Ухвала суду № 18959281, 27.10.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"27" жовтня 2011 р. Справа № 0670/4793/11

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Котік Т.С.

суддів: Жизневської А.В.

Мацького Є.М.,

з участю секретаря судового засідання Лабунської Ю.В. ,

з участю представника позивача

<Поле для текста >

розглянувши апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "14" вересня 2011 р. у справі № 0670/4793/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Рельполь Альтера" <Текст >до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) "ДП Рельполь - Альтера" звернулося до суду з вказаним позовом та просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.05.2011 року №0000222301/3, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 98926,00 грн., з яких 66538,00 грн. - основний платіж та 32388,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням Володарсько-Волинська міжрайонна державна податкова інспекція (надалі МДПІ) у Житомирській області подала апеляційну скаргу в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обгрунтування доводів апелянт зазначає, що судом першої інстанції прийнято постанову суду яка не відповідає нормам матеріального права, а саме Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". На думку апелянта, суд не звернув уваги на те, що включення до складу валових витрат, витрат пов'язаних з реалізацією послуг по переробці давальницької сировини за ціною, нижчою за ціну їх фактичної собівартості, не відповідає вимогам Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", адже така діяльність не спрямована на отримання прибутку.

Перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з

наступного.

З матеріалів справи убачається, що відповідачем було здійснено виїзну комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та іншого законодавства про оподаткування ТзОВ "ДП Рельполь-Алтера" за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року.

За наслідками перевірки складено акт від 27.10.2010 року №19/23-107/33281483 в якому зазначено про порушення підприємством вимог пп. 4.1.3, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.5 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 66538,00 грн., а саме: за 2008 рік - на 13022,00 грн., за 2009 рік - на 27430,00 грн., за І півріччя 2010 року - на 26086,00 грн. Вказаного висновку податковий орган дійшов у зв"язку з тим, що товариство здійснювало реалізацію послуг по переробці давальницької сировини у період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року за цінами, нижчими від їх собівартості. Відповідач з посиланнями на п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону вважає таку діяльність не пов'язаною з господарською діяльністю підприємства, а відтак частину витрат, понесених на формування послуг, які не принесли товариству прибутку, виключає зі складу валових (а.с. 7-43).

05.05.2011 року податковим органом на підставі акту перевірки та за наслідками процедури апеляційного узгодження було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000222301/3, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 98926,00 грн., з яких 66538,00 грн. - основний платіж та 32388,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.47).

Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до правильних висновків, що включення товариством до складу валових витрат частини витрат, понесених у зв"язку з наданням послуг, які не принесли товариству прибутку не порушує Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а реалізація власних послуг за цінами, які були нижчими від їх собівартості, обумовлена розумними економічними причинами.

Вказаних висновків суд дійшов повно та всебічно дослідивши докази в їх сукупності та з урахуванням об"єктивних умов, які вплинули на ціну послуг, та досягнутий позивачем позитивний вплив на результати господарської діяльності товариства, а також на встановлену судом ділову мету у діях платника податку.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За визначенням, наведеним у п. 1.32 ст. 1 вказаного Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Доводи податкового органу з приводу того, що відповідач від реалізації власних послуг по переробці давальницької сировини не отримав прибутку та не збільшив власний капітал товариства, а тому витрати, пов'язані з наданням таких послуг в частині, що перевищує суму доходу від їх реалізації, не можуть вважатись валовими витратами, не узгоджуються з нормами вищезазначеного закону та не враховують усіх обставин справи.

З наведених приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" убачається, що названий Закон при регулюванні спірних правовідносин не містить положень про те, що послуги субєкта господарювання не можуть бути реалізовані за ціною, що є нижчою за собівартість таких послуг. При цьому, Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" взагалі не пов'язує право платника податку на включення відповідних витрат до складу валових витрат з фактом отримання прибутку, як на цьому наполягає відповідач, а лише містить застереження, що витрати мають бути пов'язані з господарською діяльністю підприємства, яка, у свою чергу, направлена на отримання доходу, а не прибутку.

Будь-яка діяльність платника податку по наданню своїх послуг супроводжується витратами підприємства. На окремих стадіях, при здійсненні окремих господарських операцій платник податку може не отримати доходів, а понести витрати. Законодавством не встановлено умов щодо прямої залежності формування валових витрат відповідного звітного періоду лише за тими господарськими операціями, внаслідок яких платник податків отримав прибуток.

З огляду на викладене, позивач може реалізувати свій товар за ціною, що є нижчою за собівартість, однак така ціна має знаходитись у межах звичайних цін.

Так, судом встановлено, що між позивачем (надалі - українська сторона) та фірмою "Акціонерним товариством "Рельполь" (надалі - польська сторона) було укладено контракт від 28.07.2005 року №07/2005, за умовами якого польська сторона здійснює поставку українській стороні давальницької сировини для переробки. Давальницька сировина включає в себе комплектуючі деталі та матеріали у кількості та асортименті, необхідних для виготовлення реле типу: RM83, R15WT, RUC, перемикачів типу: S, T TР, 5920, 5922, 5940, 5450; колодок для реле типу: GZT, GSМ (надалі - вироби). Українська сторона, у свою чергу, здійснює виготовлення цих виробів. Загальна вартість робіт по виготовленню готової продукції з давальницької сировини українською стороною складає 2000000,00 доларів США (а.с.81-86).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 18.06.2008 року, одним з основних видів діяльності ТОВ "ДП Рельполь-Альтера" є виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, а тому у позивача була господарська мета при виконанні даного договору.

Відповідно до умов контракту, які викладені у п. 6.1.11, п. 6.1.12, п. 6.1.13, українська сторона зобов'язана постачати польській стороні вироби згідно із замовленнями. Замовлення польська сторона розміщує за чотири тижні перед поставкою виробів. У замовленні вказується найменування виробів, їх кількість та строк поставки. При цьому українська сторона забезпечує строки поставок. У випадку затримки у поставці польська сторона буде нараховувати штрафні санкції у розмірі 2% від вартості затриманої поставки.

При розгляді справи в суді першої інстанції встановлено, що діяльність підприємства у повній мірі залежить від замовлень польської сторони, яка власне і ініціює обсяг послуг, які замовляються українській стороні. Одночасно факт невиконання української стороною взятих на себе зобов'язань тягне за собою застосування фінансових санкцій до підприємства. Відтак, реалізація власних послуг за ціною, що є нижчою від понесених витрат, була зумовлена економічною необхідністю, оскільки відмова від надання таких послуг призвела б до втрати єдиного постачальника давальницької сировини та зупинення роботи підприємства.

Також, судом встановлено, що динаміка формування цін на послуги ТОВ "ДП Рельполь-Альтера", відображених у додатках до контракту від 28.07.2005 року №07/2005, зокрема, станом на 26.01.2009 року, на 01.02.2010 року, на 24.01.2011 року, свідчить про поступове збільшення ціни на послуги з переробки давальницької сировини.

Окрім того, позивач вживав усіх можливих заходів щодо оптимізації витрат підприємства та збереження персоналу товариства. Зокрема, як вбачається з даних по Д-т рахунку 23 "Виробництво" стосовно нарахування зарплати та відрахувань на соціальні внески за період з липня 2008 року по червень 2010 року, підприємство протягом І та ІІ кварталу 2009 року зменшило нарахування заробітної плати, а відтак і суму відрахувань на соціальні внески.

У зв'язку з виробничою необхідністю, викликаною зменшенням обсягів виробництва продукції, працівників було перевело на неповний робочий тиждень, що дало змогу зберегти кваліфікованих працівників підприємства у період кризи (накази від 20.03.2009 року №199-К та від 06.04.2009 року №222-К ТОВ "ДП Рельполь-Альтера").

Відповідно до аналітичної інформації співставлення даних по рахунку 23 "Виробництво" з даними по субрахунку 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг" за період з липня 2008 року по червень 2010 року ТОВ "ДП Рельполь-Альтера" було збитковим у ІІІ - ІV кварталах 2008 року та ІІ-ІІІ кварталах 2009 року.

У той же час, факт продовження діяльності товариства, незважаючи на збитковість у вказаних періодах, призвів до того, що підприємство, починаючи з ІV кварталу 2009 року, отримало чистий дохід у сумі 286757,94 грн., 137324,02 грн. - у І кварталі 2010 року та 52531,88 грн. - у ІІ кварталі 2010 року.

Виходячи з викладеного, суд прийшов до обгрунтованого висновку, що наведені обставини, свідчать про досягнуті позивачем результати, власне і є необхідною умовою, визначеною Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" яка дозволяє кваліфікувати діяльність ТОВ "ДП Рельполь-Альтера" як господарську, та як таку, що направлена на отримання доходу.

Разом з тим, податковим органом всупереч встановленим обставинам, та в порушення вимог пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не проведено детального та обґрунтованого аналізу цін, які існували на регіональному ринку щодо вартості таких послуг, не здійснено аналізу договорів з ідентичними (однорідними) послугами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших обєктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Постанова суду прийнята з дотриманням норм процесуального права та у відповідності до норм матеріального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,206,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.С. Котік

судді: А.В. Жизневська

Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "ДП Рельполь Альтера" вул.Театральна,24,смт.Черняхів,Житомирська область,12301

3- відповідачу Володарсько-Волинська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області вул. Володарського, 4,смт.Володарськ-Волинський,Володарсько - Волинський район, Житомирська облас,12100

<Текст >