Рішення № 18974899, 17.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/40117.10.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Трейдінг»

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 12 786,54 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_2 представник за довіреністю;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ніко Трейдінг»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 12 786,54 грн., з яких 10498,18 грн. сума основного боргу, 731,13 грн. пеня, 1147,80 грн. 24 % річних, 409,43 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки № 250203 від 01.03.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.09.2011 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 17.10.2011 р.

У судовому засіданні 17.10.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України

В судовому засіданні 17.10.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.03.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніко Трейдінг»(надалі позивач, постачальник) Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі відповідач, покупець), було укладено договір поставки № 50203 (надалі договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується по замовленню покупця постачати і передавати покупцю мастильні матеріали та іншу продукцію, в замовляється покупцем (надалі за текстом - товар), а покупець зобов'язується приймати товар і здійснювати його оплату, згідно умов даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 2.2. договору, асортимент, кількість та ціна кожної партії товару визначаються сторонами у накладній, що складена на підставі заявки покупця.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Позивач свої зобовязання за договором виконав, що підтверджується видатковою накладною № 00111 від 04.03.11 р. на поставку відповідачу товару на загальну суму 10498,18 грн.

Пунктами 5.1., 5.2. договору встановлено, що загальна ціна партії товару зазначається в рахунку-фактурі та/або накладній на товар. Загальна ціна даного договору складає суму всього поставленого товару. Покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника вартість поставленого товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання такого товару.

Відповідач своїх зобовязань за договором у вигляду оплати поставленого товару не виконав, у звязку з чим йому було направлено претензію № 110419/1 від 19.04.11 р. про сплату суми боргу у розмірі 10498,18 грн., яка була отримана відповідачем 20.04.11 р. (копія знаходиться в матеріалах справи).

Проте, на час звернення позивача до суду заборгованість за поставлений товар не погашена.

У п. п. 7.1., 7.3., 7.4. сторони передбачили, що за порушення умов цього договору винна сторона несе відповідальність, визначену чинним законодавством України, з урахуванням положень даного договору. За порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення. У разі, якщо прострочення платежу триватиме більше 30 (тридцяти) календарних днів, покупець, крім пені, додатково зобов'язується сплатити постачальнику 24% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, який не спростований у встановленому порядку відповідачем, останній, крім суми основного боргу, має сплатити 731,13 грн. пені, 1147,80 грн. 24 % річних, 409,43 грн. інфляційних втрат.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що по справі зібрано достатньо доказів для вирішення спору по суті та прийняття законного рішення.

Дослідивши обставини справи та докази у даній справі, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 34966,74 грн., з яких 33025,05 грн. попередньої оплати, 1626,82 грн. пені та 314,87 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко Трейдінг»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 5, код 37403711) 10 498 (десять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 18 коп., основного боргу, 1147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 80 коп. 24 % річних, 731 (сімсот тридцять одну) грн. 13 коп. пені, 409 (чотириста дев'ять) грн. 43 коп. індексу інфляції, 128 (сто двадцять вісім) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21.10.2011