Рішення № 18984005, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/31517.10.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Антаріс» до Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

про стягнення 515748,65 грн.

та

за зустрічним позовом Державного підприємства

матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Антаріс»

про стягнення 196989,41 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом):

Ларіонов І.В. (директор);

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом):

ОСОБА_1 (довіреність № 18/427 від 23.03.2011р.);

В судовому засіданні 17 жовтня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Антаріс» (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(відповідач) грошових коштів в сумі 515748,65 грн. з них основного боргу 493468,22 грн., пені 8591,75 грн., втрат від інфляції 10362,84 грн. та 3% річних 3325,84 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив (зменшив) свої позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованості в сумі 465748,65 грн. з них основного боргу 443468,22 грн., пені 8591,75 грн., втрат від інфляції 10362,84 грн. та 3% річних 3325,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобовязань за договором поставки № ЦХП-02-05510-01 від 16 липня 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив у повному обсязі оплату грошових коштів за поставлену йому позивачем продукцію, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2011 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 5.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5.09.2011 року розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 19.09.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2011 року судом прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Антаріс»про стягнення штрафу в розмірі - 196989,41 грн.

Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав взятих на себе зобовязань за договором поставки № ЦХП-02-05510-01 від 16 липня 2010 року, зокрема, останнім не було вчасно відвантажено позивачу продукцію на суму 1528920,00 грн., у звязку з чим, у Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»виникло право на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Антаріс»штрафу в розмірі - 196989,41 грн.

Відповідач надав до суду відзив на зустрічну позовну заяву в якому проти позову заперечував та просив суд повністю відмовити Державному підприємству матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»в задоволенні позовних вимог.

19 вересня 2011 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 3 жовтня 2011 року.

В судовому засіданні 3.10.2011 року судом оголошено перерву до 10.10.2011 року.

10.10.2011р. в судовому засіданні оголошено перерву до 17.10.2011р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2010 року між позивачем (надалі Постачальник) та відповідачем (далі по тексту Замовник) (разом - сторони), було укладено договір поставки № ЦХП-02-05510-01 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), згідно п. 1.1. якого Постачальник зобовязується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість, якої вказується у специфікації, яка є невідємною частиною Договору, на умовах, що викладені у Договорі.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Постачальник продукцію поставив, однак, як стверджує позивач, за отриману продукцію Замовник розрахувався лише частково, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість за Договором на суму - 443468,22 грн.

31 березня 2011 року між сторонами був складний акт звірки взаєморозрахунків з якого вбачається, що заборгованість Замовника перед Постачальником становить 493468,22 грн. (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Судом встановлено, що в порядку досудового врегулювання спору позивач 18.05.2011р. направив відповідачу лист № 26 про сплату боргу за Договором (належним чином засвідчена копія листа міститься в матеріалах справи). Факт надання відповідного листа позивачем та отримання його відповідачем 19.05.2011р. підтверджується відміткою про вручення вхідної кореспонденції № 22/4012. Позивач стверджує, що суму заборгованості на його рахунок відповідач не провів, боргу за Договором в повному обсязі не сплатив.

Відзиву на позовну заяву про стягнення коштів в розмірі - 465748,65 грн. відповідач не надав, при цьому, користуючись передбаченим ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правом, подав до суду зустрічну позовну заяву про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Антаріс»грошових коштів в розмірі - 196989,41 грн.

В зустрічні позовній заяві позивач вказав, що на виконання умов п. 5.2. договору поставки № ЦХП-02-05510-01 Замовник направив на адресу Постачальника письмову рознарядку № ЦХП-20/7412 від 8.10.2010р. на відвантаження у жовтні місяці п.р. вогнегасників типу ВВК та ВП в асортименті та за цінами згідно специфікації до договору поставки на загальну суму - 1 528,92 тис. грн., однак, як стверджує позивач за зустрічним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Антаріс»виконало умови рознарядки лише частково і, поставило продукції на суму лише 543972,94 грн., у звязку з чим, за неналежне виконання взятих на себе зобовязань відповідач за зустрічним позовом має сплатити на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» передбачений договором штраф у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції.

З відповідним твердженнями позивач за зустрічним позовом відповідач за зустрічним позовом не погоджувався та у своєму відзиві на зустрічну позовну заяву зазначив, що Державним підприємством матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»не доведено належними та допустимими доказами факту надсилання Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Антаріс»рознарядки № ЦХП-20/7412 від 8.10.2010р. у тій формі та із вказаними у зустрічній позовній заяві характеристиками.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги за первісними та зустрічними позовними вимогами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Щодо первісних позовних вимог.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вже було встановлено судом, 16 липня 2010 року між сторонами було укладено договір поставки № ЦХП-02-05510-01 відповідно п. 1.1. якого Постачальник зобовязується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість, якої вказується у специфікації, яка є невідємною частиною Договору, на умовах, що викладені у Договорі.

