Ухвала суду № 18960001, 15.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" вересня 2011 р. м. КиївК-37580/09

“15” вересня 2011 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Степашка О.І., Усенко Є.А.,

при секретарі Бадріашвілі К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року

по справі №2а-1038/08

за позовом Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова (надалі ДПІ у Московському районі м.Харкова)

до Товариства з обмеженою відповідальності «Харків-Форвард», Товариства з обмеженою відповідальністю «Сакіс-Ком»(надалі ТОВ «Харків-Форвард», ТОВ «Сакіс-Ком»)

про визнання недійсним господарського зобовязання та стягнення суми, -

встановив:

У листопаді 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Харків-Форвард»та ПП «Константа СТК»в якому просив суд визнати недійсним договір поставки №02-09 від 01.08.2006р. укладений між зазначеними підприємствами на підставі ст.215 ЦК України; визнати фіктивним договір поставки №02-09 від 01.08.2006р. укладений між відповідачами на підставі ст.234 ЦК України та визнати недійсним господарські зобовязання ТОВ «Харків-Форвард»та ТОВ «Сакіс-Ком», які виникли на підставі договору №02-09 від 01.08.2006р. як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства відповідно до ст.207 ГК України.

Під час розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив суд визнати недійсним господарські зобовязання ТОВ «Харків-Форвард»та ТОВ «Сакіс-Ком»які виникли на підставі договору №02-09 від 01.08.2006 року як такі, що суперечать інтересам держави та суспільства відповідно до ст.207 ГК України; застосувати наслідки нікчемної угоди та стягнути з ТОВ «Харків-Форвард» на корить держави отримані товари на загальну суму 221000000грн. та стягнути з ТОВ «Сакіс-ком»в дохід держави кошти отримані від гр-на ОСОБА_1 згідно договорів поруки в сумі 106000000грн., а також отримані від ТОВ «Харків-Форвард»прості векселя на суму 115000000грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року, провадження у справі, в частині визнання недійсним господарського зобовязання ТОВ «Харків-Форвард»та ТОВ «Сакіс-Ком», які виникли на підставі договору №02-09 від 01.08.2006 року закрито. В позові, в частині стягнення з ТОВ «Харків-Форвард»на корить держави отримані товари на загальну суму 221000000грн та стягнути з ТОВ «Сакіс-ком»в дохід держави кошти отримані від гр-на ОСОБА_1 згідно договорів поруки в сумі 106000000 грн., а також отримані від ТОВ «Харків-Форвард»прості векселя на суму 115000000грн. відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 року постанова суду першої інстанції скасована в частині відмови в задоволенні позовних вимог ДПІ у Московському районі м.Харкова про стягнення з ТОВ «Сакіс-ком»в дохід держави кошти та векселі, і провадження в цій частині справи закрито. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2008 року залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДПІ у Московському районі м.Харкова звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками ДПІ у Московському районі м.Харкова була здійснена виїзна планова перевірка ТОВ «Харків-Форвард»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.12.2005 року по 31.12.2006 року, за результатами якої складено акт №2202/23/33898875 від 27.04.2007 року.

Перевіркою було встановлено, що між ТОВ «Харків-Форвард»та ТОВ «Сакіс-Ком»під час здійснення господарської діяльності був укладений договір поставки товарів №02-09 від 01.08.2006року на суму 221000000грн., відповідно до умов якої відповідач-1 отримав, а відповідач - 2 поставив товар.

Крім цього, між ТОВ «Харків-Форвард»та ОСОБА_1. з 09.08.2006 року по 31.12.2006року були укладені договори поруки готівкових коштів, відповідно, за №1 від 31.08.2006року на суму 42000000,00грн., за №2 від 30.09.2006року на суму 31000000,00грн., №3 від 31.10.2006року на суму 33000000,00грн., всього на суму 106000000,00грн. , відповідно до якого ОСОБА_1. передав кошти, а ТОВ «Харків-Форвард» отримав на зазначену вище суму.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що визнання недійсним господарського зобовязання, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не можуть предметом позову, тому провадження по справі в цій частині слід закрити. Щодо частини позовних вимог про стягнення з відповідача-1 на користь держави отримані товари від громадянина ОСОБА_1 згідно договорів поруки в сумі 106000000грн., а також отримані від відповідача-1 прості векселя на суму 115000000грн., та стягнення на користь держави з відповідача-1 отримані товари на загальну суму 221000000грн., то вони мають конфіскаційний характер, тому повинні застосовуватись з дотриманням строків, передбачених ст. 250 ГК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог ДПІ у Московському районі м.Харкова про стягнення з ТОВ «Сакіс-ком»в дохід держави кошти та векселі, колегія апеляційного суду зазначила, що судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідачі по справі уклали та виконали оскаржувані угоди у серпні 2006року, час виявлення працівниками позивача квітень 2007 року, час поданні даного позову до суду - 07.11.2007року. Між тим, як було зясовано під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідача-2 ТОВ «Сакіс-ком»було вилучено із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому на підставі п.5 ч.1 ст.157 КАС України, суд закрив в цій частині провадження у справі. В решті колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 вказаного Кодексу, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Для стягнення цих санкцій є необхідною наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування ПДВ у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі п.11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Визнаючи спірну угоду такою, що відповідає вимогам законодавства, суди попередніх інстанції посилались на докази, які є обовязковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, які підтверджують або спростовують обґрунтованість доводів податкового органу про недійсність господарського зобовязання.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що судами зроблені висновки тільки на підставі тих документів, які знаходяться в матеріалах справи, при цьому не враховано, що для повного та всебічного вирішення спору по суті необхідно зясувати та встановити, чи мали операції між відповідачами з реалізації спірного товару реальний характер, чи не мали підприємства (сторони угоди) ознаки фіктивності, чи була спрямована їх діяльність на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету.

Тому, суд касаційної інстанції зазначає, що судами не досліджувалось та не надано належної правової оцінки доводам податкового органу відносно факту наявності сталих економічних звязків у зазначеному сегменті ринку та веденню ТОВ «Харків-Форвард»господарської діяльності без реальної можливості здійснення зазначених в угодах операцій у звязку з відсутністю співробітників та матеріальних ресурсів, які мають бути при забезпеченні товарообігу у такому значному обсязі. ТОВ «Харків-Форвард»орендувало частину приватного будинку під юридичну адресу, торгівельних, складських приміщень не мало та не орендувало. Крім цього, штат працюючих в ТОВ «Харків-Форвард» складався з однієї особи - директора, що викликає сумніви в реальності господарської операції.

Окрім цього, як на підставу задоволення позовних вимог, податковий орган посилається на те, що був допитаний в якості свідка засновник (керівник) ТОВ «Сакіс-Ком»ОСОБА_2., який пояснив, що ніякого відношення до створення та діяльності підприємства він не має, ніякої угоди з ТОВ «Харків-Форвард»не укладав, товар нікому не поставляв, грошові кошти та векселя не отримував. В 2006 році, за винагороду, вчинив дії, юридичну значимість яких він не усвідомлював в силу свого соціального статусу та відсутності належної освіти. Зазначена обставина судами попередніх інстанціях не перевірялась та не досліджувалась, оскільки не знайшла свого відображення в оскаржених рішеннях.

Слід також зазначити, що при новому розгляді справи, судам попередніх інстанції слід також врахувати постанову Київського районного суду м.Харкова від 10.09.2008 року, тобто зясувати чи набрало законної сили вказане рішення, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які докази з приводу цього (а.с.158).

Враховуючи викладене, колегія суддів наголошує на тому, що суд постановляє ухвалу про закінчення зясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного зясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

Згідно з ч.1 ст.69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина 2 статті 71 цього Кодексу передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, частина 4 та 5 статті 11 даного Кодексу встановляє, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Таким чином, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, оскільки вони постановлені на підставі неповно зясованих обставин у справі.

Викладене свідчить про порушення судами вимог статті 159 КАС України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у звязку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного зясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового розгляду судам попередніх інстанції необхідно врахувати викладене, повно та обєктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2009 скасувати та справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____Н.Є. Маринчак

Судді: ____Л.В. Ланченко

____С.Е. Острович

____О.І. Степашко

____Є.А. Усенко