Ухвала суду № 18960003, 15.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"15" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-32437/09

“15” вересня 2011 року                     м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзовнішкомхліб»

на постанову господарського суду Волинської області від 27 лютого 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року

по справі №2/32-2А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзовнішкомхліб»(надалі –ТОВ «Волиньзовнішкомхліб»)

до Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (надалі –Луцька ОДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення, -

встановив:

В січні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 22.06.2007 року №0000892301/0/14793/10/23-1, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на момент проведення перевірки, у товариства були наявні усі необхідні документи на підтвердження сум податкового кредиту, зокрема, податкові накладні, які не були включені в попередні періоди до податкового кредиту. Крім того, товариство посилається на порушення податковою інспекцією термінів (трьохденного розгляду) заперечень на акт перевірки, а також на те, що постановою господарського суду Волинської області від 17.04.2007р. у справі №7/89-Б товариство визнано банкрутом.

Постановою господарського суду Волинської області від 27 лютого 2008 року залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року, в задоволені позовних відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія судів апеляційної інстанції, виходив з того, що в порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1, 4.2 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем занижені податкові зобов’язання по ПДВ по трьом фінансово-господарським операціям, при цьому твердження позивача про надання ревізорам під час перевірки всіх документів спростовується актом перевірки, в якому зафіксований факт ненадання платником податку податкових накладних, оборотно-сальдових відомостей, журналів-ордерів, головної книги за період, що перевірявся.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ТОВ «Волиньзовнішкомхліб»звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення –без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, працівниками Луцька ОДПІ була здійсненна виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Волиньзовнішкомхліб»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 31.03.2007 року, про що складено акт №122/02271/2301/30088917 від 12.06.2007 року.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення№0000892301/0/14793/10/23-1 від 22.06.2007 року про визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

В згаданому акті, на думку податкового органу, позивачем порушено вимоги п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.1, 4.2 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2007 року, лютий 2007 року та березень 2007 року на спірну суму.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що об’єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 датою виникнення податкових зобов’язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт. Послуг) за готівкові грошові кошти –дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої –дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) –дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий орган вважає, що позивачем в першому кварталі 2007р. занижено податкові зобов’язання з ПДВ по трьом фінансово-господарським операціям на спірну суму.

Підприємство вказує, що працівникам податкового органу надавався для перевірки реєстр отриманих і виданих податкових накладних за період з 01.01.2007р. по 31.03.2007р., під час перевірки і складання акта перевірки були з’ясовані лише податкові зобов’язання підприємства і не врахований податковий кредит, на який підприємство мало право; на момент перевірки в позивача були всі наявні документи про підтвердження податкового кредиту, а саме податкові накладні, які не були включені в попередні періоди до податкового кредиту.

Разом з тим, судами попередніх інстанції правильно встановлено та підтверджується матеріалами справи, а саме, актом перевірки, в якому зазначено, що податкові накладні, на реалізацію товаро-матеріальних запасів та реєстри виданих та отриманих податкових накладних за І квартал 2007р., оборотно-сальдові відомості, журнали-ордери, книга журнал-головна за період, в якому була здійсненна перевірка, для перевірки не надавались (а.с.24).

Щодо посилань позивача на постанову господарського суду Волинської області від 17.04.2007р. по справі №7/89-Б, якою ТОВ «Волиньзовнішкомхліб»визнано банкрутом і розпочато ліквідаційну процедуру, то суди попередніх інстанції, з врахуванням ст.1, ст.12 та ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника», цілком обгрунтовано зазначили, що системний аналіз змісту зазначених норм права свідчить про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Щодо зобов’язань поточних кредиторів, які виникли під час судових процедур, правила мораторію не діють і за цими зобов’язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів). Оскільки, податкові зобов’язання щодо сплати податку на додану вартість виникли у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство, тому дія мораторію на їх виконання не поширювалась.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньзовнішкомхліб»- залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Волинської області від 27 лютого 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:                                                                       ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                       ____Л.В. Ланченко

____С.Е. Острович

____О.І. Степашко

____Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак