Рішення № 18975140, 27.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.11 Справа№ 5015/5702/11

За позовом: Приватного малого підприємства «Біо-Захід», м.Тернопіль

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ватра», с.Доброгостів Дрогобицького району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 5991,06 грн.

Суддя Гулик Г.С.

при секретарі Брик І.С.

Представники:

Від позивача: Новик С.А. директор; ОСОБА_1 бухгалтер (дов.№б/н від 26.10.2011р., дійсна до 31.12.2013р.);

Від відповідача: не зявився

Позов заявлений Приватним малим підприємством «Біо-Захід»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ватра»про стягнення заборгованості в сумі 5991,06 грн. за поставку вітамінів (ломіксвіт).

Ухвалою суду від 29.09.2011р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 17.10.2011р. Ухвалою суду від 17.10.2011р. розгляд справи відкладено на 27.10.2011р., через неявку в судове засідання представника відповідача та невиконання ним вимог ухвали суду від 28.09.2011р., неподання позивачем всіх витребуваних судом документів, а також з метою витребування додаткових доказів.

В судовому засіданні 27.10.2011р. позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 5991 грн. 06 коп. (в т.ч. 5575 грн. 00 коп. основного боргу; 301 грн. 05 коп. - інфляційних втрат; 115 грн. 01 коп. - 3% річних за користування чужими коштами).

Відповідач в судове засідання 27.10.2011р., повторно не зявився, участі в судовому засіданні повноважного представника не забезпечив, про причини його неявки в суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимог попередніх ухвал суду не виконав, відзиву на позов не подав, тому суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній документами, за відсутності відповідача та його відзиву на позов, в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, повно, всебічно і обєктивно зясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом встановлено таке.

На підставі усної домовленості, впродовж 2010р., Приватне мале підприємство «Біо-захід»(Постачальник) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ватра»(Одержувач) вітаміни (ломіксвіт несучка).

На підтвердження цього позивачем були виставлені видаткові накладні: №РН-0000069 від 06.04.2010р. на суму 4450,00 грн. (з ПДВ); №РН-0000077 від 15.04.2010р. на суму 6675,00 грн. (з ПДВ); №РН-0000101 від 06.05.2010р. на суму 4450,00 грн. (з ПДВ). Загальна вартість поставленого товару складає 15575,00 грн. (з ПДВ).

Відповідачем даний товар було отримано, згідно довіреності №201 від 15.04.2010р., виданої на імя Іванцюра Володимира Володимировича.

Протягом квітня 2010р. відповідач здійснив частковий розрахунок за отриманий товар в розмірі 10000,00 грн., що підтверджується карткою рахунку, доданою до позовної заяви. Однак, надалі відповідач не виконав зобовязання щодо оплати поставленого йому товару.

Як вбачається з наданого позивачем суду акту звірки взаєморозрахунків, загальний борг відповідача перед позивачем складає 5575,00 грн. (15575,00 грн. - 10000,00 грн.).

Позивач на адресу відповідача направляв повідомлення № 163 від 29.11.2010р. про необхідність сплати заборгованості, яке залишене відповідачем без відповіді та реагування.

Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобовязань по оплаті поставленого товару, то позивач, на підставі ст.625 ЦК України, нарахував відповідачу 301, 05 грн. - інфляційних втрат за період з грудня 2010р. по липень 2011р. (розрахунок наявний в матеріалах справи).

Крім того, позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 115,01 грн. 3% річних за користування чужими коштами від простроченої суми за період з 08.12.2010р. по 15.08.2011р.

Доказів погашення основного боргу та штрафних санкцій, станом на день прийняття рішення, відповідачем в суд не подано.

При прийнятті рішення суд виходив з того, що відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України - цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ст.175 ГК України - майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор, а частиною 4 цієї статті визначено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобовязання.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 219 ГК України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Згідно із ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до вимог ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем свого зобовязання щодо поставки товару (вітамінів), що зокрема вбачається з видаткових накладних, підписаних сторонами, без жодних застережень, проте матеріалами справи не підтверджено факту проведення відповідачем оплати вартості наданих позивачем вітамінів у повному обсязі.

В судовому засіданні 27.10.2011р., судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлений та підписаний 28.10.2011р.

Виходячи із змісту наведених норм, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, враховуючи подане позивачем уточнення п.3 прохальної частини позовної заяви щодо стягнення з відповідача державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, судові витрати повністю покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.175, 193, 219 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 525, 530, 610, 611, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст.ст.3, 12, 15, 33, 34, 44, 47-1, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ватра»(місцезнаходження: 82176, Львівська область, Дрогобицький район, с.Доброгостів, вул.1 Травня, буд.8, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30484438) на користь Приватного малого підприємства «Біо-Захід»(46020, м.Тернопіль, вул.Вербицького, буд.8, кв.34, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30497887) 5575 грн. 00 коп. основного боргу; 301 грн. 05 коп. - інфляційних втрат; 115 грн. 01 коп. 3 % річних за користування чужими коштами; 102 грн. 00 коп. державного мита; 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Суддя Гулик Г.С.