Рішення № 18974893, 10.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/33710.10.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Плюс «Наш продукт»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт Україна»

простягнення 119138,71 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 02.08.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_2 дов. № 21-ю від 10.06.2011 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Плюс «Наш продукт» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт Україна»про стягнення 115143,40 грн. основного боргу, 2878,58 грн. інфляційних втрат та 1116,73 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки № К 32 від 18 березня 2010 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Ухвалою від 29.08.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.09.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2011 року подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання 16.09.2011 року представник відповідача не зявився, проте подав через канцелярію суду документи на виконання вимог ухвали суду, відзив на позовну заяву та подав клопотання про відкладення розгляду справи.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 16.09.2011 року розгляд справи було відкладено на 10.10.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2011 року подав розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити повністю.

В судовому засіданні 10.10.2011 року представник відповідача подав додаткові документи по справі та надав усні пояснення по суті спору, згідно з якими проти задоволення позовних вимог заперечував.

Крім того, в судовому засіданні представник позивача підтримав подану 06.10.2011 року через канцелярію суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд накласти арешт на грошові кошти на поточному рахунку відповідача.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.10.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Плюс «Наш продукт»(далі постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайт Україна»(далі покупець, відповідач) був укладений договір поставки № К-32 (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник поставляє та передає у власність покупця товари разом із товаросупроводжувальною документацією, відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець приймає такі товари та своєчасно оплачує їх вартість. Постачальник поставляє покупцю товари відповідно до отриманого від нього замовлення за цінами й в асортименті зазначеними у специфікації, що є невідємною частиною Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору покупець надає постачальнику послуги у порядку та згідно умов визначених в Договорі.

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що товари поставляються за цінами, вказаними в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін і є невідємними частинами Договору. Ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ, і включають вартість доставки товарів постачальником в місце поставки, зазначене у замовленні і розвантаження товару на рампу в місці поставки.

Згідно з пунктом 5.1 Договору покупець оплачує поставлений товар шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів постачальнику через кожні сім днів починаючи з дня першої реалізації товарів споживачам.

Додатком № 2 до Договору сторони пункт 5.1 вищезазначеного Договору виклали в наступній редакції: покупець оплачує поставлений товар шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів постачальнику через кожні сорок днів починаючи з дня першої реалізації товарів споживачам.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар, що засвідчується товарно транспортними накладними № 346 від 22.02.2011 року на суму 8400,04 грн., № 360 від 24.02.2011 року на суму 28583,87 грн., № 287 від 16.02.2011 року на суму 3158,35 грн., № 341 від 22.02.2011 року на суму 5539,32 грн., № 177 від 01.02.2011 року на суму 21759,94 грн., № 238 від 10.02.2011 року на суму 37367,46 грн., № 42 від 13.01.2011 року на суму 12150,60 грн., № 45 від 13.01.2011 року на суму 9639,00 грн., № 1418 від 27.12.20110 року на суму 2645,46 грн., № 40 від 13.01.2011 року на суму 35141,26 грн., № 1394 від 23.12.2010 року на суму 16489,21 грн., № 1395 від 23.12.2010 року на суму 29065,20 грн..

Як вбачається з акту звірки взаєморозрахунків, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 115143,40 грн., про стягнення якої позивач звернувся з даним позовом.

Однак, з наданих документів вбачається, що позивачем при подачі позову не врахована часткова оплата відповідачем заборгованості в сумі 17000,00 грн., а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 98143,40 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню частково в сумі 98143,40 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1116,73 грн. та 2878,58 грн. інфляційних втрат, розрахунок яких здійснює за період з 06.04.2011 року по 01.08.2011 року.

Додатком № 2 до Договору сторони пункт 5.1 вищезазначеного Договору виклали в наступній редакції: покупець оплачує поставлений товар шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника на умовах здійснення періодичних платежів шляхом перерахування грошових коштів постачальнику через кожні сорок днів починаючи з дня першої реалізації товарів споживачам.

Як вбачається, з матеріалів справи перша реалізація товару в будь якому випадку була здійснена відповідачем у 2010 році, а перша оплата за реалізований товар була здійснена 05.07.2010 року, на доказ чого надано банківську виписку.

Тобто, відповідач повинен був здійснювати оплату поставленого товару кожні сорок днів, починаючи з 15.08.2010 року (05.07.2010 року + 40 днів).

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дат здійснених поставок товару, проплат та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, а саме 3% річних в сумі 1115,09 грн. та інфляційні втрати в сумі 1381,72 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Розмір простроченого платежуПеріод простроченняСума сплатиДата сплатиСума 3%Сума інфляційних втрат

115143,40 грн.06.04.2011 року 28.07.2011 року 1078,88 грн.1381,72 грн. 5000,00 грн.29.07.2011 року 110143,40 грн.29.07.2011 року 01.08.2011 року 36,21 грн.0,00 грн. Загальна сума 3%:1115,09 грн. Загальна сума інфляційних втрат:1381,72 грн. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, В И Р І Ш И В: 1. Позовні вимоги задовольнити частково. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт Україна»(місцезнаходження: 04074, м. Київ, Оболонський р н, вул. Лугова, буд. 12, код ЄДРПОУ 35847906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Плюс «Наш продукт»(місцезнаходження: 03164, м. Київ, Святошинський р н, вул. Обухівська, буд. 135, офіс 4; фактична адреса: 04053, м. Київ, Кудрявський узвіз, 5-б, оф. 205, код ЄДРПОУ 36941378) 98 143 (девяносто вісім тисяч сто сорок три) грн. 40 коп. - основного боргу, 1 381 (одну тисячу триста вісімдесят одну) грн. 72 коп. інфляційних втрат, 1 115 (одну тисячу сто пятнадцять) грн. 09 коп. 3% річних, 1 006 (одну тисячу шість) грн. 40 коп. - державного мита та 199 (сто девяносто девять) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

17.10.2011 року