Постанова № 18985711, 27.10.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2011 р.Справа № 5024/1506/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишева Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Подуст Л.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 27.10.2011р.:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.06.2011р.;

від відповідача: не зявилися;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім 97»

на рішення господарського суду Херсонської області

від 09 вересня 2011 року

по справі № 5024/1506/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сувенір Сервіс»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім 97»

про стягнення 19042 грн. 05 коп.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 27.10.2011р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.09.2011р. по справі №5024/1506/2011 (суддя Задорожна Н.О.) задоволено позов ТОВ «Сувенір Сервіс»до ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»про стягнення 19042 грн. 05 коп.: стягнуто з відповідача на користь позивача 18026,04 грн. основного боргу, 793,13 грн. інфляційних нарахувань, 222,88 грн. річних, 190,42 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. судових витрат, з посиланням на те, що відповідачем належним чином не виконувалися умови договору №180 від 16.11.2009р. щодо своєчасної оплати поставленої продукції. Так на момент звернення позивача з позовом до господарського суду заборгованість ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»за вказаним договором становила 18026,04 грн., у звязку з чим позивачем було нараховано річні відсотки у сумі 222,88 грн. та інфляційні втрати у розмірі 793,13 грн.. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність залишків нереалізованого товару, або доказів на підтвердження факту звернення з повідомленням про повернення нереалізованого товару, подана ним відомість залишків одержаних від позивача товарів на суму 4341,40 грн. не може бути належним доказом, оскільки складена в односторонньому порядку без участі представника позивача. Надані відповідачем суду платіжні доручення №№8315-8317 від 05.09.2011р. на суми відповідно 2296,70 грн., 2296,70 грн., 500 грн. підтверджують проведення оплати за товар, згідно з накладною б/н від 05.09.2011р., тоді як борг стягується за товар, який відвантажувався у грудні 2010 року, а отже не прийняті до уваги господарського суду.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулось ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2011р. по справі №5024/1506/2011, прийняти нове рішення, мотивуючи це тим, що господарським судом не було прийнято до уваги того, що умовами договору сторони погодили, що постачальник зобовязався поставити покупцю, а покупець приймати та оплачувати товар партіями протягом 45 днів за реалізований товар. На момент розгляду справи позивачем було поставлено за договором товару на суму 50226,38 грн., а відповідач відповідно сплатив 49825,99 грн. за реалізований товар. Відповідачем надано до матеріалів справи відомість залишків товару станом на 06.09.2011р. на суму 4341,40 грн., що підтверджує знаходження у відповідача залишків нереалізованого товару на вказану суму. Господарським судом безпідставно не враховано оплату товару, здійснену відповідачем 05.09.2011р. на суму 5093,40 грн., оскільки остання поставка відбулася 17.12.2010р., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків.

27.10.2011р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Сувенір Сервіс»надійшов відзив на апеляційну скаргу ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97», в якому позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, оскільки воно відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштових відправлень від 10.10.2011р., проте відповідач своїх представників в судове засідання не направив, про поважні причини неявки не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97», заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - залишити без задоволення з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що 16.11.2009р. між ТОВ «Сувенір-Сервіс»(постачальник) та ЗАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97», який в подальшому було перейменовано у ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім»(покупець) укладено договір поставки №180, відповідно до умов якого постачальник зобовязався відвантажувати, а покупець приймати та оплачувати товари партіями згідно із замовленнями покупця, які є невідємною частиною цього договору, які виставляються на підставі затвердженої належним чином специфікації.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість товару визначається на момент направлення замовлення покупцем постачальнику за узгодженою сторонами специфікацією (додаток №2 до договору) та іншими письмовими домовленостями сторін, в тому числі з наданими знижками.

У п.п. 6.1 та 6.5 договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється з відстрочкою у порядку, встановленому додатком №1; постачальник, не пізніше 15-го числа місяця, що слідує за звітним кварталом або не пізніше 7 днів з моменту отримання вимоги покупця, зобовязаний направити покупцю підписаний акт взаємозвірки розрахунків, а також за необхідності прийняти участь у звірянні розрахунків.

Пунктом 8.2 договору встановлено, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання останньою стороною, розповсюджує свою дію на взаємовідносини сторін, які виникли з 01.01.2009 року та діє до 31.12.2009р., якщо після спливу вказаного строку сторони фактично продовжать співпрацю, то договір вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах на наступний рік.

Згідно з додатком №1 до договору сторони встановили наступний порядок розрахунків: протягом 45 днів за реалізований товар. Крім того, у додатку №1 сторони передбачили право покупця повернути постачальнику нереалізований товар, направивши постачальнику повідомлення про свій намір. Повернення товару здійснюється силами і коштом постачальника протягом 5-ти днів з дати повідомлення; покупець вправі повернути нереалізований сезонний товар, направивши постачальнику повідомлення про свої наміри. По закінченню сезону постачальник зобовязується прийняти повернутий сезонний товар, як товар, що втратив споживчі якості; при цьому повернення сезонного товару здійснюється в наступні строки: зимовий - до 01.03. поточного року, літній - до 01.11. поточного року. Повернення здійснюється силами та коштом постачальника протягом 5-ти днів з дати повідомлення.

Як свідчать матеріали справи, договір №180 від 16.11.2009р. є пролонгованим та продовжив свою дію й у 2010 та 2011 роках.

Протягом грудня 2010р. згідно з видатковими (№С-00000490, №С-00000491, №С-00000493, №С-00000494, №С-00000495, №С-00000496, №С-00000497 від 16.12.2010р., №С-00000501, №С-00000502, №С-00000504, №С-00000505, №С-00000506, №С-00000507, №С-00000508 від 17.12.2010р.) та відповідними податковими накладними (арк. спр.19-46), належно засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, ТОВ «Сувенір Сервіс»відвантажив ВАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»свічки парафінові в асортименті на загальну суму 18026,04 грн..

