Ухвала суду № 18959943, 08.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-21911/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Островича С.Е., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року

у справі №2а-20/08

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Ізюмський тепловозоремонтний завод»

до Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -

встановив:

ВАТ «Ізюмський тепловозоремонтний завод»звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати нечинними податкові повідомлення - рішення Ізюмської ОДПІ Харківської області №0001601520/0 від 13 вересня 2006 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 122794,17грн. за затримку на 563 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 245588,30грн. за платежем - податок на додану вартість, виданого на підставі акту від 23 серпня 2006 року №1092/152/01056356 про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань; №0000601710/0, №0000611710/0 від 21 липня 2006 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі відповідно 20% у сумі 1186,08грн. за затримку на 88 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 5930,42грн. та 10% у сумі 1168,74грн. за затримку на 8 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 11687,42грн. за платежем - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, прийнятих на підставі акту від 15.06.2006 року №415 про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань; № 0010881710/0, № 0010891710/0 від 25.09.2006 року про зобов'язання сплатити штраф у розмірі відповідно 20% у сумі 31,73.грн. за затримку на 82 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 158,64грн. та 10% у сумі 17,61грн. за затримку на 3 календарних дні граничного строку сплати угодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 176,07грн. за платежем - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів, прийнятих на підставі акту від 09.09.2006 року №1358 про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, як такі, що не відповідають діючому податковому законодавству України.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 року залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року, позов задоволено. Визнано нечинними прийняті Ізюмською ОДПІ в Харківській області податкові повідомлення - рішення №0001601520/0 від 13 вересня 2006 року; №0000601710/0, №0000611710/0 від 21 липня 2006 року; №0010881710/0, №0010891710/0 від 25 вересня 2006 року.

Ухвалюючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що розрахунки несвоєчасної сплати ВАТ "Ізюмський тепловозоремонтний завод" вищевказаних податкових зобов’язань є необґрунтованими, та що у відповідача не було законного права проводити нарахування фінансових санкцій на суми, сплачені підприємством в погашення визначених податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов'язань.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями Ізюмська ОДПІ в Харківській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що відповідачем були проведені перевірки позивача з питання своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань.

За результатами перевірок складено акти.

За даними акту перевірки №1092/152/01056356 від 23 серпня 2006 року встановлено порушення позивачем вимог п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21.12.2000р. №2181-Ш "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 155894,03 грн.. На підставі акту перевірки було винесене податкове повідомлення - рішення №0001601520/0 від 13 вересня 2006 року, яким відповідно п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовані штрафні санкції у розмірі 50% у сумі 122794,17грн. за затримку на 563 календарних дня граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 245588,30грн. за платежем - податок на додану вартість.

За висновками акту №415 від 15 червня 2006 року про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, відповідач прийняв податкові повідомлення - рішення №0000601710/0, №0000611710/0 від 21 липня 2006 року про застосування до позивача штрафу у розмірі 20% в сумі 1186,08грн. за затримку на 88 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 5930,42грн. та 10% в сумі 1168,74грн. за затримку на 8 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 11687,42грн. за платежем - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

На підставі акту №1358 від 09 вересня 2006 року про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань, податковими повідомленнями - рішеннями №0010881710/0, №0010891710/0 від 25 вересня 2006 року відповідач застосував до позивача штраф у розмірі 20% у сумі 31,73грн. за затримку на 82 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 158,64грн. та 10% у сумі 17,61грн. за затримку на 3 календарних дні граничного строку сплати угодженої суми податкового зобов'язання у розмірі 176,07грн. за платежем - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України. Згідно до пункту 5 статті 50 “Бюджетного кодексу України” податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визначаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.

Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України “Про систему оподаткування” обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється зі сплатою податку, збору (обов'язкового платежу). Тому при сплаті податкових зобов'язань за конкретний період обов'язок підприємства щодо сплати податку на прибуток припиняється зі сплатою податку за конкретний період.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління національного банку України від 21.01.2004 року №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів. При цьому, згідно з пунктом 3.8 Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Тому, право визначення призначення платежу у платіжних документах належить виключно платнику, суми зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням у ньому призначення платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань чи податкового боргу.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Податковий борг платник податків може погашати добровільно та самостійно, або за рішенням органу стягнення. При добровільному та самостійному погашенні податкового боргу платник податків вказує у платіжному документі період, за який сплачує борг.

Відповідач сам визначив призначення платежу позивача на погашення податкового боргу, який виник раніше, сплачені позивачем суми на погашення поточних податкових зобов’язань, без запропонованих заходів по забезпеченню сплати суми податкового боргу, що передбачено підпунктом 6.2.2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків. У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий орган не наділений повноваженнями змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Позивач своєчасно та повно сплатив податкові зобов’язання з податку на додану вартість та податку з власників транспортних засобів за спірний період відповідно до чітко визначеного позивачем призначення платежу в платіжних документах.

Тому, висновки складених актів перевірки та прийнятих податкових повідомлень-рішень про порушення позивачем граничних строків сплати таких податків не відповідають фактичним обставинам справи.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Ізюмської об’єднаної державної податкової інспекції Харківської області –залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2008 рокута ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2009 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                      ____Л.І. Бившева

____О.В. Карась

____С.Е. Острович

________О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак