Ухвала суду № 18959932, 08.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-29108/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Островича С.Е., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2009 року

у справі №2-а-14204/08/0570

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Краматорський завод важкого верстатобудування» (надалі –ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування»)

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (надалі –ДПІ у м.Краматорську Донецької області)

про скасування податкових повідомлень, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Краматорську Донецької області від 09.11.2005р. №0007591503/0/50897/10/15-3, від 12.01.2006р. №0007581503/1/499/10/15-3, від 12.01.2006р. №0000031503/1/497/10/15-3, від 31.01.2006р. №0007571503/1/3124/15-3.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що висновки податкового органу в акті перевірки, на підставі якої прийнято оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2009р., позовні вимоги було задоволено повністю. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську Донецької області від 09.11.2005р. №0007591503/0/50897/10/15-3, від 12.01.2006р. №0007581503/1/499/10/15-3, від 12.01.2006р. №0000031503/1/497/10/15-3, від 31.01.2006р. №0007571503/1/3124/15-3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судових витрат.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що у контролюючого органу не було правових підстав для застосування відповідальності до позивача з огляду на те, що позивач своєчасно, в базовий податковий період, сплачував податки за землю, а відповідач безпідставно не врахував ці платежі і змінив призначення вказаних платежів в рахунок минулих податкових боргів.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог ВАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку ВАТ «Краматорського заводу важкого верстатобудування»з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом за період 01.07.2002р. по 31.01.2004р., про що складено акт перевірки №110/15-3-00222999 від 27.10.2005р.

На підставі акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 09.11.2005р.: №0007571503/0/50895/10/15-3, яким застосовані фінансові санкції за порушення строків сплати земельного податку у сумі 175751,90грн. на 21,1 календарні дні у розмірі 10% в сумі 17575,19грн.; №0007581503/0/50896/10/15-3, яким застосовано фінансову санкцію за порушення строків сплати земельного податку в сумі 577683,08грн. на 359, 394, 365, 381, 375, 364, 396, 372, 395, 377, 357, 333, 302, 274, 242, 214, 184, 154, 128, 129, 93 календарні дні, у розмірі 50 %, в розмірі 288841,54грн.; №0007591503/0/50897/10/15-3, яким застосовано фінансові санкції за порушення строків сплати земельного податку в сумі 74158,05грн. на 60,31 календарні дні в розмірі 20 %, в сумі 14831,61грн.

За наслідками адміністративного оскарження платником податку визначених зобов’язань, податковою інспекцією були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.01.2006р.: №0000031503/1/497/10/15-3, яким застосовано фінансові санкції за порушення строків сплати податкового зобов'язання з податку на землю в сумі 7670,95грн. на 30,61 календарні дні, в розмірі 20%, в сумі 1534,19грн.; №0007571503/1/500/10/15-3, яким застосовано фінансові санкції за порушення строків сплати земельного податку в сумі 4038,90грн. на 1 календарний день у розмірі 10% в сумі 4038,90грн.; №0007581503/1/499/10/15-3, яким застосовано фінансові санкції за порушення строків сплати земельного податку в сумі 577587,00грн. на 359, 394, 365, 381, 378, 364, 396, 372, 395, 357, 333, 302, 274, 242, 214, 184, 154, 128, 122, 93 календарні дні, в розмірі 50% в сумі 288793,50грн.; №0007591503/0/50897/10/15-3, яким застосовано фінансові санкції за порушення строків сплати земельного податку в сумі 74158,05грн. на 60, 31 календарні дні в розмірі 20% в сумі 14831,61грн.

В ході судового розгляду справи встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 12.01.2006р. №0007571503/1/500/10/15-3 було відкликане відповідачем, а позивачу було направлено податкове повідомлення-рішення від 31.01.2006р. №0007571503/1/3124/10/15-3, яким застосовані фінансові санкції за порушення строків сплати податкового зобов'язання з податку на землю в сумі 40389,00грн. на 1 календарний день в розмірі 10% в сумі 4038,90грн.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про систему оподаткування»плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесена до загальнодержавних податків і зборів.

Спеціальним законом, який визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку є Закон України «Про плату за землю».

Статтею 2 цього Закону визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Відповідно до статті 14 зазначеного Закону платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно статті 17 наведеного вище Закону податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено порядок сплати зобов’язань платників податків, зокрема п.п.17.1.7 п.17 ст.17 Закону встановлено відповідальність у вигляді штрафу за порушення граничних строків сплати узгоджених сум зобов’язань.

З матеріалів справи вбачається, що узгоджені суми податкових зобов’язань позивача підтверджено наявними копіями податкових декларацій та платіжних доручень із зазначенням періодів за які проведено оплату у відповідних графах призначення платежу.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень судова колегія касаційної інстанції зазначає, що норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», дійсно, передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов'язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього ж Закону України не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов'язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами п.16.3.3 ст.16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до п.1.3 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Цілком правомірно, також, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що жодною нормою Закону не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку нарахованого та встановленого платнику податку відповідним податковим органом податкового боргу. При цьому, відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачений спосіб примусового стягнення активів платника податків для погашення його податкового боргу - виключно за рішенням суду.

Крім того, дійсно п.п.8.6.2 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з урахуванням положень п.п."б" п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 цього ж Закону не встановлює заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Отже, з урахуванням приписів ст.19 Конституції України а також заборони незаконного втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій стосовно обґрунтованості позовних вимог.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області –залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                      ____Л.І. Бившева

____О.В. Карась

____С.Е. Острович

________О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак