Постанова № 18958513, 05.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/1684/11

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Смілянця Е. С.

суддів:Сторчака В.Ю., Драчук Т.О. <Довідник >

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

апелянта - Каспрук Ю.М.

позивача - ОСОБА_7, Готи Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання" до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Жмеринської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000121600/0 від 25.03.11 р., яким позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 27 606 грн., у т.ч. 22084,80 грн. - основний платіж, 5 521,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи вказане рішення протиправним, ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” звернулось до суду першої інстанції із зазначеним позовом.

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 20.05.2011 року вказаний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у звязку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Зокрема апелянт наголошував на тому, що подання ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” податкової накладної, відомості якої не підтверджені первинними документами, не може бути підставою для одержання податкової вигоди.

Таким чином, на думку апелянта, підприємством порушено ст.228 ЦК України, оскільки укладена угода ТОВ Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” з ТОВ «Фірма торговий дім» не спрямована на реальне настання правових наслідків, а направлена на здійснення операцій повязаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань та на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, окремо звернувши увагу суду, що угода позивача із контрагентом не створює юридичних наслідків, а відтак здійснюється донарахування податку на додану вартість за операцією, яка проведена на підставі нікчемного правочину.

Представники позивача у судовому засіданні проти доводів апелянта заперечили водночас стверджуючи про їх безпідставність та правомірність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, у звязку з чим просили у задоволенні апеляційної скарги Жмеринської ОДПІ відмовити, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2011 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання”є юридичною особою, що зареєстровано Жмеринською міською радою від 18.09.2000 року. Перебуває на загальній системі оподаткування та є платником ПДВ (а.с.22).

На підставі наказу на перевірку від 15.02.11 р. №82, протягом часу з 23.02.11 р. по 24.02.11 р. Жмеринською ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ТОВ “Фірма теплий дім”, яким сформовано податковий кредит за період з 01.08.10 р. до 31.08.10 р.

За результатами перевірки складено Акт №65/15-31163770 від 02.03.11 р., в якому зафіксовано порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, як вбачається з акта перевірки, позивачем в порушення п/п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по придбаним товарам, використання яких в межах господарської діяльності платника податку за даними бухгалтерського та податкового обліку не підтверджено, чим збільшено податковий кредит з податку на додану вартість за серпень 2010 року на суму 22 084,80 грн.

Як встановлено з пояснень представника апелянта та акту перевірки, підставою для визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням слугував той факт, що укладена між позивачем та контрагентом ТОВ “Фірма торговий дім” угода не спрямована на реальне настання правових наслідків, а направлена на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди з контрагентом-посередником, який не виконував своїх податкових зобовязань на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вимоги третім особам.

Таким чином, у результаті порушення контрагентом своїх податкових зобовязань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад суспільства), угода укладена ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” на придбання продукції має протиправний характер, є недійсною а тому не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

На підставі зазначеного вище акту, Жмеринською ОДПІ прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення №0000121600/0 від 25.03.11 р. згідно якого позивачу нарахована сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 27 606 грн., у т.ч. 22084,80 грн. - основний платіж, 5 521,20 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваної постанови та задовольняючи позов, виходив з того, що правочин укладений між позивачем та ТОВ “Фірма теплий дім” відповідає положенням норм чинного законодавства України, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ “Фірма теплий дім”, підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Проте до зазначених висновків суду першої інстанції, колегія суддів ставиться критично, з огляду на наступне.

Між ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” (покупцем) та продавцем ТОВ “Фірма теплий дім”(продавцем) було укладено договір постачання товарів вишні від 30.07.10 р. в кількості 20 640 кг. на загальну суму 132508, 80 грн., (з яких 22 084,80 грн. ПДВ) (а.с.20).

Вишню позивач придбавав для використання у власній господарській діяльності з метою переробки та подальшого збуту.

Як встановлено з матеріалів справи, позивач отримав виписані контрагентом (ТОВ “Фірма теплий дім”) видаткову накладну та податкову накладну на суму 132 508,80 грн. (а.с.23-24).

В якості гарантії належного виконання умов зазначеного договору поставки №1-06/10, між фізичною особою ОСОБА_7 (кредитор), який являється директором ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” із контрагентом ТОВ “Фірма теплий дім” (позичальник) було укладено договір безвідсоткової цільової позики від 09.08.10 р. на суму 132 508,80 грн. (а.с.19). Згідно копії квитанції до прибуткового касового ордеру позичальник одержав від кредитора кошти в зазначеній сумі (а.с.21) для закупівлі вишні.

В подальшому ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” до складу податкового кредиту по торговій операції з контрагентом ТОВ “Фірма теплий дім” включено суму податку на додану вартість у розмірі 22 084,80 грн. за серпень 2010 року на підставі видаткової накладної від 11.08.10 р. №4339 та податкової накладної від 11.08.10 р. №4339.

Згідно з договором поставки №1-06/10 від 21.06.10 р., ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання”(продавець) зобовязувався поставити ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод”(покупець) сік спиртований вишневий 25% в кількості 14000 л. на загальну суму 361 200,00 грн.

Суд першої інстанції також зауважує, що по даній господарській операції ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” сплачено ПДВ, про що свідчить отримана товариством податкова накладна від ЗАТ “Львівський лікеро-горілчаний завод” на суму 364 032,84 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, товаро-транспортні накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Взаємовідносини апелянта з постачальниками та включення сум за операціями до складу податкового кредиту та валових витрат підприємства відбувалося до набрання чинності Податковим кодексом України, а тому до цих правовідносин застосовуються норми чинних на той час законодавчих актів Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість".

Пунктом 5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Колегія суддів не заперечує наявність у товариства первинних документів, а саме видаткових та податкових накладних, та документів про оплату: договору безвідсоткової цільової позики, квитанції до прибуткового касового ордеру №1112, тощо.

Разом з тим, відповідно до статті 70 КАС України "Належність та допустимість доказів" належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

З огляду на зазначене, надані зазначені апелянтом документи не можуть слугувати підтвердженням отримання цих товарів позивачем саме від контрагента - ТОВ “Фірма теплий дім”, оскільки вони підтверджують саме факт продажу товарів і повинні досліджуватися при визначенні валових доходів підприємств та не можуть бути доказами формування валових витрат та податкового кредиту, правомірність віднесення до складу якого операцій з контрагентами ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” є предметом дослідження в даній справі.

Предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та віднесення сум до складу валових витрат.

Колегія суддів зауважує, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

Колегія суддів звертає увагу також на те, що згідно з п. 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704) визначено, що первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом та відомствами України.

Необхідність застосування товарно-транспортних накладних, дорожніх листів і відповідність вантажів, що перевозяться, товарно-транспортним документам передбачено: ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", ст.57 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 21 ст.11 Закону України "Про міліцію", ст. 1 Наказу Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" від 14.10.1997 р. за №363 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.98 р. за № 128/2568; Наказом Міністерства статистики, Міністерства транспорту України "Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля" від 29 грудня 1995 року № 488/346.

Таким чином, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суд апеляційної інстанції дав належну оцінку доводам податкового органу щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки така може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

Зокрема матеріали справи не містять жодних документів по яких можна було б прослідкувати рух придбаного товару, а саме актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування та зберігання придбаної продукції, сертифікатів якості, тобто документів які б підтверджували отримання позивачем продукції (вишні) або транспортування саме від ТОВ “Фірма теплий дім”.

Колегія суддів не бере до уваги посилання суду першої інстанції на документи, які стосуються взаємовідносин ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” та ЗАТ «Львівський-горілчаний завод», а саме договір-поставки №1-06/10, товаро-транспортну накладну №2 від 12.08.2010 року, купажний лист тощо, оскільки сам факт переробки вишні не є беззаперечним доказом того, що її придбання здійснювалось саме у ТОВ “Фірма теплий дім”.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не дав належної оцінки факту того, що податкова накладна №4339 від 11.08.2010 року не містить прізвища особи, яка її склала, що у свою чергу унеможливлює встановити повноваження особи, яка підписала вказану накладну.

Крім того як досліджено з матеріалів справи, квитанція до прибуткового касового ордеру №1112 від 09.08.2010 року, що видана фізичній особі ОСОБА_7 та яка, на думку суду першої інстанції, слугує належним доказом правомірності формування позивачем податкового кредиту, не містить реквізитів договору.

Відтак, зазначений документ не можна вважати беззаперечним доказом, який би посвідчував факт надання ФОП ОСОБА_7 позики ТОВ “Фірма теплий дім” за договором безвідсоткової цільової позики від 09.08.2010 року.

Згідно з пунктом 4 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Кодексом адміністративного судочинства України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

З матеріалів справи зясовано, що укладений позивачем правочин з ТОВ “Фірма теплий дім” не обумовлений наявністю обєктивно існуючої потреби в організації господарської діяльності, а саме продукція, придбана ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” документально оформлена без фактичного руху товарів; контрагент позивача - ТОВ “Фірма теплий дім” здійснює фінансово-господарську діяльність жодним чином не повязану з постачанням вишні, оскільки працюють у зовсім іншому сегменті ринку, а саме здійснює оптову торгівлю будівельними матеріалами.

Відтак, колегія суддів ставиться критично до висновків суду першої інстанції стосовно дійсності поставок товару, оскільки матеріали справи свідчать про фіктивність укладеної ТОВ “Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання” угоди з метою формування штучного податкового кредиту.

За вказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що зазначена операція дозволила безпідставно набути право на податкову вигоду в частині формування податкового кредиту.

Окреслюючи наведене, колегія суддів вважає, що підприємством перераховувались кошти та документально оформлялись операції отримання та передачі продукції без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Згідно статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Згідно зі статтею 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для скасування постанови та ухвалення нового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.05.2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання" до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення, - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Жмеринський завод по виробництву товарів народного споживання" відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі "10" жовтня 2011 р. .

Головуючий <Список >Смілянець Е. С.

Судді< Список >Сторчак В. Ю.

< Список >Драчук Т. О.