Ухвала суду № 18984331, 28.09.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33023 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" вересня 2011 р. Справа № 5019/1666/11

За позовом Закритого акціонерного товариства «Рівнеавтошляхбуд»

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій»

про стягнення в сумі 4395 грн. 75 коп.

Суддя Мамченко Ю. А.

Представники:

від позивача : представник ОСОБА_1. (довіреність №210 від 01.09.2011 року);

від відповідача : представник не зявився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 811 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Рівнеавтошляхбуд»звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій» про стягнення 4395,75 грн. заборгованості за надані послуги.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзиву на позовну заяву не надав. Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями відповідача.

Слід зазначити, що законом не обмежено представництво інтересів юридичних осіб у судах виключно одним представником. У випадку неможливості участі будь-якого представника у судовому засіданні, сторона у справі не позбавлена права подавати свої вимоги і заперечення в письмовому вигляді. За таких обставин, клопотання відповідача відхиляється судом. Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти відкладення розгляду справи.

За таких обставин, в звязку з закінченням строку розгляду господарського спору передбаченого стт.69 ГПК України, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу та вирішити спір без участі відповідача за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

ВСТАНОВИВ

На підставі товарно-транспортних накладних: від 12.09.2007 року, від 18.09.2007 року, від 25.09.2007 року, від 02.10.2007 року, від 17.10.2007 року, від 22.10.2007 року, від 26.10.2007 року, від 30.10.2007 року, Закрите акціонерне товариство «Рівнеавтошляхбуд»надало Відкритому акціонерному товариству «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій» транспортні послуги автомобілем ЗІЛ-130 державний номер ВК2579АВ (автомобільний кран) на загальну суму 4395,75 грн.. Вказані товарно-транспортні накладні містять зазначення кількості відпрацьованих годин погоджену Ват «Сарненський завод мостових конструкцій», що стверджується печаткою відповідача.

Відкрите акціонерне товариство «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій» розрахунку за послуги не провело. Станом на 01.08.2011 року за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги в розмірі 4395,75 грн..

02.06.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію №23-05/2011 з вимогою сплатити борг, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем боргу перед позивачем в розмірі 4395,75 грн..

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обов'язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.2 ст.202 Цивільного кодексу правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч.1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Надання послуг позивачем не суперечить вимогам ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.181 Господарського кодексу України.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 639 Цивільного Кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

Сторони своїми діями засвідчили існування між ними договірних відносин.

Частиною 2 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься в Господарському кодексі України. Так, в ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зазначає, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 4395,75 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідача витрат по сплаті держмита та витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

Керуючись ст.49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Сарненський завод мостових технологічних конструкцій»(34500, Рівненська обл., Сарненський район, м.Сарни, вул. 17-го вересня, 21, код ЄДРПОУ 01374027) на користь Закритого акціонерного товариства «Рівнеавтошляхбуд» (33024, м. Рівне, вул. Соборна, 446, код ЄДРПОУ 31435931) основний борг в сумі 4395,75 грн., 102 грн. державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Мамченко Ю. А.

Повний текст рішення суддею підписаний «03» жовтня 2011 року

<Текст ><Текст ><Текст >