Ухвала суду № 18958819, 31.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5313/11

Головуючий у 1-й інстанції: Касап В.М.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Голоти Л.О., Совгири Д.І. <Довідник >

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини А 0598 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом військового прокурора Хмельницького гарнізону в інтересах ОСОБА_2 до військової частини А 0598 про стягнення відшкодування витрат на відрядження, -

В С Т А Н О В И В :

Військовий прокурор Хмельницького гарнізону в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А0598 про стягнення відшкодування витрат на відрядження в сумі 204,85 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. В якості обґрунтування апеляційної скарги посилається на відсутність коштів для відшкодування працівнику витрат на відрядження.

У судове засідання, призначене на 27.10.2011 року, належним чином повідомленні представники сторін не зявились.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. При цьому, рішення у цій справі ухвалено судом 31.10.2011 року.

Враховуючи, що явка сторін не визнавалась судом обовязковою, а в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, апеляційним адміністративним судом встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині А0598. Відповідно до довідки військової частини А0598 від 28.01.2011 року № 20 заборгованість відповідача по виплаті відшкодування витрат на відрядження перед військовослужбовцем становить 204,85 грн. У добровільному порядку відповідач вказану суму не виплатив.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, апелянт посилається на те, що військова частина А0598 знаходиться на фінансовому забезпеченні в Головному фінансово-економічному управлінні Збройних Сил України, тобто грошове забезпечення та усі інші виплати військовослужбовцям військової частини А 0598 здійснюються за рахунок тих коштів, які надходять від зазначеного органу. Однак, всупереч існуючим потребам за видатками військова частина А 0598 в повному обсязі профінансована не була. У зв'язку з відсутністю коштів апелянт просить скасувати постанову суду та відмовити в задоволенні позову.

Проте, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх достовірність наданими у справу доказами, та застосування судом першої інстанції чинного законодавства до спірних правовідносин, колегія суддів критично ставиться до доводів апеляційної скарги відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч. 6 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням у інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи відомості, надані сторонами у справі, ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині А 0598 та виконував свої службові обовязки повязані з відрядженням до інших населених пунктів, отже має право на таке відшкодування в порядку та розмірі, передбаченому законодавством.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 р. № 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження в межах України і за кордон підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності оригіналів підтвердних документів відшкодовуються витрати: на проїзд (включаючи перевезення багажу) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження; на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у готелях (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків норм добових витрат для країни, куди відряджається працівник, визначених у додатку до цієї постанови, за всі дні проживання; на бронювання місць у готелях у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу; на користування постільними речами в поїздах; на комісійні у разі обміну валюти.

Відповідачем наявність заборгованості по відшкодуванню витрат на відрядження не заперечується, про що ним видана довідка.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з військової частини А 0598 грошової компенсації витрат на відрядження. Твердження відповідача про відсутність коштів для відшкодування витрат на відрядження не звільняє від обовязку останнього виконати свої зобовязання.

Колегія суддів бере до уваги те, що в розумінні ст. 202 КАС України відсутність бюджетного фінансування не може слугувати підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому суд апеляційної інстанції зважає на те, що обставини справи судом першої інстанції встановлені правильно, а висновки суду за наслідками розгляду справи відповідають чинному законодавству, що регулює спірні правовідносини, та підтверджуються відповідними доказами.

Відповідно до ч. 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а відтак постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу військової частини А 0598 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий /підпис/ Курко О. П.

Судді/підпис/ Голота Л. О.

/підпис/ Совгира Д. І.

З оригіналом згідно:

секретар