Ухвала суду № 18959945, 08.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-12396/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Островича С.Е., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Нет»

на постанову Господарського суду м.Києва від 20 листопада 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року

у справі №25/193-А

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Нет»(надалі –ТОВ «Бі Джі Нет»)

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києа (надалі –ДПІ у Голосіївському районі м.Києва)

про визнання нечинним рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до Господарського суду м.Києва з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 07.02.2006р. №0000092310/0 та №0000102310/0.

Позовні вимоги обґрунтовано неправомірністю висновків податкового органу стосовно допущення порушень підприємством вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», які не враховують дійсних обставин справи.

Постановою Господарського суду м.Києва від 20 листопада 2007р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009р., позовні вимоги було задоволено частково. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000092310/0 від 07.02.2006р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1700грн., та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення №0000102310/0 від 07.02.2006р. повністю. В задоволені іншої частини відмовлено. Судові витрати стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача в сумі 151,50грн.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції, з яким погодилась судова колегія апеляційної інстанції, дійшов висновку, що оскільки підтвердження висновків перевірки щодо виявленого під час перевірки порушення позивачем п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підтверджено проведеним у справі експертним дослідженням, судом визнано обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000092310/0 від 07.02.2006р. щодо податкового зобов'язання в розмірі 1700грн. Стосовно визначеного позивачеві зобов’язання з податку на додану вартість, суд першої інстанції вказав на те, що первинні документи, які досліджувались експертом та долучені до матеріалів справи, спростовують виявлене відповідачем порушення позивачем щодо заниження податку на додану вартість в сумі 3358грн., що зумовлює задоволення позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000092310/0 від 07.02.2006р.

Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та процесуального права, ставить питання про скасування постанови Господарського суду м.Києва від 20 листопада 2007р. та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009р. та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, в частині, якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, позивач також звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить змінити постанову суду першої інстанцій в частині відмови у позові, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Бі Джі Нет»за період з 01.11.2003р. по 01.10.2005р., про що складений акт № 20/1-23-03-32487755 від 27.01.2006р.

Висновками акта, зокрема, встановлено: порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягає у неврахуванні підприємством при розрахунку приросту балансової вартості запасів приріст (убуток) балансової вартості товарів, матеріалів, комплектуючих виробів, малоцінних предметів на складах, витрати на придбання яких включені до складу валових витрат, що призвело до заниження приросту балансової вартості запасів. Окрім того, донарахування податку на прибуток здійснено також у зв'язку з виявленим порушенням п.5.1 ст.5 вказаного закону в частині неврахування у складі валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) окремих витрат, які підтверджені наданими до перевірки документами, також відповідно в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». А саме, встановлено, що до складу валових витрат було віднесено витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, що призвело до завищення суми скоригованих валових витрат. Крім того, перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягає у безпідставному віднесенні до складу податкового кредиту суми грошових коштів у розмірі 3358грн.

На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 07.02.2006р.:

- №0000092310/0, яким за порушення п.5.1, п.5.9, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємств»в розмірі 43550грн. в т.ч. 32000грн. основного платежу, 11550грн. штрафних санкцій;

- №0000102310/0, яким за порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 5037грн. в т.ч. 3358грн. основного платежу та 1679грн. штрафних санкцій.

В ході судового розгляду справи було призначено та проведено судово-бухгалтерську експертизу, про що складено висновок № 9849 від 21.08.2007р.

Під час проведення експертного дослідження експертом з використанням первинних документів бухгалтерського обліку позивача встановлено, що в період з 01.11.2003р. по 01.10.2005р. у ТОВ «Бі Джі Нет»приросту (убутку) запасів не відбулось. За податкові періоди 2004р. мало місце збільшення запасів /приріст/ у сумі 5,7 тис. грн., приріст не відображено в декларації (ряд 01.2), чим занижено валові доходи за 2004р. на 5,7 тис. грн. Проте, за податкові періоди 2005р. мало місце зменшення запасів /убуток/ у сумі 5,7 тис. грн., убуток не відображено в декларації (ряд. 04.2), чим занижено валові витрати за 9 місяців 2005р. на 5,7 тис. грн. Таким чином, хоча по окремим податковим періодам приріст/убуток запасів мав місце, але в цілому за період з 01.11.2003р. по 01.10.2005р. приросту/убутку запасів не відбувалось, у зв'язку з чим вказані порушення не вплинули на визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток

За таких обставин, з урахуванням даних проведеної у справі судово-бухгалтерської експертизи, заниження приросту балансової вартості запасів за період з 01.11.2003р. по 01.10.2005р. та порушення позивачем вимог п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що викладені у акті перевірки № 20/1-23-03-32487755 від 27.01.2006р. бухгалтерськими документами не підтверджується.

Порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»які полягають у віднесені позивачем до складу валових витрат не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжним документами бухгалтерського обліку також було предметом дослідження експерта. При цьому, суд також погодився із висновками експертизи, що дані про валові витрати наведені в деклараціях з податку на прибуток підприємства, не відповідають даним, визначеним за наданими документами (акти виконаних робіт, накладні, картки по рахунках тощо).

Так, суму валових витрат занижено у періодах 1 кв. 2004р. на 43,1 тис. грн., та півріччя 2005р. - 7,8 тис. грн.. Завищення валових витрат виявлено у півріччі 2004р. на 3,3 тис. грн., дев'ять місяців 2004р. - 19,4 тис. грн., за 2004р. на 65,0 тис. грн., 1 кв. 2005р. -8,5 тис. грн. та дев'ять місяців 2005р. на 55,7 тис. грн..

Таким чином, виявлені перевіркою завищення валових витрат підтверджують висновки експертизи в частині завищення валових суми скоригованих валових витрат за 9 місяців 2004р. у розмірі 9500грн., за 2004 рік у розмірі 62100грн., за 9 місяців 2005р. у розмірі 50000грн.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п.п.7.4.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Приймаючи до уваги, що відповідно до висновку експертизи №9849 від 21.08.2007р. суми податкового кредиту з податку на додану вартість за даними книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) підтверджуються податковими накладними та відповідають даним податкових декларацій з податку на додану вартість (рядок 17) за виключенням травня (у травні 2005р. в декларації відображено 4 057 грн., що на 276 грн. менше ніж за книгою обліку), суди попередніх інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог стосовно скасування податкового повідомлення-рішення про донарахування зобов’язання з податку на додану вартість.

Доводами касаційних скарг зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва та Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі Джі Нет»–залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Києва від 20 листопада 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                      ____Л.І. Бившева

____О.В. Карась

____С.Е. Острович

________О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак