Ухвала суду № 18959435, 01.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"01" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-7604/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської областідо якої приєдналась Прокуратура Дніпропетровської області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2007 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року

у справі №А27/174-07

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Комнер»(ТОВ «Комнер»)

доДніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області (надалі –Дніпропетровська МДПІ Дніпропетровської області)

провизнання нечинними та скасування податкових повідомлень, -

встановив:

У березні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом у якому поставлено питання про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000312342/0 від 01.12.2006 року, №0000312342/1 від 26.12.2006 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що з урахуванням положень абзацу «а»п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є неправомірним висновок відповідача про те, що товариство не має права на отримання бюджетного відшкодування за травень 2006р. на суму 145000грн., оскільки податковий кредит було нараховано внаслідок придбання основних фондів, про що зазначено в акті перевірки та не заперечується відповідачем.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2007 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року, позовні вимоги було задоволено повністю. Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000312342/0 від 01.12.2006 року, №0000312342/1 від 26.12.2006 року; з Державного бюджету України на користь позивача стягнуто судовий збір у розмірі 3,40грн.

Мотивуючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006р. Право позивача на подання уточнюючого розрахунку передбачено п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до вказаної норми податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «Комнер»був зареєстрований як платник податку на додану вартість 29.07.2005р.

Контролюючим органом на підставі результатів виїзної позапланової перевірки ТОВ «Комнер»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за травень 2006р. було складено акт №240ДСК/235/33653233 від 15.11.2006р.

Висновками перевірки, зокрема, встановлено порушення п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.4.4 п.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997р. при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2006р. не виправлено суму податкового зобов’язання та не виправлено суму податкового кредиту; порушення абзацу «а»п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п.5.12.1 п.5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України №166 від 30.05.1997р. платником неправомірно заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 145000грн., а саме: платник заявив вищевказану суму бюджетного відшкодування за травень 2006р., однак був зареєстрований як платник ПДВ менше ніж 12 календарних місяців (реєстрація відбулась 29.07.2005р.) і отже, ТОВ «Комнер»не має права на отримання бюджетного відшкодування за травень 2006р.

На підставі зазначених висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312342/0, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 145000грн.

За наслідками апеляційного узгодження позивачем податкового зобов’язання, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000312342/1 від 26.12.2006р. на таку ж суму, що і первинне рішення.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був зареєстрований як платник ПДВ 29.07.2005р., тобто менш ніж за 12календарних місяців до місяця, за наслідками якого була подана заява на бюджетне відшкодування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для декларування суми бюджетного відшкодування в розмірі 145000грн. став договір купівлі-продажу від 27.04.2006 року вбудованого в житловий будинок нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Кіровоград, вул. Жовтневої революції, укладений між ТОВ «Комнер»та ПП «Агрооптсервіс», вартістю 870000грн. (ПДВ –145000грн.).

За таких обставин, ТОВ «Комнер»уточнюючим розрахунком від 09.10.2006р. №27123 за травень 2006р. та розрахунком бюджетного відшкодування за травень 2006р., поданим 09.10.2006р. задекларовано суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в розмірі 145000грн.

Оскільки позивачем було придбане нежитлове приміщення, яке віднесено до основних фондів позивач має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за травень 2006 року.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області до якої приєдналась Прокуратура Дніпропетровської області –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                      ____Л.В. Ланченко

____С.Е. Острович

____Н.Г. Пилипчук

________О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак