суд:

-накласти арешт на земельну ділянку загальною площею 3,0100 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 42-А;

-накласти арешт на нежитлову будівлю, яка розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул Свердлова, 42-А;

-витребувати від Дергачівського районного відділу Харківської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельним ресурсам" належним чином засвідчену копію договору, за яким ТОВ "Право-Консул Україна" (код 33368747) було відчужено земельну ділянку загальною площею 3,0100 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 42-А;

-витребувати від КП "БТІ Дергачівської районної ради" належним чином засвідчену копію договору, за яким ТОВ "Право-Консул Україна" (код 33368747) у 2010 році було відчужено нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 42-А (а.с.49-а.с.50, том 4).

Свою заяву ліквідатор обґрунтовує тим, що в ході проведення ліквідаційної процедури ліквідатором від Дергачівської МДПІ Харківської області було отримано інформацію про те, що на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку, виданого Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області, 17.06.2010 р. за ТОВ "Право-Консул Україна" було зареєстровано право власності на земельну ділянку загальною площею 3,0100 га, яка розташована за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 42-А. На запит ліквідатора, КП "БТі Дергачівської районної ради" надало інформацію про те, що ТОВ "Право-Консул Україна" мало у власність нежитлову будівлю, розташовану за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Подвірки, вул. Свердлова, 42-А, яка була відчужена у 2010 р. Надалі земельна ділянка та нежитлова будівля були ТОВ "Право-Консул Україна" відчужені, але вказані фінансові операції не були проведені через рахунки ТОВ «Право-Консул Україна».

Статтею 38 ГПК України передбачено, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, що перешкоджають його наданню; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; 4) обставини, які може підтвердити цей доказ. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статями 43-1 - 43-10 цього Кодексу. Господарський суд може уповноважити на одержання таких доказів заінтересовану сторону.

Відповідно до ст.43-1 ГПК України, яка встановлює підстави вжиття запобіжних заходів, особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття, передбачених статтею 43-2 цього Кодексу, запобіжних заходів до подання позову.

Згідно зі статтею 43-6 ГПК України ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про вжиття запобіжних заходів виконується негайно після внесення застави в повному розмірі.

Статтею 43-3 ГПК України передбачено, що заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити:1) найменування господарського суду, до якого подається заява; 2) найменування заявника і особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, їх поштові адреси; документи, що підтверджують за заявником-громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності; 3) вид і суть запобіжного заходу; 4) обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів; 5) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; 6) підпис заявника або його представника, якщо заява подається представником.

До заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених законом порядку і розмірі. Разом з заявою про вжиття запобіжних заходів подаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити запобіжні заходи.

Заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом п'яти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову.

Судова колегія зазначає, що провадження у справі №Б-48/57-10 про банкрутство не є позовним провадженням. Запобіжні заходи повязані з поданням позовної заяви не є заходами по забезпеченню.

Інформація про протиправні дії щодо відчуження майна боржника є підставою для звернення до суду за окремим позовом та можливим вжиттям запобіжних заходів в позовному провадженні. ГПК України не передбачає застосування запобіжних заходів у провадженні у справах про банкрутство.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова господарського суду Харківської області від 11.10.2011р. у справі №Б-48/57-10 прийнята з порушенням норм матеріального права. Ухвала господарського суду Харківської області від 07.02.2011 року прийнята в межах провадження справи про банкрутство, винесена з порушенням норм процесуального права, а тому оскаржувані судові акти підлягають скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101, п.3 ст.103, п.1,4 ч.1 ст.104, ст.105, ст.106 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову господарського суду Харківської області від 11.10.2011р. у справі №Б-48/57-10 скасувати.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 07.02.2011 року по справі №Б-48/57-10 скасувати.

Припинити провадження у справі.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 жовтня 2011 року.