Рішення № 18974923, 14.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/34514.10.11

За позовом          Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до           Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва

про          стягнення 140760,67 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:          ОСОБА_1 - представник за довіреністю;

від відповідача:          не з’явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва про стягнення 140760,67 грн., з яких: 122683,45 грн. –сума основного боргу, 14215,13 грн. –індекс інфляції, 3862,09 грн. –3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.08.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.09.2011 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2011 р. розгляд справи відкладено на 14.10.2011 р.

В судовому засіданні 14.10.2011 р. представник позивача подала заяву про уточнення позовних вимог у зв’язку з частковою сплатою відповідачем суми боргу, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 110418,98 грн. основного боргу, 14215,13 грн. інфляційних втрат та 3862,09 грн. 3 % річних.

Відповідач в судове засідання своїх представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 14.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2008 р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго»(надалі –позивач, постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (ЖЕО-804) (надалі –відповідач, споживач) укладено договір № 810335 (далі – договір) на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Пунктом 1.1. договору встановлено обов’язок постачальника виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а також обов’язок споживача отримати її та оплатити відповідно до умов даного договору.

Згідно п. 2.3.1. договору, споживач зобов’язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору № 810335 від 01.02.2008 р. встановлено, що споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Відповідно до п. п. 4.1. та 4.3. договору, термін його дії встановлено до 01.06.2008 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Зобов’язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується належне виконання позивачем своїх зобов’язань за вищевказаним договором.

В силу положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобов’язання за договором № 810335 від 01.02.2008 р. належним чином і у встановлений строк не виконав, у зв’язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка на дату розгляду справи становить 110418,98 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, відповідач, окрім суми основного боргу, має сплатити суму інфляційного збільшення у розмірі 14215,13 грн. та 3 % річних, що становлять 3862,09 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач твердження позивача не спростував, доказів сплати суми боргу суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 110418,98 грн. основного боргу, 14215,13 грн. інфляційних втрат та 3862,09 грн. 3 % річних обґрунтовані, законні, підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та не спростовані відповідачем належним чином та у встановленому порядку, а відтак підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6, код 3366552) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5, код 00131305, розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання № 26000033002300 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627) 110 418 (сто десять тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 98 коп. основного боргу.

3. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (03179, м. Київ, вул. Прилужна, 6, код 3366552) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5, код 00131305 розрахунковий рахунок № 26008013002300 у АТ «СБЕРБАНК РОСІЇЇ», МФО 320627) 14215 (чотирнадцять тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 13 коп. індексу інфляції, 3 862 (три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн. 09 коп. 3 % річних, 1284 (одну тисячу двісті вісімдесят чотири) грн. 97 коп. державного мита, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                               С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19.10.2011