Ухвала суду № 18959126, 19.10.2011, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"19" жовтня 2011 р. Справа № 2а/1770/1394/2011

номер рядка статистичного звіту 8.2.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Малахової Н.М.

Майора Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Соморової В.А. ,

за участю представників сторін:

<Поле для текста >

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекція Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "23" червня 2011 р. у справі № 2а/1770/1394/2011 за позовом Комунального підприємства "Радивилівкомуненергія" <Текст >до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство "Радивилівкомуненергія" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Дубенської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000072350 від 18 березня 2011 року, яким донараховано податок на додану вартість на суму 31 895 грн. та штрафні санкції на суму 7 973,75 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 року позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 18 березня 2011 року № 0000072350, яким Комунальному підприємству "Радивилівкомуненергія" збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 39 868,75 грн., у тому числі за основним платежем 31895,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7 973,75 грн. визнано нечинним.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В обгрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом вимог матеріального та процесуального права, зокрема, що судом не було взято до уваги вимоги п.п. 3.2.7 п.3.2, ст.3, п. 4.1 ст.4 та п.п.7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлено, що з 24.02.2011 року по 02.03.2011 року Дубенською обєднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства "Радивилівкомуненергія" з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 21.02.2010 року, про що 09.03.2011 року складено акт № 53/23/30491560.

Перевіркою встановлено порушення пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями (далі Закон): підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 31895 грн., в тому числі за листопад 2008 року 24460 грн., за грудень 2009 року 7435 грн. За висновком податкового органу, право податкового кредиту у підприємства по придбаних товарах (роботах, послугах) є лише в частині, яка відповідає частці використання таких придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях, тобто частці пропорційно затвердженого тарифу.

За наслідками перевірки Дубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми “Р” № 0000072350 від 18 березня 2011 року, яким КП "Радивилівкомуненергія" збільшено суму податкового зобовязання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 39 868,75 грн., у тому числі за основним платежем 31895,00 грн., за штрафними санкціями 7973,75 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача, виходив з відсутності проведення підприємством операцій, які не є об"єктом оподаткування та операцій, які звільнені від оподаткування, а відповідно відсутності у підприємства порушень вимог пп.7.4.1, пп.7.4.2, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Радивилівкомуненергія" зареєстроване як юридична особа, є платником податку на додану вартість, належить до комунальної власності, здійснює основний вид діяльності за КВЕД "виробництво та розподіл тепла" за відповідно встановленими тарифами.

Встановлено, що тарифи, визначені місцевими органами є нижчими від розміру економічно обгрунтованих витрат.

Відповідно до п.4 ст.31 Закону України від 24.06.2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на час одержання позивачем бюджетних дотацій), у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Для житлово-комунальних послуг, на які встановлено регульовані тарифи , базою оподаткування є тариф, який оподатковується ПДВ за ставкою 20%.

Судом встановлено, що відповідно до протоколу № 16 від 08.07.2008 року та протоколу №11 від 02.03.2009 року, комісія узгодила заборгованість КП "Радивилівкомуненергія" минулих років 2005-2007 з різниці в тарифах в обсязі 358 293 грн. та узгодила заборгованість за 2008 рік з різниці в тарифах в обсязі 53584 грн.

Відповідно до вимог Законів України про Державний бюджет на 2008 та 2009 рік, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, позивач одержав субвенції (дортації) з державного бюджету, які перераховувалися місцевим бюджетам на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла в зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися або погоджувалися відповідними органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (одержані кошти КП "Радивилівенергія" відповідно були перераховані платіжними дорученнями відповідно до зобов'язань, визначених договорами, іншим підприємствам).

Отримані КП "Радивилівкомуненергія" субвенції (дотації), призначені для покриття збитків підприємства у зв'язку з державним регулюванням цін і тарифів, є неоплатними і не пов'язані з компенсацією населенню вартості наданих позивачем послуг по постачанню теплової енергії.

Перерахування бюджетних дотацій здійснювалося для покриття понесених витрат позивачем в процесі виконання статутних завдань, якими його наділила Держава, а тому бюджетні субвенції (дотації) не є продажем товарів (робіт, послуг).

Формування податкового кредиту платниками, які отримали зазначені субвенції як різницю в тарифах на теплову енергію, на час виникнення спірних правовідносин регламентувалось нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Перелік операцій, які обмежують право підприємства на податковий кредит, визначений статтями 3 та 5 Закону України "Про податок на додану вартість", не містить операцій з продажу теплової енергії споживачам та операцій з отримання підприємствами субвенцій (дотацій) у звязку з державним регулюванням цін.

Судом встановлено, що операцій, що не є обєктом оподаткування, та операцій, які звільнені від оподаткування, підприємство не здійснювало, а відповідно не порушувала вимоги п.п.7.4.2, п.п.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Чинним законодавством не встановлено будь-яких винятків з передбаченого п.7.4 і п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" порядку визначення податкового кредиту і податкових зобов'язань для операцій з продажу товарів (робіт, послуг), реалізація яких населенню здійснюється за регульованими тарифами та супроводжується виплатою продавцю субвенцій з бюджету на покриття збитків.

Таким чином, у разі придбання за рахунок бюджетних коштів (дотацій, субсидій, трансфертів) товарів (послуг) чи основних фондів, суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, можуть бути включені до податкового кредиту за умови дотримання інших умов Закону щодо формування податкового кредиту.

Встановлено, що платником податків при формуванні податкового кредиту інші вимоги Закону були дотримані.

Під час проведення перевірки контролюючим органом не було встановлено інших порушень, зокрема порушень щодо оформлення податкових накладних, на підставі яких підприємство формувало податковий кредит та оплати.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції від 18 березня 2011 року № 0000072350, яким Комунальному підприємству "Радивилівкомуненергія" збільшено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 39 868,75 грн., у тому числі за основним платежем 31895,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 7 973,75 грн., з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

<Текст >

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Текст >

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: Н.М. Малахова

Г.І. Майор

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Комунальне підприємство"Радивилівкомуненергія" вул. І.Франка 2,м. Радивилів,Рівненська область,35500

3- відповідачу Дубенська об'єднана державна податкова інспекція Рівненської області вул.Грушевського , 134,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600

<Текст >