Рішення № 18974770, 13.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/21413.10.11 За позовом Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД»

про стягнення 1 053 879 грн. 87 коп.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 14/20-166-11 від 09.09.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 1.053.879 грн. 87 коп. відповідно до умов Договору фінансового лізингу № 10-06-41 від 20.03.06., яка складається: 862 903 грн. 88 коп. сума основного боргу; 77 176 грн. 70 коп. пеня; 81 458 грн. 13 коп. індекс інфляції; 32 341 грн. 16 коп. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № 10-06-41 від 20.03.06., а тому позивач просить стягнути цю заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.11. порушено провадження у справі № 30/214, розгляд справи було призначено на 13.09.11. о 12-00.

Представник відповідача в призначене судове засідання не зявився, заяв, клопотань не подав та не надіслав, поважних причин неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.11. розгляд справи № 30/214 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 29.09.11. о 10-15.

В судовому засіданні 29.09.11. представником позивача в судовому засіданні 29.09.11. подано клопотання про здійснення на підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України процесуального правонаступництва позивача у справі № 30/214, замінивши Відкрите акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»на його правонаступника Державне публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг».

Крім того, позивачем в судовому засіданні 29.09.11. заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, в звязку з вирішенням питання щодо уточнення суми позовних вимог. А також позивач вказує на те, що у позовній заяві ним помилково здійснено посилання на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.11. у справі № 40/357, тоді як необхідно було посилатись на рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.10. у справі № 51/463.

Представник відповідача в судове засідання 29.09.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 13.09.11. у справі № 30/214 не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.11. підставі ст. 25 Господарського процесуального кодексу України здійснено процесуальне правонаступництво позивача у справі № 30/214 Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг», замінивши його правонаступником Державним публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»; розгляд справи відкладено на 13.10.11. о 11-20.

Позивачем в судовому засіданні 13.10.11. подано суду розрахунки суми основного боргу, пені, збитків від інфляції та 3 % річних.

Також позивачем в судовому засіданні 13.10.11. подано письмові пояснення у справі.

Згідно розрахунку боргу, наданого позивачем в судовому засіданні вбачається, що сума основного боргу за Договором становить 511105,43 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 13.10.11. повторно не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 29.09.11. у справі № 30/214 не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 059514 від 26.09.11.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/214.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20.03.06. між Відкритим акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(правонаступником якого є позивач) (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД»(Лізингоодержувач) укладено Договір № 10-06-41 фл (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався передати відповідачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору “Кількість, ціна і вартість предмета лізингу”, за умови сплати відповідачем лізингових платежів, черговість, розмір і строки сплати яких встановлюється графіком сплати лізингових платежів.

Згідно п. 2.2 Договору передбачено, що строк лізингу відраховується з моменту укладення акту приймання-передачі між сторонами та постачальником, що укладається у 5-ти автентичних примірниках і є підставою для передачі предмета лізингу.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що Договір набуває чинності в день, наступний за днем укладення, і діє до закінчення строку лізингу, але не довше 10 років.

Пунктами 4.1 - 4.3 Договору сторони погодили, що з моменту одержання предмета лізингу за користування останнім відповідач сплачує позивачу лізингові платежі, черговість яких кратна шести місяцям і складається із суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу та суми щорічної винагороди за переданий у фінансовий лізинг предмет лізингу в розмірі 7 % невідшкодованої вартості. Розмір лізингових платежів, їх склад та строк оплати встановлюється додатком до договору “Графік сплати лізингових платежів”. Відповідач після укладення договору за предмет лізингу, що передається, перераховує на рахунки позивача попередні лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 % його вартості, включаючи ПДВ, та в частині винагороди в розмірі 7 % невідшкодованої вартості, включаючи ПДВ. Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок позивача.

10.11.06. між сторонами були підписанні акти № 4 та № 5 приймання-передачі сільськогосподарської техніки, відповідно до яких відповідач прийняв предмет лізингу-сільськогосподарську техніку та зобовязання перед позивачем по сплаті вартості переданої йому техніки в сумі 1528000,00 грн. та 1085000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконує свої зобов'язання в частині внесення лізингових платежів, наслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 862903,88 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», п.п. 4.1 Договору у новій редакції, 8.1.4 Загальних умов встановлено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.11. у справі № 51/436 позовні вимоги прокуратури в інтересах держави в особі НАК «Украгролізинг» задоволено повністю: розірвано Договір фінансового лізингу № 10-06-4І фл від 20.03.06., стягнуто з ТОВ «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД»на користь НАК «Украгролізинг»514 463,23 грн. - основного боргу, 44 670,15 грн. - пені, 26 597,43 грн. - інфляційних нарахувань, 9 248,82 грн. - 3% річних.

Вказаним вище рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.11. у справі № 51/436 встановлено неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань за Договором фінансового лізингу від 20.03.06 р. № 10-06-41 фл, та стягнуто суму основного боргу в розмірі 514463,23 грн. за період з 10.05.07. до 18.12.09.

Вказане судове рішення набрало законної сили 04.04.10. (десятий календарний день після підписання рішення суду - 25.03.10.).

З пояснень позивача вбачається, що оскільки Договір фінансового лізингу № 10-06-41фл від 20.03.06. було розірвано рішенням суду, то після 04.04.10. лізингові платежі за Договором не нараховувались.

Останній платіж, який включено в розрахунок боргу у справі № 51/436, датований 10.12.09. Після вказаної дати у Лізингоодержувача наступили чергові лізингові платежі - 10.01.10., 10.02.10. та 10.03.10.

Враховуючи графіки сплати лізингових платежів (додаток № 2а та № 4а до Договору фінансового лізингу) та розрахунок боргу станом на 18.12.09., Лізингоодержувачем підлягало до сплати 1 358 211,68 грн., без врахування попередньої оплати в розмірі 15 % вартості техніки.

З пояснень позивача та матеріалів справи вбачається, що сума в розмірі 843748,45 грн., яку було сплачено Лізингоодержувачем станом на 18.12.09., включає в себе такі платежі:

- 15 % попереднього лізингового платежу в частині вартості предмета лізингу в розмірі 391 950,00 грн., що сплачені 11.10.06. та 01.11.06.;

-15 % попереднього лізингового платежу в частині вартості предмета лізингу в розмірі 100 000,00 грн., що сплачено 09.11.06.

Враховуючи те, що відповідно до умов Договору фінансового лізингу, 15 % попереднього лізингового платежу підлягало до сплати в розмірі 391 950,00 грн., то грошові кошти в сумі 100 000,00 грн. були зараховані, як поточні лізингові платежі за графіками.

З пояснень позивача, які не спростовані відповідачем вбачається, що в розрахунку боргу від 18.12.09. в суму 843 748,45 грн., яка зазначена як така, що сплачена Лізингоодержувачем, було включено суму 15 % попереднього платежу в розмірі 391 950,00 грн., однак в сумі, що підлягала до сплати (1 358 211,68 грн.) не було включено 15 % попереднього платежу в розмірі 391 950,00 грн., тобто позивач при розгляді справи № 51/436 не заявив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми в розмірі 391 950,00 грн.

Таким чином, з наведеного вбачається, що станом на 18.12.09. та, відповідно, станом на сьогоднішній день, сума, яка була сплачена Лізингоодержувачем на виконання умов Договору фінансового лізингу № 10-06-41фл від 20.03.06., становить: 843 748,45 грн. - 391 950,00 грн. = 451 798,45 грн.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що заборгованість Лізингодавця перед Лізингоодержувачем за Договором за період, який заявлено позивачем у даній справі, становить: 1 477 367,11 грн. - 451 798,45 грн. = 1 025 568,66 грн. 514463,23 грн. = 511105,43 грн.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що Лізингоодержувач у повному обсязі не виконав умов Договору та не сплатив на користь позивача борг у сумі 511105,43 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу, в звязку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу в розмірі 511105,43 грн.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 7.1 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 77176,70 грн. - пені.

Відповідно до п. 7.1 Договору передбачено, що за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

При перевірці правильності обчислення позивачем суми пені судом встановлено, що позивачем допущено помилку, в звязку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 45712,43 грн.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 81458,13 грн. збитків від інфляції та 32341,16 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При перевірці правильності обчислення позивачем суми пені судом встановлено, що позивачем допущено помилку, в звязку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 53154,96 грн. збитків від інфляції та 19197,96 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційний центр «САЛП ЛТД»(04053, м. Київ, вул. Артема, 21, код ЄДРПОУ 21582348) на користь Державного публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Украгролізинг»(01023, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код ЄДРПОУ 30401456) 511105 (пятсот одинадцять тисяч сто пять) грн. 43 коп. основного боргу, 45712 (сорок пять тисяч сімсот дванадцять) грн. 43 коп. пені, 53154 (пятдесят три тисячі сто пятдесят чотири) грн. 96 коп. збитків від інфляції, 19197 (девятнадцять тисяч сто девяносто сім) грн. 96 коп. 3 % річних, 6 291 (шість тисяч двісті девяносто одна) грн. 70 коп. державного мита та 140 (сто сорок) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 20.10.11.