Пунктом 5.3. Договору встановлено, що датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції Вантажоодержувачем, що підтверджується належно оформленою видатковою накладною або актом прийому передачі продукції і довіреністю.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору Постачальник відвантажив продукцію на загальну суму 3923468,22 грн., що підтверджується накладними, а саме:

- Накладна №465 від 02 серпня 2010 року на суму 257 223,54 гривень;

Накладна №468 від 02 серпня 2010 року на суму 90 146,28 гривень;

Накладна №466 від 02 серпня 2010 року на суму 401 118,90 гривень;

Накладна №469 від 06 серпня 2010 року на суму 211 140,00 гривень;

Накладна №472 від 20 серпня 2010 року на суму 287 126,94 гривень;

Накладна №473 від 30 серпня 2010 року на суму 136 734,00 гривень;

Накладна №474 від 01 вересня 2010 року на суму 38 350,20 гривень;

Накладна №475 від 01 вересня 2010 року на суму 274 563,60 гривень;

Накладна №476 від 01 вересня 2010 року на суму 51 750,00 гривень;

Накладна №483 від 08 жовтня 2010 року на суму 183 285,48 гривень;

Накладна №491 від 26 жовтня 2010 року на суму 358 180,20 гривень;

Накладна №496 від 04 листопада 2010 року на суму 276 864,66 гривень;

Накладна №497 від 16 листопада 2010 року на суму 454 158,00 гривень;

Накладна №499 від 19 листопада 2010 року на суму 241 227,00 гривень;

Накладна №507 від 08 грудня 2010 року на суму 284 568,00 гривень;

Накладна №508 від 13 грудня 2010 року на суму 154 422,00 гривень;

Накладна №509 від 15 грудня 2010 року на суму 96 999,42 гривень;

Накладна №520 від 30 грудня 2010 року на суму 125 610,00 гривень.

Пунктом п. 6.1. Договору встановлено, що оплата за кожну партію поставленої продукції по договору проводиться Замовником на протязі 75 (сімдесят п'ять) банківських днів після дати поставки партії продукції, у відповідності з рахунок-фактурою на дану партію, обумовлену згідно п. 5.2.

Остаточні фінансові розрахунки сторони здійснюють після підписання акту звірки, який складається та підписується уповноваженими сторонами (п. 6.3. Договору).

Позивач зазначає, що Замовник лише частково розрахувався за продукцію, внаслідок чого має заборгованість перед Постачальником за Договором.

Судом встановлено, що 31 липня 2011 року між уповноваженими представниками сторін було складено акт звірки поставок та розрахунків по Договору, зі змісту якого вбачається, що заборгованість Замовника перед Постачальником з оплати поставленої продукції становить - 443468,22 грн. (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2011р. позивача було зобовязано надати суду довідку, що підтверджує несплату суми, заявленої до стягнення за поданим позовом на час розгляду справи.

Так, на виконання вимог ухвали господарського суду позивачем було представлено заяву б/н від 31.08.2011р., зі змісту якої вбачається, що заборгованість Замовника перед Постачальником за Договором становить - 443468,22 грн.

На виконання вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 29.07.2011р. та від 5.09.2011р. контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати грошових коштів за продукцію у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в уточненій заяві, станом на жовтень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Постачльника про стягнення з Замовника заборгованості за Договором в розмірі - 443468,22 грн. (сума наявної заборгованості за Договором станом на 31.07.2011р.).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.6. Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбечено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Таким чином розмір пені, що обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах контррозрахунку відповідача, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за несвоєчасне оплату поставленої продукції за Договором в розмірі 8591,75 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають 3% річних в сумі 3325,84 грн. та втрат від інфляції в розмірі 10362,84 грн.

Щодо заявлених позовних вимог по зустрічному позову.

16 липня 2010 року між сторонами було укладено договір поставки № ЦХП-02-05510-01 відповідно п. 1.1. якого Постачальник зобовязується поставити та передати у власність, а Замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість, якої вказується у специфікації, яка є невідємною частиною Договору, на умовах, що викладені у Договорі.

Згідно п. 5.2 Договору поставка продукції проводиться партіями протягом 2010 року, тільки після письмової рознарядки Замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до прийому продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується у рознарядці, несе Замовник.

Кожна партія продукції постачається протягом 10 календарних днів з дати письмової рознарядки Замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

В матеріалах справи міститься рознарядка Замовника на відвантаження продукції № ЦХП-20/7412 від 8.10.2010р., зі змісту якої вбачається, що вона була отримана відповідачем 14.10.10р., про що свідчить відмітка про отримання на відповідній рознарядці (належним чином засвідчена копія рознарядки міститься в матеріалах справи).

Загальна суму рознарядки становить 1010,12 тис. грн.

З частини 1 рознарядки слідує, що Замовник надає дозвіл Постачальнику відвантажити у жовтні місяці п.р. вогнегасників типу ВВК та ВП в асортименті та за цінами згідно специфікації до Договору.

Судом встановлено, що на виконання умов рознарядки Постачальником було поставлено продукції на суму 541465,68 грн., що підтверджується накладною № 491 від 26 жовтня 2010 року на суму 358 180,20 гривень та накладною № 483 від 08 жовтня 2010 року на суму 183 285,48 гривень (належним чином засвідчені копії накладних містяться в матеріалах справи).

З матеріалів справи вбачається, що 31 жовтня 2010 року між уповноваженими представниками сторін було складено акт звірки поставок та розрахунків по Договору, зі змісту якого вбачається про обставини поставок Постачальником продукції на суму - 183 285,48 грн. за 8.10.2010р. та на суму - 358 180,20 грн. за 26.10.2010р. (належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявні в матеріалах накладні свідчать про поставку товару на суму лише - 541465,68 грн., тоді як сума рознарядки складає 1528920,00 грн.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що за порушення термінів постачання згідно п. 5.2. Договору Постачальник оплачує Замовнику штраф у розмірі 205 від суми непоставленої в строк продукції.

Зважаючи на викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів поставки продукції в жовтні місяці 2010 року на більшу суму, аніж вказано позивачем в зустрічній позовній заяві, станом на жовтень 2011 року, відповідачем до суду не представлено, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги Замовника про стягнення з Постачальника штрафу у розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції в розмірі 196989,41 грн. за рознарядкою на відвантаження продукції за жовтень 2010 року № ЦХП-20/7412 від 8.10.2010р.

При цьому, суд зазначає, що в силу, п. 2. ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З наявних в справі накладних вбачається, що вартість поставленої відповідачем продукції за рознарядкою становить - 541465,68 грн., а не 543972,94 грн., як вказує позивач в зустрічній позовній заяві.

Однак, зважаючи на те, що клопотань про вихід за межі позовних вимог від заінтересованих сторін до суду не надходило, господарський суд обмежений в праві вийти за межі позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 197490,87 грн., з розрахунку: 1528920,00 грн. - 541465,68 грн. Х 20% = 197490,87 грн., що становить суму штрафу за непоставлену в строк продукцію за рознарядкою на відвантаження продукції за жовтень 2010 року № ЦХП-20/7412 від 8.10.2010р.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісними та зустрічними позовами є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої представником позивача заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, становить 465748,65 грн.

Таким чином, судові витрати позивача за первісним позовом, залежно від нової ціни позову, в сумі 4893,49 грн. (4657,49 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за первісним позовом.

Судові витрати позивача за зустрічним позовом в сумі 2205,89 грн. (1969,89 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»(ідентифікаційний код: 19014832, адреса: 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 11/15, р/р № 26001006398980 в АТКБ «ТК Кредит», м. Київ, МФО 322830, р/р 260083378 в Солом 'янському відділені 5445 Ощадного банку України м. Київ, МФО 320326), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Антаріс»(ідентифікаційний код: 33894011, адреса: 07807, Київська область, Бородянський район, с. Дружня вул. Леніна, 1А, ІПН: 338940110054, р/р 260003014057 в АТ «Банк Національні інвестиції», м. Київ, МФО 300498), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 443468,22 грн. (чотириста сорок три тисячі чотириста шістдесят вісім гривень 22 копійки), пені 8591,75 грн. (вісім тисяч пятсот девяносто одну гривню 75 копійок), втрат від інфляції 10362,84 грн. (десять тисяч триста шістдесят дві гривні 84 копійки), 3% річних 3325,84 грн. (три тисячі триста двадцять пять гривень 84 копійки) та судові витрати в сумі - 4893,49 грн. (чотири тисячі вісімсот девяносто три гривні 49 копійок). Видати наказ.

3. Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Антаріс»(ідентифікаційний код: 33894011, адреса: 07807, Київська область, Бородянський район, с. Дружня вул. Леніна, 1А, ІПН: 338940110054, р/р 260003014057 в АТ «Банк Національні інвестиції», м. Київ, МФО 300498), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (ідентифікаційний код: 19014832, адреса: 03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 11/15, р/р № 26001006398980 в АТКБ «ТК Кредит», м. Київ, МФО 322830), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 196989,41 грн. (сто девяносто шість тисяч девятсот вісімдесят девять гривень 41 копійку) та судові витрати в сумі - 2205,89 грн. (дві тисячі двісті пять гривень 89 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 24.10.2011р.