Ухвала суду № 18959133, 26.10.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"26" жовтня 2011 р. Справа № 0670/5606/11

номер рядка статистичного звіту 8.2.6

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Бучик А.Ю.

Майора Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Соморової В.А. ,

за участю представників сторін:

<Поле для текста >

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "07" вересня 2011 р. у справі № 0670/5606/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Юнона" <Текст >до Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона" звернулося до суду з позовом. Просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції № 0005832320 від 13 травня 2011 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 288796. 00 гри., у тому числі: за основним платежем - 231037. 00 гри., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57759. 00 гри.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2011 року позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції від 13 травня 2011 р. №0005832320 скасовано.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Новоград-Волинська ОДПІ подала апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просять скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі зокрема посилаються на безпідставне віднесення підприємством до складу валових витрат витрат, які понесені підприємством по господарським операціям з використанням обладнання підвищеної небезпеки без наявності дозволу Держгірпромнагляду. Вважають таку угоду нікчемною, що не дає підстави для віднесення до складу валових витрат.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що посадовими особами Новоград - Волинської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена виїзна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона" з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності нарахування та сплати податку на прибуток за період з 01 січня по 31 грудня 2010 року, про що 20.04.2011 року було складено акт № 589/05-53/23-20/20401652.

Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пункту 5.1. підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме включення позивачем до складу валових витрат 924148, 00 грн. вартості товарно-матеріальних цінностей по операціям, пов'язаним з виробництвом щебеню за допомогою обладнання підвищеної небезпеки без спеціального дозволу, що призвело до заниження податку на прибуток на 231037. 00 грн.

За наслідками проведеної перевірки Новоград - Волинською ОДПІ 13 травня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005832320 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Юнона" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток (доходи) в розмірі 288796. 00 грн.. у тому числі: за основним платежем - 231037. 00 грн.. за штрафними (фінансовими) санкціями - 57759, 00 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов товариства, виходив з законності укладеного правочину, а саме договорів купівлі-продажу щебню та правомірності віднесення підприємством до складу валових витрат 924148, 00 грн. вартості товарно-матеріальних цінностей по операціям, пов'язаним з виробництвом щебеню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшою використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного

періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежені,, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих. що зазначені в цьому Законі.

Із змісту вказаних правових норм слідує, що підставою для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до валових є їх використання у господарській діяльності підприємства. Установлення інших обмежень, крім встановлених Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", заборонено.

Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не ставиться у залежність формування валових витрат платника податків від наявності або відсутності у нього дозволів на проведення певного виду робіт.

Судом встановлено факт придбання (отримання) Товариством товарів (робіт, послуг), необхідних для подрібнення та переробки гірничої маси (виготовлення щебеню), підтверджується договорами про оренду транспортних засобів, актами прийому-передачі транспортних засобів, договором купівлі-продажу гірської маси від 08 липня 2010 року, договорами надання послуг, договором про постачання електричної енергії, накладними, податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, рахунками, актами здачі-прийняття робіт (падання послуг), актами виконаних робіт. рахунком-фактурою, товарними чеками, виписками по особовим рахункам, платіжними дорученнями (копії є у матеріалах справи).

Всі документи складені належним чином, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Наявність зазначених документів, правильність їх складання та факт оплати податковим органом не оспорюється.

Що стосується висновку податкового органу щодо нікчемності правочину, колегія суддів зазначає наступне.

Частина 1 статті 203 Цивільного кодекс) України (далі - ЦК України) визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Фіктивним відповідно до статті 234 ЦК України, є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину мас бути встановлено судом па підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Таким чином, головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена саме законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в акті податкового органу недоліки, допущені суб"єктом господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Судом не встановлено, що укладені між позивачем та суб'єктами підприємницької діяльності договори про купівлю-продаж щебеню віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Підприємство не притягувалось до адміністративної відповідальності за здійснення господарської діяльністі без відповідного дозволу, податковий орган не звертався до суду про стягнення з позивача та інших суб"єктів господарської діяльності про стягнення коштів в дохід держави за наслідками вчиненого на їх думку нікчемного правочину.

Іншого відповідачем, як суб'єктом владних повноважень відповідно до статті 71 КАС України, не доведено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо правомірного формування валових витрат та безпідставного збільшення податковим органом товариству грошового зобов'язання по податку на прибуток (доходи) приватних підприємств на 231037, 00 три. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 57759. 00 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0005832320 від 13 травня 2011 року.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду винесена з дотриманням вимог процесуального та матеріального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

<Текст >

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 07.09.2011року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України

<Текст >

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: А.Ю.Бучик

Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма"Юнона" вул.Борисова 17,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

3- відповідачу Новоград-Волинська об"єднана державна податкова інспекція вул. Ушакова, 3,Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

<Текст >