28.02.2011р. між ТОВ «Сувенір Сервіс»та ВАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»складений акт звірення взаєморозрахунків, в якому встановлено, що борг покупця за одержаний від постачальника товар становить 18026,04 грн., вказаний акт підписаний уповноваженими представниками постачальника та покупця, засвідчений печатками юридичних осіб - учасниць договору (арк. спр. 9).

Між тим, ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»за поставлений ТОВ «Сувенір Сервіс»не розрахувалося, внаслідок чого у покупця утворилася заборгованість перед постачальником у сумі 18026,04 грн..

Вищенаведене стало підставою для звернення ТОВ «Сувенір Сервіс» до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»про стягнення 19042,05 грн..

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки, відповідно до умов якого продавець зобовязався передати у власність покупцеві, а покупець зобовязався прийняти та оплатити засоби захисту рослин.

За ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 663, п. п. 1, 2 ч.1 ст. 664 Цивільного Кодексу України продавець зобовязаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу, обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обовязок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, протягом грудня 2010р. згідно з видатковими (№С-00000490, №С-00000491, №С-00000493, №С-00000494, №С-00000495, №С-00000496, №С-00000497 від 16.12.2010р., №С-00000501, №С-00000502, №С-00000504, №С-00000505, №С-00000506, №С-00000507, №С-00000508 від 17.12.2010р.) та відповідними податковими накладними (арк. спр.19-46), належно засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, ТОВ «Сувенір Сервіс»відвантажив ВАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»свічки парафінові в асортименті на загальну суму 18026,04 грн..

Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобовязаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що вартість товару визначається на момент направлення замовлення покупцем постачальнику за узгодженою сторонами специфікацією (додаток №2 до договору) та іншими письмовими домовленостями сторін, в тому числі з наданими знижками.

У п.п. 6.1 та 6.5 договору сторони визначили, що оплата товару здійснюється з відстрочкою у порядку, встановленому додатком №1; постачальник, не пізніше 15-го числа місяця, що слідує за звітним кварталом або не пізніше 7 днів з моменту отримання вимоги покупця, зобовязаний направити покупцю підписаний акт взаємозвірки розрахунків, а також за необхідності прийняти участь у звірянні розрахунків.

Згідно з додатком №1 до договору сторони встановили наступний порядок розрахунків: протягом 45 днів за реалізований товар.

Між тим, ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»за поставлений ТОВ «Сувенір Сервіс»не розрахувалося, внаслідок чого у покупця утворилася заборгованість перед постачальником у сумі 18026,04 грн..

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобовязання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає вірним висновок господарського суду першої інстанції про задоволення позовної вимоги ТОВ «Сувенір Сервіс»про стягнення з ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»заборгованості у сумі 18026,04 грн..

ТОВ «Сувенір Сервіс»також просило у позовній заяві стягнути з відповідача втрати від інфляції у розмірі 793,13 грн., 3% річних у сумі 222,88 грн..

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним господарським судом перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, які складені позивачем (арк. спр. 8), та встановлено, що вказані розрахунки цілком відповідають вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а отже господарським судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача втрати від інфляції у розмірі 793,13 грн., 3% річних у сумі 222,88 грн..

Апеляційним господарським судом не приймаються до уваги доводи скаржника ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97», викладені в апеляційній скарзі, про те, що На момент розгляду справи позивачем було поставлено за договором товару на суму 50226,38 грн., а відповідач відповідно сплатив 49825,99 грн. за реалізований товар, у звязку з чим заборгованість відповідача на 06.09.2011р. становить 4341,40 грн., оскільки відповідачем не надано доказів, в розумінні ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували здійснення відповідачем оплати за поставлений позивачем товар, при цьому відомість залишків товару (арк. спр. 59) не може бути належним доказом у справі, оскільки складена в односторонньому порядку без участі представника постачальника.

Також не приймаються до уваги апеляційного господарського суду доводи ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»про те, що господарським судом безпідставно не враховано оплату товару, здійснену відповідачем 05.09.2011р. на суму 5093,40 грн., оскільки остання поставка відбулася 17.12.2010р., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків, з наступних підстав.

Надані суду платіжні доручення №№8315-8317 від 05.09.2011р. на суми відповідно 2296,70 грн., 2296,70 грн., 500 грн. підтверджують проведення оплати за товар, згідно з накладною б/н від 05.09.2011р., у призначенні платежу не міститься посилання на договір поставки №180 від 16.11.2009р., при цьому заборгованість у справі стягується за товар, який відвантажувався відповідачу у грудні 2010р..

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2011р. по справі №5024/1506/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

При цьому, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2011р. по справі №5024/1506/2011 зобовязано скаржника - ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»надати до суду належні докази сплати державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі та порядку, визначених чинним законодавством, та докази зарахування державного мита (довідку установи Державного казначейства України або відмітку банка на звороті платіжного доручення), оскільки платіжне доручення №9047 від 23.09.2011р. не містить ані відмітки банку про проведення платежу, ані відмітки банку про зарахування державного мита до Державного бюджету України.

Скаржником ПрАТ «Херсонський оптовий торговий дім 97»витребуваних ухвалою суду документів не надано, у звязку з чим відповідно до ст. 44, 49, 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд вважає за необхідне стягнути зі скаржника до Державного бюджету України державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 95,21 грн..

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2011р. по справі №5024/1506/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Херсонський оптовий торговий дім 97»до Державного бюджету України державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 95 (девяносто пять) грн. 21 коп..

Зобовязати господарський суд Херсонської області видати наказ із зазначенням відповідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 01.11.2011р..

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.