Ухвала суду № 18959465, 08.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"08" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-18254/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Бившевої Л.І., Карася О.В., Островича С.Е., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 січня 2008 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року

у справі №8/145

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоресурс-Україна» (надалі –ТОВ «Екоресурс-Україна»)

до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (надалі –ДПІ у Солом’янському районі м. Києва)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому поставлено питання про визнання неправомірними дії ДПІ у Солом’янському районі м. Києва щодо встановлення заниження ТОВ «Екоресурс-Україна»податкового зобов’язання з ПДВ, а саме за період: IV кв. 2003 року (листопад, грудень) на суму 7569,67грн. та визнання протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва №0000432302/0 від 21.07.2006р. та №0015431504/0 від 31.05.2007р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що висновки акту перевірки №2658-3108/23-02/32587156 від 11.07.2006р., на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення суперечить вимогам чинного законодавства та не відповідають дійсним обставинам справи.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 січня 2008р. залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009р., адміністративний позов було задоволено повністю. Визнано неправомірними дії ДПІ у Солом’янському районі м. Києва щодо встановлення заниження ТОВ «Екоресурс-Україна»податкового зобов’язання з ПДВ, а саме по періодах: IV кв. 2003 року (листопад, грудень) на суму 7569,67грн. Визнано протиправними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Солом’янському районі м. Києва №0000432302/0 від 21.07.2006р. та №0015431504/0 від 31.05.2007р.Судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодилась судова колегія апеляційної інстанції, виходив з того, що акт державного або іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин. Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів. Таким чином, оскільки підставою для донарахування зобов’язань позивачеві є несплата іншим суб’єктом господарювання - ПП «Гріно»сум ПДВ, який він повинен був сплатити до державного бюджету, суд дійшов висновку про протиправність застосування саме до позивача відповідальності за дії вчинені ПП «Гріно».

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у позові в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Екоресурс-Україна»з питань взаємовідносин з ПП «Гріно»за період з 01.11.2003р. по 01.12.2003р., про що складено акт №2658-3108/23-02 від 11.07.2006р.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що в порушення п.п.7.2.4, п.7.2, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, позивачем занижено податкового зобов’язання з ПДВ, а саме в період: IV кв. 2003р. на суму 7569,67грн.

Так, підставою для вищевказаного висновку стала інформація згідно якої податковому органу стало відомо, що рішенням Солом'ямського районного суду м.Києва від 24.01.2006р. у справі №2-4053-1/05 визнано недійсним статут ПП «Гріно»від 06.02.2002р. та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Гріно»№36058216 від 28.02.2002р. від дати внесення до Реєстру платників податку на додану вартість.

На підставі зазначеного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000432302/0 від 21.07.2006р., яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання в розмірі 11354,50грн., у т.ч. за основним платежем - 7569,67грн., штрафні санкції - 3784,83грн.

В подальшому, позивачу надіслано першу податкову вимогу від 16.08.2006р. №1/2141 та накладено на активи ТОВ «Екоресурс-Україна»податкову заставу 15.11.2006р., згідно з актом опису №93 від 03.11.2006р. у зв'язку з не сплатою у строки встановлені чинним законодавством суми податкового зобов'язання.

Крім того, 31.05.2007р. ДПІ у Солом'янському районі на адресу ТОВ «Екоресурс-Україна»надіслано податкове повідомлення-рішення №0015431504/0 про порушення останнім граничного строку сплати узгодженого зобов'язання з ПДВ у сумі 7569,68грн. на 130 днів та зобов'язання сплатити штраф у розмірі 50% від суми боргу та акт про результати перевірки дотримання платіжної дисципліни №5575/15-2-32587156 від 31.05.2007р.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робі, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником товарів (робіт, послуг).

Таким чином, податкова, накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на .додану вартість.

Відповідно до ст.2 та п.п.10.1, 10.2 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідальними за дотримання достовірності та своєчасність визначення сум податку, а також повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку на додану вартість, які зареєстровані як платники податку та яким присвоєно індивідуальний податковий номер.

Таким чином, особою, відповідальною за сплату податку на додану вартість є особа, яка зобов'язана сплачувати суми такого податку до бюджету у випадку настання підстав та умов такої сплати відповідно до закону.

Щодо посилання податкового органу, як на підставу для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на визнання недійсним статут ПП «Гріно»від 06.02.2002р. та свідоцтво платника податку на додану вартість ПП «Гріно», судова колегія касаційної інстанції зазначає наступне.

В ході судового розгляду справи встановлено, що на час виникнення податкових зобов'язань у зв'язку з господарською діяльністю позивача та суб’єктом господарювання ПП «Гріно», останній був внесений до Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ та був платником податку на додану вартість, зареєстрований в органах державної податкової служби.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстр платників податку веде центральний податковий орган. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Згідно п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається зокрема у випадку, якщо особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання. У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобов'язаним погасити суму податкових зобов'язань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні. При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість»не передбачено.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Приймаючи до уваги, що на час укладання та виконання договору між позивачем та «Гріно»останній був зареєстрований платником податку на додану вартість (IV кв. 2003р.), а скасування реєстрації платника ПДВ відбулось лише на підставі рішення Солом'ямського районного суду м.Києва від 24.01.2006р. у справі №2-4053-1/05, тобто більше ніж через два роки, висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем сум ПДВ до податкового кредиту у листопаді та грудні 2003р. є безпідставними.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва –залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 січня 2008 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                      ____Л.І. Бившева

____О.В. Карась

____С.Е. Острович

________О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак