Постанова № 18985710, 27.10.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2011 р.Справа № 5024/1557/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишева Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Подуст Л.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 27.10.2011р.:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №419 від 30.06.2011р.;

від відповідача: не зявилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком»

на рішення господарського суду Херсонської області

від 15 вересня 2011 року

по справі № 5024/1557/2011

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком»

до відповідача: Військової частини А - 1836

про стягнення 9304 грн. 41 коп.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.10.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 15.09.2011р. по справі №5024/1557/2011 (суддя Клепай З.В.) задоволено частково позов ПАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»до Військової частини А-1836 про стягнення 9304 грн.415 коп.: стягнуто з відповідача на користь позивача 5938,04 грн. основного боргу, 201,20 грн. інфляційних нарахувань, 63,44 грн. річних,60,68 грн. пені, 63,40 грн. витрат по оплаті державного мита та 146,69 грн. судових витрат, по відношенню до суми 2969,02 грн. провадження у справі припинено, по відношенню до суми 397,35 грн. у задоволенні позову відмовлено, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконувалися умови договору №358/8 від 01.04.2003р. про надання послуг звязку щодо своєчасної оплати наданих послуг. Так на момент звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість відповідача за вказаним договором становила 5938,04 грн., у звязку з чим позивачем було нараховано річні відсотки, пеня та інфляційні втрати. При цьому, під час розгляду справи відповідачем надані докази того, що платіжними дорученням №124 від 14.03.2011р. ним оплачений рахунок позивача №274 від 20.01.2011р. - 1484,51 грн. та рахунок №34 від 20.01.2011р. - 1484,51 грн. на загальну суму 2969,02 грн.. Таким чином оплата здійснена по конкретним рахункам позивача і він зобовязаний був зарахувати цю оплату за періоди, вказані у виставлених ним рахунках, а не зараховувати платежі в рахунок погашення боргу за попередні періоди, таким чином по відношенню до суми 2969,02 грн. провадження у справі припиняється у зв'язку з відсутністю предмету спору, а стягненню підлягає сума 5938,04 грн.. Згідно з розрахунком суду 3% річних складають 63,44 грн., а інфляційні втрати 20,20 грн., які підлягають стягненню. Відповідно до п. 3.3. договору при невиконанні п. 2.1.2.(в разі затримки оплати) споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня. Позивачем розрахована пеня без врахування сплаченої суми 2969,02 грн., а тому сума пені, нарахована на вказану суму у розмірі 11,35 грн. стягненню не підлягає , підлягає стягненню пеня у сумі 121,36грн.. До того ж господарський суд враховує той факт, що відповідач є бюджетною організацією та відповідно до вимог ст. 51 Бюджетного Кодексу України військова частина А-1836 є лише розпорядником бюджетних коштів, яка бере бюджетні зобовязання на підставі затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів кошторису, платежі за дорученням розпорядника бюджетних коштів здійснює Державне казначейство України в разі наявності у розпорядників невикористаних бюджетних асигнувань, відповідності намірів витрачання бюджетному асигнуванню і наявності бюджетного зобовязання для платежу. Згідно із підпунктом 1.4 пункту 1 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №625 від 28.10.2006р., командир військової частини є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього ступеня. Військова частина А-1836 отримує відкриті асигнування від розпорядників коштів другого ступеня. Отже, військова частина А-1836 є бюджетною установою, фінансується виключно з державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань, та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету. Військова частина А1836 не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування. За таких умов господарським судом задоволено клопотання відповідача та на підставі ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, зменшив пеню на 50% та стягнув пеню у сумі 60,68 грн..

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»з апеляційною скаргою, в якій позивач просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2011р. по справі №5024/1557/2011 в частині відмовлених позовних вимог, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю, мотивуючи це тим, що підставою відмови скаржнику в задоволенні частини основної заборгованості в сумі 2969,02 грн. господарський суд Херсонської області зазначив оплату відповідачем рахунків № 34 від 20.01.2011р. та № 274 від 20.01.2011р. згідно з платіжним доручення № 124 від 14.03.2011, що свідчить про неповне зясування судом обставин, які мають значення для справи, оскільки рахунок № 274 від 20.01.2011р. скаржником відповідачу не виставлявся. Натомість був виставлений рахунок № 274 з датою його виставлення -14.02.2011р., крім того, скаржником з позовною заявою був поданий розрахунок заборгованості, що підтверджує зарахування зазначеної оплати відповідача на погашення заборгованості по рахунках № 34 від 20.01.2011р. та № 274 від 14.02.2011р., що не було прийнято судом до уваги. Крім того, господарський суд Херсонської області необґрунтовано та безпідставно зменшив пеню на 50 %, при цьому відповідач не вжив жодних заходів на погашення заборгованості та не надав суду доказів вжиття таких заходів,крім того чинним законодавство не встановлено, що бюджетна установа, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів, має будь-які привілеї чи пільги по сплаті заборгованості чи штрафних санкцій у рамках виконання своїх зобовязань за господарськими договорами.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень від 10.10.2011р., проте відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком», заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід змінити, при цьому апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 01.04.2003р. між ВАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком», правонаступником якого є ПАТ «Укртелеком», (виконавець) та Військовою частиною А-1836 (споживач) укладено договір № 358/8 про надання послуг звязку, відповідно до п. 1 якого споживач здає, а виконавець приймає на експлуатаційно-технічне обслуговування за актом приймання - передачі такі засоби і споруди звязку - кабелі ТЗБ 7х4х1,2, ТЗБ 4х4х1,2, МПЄВК 1х4х1,2 згідно з паспортом та необхідною для обслуговування нормативно - технічною документацією.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що вартість технічного обслуговування засобів звязку споживача визначається згідно з тарифами на додаткові послуги електрозвязку, розрахунки за експлуатаційно-технічне обслуговування проводяться щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним на підставі рахунків виконавця, оплата проводиться шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з листопада 2010 року по червень 2011 року ВАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»виставило на оплату Військовій частині А-1836 рахунки на суму 11876,08 грн., проте, як вбачається з матеріалів справи, Військовою частиною А-1836 лише частково оплачено вказані рахунки - на суму 2969,02 грн..

Наведене стало підставою для звернення ВАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Військовій частині А-1836 про стягнення заборгованості в сумі 8907,06 грн., пені в сумі - 132,71 грн.3% річних в сумі - 63,44 грн. та інфляційних втрат у розмірі 201,20 грн., всього на суму 9304,41 грн..

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між ВАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»та Військової частини А-1836 укладено договір про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином виконувалися умови договору - надавалися послуги, у звязку з чим, виконавцем були виставлені замовнику рахунки на оплату наданих послуг, які оплачувалися замовником не своєчасно та не у повному обсязі.

Так, Військовою частиною А-1836 платіжними дорученням №124 від 14.03.2011р. оплачені рахунки ВАТ «Укртелеком»№274 від 20.01.2011р. та №34 від 20.01.2011р. на загальну суму 2969,02 грн., таким чином оплата здійснена по конкретним рахункам позивача, і він зобовязаний був зарахувати цю оплату за періоди, вказані у виставлених ним рахунках, а не зараховувати платежі в рахунок погашення боргу за попередні періоди.

Господарським судом першої інстанції задоволено частково позовну вимогу про стягнення з Військової частини А-1836 заборгованості за надані послуги - стягнуто заборгованість у розмірі 5938,04 грн..

При цьому, господарським судом першої інстанції припинено провадження у справі щодо позовних вимог ВАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»про стягнення заборгованості у сумі 2969,02 грн. у звязку з відсутністю предмету спору.

Між тим, вказаний висновок про відсутність предмету спору не відповідає обставинам справи, оскільки ВАТ «Укртелеком»наполягав на наявності заборгованості у розмірі 8907,06 грн. та стягненні також вказаної суми - 2969,02 грн..

Крім того, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості замовника перед виконавцем за період з листопада 2010 року по червень 2011 року (8 місяців по 1484,51 грн. кожний (11876,08 грн.) - оплата 2969,02 грн. = 8907,06 грн.) у розмірі 8907,06 грн., саме як заявлено позивачем.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За таких обставин, апеляційний господарський суд дійшов висновку проте, що позовна вимога ВАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»про стягнення заборгованості у розмірі 8907,06 грн. підлягає задоволенню.

У звязку з несвоєчасною оплатою замовником наданих послуг, ВАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»нарахувало на суму заборгованості пеню у розмірі 132,71 грн., інфляційні втрати - у сумі 201,20 грн. та 3% річних в сумі 63,44 грн..

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, які додані позивачем до позовної заяви, вважає їх вірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 63,44 грн. та інфляційних втрат у сумі 201,20 грн..

Також у ВАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»просило стягнути з Військової частини А-1836 пеню у розмірі 132,71 грн..

Згідно з ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються наступні господарські санкції: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно господарські санкції (ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобовязань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобовязання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобовязання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Як вище встановлено господарським судом, сплата відповідачем неустойки (пені) у випадку прострочення виконання зобовязання передбачена умовами п. 3.3. укладеного між сторонами договору, згідно з яким при невиконанні пункту 2.1.2.(в разі затримки оплати) споживач сплачує пеню за кожну добу затримки, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що позивачем розрахована пеня без врахування сплаченої суми 2969,02 грн., а тому сума пені, нарахована на вказану суму - 11,35грн. стягненню не підлягає та сума пені складає 121,36 грн., між тим, апеляційний господарський суд, дослідивши наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені, вважає його вірним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом вірно враховано той факт, що відповідач є бюджетною організацією та відповідно до вимог ст. 51 Бюджетного Кодексу України Військова частина А-1836 є лише розпорядником бюджетних коштів, яка бере бюджетні зобовязання на підставі затвердженого головним розпорядником бюджетних коштів кошторису, платежі за дорученням розпорядника бюджетних коштів здійснює Державне казначейство України в разі наявності у розпорядників невикористаних бюджетних асигнувань, відповідності намірів витрачання бюджетному асигнуванню і наявності бюджетного зобовязання для платежу.

Згідно з підпунктом 1.4 пункту 1 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України №625 від 28.10.2006р., командир військової частини є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього ступеня. Військова частина А-1836 отримує відкриті асигнування від розпорядників коштів другого ступеня. Отже, військова частина А-1836 є бюджетною установою, фінансується виключно з державного бюджету, здійснює оплату за наявності бюджетних асигнувань, та за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету. Військова частина А-1836 не здійснює прибуткової господарської діяльності, тому не має альтернативних джерел фінансування.

За таких умов господарським суд першої інстанції цілком правомірно задоволено клопотання Військової частини А-1836 та на підставі ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, якою передбачено: якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, зменшив пеню на 50%.

За таких обставин, з врахуванням ч. 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 66,36 грн.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2011р. по справі №5024/1557/2011 слід змінити, а апеляційну скаргу задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 15.09.2011р. по справі №5024/1557/2011 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

«1. Здійснити процесуальне правонаступництво ВАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»на ПАТ «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком».

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Військової частини А-1836 (м. Херсон, вул. Пестеля, 1, р/р 35221007000015 в УДК в Херсонській області, МФО 852010, ЄДРПОУ 07738045) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ПАТ «Укртелеком», м. Київ, вул. Соломянська, 3 р/р 26006501022891 в Київській регіональній дирекції ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 322904, ЄДРПОУ 16479714) 8907,06 (вісім тисяч девятсот сім) грн. 06 коп. боргу, 3% річних у сумі 63 (шістдесят три) грн. 44 коп., інфляційні втрати у сумі 201(двісті одна) грн. 20 коп., 66 (шістдесят шість) грн. 36 коп. пені, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті держмита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скаргу у розмірі 51 (пятдесят одна) грн..

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.»

Зобовязати господарський суд Херсонської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 01.11.2011р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.