Ухвала суду № 18962165, 27.10.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"27" жовтня 2011 р. м. КиївК-40591/09

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Степашко О.І., Федоров М.О.,

при секретарі Сватко А.О.

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ)

на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009

у справі № 9/119 (22а-24724/08)

за позовом відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк»(далі Банк)

до СДПІ

про скасування податкових повідомлень-рішень .

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача Кокольського С.І.,

відповідача Мухи С.І.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ від 23.01.2007 №0000054320/0, від 01.03.2007 №0000054320/1, від 11.05.2007 № 0000054320/2, від 10.07.2007 №0000054320/3, від 12.10.2007 № 0000604320/0 та від 29.11.2007 № 0000604320/1. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що кошти, залучені позивачем від фізичних осіб на умовах субординованого боргу, є різновидом банківського вкладу, у звязку з чим, згідно з підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податок на доходи фізичних осіб при сплаті процентів за цими вкладами не утримується до 01.01.2010.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України СДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у позові, посилаючись на невідповідність висновків судів нормам матеріального права. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що субординований борг як складова частина додаткового капіталу банку та банківський вклад (депозит) мають різну економічну та правову природу, у звязку з чим суди безпідставно поширили порядок оподаткування процентів, нарахованих на депозит фізичних осіб, на оподаткування нарахованих процентів по субординованому боргу. За висновком податкового органу, під час виплати спірних процентів Банк виступає податковим агентом, який є відповідальним за нарахування, утримання та перерахування відповідної суми цього податку до бюджету.

У запереченні на касаційну скаргу Банк зазначає про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просить залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення присутніх у судовому засідання представників учасників провадження, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги СДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі зясовано, що в ході проведеної СДПІ виїзної планової документальної перевірки Банку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 30.09.2006, оформленої актом від 11.01.2007 №7/43-20/14359319, було виявлено неутримання та неперахування позивачем як податковим агентом до бюджету 147190,50 грн. податку з доходів фізичних осіб з суми процентів, нарахованих на залучені Банком кошти фізичних осіб на умовах субординованого боргу. Наведене стало підставою для донарахування позивачеві податкового зобовязання з названого податку в сумі 441571,50грн. (у тому числі 147190,50 грн. за основним платежем та 294381грн. за штрафними санкціями), а також для застосування до позивача 14719,05 грн. штрафу в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями.

У статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” наведено визначення вкладу (депозиту), згідно з яким, це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до абзацу першого пункту 4 частини третьої статті 30 цього Закону субординований борг це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій всіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, включених у капітал, не може перевищувати 50 відсотків розміру основного капіталу зі щорічним зменшенням на 20 відсотків від його первинної вартості протягом 5 останніх років угоди.

Зі змісту статті 30 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та пункту 1.2 глави 1 розділу IIІ Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 № 368, випливає, що кошти, залучені на умовах субординованого боргу, враховуються до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів.

Вимоги, встановлені Національним банком України для договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу, не змінюють змісту цього договору як договору банківського вкладу (депозиту).

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство України (стаття 1060 Цивільного кодексу України) дозволяє залучення коштів як у вигляді вкладів на вимогу, так і у вигляді строкових вкладів.

Відповідна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду України від 30.03.2010 № 10/61 у справі № 21-192 во 10.

З урахуванням викладеного слід погодитися з наданою судами юридичною оцінкою обставин справи, відповідно до якої субординований борг та депозит (вклад до банку чи небанківської фінансової установи) мають тотожну правову природу, що, в свою чергу, обумовлює і правильність висновку судів про те, що при вирішенні питання оподаткування процентів по субординованому боргу слід врахувати, що дію підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зупинено у частині включення до загального місячного оподаткованого доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат до 01.01.2010 згідно з підпунктом 22.1.4 пункту 22.1 статті 22 цього ж Закону.

А відтак процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень місцевого та апеляційного судів зі спору не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2009 у справі №9/119 (22а-24724/08) без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя М.І. Костенко