Постанова № 18985709, 27.10.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2011 р.Справа № 6-12/89-10-2772

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Подуст Л.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 27.10.2011 року

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦИТРУС ДИСКАУНТ”

на рішення господарського суду Одеської області від 06.09.2011 року

по справі № 6-12/89-10-2772

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦИТРУС ДИСКАУНТ”

3-тя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Дюмонт Укр Сауз”

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_4

про визнання договору недійсним та стягнення 98000,00 грн.

В судовому засіданні 27 жовтня 2011 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_4 про стягнення 78000,00 грн. збитків та 20000,00 грн. моральної шкоди.

01.07.2010 року позивач, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, доповнив позовні вимоги та просив суд визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення, укладений 01.06.2010 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ”; стягнути з відповідача збитки у подвійному розміру, що становить 78000,00 грн. та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 203, 215, 230, 611, 623, 1167 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що ФОП ОСОБА_4 (орендодавець), уклавши 01.06.2010 року з ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” (орендар) договір оренди нежитлового приміщення, навмисно ввела позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення, а відтак, ФОП ОСОБА_4 зобовязана відшкодувати ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” завдані збитки та моральну шкоду, а договір оренди від 01.06.2010 року слід визнати недійсним.

Рішенням господарського суду Одеської області від 21.07.2010 року по справі № 12/89-10-2772 позов задоволено частково, визнано недійсним договір оренди нежитлового приміщення, укладений 01.06.2010 року між ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” та ФОП ОСОБА_4 Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” 78000,00 грн. збитків у подвійному розмірі, 865,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 234,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. Стягнуто з ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” до Державного бюджету України 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 року по справі № 12/89-10-2772 залишено без змін рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2010 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2011 року по справі № 12/89-10-2772 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 року та рішення господарського суду Одеської області від 21.07.2010 року по справі № 12/89-10-2772 з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2011 року справу прийнято до провадження з присвоєнням їй № 6-12/89-10-2772.

У червні 2011 року ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” заявлено клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Дюмонт Укр Сауз”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2011 року залучено ТОВ „Дюмонт Укр Сауз” до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та призначено справу № 6-12/89-10-2772 до колегіального розгляду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.09.2011 року по справі № 6-12/89-10-2772 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Демешин О.А., судді Погребна К.Ф., Невінгловська Ю.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано положеннями ст. ст. 229, 230 Цивільного кодексу України та мотивовано недоведеністю позивачем факту введення його в оману відповідачем під час укладання договору оренди від 01.06.2010 року, оскільки відповідними документальними доказами встановлено, що з 31.05.2010 року спірне нежитлове приміщення за адресою: м. Одеса, пр-т Добровольського, 98 не було здано в оренду іншим особам, а також судом враховано, що акт прийому передачі орендованого приміщення від 01.06.2010 року підписано позивачем без зауважень.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказало, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, викладені у рішенні висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Скаржник наводить наступні доводи: - суд не звернув уваги та не надав належної оцінки доказам, наданим позивачем на підтвердження неможливості використання ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” орендованого приміщення через обтяження обєкту оренди правами третіх осіб та фактичного знаходження іншого субєкта господарювання; - поза увагою суду залишились обставини щодо укладання між відповідачем та ТОВ „Евросеть Юг” додаткової угоди від 31.05.2010 року та акту приймання передачі, які підписані неуповноваженою особою ТОВ „Евросеть Юг” та скріплені іншою печаткою товариства; - позивачем на виконання вказівок Вищого господарського суду України доведено належними доказами факт обману відповідачем позивача шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності; - висновок суду про те, що підписавши акт приймання передачі від 01.06.2010 року без зауважень позивач підтвердив відсутність перешкод та обтяжень, є неправомірним, оскільки вказаний акт посвідчував лише придатність обєкту оренди до експлуатації та його технічний стан.

З вищевикладених мотивів ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” просить оскаржуване рішення від 06.09.2011 року скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В засіданні суду апеляційної інстанції від 06.10.2011 року представник скаржника наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги, представник ФОП ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважаючи оскаржуване рішення суду законним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, надавши оцінку всім доказам у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог скаржника виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до договору дарування торговельного павільйону від 04.03.2009 року ОСОБА_5 передала безоплатно у власність ОСОБА_4 торговельний павільйон, що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Добровольського, 98, загальною площею 94,8 кв.м.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно 25.03.2009 року здійснено реєстрацію права власності на вказаний обєкт за ОСОБА_4

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено в процесі апеляційного розгляду справи, що 01.06.2010 року між ФОП ОСОБА_4 (орендодавець) та ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець зобов'язався передати за плату орендареві у строкове користування, а орендар зобов'язався прийняти у строкове користування нежитлове приміщення загальною площею 94, 8 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 надалі „Приміщення”, та зобов'язався сплачувати орендодавцеві орендну плату.

Відповідно до пункту 2.1. договору вступ орендаря у володіння та користування приміщенням наступає з дати підписання сторонами акту передання-приймання приміщення.

Згідно з пунктом 2.2. договору орендодавець зобов'язується до підписання цього договору звільнити приміщення від всіх товарно-матеріальних цінностей, обладнання та інших речей, належних орендодавцеві або третім особам.

Відповідно до пунктів 3.1.1., 3.1.3. договору орендодавець зобовязався передати орендарю приміщення по акту передання-приймання в належному стані у термін до 01.06.2010 року та не чинити перешкод орендарю в користуванні орендованим приміщенням.

01.06.2010 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” укладено та підписано акт прийому передачі, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 94,8 кв.м (обєкт оренди), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010 року. В акті зазначено, що обєкт оренди переданий у належному стані.

Як вже вказувалось, ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” звернулось до господарського суду з позовом (та заявою про доповнення позовних вимог) до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010 року як правочину, що вчинений під впливом обману, та стягнення з ФОП ОСОБА_4 на користь позивача 78000,00 грн. збитків і 20000,00 грн. моральної шкоди.

Колегія суддів зауважує, що відмовляючи позивачу в позові, місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків про недоведеність заявлених позовних вимог та неповно встановив обставини, що мають значення для справи, допустив неправильне застосування норм матеріального права, покладених в основу оскаржуваного рішення суду ст. ст. 229, 230 Цивільного кодексу України.

З мотивувальної частини рішення, що оскаржується ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ”, вбачається, що місцевий господарський суд, проаналізувавши умови договору оренди № 104 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, укладеного 01.09.2007 року між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ „Евросеть Юг”, додаткової угоди до цього договору від 31.05.2010 року та акту приймання передачі (повернення) приміщення від 31.05.2010 року, дійшов висновку про недоведеність позивачем обставин обтяження обєкту оренди станом на дату укладання оспорюваного договору оренди від 01.06.2010 року з тих підстав, що з 31.05.2010 року приміщення по проспекту Добровольського, 98 не орендувалось іншими особами.

Втім, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

Пунктом 1 частини 1 ст. 8 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” передбачено, що Державна податкова адміністрація України виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, повязану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

З наявного в матеріалах справи листа в.о. начальника ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 03.06.2011 року № 17122/9/10-104, надісланого до господарського суду Одеської області на виконання ухвали суду, вбачається, що ТОВ „Евросеть Юг” обслуговується в інспекції по роботі з великими платниками податків міста Одеси. Реєстратор розрахункових операцій, призначений для використання ТОВ „Евросеть Юг”, зареєстрований у крамниці салоні за адресою: АДРЕСА_1 був взятий на тимчасовий облік у ДПІ у Суворовському районі м. Одеси 16.03.2010 року та знято з тимчасового обліку 20.10.2011 року.

Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що 11.03.2010 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Одесі Товариству з обмеженою відповідальністю „Евросеть Юг” видано реєстраційне посвідчення № 1501004358 на підтвердження реєстрації за ТОВ „Евросеть Юг” реєстратора розрахункових операцій Марія 301 МТМ, фіскальний номер 1501004358, який призначений для використання в господарській одиниці крамниця салон за адресою: АДРЕСА_1

Згідно повідомлення СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Одесі від 15.06.2011 року № 29914/9/15-4, надісланого на адресу господарського суду Одеської області на виконання вимог ухвали суду від 09.06.2011 року, ТОВ „Евросеть Юг” у період з 01.06.2010 року по 20.08.2010 року здійснювало господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 З доданих до вказаного повідомлення звітів ТОВ „Евросеть Юг” про використання РРО та книг обліку розрахункових операцій за червень, липень та серпень 2010 року вбачається, що ТОВ „Евросеть Юг” звітувало до СДПІ про використання РРО за фіскальним номером НОМЕР_1 при здійсненні господарських операцій у вказані місяці за адресою: АДРЕСА_1

Колегія суддів також відмічає, що з наявного в матеріалах справи акту від 11.02.2011 року № 43/15-4/34221315/2 „Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ „Дюмонт Укр Сауз” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 04.02.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 04.02.2011 року” вбачається, що ТОВ „Евросеть Юг” змінило назву на ТОВ „Дюмонт Укр Сауз” відповідно до рішення засновників ТОВ „Евросеть Юг” № 04/10-ЄЮГ від 22.09.2010 року.

