Постанова № 18985514, 11.10.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2011 року Справа № 23/5005/5471/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Верхогляд Т.А.(доповідача)

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

секретар судового засідання: Манчік О.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №24 від 10.01.11;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність №5395 від 06.07.11;

розглянувши апеляційні скарги комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація № 31” та фізичної особи –підприємця ОСОБА_3

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 року у справі №23/5005/5471/2011

за позовом: комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація № 31”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

до: фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,

про стягнення заборгованості у загальному розмірі 10 773 грн. 67 коп.           

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 року у справі № 23/5005/5471/2011 (суддя Бєлік В.Г.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 8465,04 грн. - основного боргу, 188,42 грн. - 3% річних, 26,46 грн. - суми від збільшення індексу інфляції, 352,47 грн. –пені, 90,33 грн. - державного мита та 197,86 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору про надання послуг по прибиранню території №24 від 02.02.2009 року, наявністю заборгованості за договором, правом позивача на стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Щодо розміру стягуваної суми, суд послався на відсутність у позивача права на вимогу про стягнення заборгованості за вересень 2010 року, оскільки договір сторін припинив дію з 01.09.2010 року. В зв’язку з цим судом зменшено розмір 3% річних та інфляційних втрат.

Також суд зазначив на помилковість нарахування позивачем пені, оскільки вона розрахована всупереч вимогам п.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Не погодившись з рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що суд при вирішенні спору не врахував положення п.3.1 договору сторін та ту обставину, що виставлена до оплати у вересні 2010 року сума заборгованості є сумою за отримані послуги у серпні 2010 року.

Просив оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні заявлених вимог, задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач у апеляційній скарзі зазначає на неправомірність висновку суду про те, що договір сторін відповідає закону, оскільки ним не визначені істотні умови, необхідні для договорів даного виду та встановлені Законом України “Про житлово-комунальні послуги” – відсутні тарифи та їх складові на кожну з послуг, вичерпний перелік послуг, їх загальна вартість, порядок перерахунків за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості, порядок контролю та звіту сторін та інші умови.

На думку скаржника це свідчить про неукладеність договору, отже і відсутність прав та обов’язків сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача позивач вважає визначеним предмет договору –прибирання території біля магазину непродовольчих товарів “Українська меблева компанія” за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Електрозаводська,3А.

Зазначає, що вказаний магазин є окремою житловою спорудою, а не житловим будинком, тому посилання скаржника на невідповідність договору сторін нормативним актам, що регулюють утримання житлового будинку чи при будинкової території є безпідставним.

Позивач просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу позивача вважає його доводи необґрунтованими та зазначає, що у нього відсутні зобов'язання перед позивачем. Отримані рахунки за послуги, які містили калькуляцію експлуатаційних витрат, відповідачем оплачені.

Просить в задоволенні апеляційної скарги позивачу відмовити.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, в задоволенні апеляційної скарги відповідача слід відмовити виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №24 про надання послуги по прибиранню території.

Відповідно до п.1.1 договору предметом договору є забезпечення виконавцем послуги (позивачем) прибирання території 1 074 кв.м. біля магазину непродовольчих товарів “Українська меблева компанія”, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул.Електрозаводська,3А. Тобто, твердження відповідача про відсутність такої істотної умови договору, як його предмет, є безпідставним.

Відповідно до п.2.1 договору виконавець (позивач) зобов’язався забезпечувати надання вчасно та в повному обсязі послуги, інформувати про зміну в оплаті з наданням обґрунтованого підтвердження, а замовник (відповідач) згідно п.2.3. зобов’язався здійснювати оплату за договором згідно з рахунком виконавця та у разі несвоєчасного внесення платежів за послуги сплачувати пеню.

Згідно п.3.1 договору оплата за договором здійснюється замовником не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, на підставі отриманого рахунку, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Розмір щомісячної плати за надані послуги становить згідно калькуляції до рахунку, що додається до нього (п.3.2).

Сторони також передбачили, що оплата послуги може змінюватись виконавцем та приймається сторонами до виконання, без складання додаткової угоди, у разі зростання розміру мінімальної заробітної плати, рішень законодавчих відомств України, про що виконавець інформує замовника письмово (п.3.3 договору).

Оскільки сторони по даній справі є суб’єктами господарювання, відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов’язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов’язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Колегія суддів вважає, що господарський суд надав належну оцінку укладеному сторонами договору та дійшов правильного висновку про те, що він є договором з надання послуг та містить необхідні істотні умови, передбачені для даного виду договору.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 цього ж кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що з січня 2010 року відповідач перестав оплачувати надані позивачем послуги.

З 01.09.2010 року сторони припинили дію договору.

Наявну заборгованість відповідач не сплатив.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, що передбачено ст.526 Цивільного кодексу України.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору та положень ст.ст. 525, 526, 903 Цивільного кодексу України, висновок господарського суду про стягнення заборгованості за цей період в розмірі 8 465 грн. 04 коп. є законним та обґрунтованим.

Позивач під час розгляду апеляційної скарги не довів ту обставину, що 1 387 грн. 98 коп. нараховані ним за послуги, які надавались за серпень 2010 року, оскільки в розрахунках (том 1 а.с.9, 123) чітко зазначено про нарахування цієї суми саме за вересень 2010 року.

Щодо доводів відповідача про неналежне виконання умов договору, несвоєчасне отримання рахунків на оплату, неправомірність нарахованих сум, то цим доводам господарський суд також надав належну оцінку.

В суді апеляційної інстанції висновки суду про відсутність у відповідача належних доказів, які б підтверджували зазначені обставини, апелянт –відповідач не спростував.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено законом або договором.

Суд при розрахунку передбачених ст.625 Цивільного кодексу України коштів, дійшов правильного висновку про виключення з суми заборгованості 1 387 грн. 98 коп. та відповідне зменшення розміру нарахування 3% річних. Щодо розміру інфляційних, суд вірно виходив з розміру заявлених вимог позивача щодо стягнення інфляційних у розмірі 26 грн. 46 коп.

Однак що стосується розміру пені, то судом допущена помилка в розрахунках, яка полягає в наступному:

Відповідно до п.4.2 договору відповідач має сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України. Суд не врахував його положення та прийняв розрахунок позивача, де початок періоду для нарахування визначено не відповідно до умов договору.

Так, з урахуванням того, що пеня обчислюється з 31 числа місяця, наступного за розрахунковим, то вірний розрахунок має виглядати наступним чином:

- за січень 2010 року при заборгованості 927 грн.72 коп. пеню слід розраховувати за період з 31.03.2010 року по 01.10.2010 року. Вона становитиме 85 грн.19 коп.

- за лютий 2010 року при заборгованості 983 грн.34 коп. пеню слід розраховувати з 01.05.2010 року по 01.11.2010 року. Вона становитиме 86 грн. 53 коп.

- за березень 2010 року при заборгованості 928 грн.98 коп. період розрахунку складатиме з 31.05.2010 року по 01.12.2010 року, сума становитиме 77 грн. 93 коп.

- за квітень 2010 року при заборгованості 896 грн. 22 коп. період розрахунку становитиме з 01.07.2010 року по 01.01.2011 року та розмір пені становитиме 72 грн.23 коп.

- за травень 2010 року заборгованість становить 1 169 грн. 46 коп., період розрахунку –з 31.07.2010 року по 01.02.2011 року, розмір пені –0,54 коп.

за липень 2010 року при заборгованості 1 114 грн. 74 коп. за період з 01.10.2010 року по 01.04.2011 року пеня складає 86 грн.63 коп.

- за серпень 2010 року заборгованість складає 1 236 грн. 24 коп., період нарахування пені –з 31.10.2010 року по 26.04.2011 року (день подачі позовної заяви ). Розмір пені складає 93 грн.45 коп.

Всього пеня за вищезгадані періоди по кожній сумі заборгованості складає 596 грн. 40 коп.

Позивачем нараховано 689 грн. 73 коп. (том 1 а.с.11). Вказаний розрахунок є невірним.

Оскільки господарським судом пеня стягнута у розмірі 352 грн. 47 коп. неправомірно, право позивача в цій частині його вимог порушено, то рішення суду в цій частині слід змінити, провести перерозподіл судових витрат відповідно до ст.49 ГПК України.

Пропорційно розміру вимог, що підлягають задоволенню, відшкодуванню піддягає держмито в сумі 89 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 195 грн.88 коп.

Таким чином, частково слід задовольнити апеляційну скаргу позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути держмито за розгляд апеляційної скарги в сумі 51 грн., оскільки такий розмір держмита є мінімальним згідно ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація № 31”задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2011 року у справі № 23/5005/5471/2011змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

“Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (50029, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)на користь Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація № 31” (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Шкапенка, 13А, ідентифікаційний код 20280438) 8465,04 грн. - основного боргу, 188,42 грн. - 3% річних, 26,46 грн. - суми від збільшення індексу інфляції, 596,40 грн. –пені, 89,42 грн. - державного мита та 195,88 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити”.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 користь Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація № 31”державне мито за розгляд апеляційної скарги в розмірі 51 грн.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 17.10.2011 року.