Ухвала суду № 18963797, 05.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"05" жовтня 2011 р.                               м. Київ                                        К-18757/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого                              Конюшка К.В.

суддів:                                        Бим М.Є.

                                                  Гордійчук М.П.

                                                  Сіроша М.В.

Харченка В.В.

при секретарі: Савченку А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року

у справі № 2а-8792/08/1570

за позовом          Закритого акціонерного товариства «Одеський коньячний завод»

до          Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі

про           скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

          У липні 2008 року Закрите акціонерне товариство «Одеський коньячний завод»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкових повідомлень-рішень №0000151620/0 від 12.03.2008 року та № 0000151620/1 від 23.05.2008 року.

          Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

          Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2009 року скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог.

          Не погоджуючись зі вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Одесі оскаржила його в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати вказаний судовий акт з мотивів порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Крім того, від позивача надійшло клопотання № 896-юр від 07.09.2011 заміну сторони у справі у зв’язку з тим, що 31.01.2011 року було утворено та зареєстровано Приватне акціонерне товариство «Одеський коньячний завод», яке згідно з пунктом 1.2 Статуту є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Одеський коньячний завод».

В обґрунтування доводів цього клопотання позивачем додано до нього копії Статуту Приватного акціонерного товариства «Одеський коньячний завод», свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

З огляду на вищевикладене, на підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції здійснює заміну позивача його правонаступником.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 175 від 23.01.2008 року за серпень 2007 року, за наслідками якої складно Акт № 74/16-20/00412056/19 від 27.02.2008 року (далі –Акт перевірки).

За даними перевірки встановлено порушення позивачем підпунктів 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі - Закон України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР), що призвело до заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість по уточнюючому розрахунку податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2008 року на суму 285005,00 грн.

На підставі Акта перевірки та за результатами процедури адміністративного оскарження податковим органом прийнято податкове повідомлення –рішення №0000151620/1 від 23.05.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 299255,00 грн., у тому числі 285005,00 грн. основного платежу та 14250, грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 23.01.2008 року позивачем до податкового органу було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень 2007 року № 175 від 23.01.2008 року.

Станом на 22.01.2008 року у картці особового рахунку ЗАТ «Одеський коньячний завод»обліковувалась переплата з податку на додану вартість у сумі 720 766, 63 грн., така ж сама сума переплати збереглась станом на 23.01.2008 року. Тобто, на день подачі спірного уточнюючого розрахунку у позивача не існувало податкової заборгованості.

На думку податкового органу, у вказаному уточнюючому розрахунку ЗАТ «Одеський коньячний завод»у рядку 6.1 колонці 22.1 задекларувало зарахування від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 494 786 грн. за його фактичної відсутності станом на дату подання уточнюючого розрахунку, тобто на 23.01.2008 року. Сума податкового кредиту була підтверджена податковою інспекцією під час планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року та відображена в Акті перевірки від 18.03.2008 року № 98/16-20/004122056 в повному обсязі.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ) податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок

Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При самостійному донарахуванні суми податкових зобов'язань адміністративні штрафи не накладаються.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач, виявивши, що у минулих податкових періодах його податкове зобов’язання було занижено, надіслав податковому органу уточнюючі розрахунки № 166 - 172, в яких визначив суму недоплати та штраф у розмірі 5% від такої суми, що загалом склало 3 107117,00 грн.

Однак, враховуючи, що до подання уточнюючих розрахунків на суму 3 107117,00 грн. підприємство не сплатило цю суму та штраф, як того вимагає абзац «а»пункту 17.2 статті 17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ то, згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону, у нього виник податковий борг у розмірі 3 107117,00 грн.

Таким чином, переплата з податку на додану вартість у розмірі 720 766, 63 грн., яка значилась у картці особового рахунку ЗАТ «Одеський коньячний завод»не перекривала податковий борг позивача, а лише зменшувала його, доводячи до рівня 2 386 350, 37 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції у судовому засіданні представник податкового органу зазначав про те, що підприємство повинно було сплатити до бюджету податок на додану вартість у розмірі 2 386 350, 37 грн.

Відповідно до абзацу 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР - при від'ємному значенні різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, це значення враховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, врахувавши суму від’ємного значення з податку на додану вартість, визначену уточнюючим розрахунком від 23.01.2008 року в рахунок зменшення податкового боргу з податку на додану вартість, позивач діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у зв’язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

          Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

          Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі залишити без задоволення.

          Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 –2391 КАС України.