Ухвала суду № 18959467, 08.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-25873/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Островича С.Е., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2009 року

у справі №2а-12726/08/0570

за позовом Спільного підприємства «ГЕВІС»(надалі –СП «ГЕВІС»), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «СП ГЕВІС»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (надалі –ДПІ у м. Краматорську)

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Краматорську від 04.06.2008р. №0000012302/0/27739 та №0000872302/0/27740.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що положеннями Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що право на податковий кредит виникає незалежно від того чи почали використовуватися в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду придбані товари (роботи, послуги). Таким чином, позивач стверджує, що ним правомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ за 2006-2007р.р. від суми сплаченої в ціні спожитої електроенергії, що використовувалась для виробництва продукції та підтверджується належно оформленими податковими накладними.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2009р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2009р., позовні вимоги було задоволено повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Краматорську від 04.06.2008р. №0000012302/0/27739 та №0000872302/0/27740; судовий збір в сумі 85,00грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що сума бюджетного відшкодування безпосередньо залежить від правильності визначення платником податку на додану вартість суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а правомірність формування позивачем податкового кредиту від послуг з постачання електроенергії в ході судового розгляду доведена.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні позовних вимог СП «ГЕВІС».

Позивачем було подано заяву із клопотанням про здійснення заміни СП «ГЕВІС»його правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «СП ГЕВІС»у зв’язку із зміною організаційно-правової форми підприємства, що підтверджується копією статуту, затвердженого протоколом №1 від 26.03.2009р., довідкою з ЄДРПОУ від 08.07.2009р. та копією свідоцтва про державну реєстрацію ТОВ «СП ГЕВІС»від 07.07.2009р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову виїзну перевірку СП «ГЕВІС»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, про що складено акт № 927/23-2-14324054 від 27.05.2008р.

Висновками проведеної перевірки встановлено, що в порушення вимог підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97 (із змінами та доповненнями) (надалі –Закон України №168/97), що призвело до заниження суми податку на додану вартість за наступні періоди: лютий 2006 року у сумі 90грн., березень 2006 року - 219грн., вересень 2006 року - 240грн., листопад 2006 року - 1588грн., квітень 2007 року - 4338грн., травень 2007 року - 1932грн., та завищення суми від'ємного значення за наступні періоди: квітень 2006 року у сумі 177грн., червень 2006 року - 615грн., серпень 2006 року - 555грн., жовтень 2006 року - 280грн., грудень 2006 року - 1240грн., січень 2007 року - 1773грн., березень 2007 року - 3058грн., червень 2007 року - 1488грн., липень 2007 року - 4694грн., серпень 2007 року - 2583грн., жовтень 2007 року - 9183грн., листопад 2007 року - 2839грн., грудень 2007 року - 6222грн. Підставою для такого висновку податкового органу стало те, що підприємством до складу податкового кредиту віднесені суми податку на додану вартість (надалі –ПДВ), сплачені у зв'язку з придбанням послуг, які не використовувалися у власній господарській діяльності.

За наслідками перевірки податковою інспекцію прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 04.06.2008р.:

- № 0000012302/0/27739 - про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ на суму 9183,00грн.;

- № 0000872302/0/27740- про визначення суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 50896,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 33931,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 16965,50грн..

Так, з матеріалів справи вбачається, що податковий кредит у спірні періоди був сформований позивачем у т.ч. на підставі податкових накладних, що надавалися позивачеві контрагентом по господарському договору на постачання електроенергії –ВАТ «Науково-виробниче підприємство «Оснастка». Оплата позивачем отриманих послуг підтверджується банківськими виписками.

Такі податкові накладні є підставою для нарахування податкового кредиту у розумінні підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При чому, право платника податку на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди проводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Крім того, в ході розгляду справи було проведено судово-економічну експертизу, про що надано висновок №198/24 від 28.01.2009р., в якому експертом було встановлено, що позивачем вартість придбаної за період з 1 лютого 2006 року по 31 грудня 2007 року електричної енергії у повному обсязі облікована як актив, що витрачений у господарській діяльності, а саме при виробництві продукції та на загальновиробничі потреби.

З огляду на вказане вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що дії позивача відповідають вимогам закону, відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області –залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2009 року –залишити без змін.

Замінити позивача у справі Спільне підприємство «ГЕВІС»на його процесуального правонаступника - Товариством з обмеженою відповідальністю «СП ГЕВІС».

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                      ____Л.І. Бившева

____О.В. Карась

____С.Е. Острович

________О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак