Ухвала суду № 18960040, 29.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"29" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-6441/08

“29” вересня 2011 року                                                                                                   м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Нечитайла О.М., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне

на постанову господарського суду Рівненської області від 08 листопада 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2008 року

у справі №20/296

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Д.-Кар»(надалі –                         ТОВ «Л.Д.-Кар»)

до Державної податкової інспекції у м.Рівне (надалі –ДПІ у м.Рівне)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

У липні 2007 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне від 06.07.2007 року №0002842342/0/23-121, яким підприємству визначено суми податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 121704,00грн., з яких 33148,00грн. штрафні (фінансові) санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прийняте відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить вимогам чинного законодавства.

Постановою господарського суду Рівненської області від 08 листопада 2007 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від               07 квітня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Рівне №0002842342/0/23-121 від 06.07.2007р. Присуджено Товариству з обмеженою відповідальністю «Л.Д.-Кар»з Державного бюджету 03,40грн. витрат з державного мита (судового збору).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що податковим органом під час розгляду справи не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ДПІ у м.Рівне звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.  

Сторони в судове засідання не з’явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п.2 ч.1 ст.222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що працівниками ДПІ в м.Рівне здійснено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Л.Д.-Кар»з питань дотримання податкового законодавства за період з 27.12.2005 року по 31.03.2007 року, за результатами якої складено акт №958/23-100/33982652 від 27.06.2007 року.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивач порушено зокрема, вимоги п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.4.1 п.п.7.4.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 88556,00грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем 06.07.2007 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002842342/0/23-121, згідно якого товариству було визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 121704,00грн., в тому числі за основним платежем 88556,00грн. та 33148,00грн. штрафних санкцій.

Підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало те, що, на думку відповідача, підприємство неправильно сформувало валовий дохід, при визначенні собівартості продукції необґрунтовано не врахувало транспортно-заготівельні витрати, що призвело до заниження розміру податку на прибуток в періоді, який підлягав перевірці.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено та судами попередніх інстанції цілком детально зазначено в оскаржуваних рішеннях розрахунки, з яких видно, що на протязі періоду, в якому була здійснена перевірка, ТОВ «Л.Д.-Кар»здійснювало реалізацію товарів –кузовів до легкових автомобілів за звичайною ціною, що перевищує собівартість товару з врахуванням транспортно-заготівельних витрат у період в якому була здійснена перевірка.

Крім цього, слід зазначити, що відповідно до висновку судово-економічної (бухгалтерської) експертизи, призначеної судом першої інстанції, ведення бухгалтерського обліку позивачем щодо обліку ввезених кузовів та їх проданих в 2006р., не суперечить вимогам п.п.9, 16, 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

При формуванні договірної ціни на реалізацію кузовів в 2006р. ТОВ «Л.Д.-Кар»врахувало транспортно-заготівельні витрати і договірна ціна покрила всі витрати підприємства, пов’язані з придбанням та реалізацією кузовів.

Формування позивачем ціни реалізації продукції (кузовів) в 2006р. фізичним особам в 2006р. не суперечить п.п.16, 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Також не встановлено реалізації позивачем продукції по ціні нижче собівартості.

Сформована товариством ціна реалізації кузовів відповідає рівню звичайних цін, що діяли на момент їх продажу.

В результаті дослідження наявних документів первинного бухгалтерського обліку заниження ТОВ «Л.Д.-Кар»податку на прибуток по операціях реалізації кузовів не встановлено.

Враховуючи вказане, суди попередніх інстанції вірно зазначили, що висновки експертизи є обґрунтованими, оскільки для дослідження надавались первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які були предметом дослідження документальної перевірки, а тому не приймається до уваги доводи податкового органу, що транспортні витрати в першому кварталі 2006 року не понесені.

Слід також вказати, що не беруться до уваги і посилання відповідача на те, що при аналізі вантажно митних декларацій встановлено, що митна вартість товару значно перевищує фактичну вартість, так як при розмитнені ввезених на митну територію України автомобільних кузовів, у позивача та Рівненської митниці спорів щодо митної вартості не виникало.

Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, частина 2 статті 71 цього Кодексу встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з правильними та обґрунтованими висновками судів попередніх інстанції про те, що позивачем доведено правомірність заявлених позовних вимог.   

Таким чином, незаконно прийняте 06.07.2007 року відповідачем податкове повідомлення-рішення №0002842342/0/23-121, згідно якого ТОВ «Л.Д.-Кар»було визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 121704,00грн., в тому числі за основним платежем 88556,00грн. та 33148,00грн. штрафних санкцій.

Підсумовуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.            

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Рівненської області від 08 листопада 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі  Верховним Судом України може бути подана з підстав,  в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:                                                   ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                               ____О.М. Нечитайло

____С.Е. Острович

____Н.Г. Пилипчук

____О.І. Степашко

Суддя                                                                         Н.Є. Маринчак