Відповідно до п.п. 75.1.2., п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

З доданої до акту перевірки від 11.02.2011 року № 43/15-4/34221315/2 копії довідки (додаток № 2) вбачається, що в ході позапланової виїзної перевірки працівникам СДПІ по роботі з великими платниками податків у місті Одесі було надано, зокрема, договір оренди № 104 від 01.09.2007 року нежитлового приміщення, укладений з ФОП ОСОБА_4, відповідно до якого орендодавець передає орендарю (ТОВ „Евросеть Юг”) у тимчасове платне користування нежиле приміщення торговий павільйон, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Строк дії договору 35 місяців. Мета використання здійснення роздрібної торгівлі, розміщення магазину. На підставі угоди від 20.08.2010 року до договору оренди нежитлового приміщення № 104 від 01.09.2007 року зазначений договір призупиняє дію з 20.08.2010 року. Згідно акту приймання передачі (повернення) приміщення від 20.08.2010 року до договору оренди приміщення № 104 від 01.09.2007 року орендар повернув орендодавцю орендоване приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Згідно частин 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд першої інстанції, витребувавши вищевказані докази, не здійснив їх оцінку, тоді як зазначені документи безперечно свідчать, що дата укладення ФОП ОСОБА_4 договору оренди № 104 з ТОВ „Евросеть Юг” 01.09.2007 року; строк дії договору 35 місяців; строк припинення цього договору 20.08.2010 року; дата повернення орендованого майна за адресою: АДРЕСА_1 орендодавцю (ФОП ОСОБА_4.) 20.08.2010 року.

Суд першої інстанції залишив поза увагою вищевказані обставини та обмежився лише дослідженням копій договору № 104 оренди нежитлового приміщення від 01.09.2007 року, укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ „Евросеть Юг”, додаткової угоди до цього договору від 31.05.2010 року та акту приймання передачі від 31.05.2010 року, при цьому колегія суддів оцінює вказані документи критично, виходячи з обставин, на яких наголошує скаржник в апеляційній скарзі та приймаючи до уваги ненадання оригіналів зазначених документів відповідачем на вимогу суду апеляційної інстанції для їх дослідження та надання оцінки щодо належності відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Посилання місцевого господарського суду на акт приймання передачі від 01.06.2010 року як на допустимий доказ в обґрунтування свого висновку про недоведеність тверджень позивача щодо обтяження спірного обєкту оренди правами інших осіб колегія суддів вважає помилковим, оскільки зі змісту вказаного акту вбачається, що ним посвідчено лише обставини щодо технічного стану спірного обєкту оренди.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Колегія суддів враховує, що під обманом, у таких випадках, слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди, що укладається.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини щодо знаходження спірного обєкту оренди станом на 01.06.2010 року в оренді у іншої юридичної особи - ТОВ „Евросеть Юг”, знаходження останнього в орендованому приміщенні по АДРЕСА_1 та здійснення господарської діяльності за вказаною адресою в червні, липні та до 20.08.2010 року, колегія суддів констатує, що відповідач, укладаючи угоду 01.06.2010 року з ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ”, ввела останнього в оману шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності щодо обтяження обєкта оренди правами інших осіб. Вказані обставини мали істотне значення для волевиявлення позивача укладати (чи не укладати) договір оренди.

Згідно ч. 2 ст. 236 Цивільного кодексу України якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

З огляду на вищевикладене, договір оренди нежитлового приміщення від 01.06.2010 року, укладений між ФОП ОСОБА_4 та ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” є недійсним, права та обовязки за яким припиняються на майбутнє.

Згідно частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: - факт порушення зобовязання (протиправна дія чи бездіяльність); - наявність і розмір завданих збитків; - причинний звязок між порушенням зобовязання і збитками; - вина особи, яка порушила зобовязання.

Відповідно до вимог ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 ст. 225 цього Кодексу встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Приймаючи до уваги документальні докази на підтвердження розміру збитків ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” (договір від 01.06.2010 року між ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” та ФОП ОСОБА_7, договір від 02.06.2010 року між ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” та ФОП ОСОБА_6, угоди про дострокове розірвання цих договорів, платіжні доручення на перерахування штрафних санкцій в сумі 30000,00 грн. та 9000,00 грн.), встановлені судом апеляційної інстанції факт порушення ФОП ОСОБА_4 зобовязання, наявність причинного звязку між порушенням зобовязання і збитками позивача та вини відповідача, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_4 збитків у подвійному розмірі 78000,00 грн. (39000 х 2).

Щодо заявленої вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. то колегія суддів вважає ці вимоги недоведеними відповідними доказами, відтак, в їх задоволенні слід відмовити.

Вищевикладене зумовлює скасування оскаржуваного рішення суду від 06.09.2011 року з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” з покладанням судових витрат на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 06.09.2011 року по справі № 6-12/89-10-2772 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 від 01.06.2010 року.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” 78000,00 грн. збитків у подвійному розмірі.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” 865,00 грн. державного мита та 236,00 грн. за ІТЗ судового процесу.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 532,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЦИТРУС ДИСКАУНТ” на користь Державного бюджету України 85,00 грн. витрат по оплаті державного мита.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя:Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя:О.Т. Лавренюк