Ухвала суду № 18959425, 01.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"01" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-14007/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміст-Трейд»

на постанову господарського суду Запорізької області від 29 лютого 2008 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2009 року

у справі №3/574/07-АП-5/8/08-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміст-Трейд» (ТОВ «Кераміст-Трейд»)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя (надалі –ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя)

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У жовтні 2007 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з адміністративним позовом, в якому ставить питання про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя№0000072303/2/10649 від 06.08.2007р. та №0000072303/3/12997 від 25.09.2007р.;№0000082303/0/5643 від 03.04.2007р. та похідні від нього податкові повідомлення-рішення №0000082303/1/6508 від 19.04.2007р., №0000082303/2/10650 від 06.08.2007р. та №0000082303/3/12998 від 25.09.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач вважає податкове повідомлення-рішення, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 136206,00грн., та податкове повідомлення-рішення, яким нараховане податкове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 14802,00грн., були прийняті за висновками акту перевірки від 20.03.2007р., які не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам податкового законодавства та порушують права і охоронювані законом інтереси підприємства.

Постановою господарського суду Запорізької області від 29 лютого 2008 року залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2009 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 03.04.2007р. №0000082303/0/5643, від 19.04.2007р. №0000082303/1/6508, від 06.08.2007р. №0000082303/2/10650, від 25.09.2007р. №0000082303/3/12998; визнано нечинними податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 06.08.2007р. №0000072303/2/10649, від 25.09.2007р. №0000072303/3/12997 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 39112,00грн.; в іншій частині у позові відмовлено.

Задовольняючи частково адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 03.04.2007р. №0000082303/0/5643, від 19.04.2007р. №0000082303/1/6508, від 06.08.2007р. №0000082303/2/10650, від 25.09.2007р. №0000082303/3/12998, про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 06.08.2007р. №0000072303/2/10649, від 25.09.2007р. №0000072303/3/12997 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування в розмірі 39112,00 грн. та про відмову в іншій частині позову.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій позивач та відповідач звернулись із касаційними скаргами до Вищого адміністративного суду України, в яких ДПІ у Ленінському районі м.Запоріжжя просить постанову господарського суду Запорізької області від 29 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2009 року скасувати, та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позову. ТОВ «Кераміст-Трейд»просить постанову господарського суду Запорізької області від 29 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2009 року скасувати, та постановити рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що ТОВ «Кераміст-Трейд»зареєстровано виконавчим комітетом Запорізької міської ради як юридична особа відповідно до свідоцтва №200366 серії А00 від 11.01.1996р. та внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Контролюючим органом було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Кераміст-Трейд»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2006р., за результатами якої було складено акт №468/2303/23854957 від 20.03.2007р.

Висновками акта перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2006р. на суму 10568,00грн. та завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2006р. на 195690,00грн.

За наслідками встановлених порушень 03.04.2007р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000072303/0/5642, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 195690,00 грн.;

- №0000082303/0/5643, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 14802,00грн., у тому числі за основним платежем –10568,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –4234,00грн.

За результатами розгляду вказаної скарги відповідачем було прийнято нові податкові повідомлення-рішення процедури адміністративного оскарження скарги відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення від 19.04.2007р.:№0000072303/1/6507, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 195690,00грн.;№0000082303/1/6508, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 14802,00грн., у тому числі за основним платежем –10568,00грн., штрафні (фінансові) санкції –4234,00грн. та від 06.08.2007р.:№0000072303/2/10649, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 136206,00грн.;№0000082303/2/10650, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 14802,00грн., у тому числі за основним платежем –10568,00грн., штрафні (фінансові) санкції –4234,00грн.; від 25.09.2007р.:№0000072303/3/12997, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 136206,00грн.;№0000082303/3/12998, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 14802,00грн., у тому числі за основним платежем –10568,00грн., штрафні (фінансові) санкції –4234,00грн.

Отже, в результаті процедури адміністративного оскарження скарги позивача частково задоволено ДПА у Запорізькій області в частині скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 03.04.2007р. №0000072303/0/5642 в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 59484,00грн. та в зазначеній сумі також скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 19.04.2007р. №0000072303/1/6507, в іншій частині податкові повідомлення-рішення відповідача були залишені без змін, скарги ТОВ «Кераміст-Трейд»–без задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювалось експортування товару згідно зовнішньоекономічних контрактів: №02/06 від 14.03.2006р., укладеного між ТОВ «Кераміст-Трейд»(Постачальник) та ТОВ «ТД «Орешкінський камень»(Росія) (Покупець), згідно з яким позивачем здійснено експорт продукції (покриття полівінілхлоридне декоративне на підоснові) на суму 195901,64грн.; відправником згідно з вантажною митною декларацією №700050000/6/004947 від 17.11.2006р. зазначено ВАТ «Слов’янський завод «Тореласт»(Україна); №21/06 від 09.10.2006р., укладеного між ТОВ «Кераміст-Трейд»(Постачальник) та ТОВ «Уніком»(Молдова) (Покупець), згідно з яким здійснено експорт продукції (покриття полівінілхлоридне декоративне на підоснові) на суму 52499,80грн.; відправником згідно з вантажною митною декларацією №700050000/6/005501 від 21.12.2006р. зазначено ВАТ «Слов’янський завод «Тореласт»(Україна).

Актом перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження податкового зобов’язання за листопад 2006р. на загальну суму 235081,97грн., у тому числі податок на додану вартість –39180,00 грн., та за грудень 2006р. на загальну суму 62999,76грн., у тому числі податок на додану вартість –10499,96грн., було зроблено на підставі того, що позивачем неналежним чином оформлені вантажні митні декларації, тобто внесені в них відомості не підтверджують експорт товару, у зв’язку з чим ТОВ «Кераміст-Трейд»безпідставно застосовано ставку податку на додану вартість, передбачену п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість».

З акту перевірки вбачається, що відповідач посилається на п.2.1 ст.2 «Митні режими експорту, реекспорту та переробки за межами митної території України»Наказу Державної митної служби України №380 від 30.06.1998р., яким встановлено, що у графі 2 «Відправник/Експортер»при митному оформленні товарів за посередницькими договорами (контрактами) зазначаються відомості про власника товарів, і якщо при цьому власник товарів не є відправником, то в графі зазначаються відомості про власника товарів і вчиняється запис «див. на звороті», а на зворотному боці вантажної митної декларації наводять відомості про відправника товарів, відповідач зробив висновок про те, що оскільки у вантажних митних деклараціях №700050000/6/004947 від 17.11.2006р. та №700050000/6/005501 від 21.12.2006р. у графі 2 «Відправник/Експортер»зазначено ВАТ «Слов’янський завод «Тореласт», а на зворотному боці цих декларацій додаткові відомості до графи 2 не наводяться, то позивачем не підтверджено експорт товару, тому як це не засвідчено належним чином оформленими вантажними митними деклараціями, відповідно, ТОВ «Кераміст-Трейд»за цими операціями повинен був сплатити податок в загальному порядку – 20% бази оподаткування.

Надаючи оцінку обставинам у справі колегія суддів касаційної інстанції виходить з того, що у Розділі 2 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого Наказом Державної митної служби №314 від 20.04.2005р., зазначено, що для здійснення митного контролю й митного оформлення товарів декларант подає до підрозділу митного органу, посадові особи якого здійснюють митний контроль і митне оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації і пропуск їх через митний кордон України, вантажну митну декларацію, заповнену згідно з обраним митним режимом, її електронну копію й повний комплект документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів.

Відповідно до інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою Наказом Державної митної служби №307 від 07.09.1997р., встановлено, що у графі 9 зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт), у тому числі комісіонера –при декларуванні товарів за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору комісії між резидентами, повіреного – при декларуванні за зовнішньоекономічним договором, укладеним на підставі договору доручення між резидентами.

Згідно з вантажними митними деклараціями №700050000/6/004947 від 17.11.2006р. та №700050000/6/005501 від 21.12.2006р., які містяться в матеріалах справи, у графі 2 відправником/експортером зазначено ВАТ «Слов’янський завод «Тореласт», а у графі 9 –особу, відповідальну за фінансове забезпечення –резидент, що уклав зовнішньоекономічний договір –ТОВ «Кераміст-Трейд». До наданих до перевірки інвойсів №2688 від 13.11.2006р. та №2732 від 08.12.2006р. на поставку покриття полівінілхлоридного декоративного на підоснові, продавцем зазначено ТОВ «Кераміст-Трейд», покупцем –ТОВ «ТД «Орешкінський камень»(Росія) та ТОВ «Уніком»(Молдова), вантажовідправником –ВАТ «Слов’янський завод «Тореласт».

З матеріалів справи вбачається, а також це неспростовано відповідачем посередницький договір між ТОВ «Кераміст-Трейд»та ВАТ «Слов’янський завод «Тореласт»при митному оформленні не укладався.

Відповідно до вимог чинного законодавства передбачена можливість виконання зобов’язання іншою особою, яка не є стороною в зобов’язанні та за умови, якщо відсутній обов’язок сторони виконати взяте на себе зобов’язання особисто, у спірних вантажних митних деклараціях відповідно до встановлених вимог до порядку заповнення вантажної митної декларації у графі 2 зазначені відомості про особу, яка фактично відвантажувала товар –ВАТ «Слов’янський завод «Тореласт», у графі 9 –про фактичного власника товарів (особу, що уклала зовнішньоекономічний договір) –ТОВ «Кераміст-Трейд».

Завершення митного оформлення здійснюється шляхом: проставлення своїх підпису й прізвища та відбитка особистої номерної печатки в графі D усіх аркушів вантажної митної декларації; проставлення відбитка особистої номерної печатки на товаросупровідних документах (п. 29 Розділу 3 цього Порядку).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні вантажні митні декларації оформлені належним чином, оскільки проставлені відбитки особистої номерної печатки відділу контролю за переміщенням товарів митниці свідчать про завершення митного оформлення та вивезення задекларованого товару за митну територію України, а доказів наявності будь-яких зауважень, пред’явлених митним органом щодо оформлення вантажних митних декларацій №700050000/6/004947 від 17.11.2006р. та №700050000/6/005501 від 21.12.2006р., податковим органом не було надано.

Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією (п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем в рахунок сплати податку на додану вартість по вантажній митній декларації №700050000/6/001282 від 24.10.2006р. оформлено податковий вексель АА №0373037 від 24.10.2006р. на суму 40055,91 грн. (термін погашення –22.11.2006р.), по вантажній митній декларації №700050000/6/001084 від 30.10.2006р. –податковий вексель АА №0373038 від 30.10.2006р. на суму 63380,05грн. (термін погашення –28.11.2006р.).

Платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

У відповідності до п.11.5 ст.11 Прикінцевих положень Закону України «Про податок на додану вартість»з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку. Якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

У відповідно до доказів, які надані суду і які містяться в матеріалах справи строк оплати зобов’язань за спірними векселями виникає після закінчення терміну подачі декларації за жовтень до податкового органу, а отже позивач повинен був погасити векселі АА №0373037 від 24.10.2006р., АА №0373038 від 30.10.2006р. шляхом включення зобов’язань по вказаним векселям у загальній сумі 103435,96грн. до складу податкових зобов’язань декларації з податку на додану вартість за жовтень 2006р. та сплатити ці податкові векселі грошовими коштами, але у зв’язку з тим, що кошти до бюджету не було перераховано, підприємство не мало права на податковий кредит при погашенні векселів та відображення його в рядку 12.2 податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2006р. «погашені податкові векселі».

На підставі викладеного вище, висновок відповідача щодо порушення підприємством п.11.5 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість»у вигляді неправомірного включення до складу податкового кредиту суми зобов’язань по податковим векселям, які не були фактично сплачені до бюджету у перевіряємому періоді на загальну суму 103435,96грн., в результаті чого виникло заниження податку на додану вартість на вказану суму, є правомірним та обґрунтованим, а тому колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «Кераміст-Трейд»в частині нарахованих податкових зобов’язань з податку на додану вартість за податковими векселями.

Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кераміст-Трейд» –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від 29 лютого 2008 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04 березня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                                      ____Л.В. Ланченко

____С.Е. Острович

____Н.Г. Пилипчук

________О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак