Ухвала суду № 18959447, 01.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"01" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-20555/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року

у справі №2-а-6440/08

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фокстрот-Донецьк» (надалі ТОВ «Фокстрот-Донецьк»)

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (надалі –ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У лютому 2008 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому ставить питання про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ворошиловському районім. Донецька, а саме - № 0004102340/0 від 28 листопада 2007 року, № 0004092340/0 від 28 листопада 2007 року, № 0004102340/1 від 01 лютого 2008 року, № 0004092340/1 від 01 лютого 2008 року, № 0000482340/0 від 01 лютого 2008 року, а також про стягнення з відповідача судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки від 16 листопада 2007 року № 2211/23-5/31709142 не відповідають дійсності, а отже повідомлення-рішення прийняті на підставі цього акту є недостовірними та прийняті з порушенням вимог чинного законодавства.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року, позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 0004102340/0 від 28 листопада 2007 року, № 0004092340/0 від 28 листопада 2007 року, № 0004102340/1 від 1 лютого 2008 року, № 0004092340/1 від 1 лютого 2008 року, № 0000482340/0 від 1 лютого 2008 року, винесені ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача і відсутність підстави для визначення зобов’язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що з 1 жовтня 2007 року по 9 листопада 2007 рокувідповідачем здійснена виїзна планова перевірка ТОВ «Фокстрот-Донецьк»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2006 року по 30 червня 2007 року. За результатами перевірки ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька склало акт від 16 листопада 2007 року № 2211/23-5/31709142.

На підставі акту перевірки 28 листопада 2007 року ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0004102340/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в сумі 226628,50грн.та нараховані штрафні санкції в сумі 90645,88грн. та № 0004092340/0, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 92798грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 46569грн.

Позивачем були оскаржені зазначені вище податкові повідомлення-рішення.Скаргу ТОВ «Фокстрот-Донецьк»ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення –без змін. Більш того, у зв’язку з виявленням помилки у акті перевірки, відповідачем за наслідками адміністративного оскарження збільшена сума податкових зобов’язань з податку на прибуток на суму 8093,50грн. та донараховано штрафні санкції на суму 3332,32грн.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення № 0004102340/1 від 1 лютого 2008 року та № 0004092340/1 від 1 лютого 2008 року. Крім цього Державною податковою інспекцією у Ворошиловському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000482340/0 від 1 лютого 2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8093,50грн. та донараховані штрафні санкції на суму3332,32грн.

Відповідно до зазначеного вище акту перевірки позивачем допущені такі порушення податкових зобов'язань з податку на прибуток, а саме:- занижено валовий дохід у сумі 313394,30грн. внаслідок того, щопідприємством в порушення підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1, підпунктів 7.4.1 та 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 та підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включено до складу валового доходу доходи від продажу товарів (побутової техніки) за ціною, нижчою ніж звичайна, за період з 1 квітня 2006 року по 30 червня 2007 року;- занижено валовий дохід у сумі 625492,74грн. внаслідок того, що підприємством в порушення підпунктів7.4.1 та 7.4.3 пункту7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включено до складу валового доходу доходи від надання послуг за ціною, нижчою ніж звичайна, по доставці великогабаритної та важкої побутової техніки фізичним особам, які не є платниками податку, за період з 01 квітня 2006 року по 30 червня 2007 року.

Вказані актом перевірки порушення щодо заниження валового доходу призвели до заниження податку на прибуток у сумі 226628,50грн. (в т.ч. за 1 півріччя 2006 року у сумі 36910,25грн., за 3 квартали 2006 року у сумі 78262,75грн., за 2006 рік 133826,75грн., за 1-й квартал 2007 року у сумі 50500,25грн., за 1 півріччя 2007року у сумі 92801,75грн.).

Правовими підставами визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток є порушення підпункту 1.20.5-1, пункту 1.20 статті 1, пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.3 та 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 та пункту 16.2 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Підставами застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 та пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

В зазначеному вище акті перевірки відповідач дійшов висновку про невідповідністьціни продажу товарів рівню звичайних цін, що потягло донарахування податку на прибуток, на підставі порівняння даних податкових декларацій з податку на додану вартість та з податку на прибуток підприємства.

20.03.2008 року Донецьким окружним адміністративним судом по справі була призначена економічну експертизу з метою визначення документальної обґрунтованості висновків акту перевірки щодо заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

З висновку №188/24 судово-економічної експертизи вбачається, що відповідачем документально необґрунтовано висновки акту перевірки щодо порушення позивачем норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та висновки податкового органу, викладені в акті перевірки не ґрунтуються на нормах законодавства та не підтверджені документально.

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни покладається на податковий орган на підставі.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідачем документально не доведена невідповідність ціни продажу товарів рівню звичайних цін, а також дослідження ринку ідентичних товарів відповідачем не здійснювалось, що їм не заперечується. Крім того,при проведенні перевірки звичайна ціна не визначена відповідачем у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому висновки акту перевірки, в яких застосовується таке поняття, як «звичайна ціна»не можуть вважатися обґрунтованими.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів(робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих цін.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадовіособи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією та законами України.

Також в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Фокстрот - Донецьк»не віднесено до складу валових доходів доходи від операцій з доставки великогабаритної та важкоїпобутової техніки кінцевому споживачу протягом періоду з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року, а саме, послуги з доставки товарів виконувались безоплатно.Доставка товарів здійснювалась на підставі договорів роздрібної купівлі - продажу товарів укладених з умовою про доставку товарів покупцеві.

Якщо договір роздрібної купівлі-продажу укладено з умовою про доставку товару покупцеві, продавець зобов'язаний у встановлений договором строк доставити товар за місцем, указаним покупцем, а якщо місце передання товару покупцем не вказане, - за місцем проживання фізичної особи - покупця або місцезнаходженням юридичної особи - покупця. Договір роздрібної купівлі-продажу з умовою про доставку товару покупцеві є виконаним з моменту вручення товару покупцеві, а у разі його відсутності - особі, яка пред'явила квитанцію або інший документ, що засвідчує укладення договору або оформлення доставки товару, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання(ст.704 ЦК України).

Крім того, висновками судово-економічної експертизи підтверджено, щовартість доставки товару кінцевому споживачеві включена до складу ціни товару та компенсується за рахунок торгової націнки.

Отже, доставка товару не є окремою господарською операцією, а є складовою частиною операції з продажу товарів покупцеві, а тому висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для віднесення до складу валових доходів витрат на доставку товарів кінцевому споживачеві є обґрунтований.

Правовими підставами визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість є порушення пунктів 4.1. та 4.2. статті 4, підпункту 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Підставами застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначені норми підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до акту перевірки позивачем допущені порушення щодо податкових зобов'язань з податку на додану вартість:в порушення пункту 4.1 та пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»не включено до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість в загальній сумі 100575грн. 34 коп. від надання послуг за ціною, нижчою ніж звичайна, по доставці великогабаритної та важкої побутової техніки фізичним особам - покупцям за квітень - грудень 2006 року, квітень - червень 2007 року.

В акті зазначено, що порушення щодо заниження податкових зобов'язань зподатку на додану вартість призвели до заниження податку на додану вартість у сумі92798,00грн. (в т.ч. в квітні 2006 року у сумі 6650,00грн., в грудні 2006 року у сумі 70411,00грн., втравні 2007року у сумі 15737,00грн.), завищено від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періодуна 7778,00грн. в червні 2007 року.

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»базаоподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до п. 4.2 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати база оподаткування визначається виходя чи з фактичної ціни операції, але не нижчої ніж звичайні ціни.

З матеріалів справи вбачається, що послуги з доставки товару покупцям не були безоплатними, у зв’язку з чим відсутні підстави для донарахування податку на додану вартість.

Відповідно до підпункту 4.2.3. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійсненеконтролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами.

Впідпункті 1.20.10. пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»зазначається, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач як суб’єкт владних повноважень не довів правомірність та обґрунтованість прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновком суду попередніх інстанцій, щодо неправомірності прийняття податкового повідомлення - рішення № 0000482340/0 від 1 лютого 2008 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 8093,50грн. та донараховані штрафні санкції на суму3332,32грн.було прийняте з тих самих підстав, що №0004102340/0 від 28 листопада 2007 року та №0004102340/1 від 1 лютого 2008 року.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька–залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                      ____Л.В. Ланченко

____С.Е. Острович

____Н.Г. Пилипчук

________О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак