Постанова № 18958866, 19.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/8122/11

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Залімського І.Г. <Довідник >

секретаря судового засідання: Чернишук О.М.

представника позивача (апелянта): Стеценка О.Л.

представників відповідача: Монастирського Е.П., Скрипник М.П., Барчук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Галиччина" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Галиччина" до Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі Хмельницької області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Промінь Галиччина» (ТОВ «Промінь Галиччина») звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі Хмельницької області (ДПІ у Чемеровецькому районі) про визнання протиправним скасування податкового повідомлення-рішення №0000192301 від 29 березня 2011 року.

11 серпня 2011 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв постанову, якою відмовив у задоволені адміністративного позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Промінь Галиччина» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники відповідача про задоволення апеляційної скарги заперечили, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Чемеровецькому районі проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Промінь Галиччина» з питань достовірності нарахування відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року, за результатами якої складено акт від 15 березня 2011 року №58/23/35578572.

За результатами проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 96064 грн. та підтверджено відображене ТОВ «Промінь Галиччина» у декларації за січень 2011 року відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту в сумі 23316 грн.

На підставі акта перевірки, 29 березня 2011 року ДПІ у Чемеровецькому районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000192301 щодо зменшення ТОВ «Промінь Галиччина» відємного значення суми ПДВ у розмірі 96064 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 24016 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням позивач оскаржив його в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Промінь Галиччина» в порушення вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» документально не підтвердив наявність підстав для зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість в результаті чого всупереч ст. 203 ЦК України договір укладений між ТОВ «Промінь-Галиччина» та ТОВ «Торговий дім «Агро імпорт ЛТД» не спричинив реального настання наслідків.

Колегія суддів не може погодитися з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на таке.

Так, перевірка ТОВ «Промінь Галиччина» з питань достовірності нарахування відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість здійснювалась в березні 2011 року й охоплювала період з 01 січня 2011 року по 31 січня 2011 року та у висновках акту перевірки встановлення порушення позивачем п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, тобто дані спірні відносини виникли в січні 2011 року.

Натомість, судом першої інстанції в порушення норми матеріального права до правовідносин застосовано Закон України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, який відповідно до п. 2 розділу ХІХ Податкового кодексу України з 01 січня 2011 року втратив чинність.

З матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Промінь Галиччина» та ТОВ «Торговий дім «Агро імпорт ЛТД» було укладено договір купівлі-продажу оптової партії товару №04/19-01-11 від 19 січня 2011 року. На виконання умов договору TOB “Торговий дім “Агроімпорт ЛТД” було поставлено позивачу 192 тони аміачної селітри в біг-бегах по 1000 кг. Позивачем здійснив оплату за поставлений товар, в т.ч. ПДВ в ціні товару. Відповідно до п.3 вищезазначеного договору ціна товару складає 576384 грн. в тому числі ПДВ в сумі 96064 грн.

Згідно п. 2 договору ціна визначена на умовах поставки Інкотермс 2000 СРТ залізнична станція Кам`янець-Подільський. Умови поставки: відвантаження продукції Продавцем або за його рахунок відправником/виробником залізничним транспортом згідно реквізитів отриманих від Покупця.

Дані операції відображені в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують відповідні видаткові накладні та податкові накладні. Всі первинні документи по даній господарській операції були надані ДПІ у Чемеровецькому районі та досліджені ним під час перевірки, про що є посилання у акті.

Крім того, для перевірки позивачем було надано накладні на перевезення залізницею вищевказаного вантажу за формою УЗ 22, проте суд першої інстанції при їх дослідженні у судовому засіданні дійшов висновку про безтоварність операції, оскільки відправник селітри не є продавцем за договором, а відтак поставка товару продавцем не відбулась.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Як вбачається із вищезазначеного договору поставки, власником товару являється TOВ “Торговий дім “Агроімпорт”. Проте, зазначений контрагент позивача не являється фірмою виробником товару.

В матеріалах справи наявний лист директора ТОВ “Торговий дім “Агроімпорт ЛТД” у якому зазначено, про те, що аміачна селітра була закуплена ТОВ “Торговий дім “Агроімпорт ЛТД” на ВАТ “Рівне АЗОТ” на умовах поставки СРТ ст. Деражня згідно Інкотермс-2000, доставку залізничним транспортом оплачено заводом виробником, що передбачено договором поставки.

Із залізничних накладних вбачається, що товар був відвантажений виробником - ВАТ “Рівнеазот”. Зазначені накладні є супровідними документами для залізничного транспортування та не містять відомості про продавця товару. Таким чином з огляду на те, що зазначені документи оформлюються відправником товару та перевізником, цілком логічно, що TOB “Торговий дім Агроімпорт ЛТД” не згадується в залізничних накладних. Даний факт не може підтверджувати чи спростовувати перехід права власності на товар, а підтверджує виключно транспортування залізничним транспортом зазначеного товару.

Також, відповідно до ст.6 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457, визначено хто є вантажовідправник та вантажоодержувач. Вантажовідправник (відправник і вантажовласник) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення. Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж. Дане свідчить про те, що відправник товару не обов'язково має бути власник продукції. В даному випадку продавець є власником, а відправником є сам виробник товару.

Даний товар був поставлений на залізничну станцію, звідки позивач власним автотранспортом здійснював його доставку вже на власні склади. На підтвердження даного факту в матеріалах справи наявні подорожні листи вантажних автомобілів позивача, які здійснювали зазначені перевезення.

Враховуючи вищевикладене, висновки суду першої інстанції про те, що укладений між ТОВ «Промінь Галиччина» та ТОВ «Торговий дім «Агро імпорт ЛТД» договір не спричинив реального настання наслідків всупереч ст. 203 ЦК України на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки сума штрафних (фінансових) санкцій, яка визначена в оскарженому податковому повідомленні-рішенні застосована до ТОВ «Промінь Галиччина» саме за порушення ним п. 198.1 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України і не є предметом розгляду у даній справі.

В свою чергу, відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п. 198.6 ст. 198 цього ж Кодексу не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Отже, нормами Податкового кодексу України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Так, оформлені податкові накладні по взаємовідносинах між ТОВ «Промінь Галиччина» та TOB “Торговий дім “Агроімпорт ЛТД” відповідають законодавству і ДПІ у Чемеровецькому районі під сумнів не ставиться, а отже у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкового повідомлення-рішення про нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій.

Згідно із ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З урахуванням вищевикладених норм діючого законодавства та встановлених обставин даної справи, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які в свою чергу є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а відтак є такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки рішення суду, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтвердженні витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь Галиччина" задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року, - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Чемеровецькому районі Хмельницької області №0000192301 від 29 березня 2011 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промінь Галиччина» 5,10 грн. у відшкодування понесених ним судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "25" жовтня 2011 р. .

Головуючий <Список >Матохнюк Д.Б.

Судді< Список >Мельник-Томенко Ж. М.

< Список >Залімський І. Г.

< Список >

< Список >