Постанова № 18960036, 22.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-38177/09

“22” вересня 2011 року                                                                                                 м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебідь»

на постанову господарського суду Львівської області від 17 січня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного  адміністративного суду від 09 червня 2009 року

по справі №13/339А

за позовом Стрийського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебідь»та Приватного підприємства «Будпостачоб’єкт»

про визнання недійсним договору, -

встановив:

У 2007 році Стрийський міжрайонний прокурор звернувся в інтересах держави в особі ДПІ у Стрийському районі Львівської області до господарського суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір №03-57 від 15.09.2005 р., укладений між ТОВ «Лебідь»та ПП «Будпостачоб’єкт»; стягнути з ТОВ «Лебідь»на користь держави 515000,00грн., в тому числі ПДВ 85834,00грн., стягнути з ТОВ «Лебідь»на користь ПП «Будпостачоб’єкт»515000,00грн., в тому числі ПДВ 85834,00грн., отриманих від ТОВ «Лебідь»на виконання договору №03-57 від 15.09.2005р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у період 03.05.2006 - 17.05.2006 року позивачем проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Лебідь»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р., по результатам якої складено акт перевірки №154/23-0/31475471 від 22.05.2006р. Під час перевірки встановлено факт взаємовідносин ТОВ «Лебідь»із ПП «Будпостачоб’єкт»відповідно до умов договору №03-57 від 15.09.2005р., згідно якого ПП «Будпостачоб’єкт»(субпідрядник) прийняв на себе зобов’язання виконати роботи по капітальному ремонту стрільбища по біатлону, а ТОВ «Лебідь»(генпідрядник) зобов’язався прийняти вказані роботи і оплатити їх. Статутний фонд та виробничі потужності вказаного підприємства є відсутніми, хоча виконання робіт, передбачених умовами спірного договору, вимагає наявності спеціального обладнання та значної кількості кваліфікованих працівників.

Постановою господарського суду Львівської області від 17 січня 2008 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного  адміністративного суду від                   09 червня 2009 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір №03-57 від 15.09.2005р., укладений між ТОВ «Лебідь»та ПП «Будпостачоб’єкт»; в частині позовних вимог щодо ТОВ «Лебідь»про застосування юридичних наслідків визнання договору недійсним, передбачених ст.208 ГК України, позов залишено без розгляду; провадження у справі щодо ПП «Будпостачоб’єкт»закрито.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій ТОВ «Лебідь»звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий розгляд у Львівський окружний адміністративний суд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника Генеральної прокуратури України, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, ДПІ у Стрийському районі Львівської області здійснена виїзна планова документальна перевірка ТОВ «Лебідь»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2003р. по 31.12.2005р., по результатам якої складено акт перевірки №154/23-0/31475471 від 22.05.2006р.

Під час перевірки встановлено факт взаємовідносин ТОВ «Лебідь»із                             ПП «Будпостачоб’єкт»відповідно до умов договору №03-57 від 15.09.2005р., згідно якого ПП «Будпостачоб’єкт»(субпідрядник) прийняв на себе зобов’язання виконати роботи по капітальному ремонту стрільбища по біатлону, а ТОВ «Лебідь»(генпідрядник) зобов’язався прийняти вказані роботи і оплатити їх.

Задовольняючи частково позовні вимоги та визнаючи спірний договір недійсним, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, враховуючи ст.ст.203, 215, ЦК України та 207 ГК України зазначив, що понесені витрати на послуги (роботи) повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання тієї чи іншої послуги (роботи). Разом з тим, приватним підприємством «Будпостачоб"єкт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лебідь»не підтверджено первинними документами проведення робіт по капітальному ремонту стрільбища по біатлону згідно договору №03-57 від 15.09.2005 року. Подані до перевірки ТОВ «Лебідь»акти приймання виконаних підрядних робіт, за спірний період, суперечать Ліцензійним умовам провадження будівельної діяльності, які затверджені Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.09.2001 року №112/182, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.11.2001 року за №939/6130. Що стосується вимог про застосування юридичних наслідків визнання договору недійсним, передбачених ст.208 ГК України, то позов в цій частині щодо ПП «Будпостачоб’єкт»слід закрити, оскільки, як вбачається з довідки державного реєстратора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №413866, державна реєстрація ПП «Будпостачоб’єкт»припинена за судовим рішенням щодо визнання юридичної особи банкрутом (дата внесення запису –28.11.06р. номер запису - 14151170003003548). Частина позовних вимог про стягнення в доход держави всього одержаного за угодою з ТОВ «Лебідь»судом залишається без розгляду через їх непідтвердженість і невиконання позивачем вимог ухвал суду щодо подання додаткових доказів.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За таких обставин, позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов’язання) недійсним судовому розгляду не підлягають, і тому колегія суддів, на підставі статті 157 КАС України, дійшла висновку про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним договору №03-57 від 15.09.2005р.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Згідно з частиною першою статті 208 ГК України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, у відповідності з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України, а отже такі санкції повинні застосовуватись з врахуванням вимог статті 250 зазначеного кодексу, відповідно до якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Матеріали справи свідчать, що господарське зобов’язання було вчинено підприємствами в вересні 2005 році, а позов подано до суду лише в листопаді 2007 року, тобто з порушенням строків передбачених статтею 250 ГК України.  

Таким чином, повно і правильно встановивши обставини справи, суди першої та апеляційної інстанцій, однак, дали їм невірну юридичну оцінку, що відповідно до ст.229 КАС України, є підставою для скасування ухвалених по справі судових рішень з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебідь»–задовольнити частково.

Постанову господарського суду Львівської області від 17 січня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного  адміністративного суду від 09 червня 2009 року –скасувати.

В задоволені позовних вимог щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебідь»та Приватного підприємства «Будпостачоб’єкт»юридичних наслідків, передбачених ст.208 ГК України, відмовити.

Провадження у справі в частині визнання недійсним договору №03-57 від 15.09.2005р., укладено між Товариства з обмеженою відповідальністю «Лебідь»та Приватного підприємства «Будпостачоб’єкт», закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                        ____Г.К. Голубєва

____С.Е. Острович

____О.І. Степашко  

____Є.А. Усенко