Рішення № 18984006, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/342

17.10.11

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "Архіп"

про

стягнення 11 341,00 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:

Купальський О.М.

від відповідача:

Гонтар А.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (надалі –ТОВ "ВіЕйБі Лізинг") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "Архіп" (надалі –ТОВ "Архітектурна майстерня "Архіп") про стягнення 11 341,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконує умови договору фінансового лізингу №080623-59/ФЛ-Ю-А від 23.06.2008 р. щодо обов’язкового страхування об’єкта лізингу, у зв’язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 11 341,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.08.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 31.08.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2011 р. розгляд справи відкладено до 19.09.2011 р. у зв’язку із заявленим відповідачем клопотанням.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.08.2011 р. розгляд справи відкладено до 03.10.2011 р. у зв’язку із заявленим відповідачем клопотанням, невиконанням ним вимог ухвал суду та необхідністю витребування додаткових доказів.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, на виконання вимог ухвал суду надав документи та відзив, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував повністю, оскільки ним було повністю виконано обов’язок зі сплати всієї суми лізингових платежів за договором фінансового лізингу №080623-59\ФЛ-Ю-А від 23.06.2008 р., а тому зобов’язання по страхування предмету лізингу втратило сенс.

В судовому засіданні 03.10.2011 р. оголошено перерву до 17.10.2011 р.

Представник позивача в судове засідання з’явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх повністю.

В судове засідання представник відповідача з’явився, надав заяву, в якій просив суд зменшити розмір штрафних санкцій з огляду на тяжке фінансове становище ТОВ "Архітектурна майстерня "Архіп".

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2008 р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "Архітектурна майстерня "Архіп" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №080623-59/ФЛ-Ю-А (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації (додаток №2 до договору) ля підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Згідно п. 3.2 Договору загальна вартість майна на момент укладення договору складає 113 410,00 грн. разом з ПДВ 20%.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна (укласти відповідний договір страхування).

Відповідно до п. 7.4 Договору період страхування з 27.06.2008 р. (але в будь-якому випадку не пізніше моменту передачі майна лізингоодержувачу відповідно до п. 4.1 цього договору) по 27.07.2011 р.

Згідно з п. 7.9 Договору лізингоодержувач зобов’язаний протягом усього строку лізингу підтримувати чинність договорів страхування та обов’язкової цивільно-правової відповідальності, передбачених цим Договором.

Пунктом 11.2.5 договору сторони погодили, що за порушення процедури вилучення майна, порушення положень ст. 7, пунктів 5.3, 5.5 цього Договору –штраф у розмірі 10% загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Додатками №1 та №2 до Договору сторонами було погоджено специфікацію предмету лізингу та графіки лізингових платежів.

На виконання умов Договору лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв у користування визначений Договором предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі за Договором від 17.06.2009 р.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем обов’язку зі страхування предмету лізингу, у зв’язку з чим позивач просить стягнути штраф у розмірі 11 341, 00 грн. за порушення виконання такого зобов’язання.

Договір є договором фінансового лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Матеріалами справи підтверджується передача майна у лізинг відповідачу, користування ним та сплата відповідачем лізингових платежів згідно умов Договору.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про фінансовий лізинг" витрати на страхування за договором несе лізингоодержувач, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що лізингоодержувач зобов’язаний самостійно та за власний рахунок здійснити страхування майна (укласти відповідний договір страхування).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 7.4 Договору період страхування з 27.06.2008 р. (але в будь-якому випадку не пізніше моменту передачі майна лізингоодержувачу відповідно до п. 4.1 цього договору) по 27.07.2011 р.

Згідно з п. 7.9 Договору лізингоодержувач зобов’язаний протягом усього строку лізингу підтримувати чинність договорів страхування та обов’язкової цивільно-правової відповідальності, передбачених цим Договором.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та пунктів 7.4 та 7.9 Договору відповідач повинен був підтримувати чинність договорів страхування з 27.06.2008 р. до 27.07.2011 р.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи (лист Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" №03\11129 від 16.09.2011 р.) підтверджується відсутність чинних договорів страхування предмету лізингу за Договором у період з 26.09.2010 р. по 14.12.2010 р. та з 19.03.2011 р. по 06.07.2011 р.

Доказів належного виконання зобов’язання по страхуванню предмету лізингу протягом строку, визначеного умовами Договору, відповідачем не надано.

Твердження відповідача про втрату чинності зобов’язання про обов’язкове страхування предмету лізингу у зв’язку із виплатою ним всієї суми лізингових платежів судом відхиляється, оскільки умовами Договору не передбачено автоматичного переходу права власності на об’єкт лізингу, а тому обов’язок страхування не залежить від виплати коштів, а пов'язаний із знаходженням об’єкту лізингу у користуванні відповідача.

Суд відзначає, що положення Договору що страхування предмету лізингу покликані захистити інтереси власника (в даному випадку - позивача) від пошкодження або втрати такого предмету лізингу незалежно від розміру сплачених лізингових платежів.

Таким чином, відповідачем порушено умови ст. 7 Договору.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 11.2.5 договору сторони погодили, що за порушення процедури вилучення майна, порушення положень ст. 7, пунктів 5.3, 5.5 цього Договору –штраф у розмірі 10% загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

Враховуючи, що судом встановлено факт порушення відповідачем зобов’язання з обов’язкового страхування предмету лізингу (ст. 7 Договору), то стягнення з відповідача штрафу у розмірі 11 341,00 грн. (113 410,00 грн. * 10%) є правомірним.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, арбітражний суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов’язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Таким чином, враховуючи, що розмір штрафних санкцій перевищує середній ринковий річний страховий платіж для страхування даного предмету лізингу та те, що матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків внаслідок невиконання відповідачем зобов’язання щодо страхування предмету лізингу, керуючись п.6 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та вдвічі зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача вдвіччі до 5 670,50 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Архітектурна майстерня "Архіп" на користь ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" штрафу у розмірі 5 670,50 грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

За змістом ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, згідно з п. 6.3 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 02-5/78 від 04.03.1998 р. у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем. Наведене враховується судом при розподілі судових витрат.

З огляду на викладене, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурна майстерня "Архіп" (01030, м. Київ, вул. Пирогова/Б.Хмельницького, 2/37-Б; ідентифікаційний код 33643343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-Г; ідентифікаційний код 33880354) штраф у розмірі 5 670 (п’ять тисяч шістсот сімдесят) грн. 50 коп., державне мито у розмірі 113 (сто тринадцять) грн. 40 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В.Бойко

Дата підписання повного тексту рішення –20.10.2011 р.