Ухвала суду № 18958226, 23.02.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2011 р.Справа № 2-а-44339/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді: Курило Л.В.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2010 р. по справі№2-а-44339/09/2070

за позовом Комунального підприємства «Ритуал»Харківської міської ради

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство «Ритуал» Харківської міської ради (далі по тексту КП «Ритуал» ХМР), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова, в якому після уточнення позовних вимог просив суд скасувати повністю податкові повідомлення-рішення № 0000992303/0 від 13.07.09 (№ 0000992303/1 від 11.08.09, № 0000992303/2 від 21.09.09) та № 0001172303/0 від 11.08.09 (№ 0001172303/1 від 08.09.09).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки та прийняті на підставі них податкові повідомлення рішення не відповідають приписам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2010 року адміністративний позов КП «Ритуал» ХМР - позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000992303/0 від 13.07.09 (№ 0000992303/1 від 11.08.09, № 0000992303/2 від 21.09.09) та № 0001172303/0 від 11.08.09 (№0001172303/1 від 08.09.09).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи.

Позивач не скористався правом на подачу заперечень на апеляційну скаргу.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з"явилися, про дату, час та місце апеляційного перегляду справи повідомлені своєчасно та належним чином, про причини своєї неявки не повідомили. Позивач просив розгляд справи проводити без їх участі.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ч.1 ст. 197 КАС України, розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку КП «Ритуал» Харківської міської ради з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 по 31.12.08,за результатами якої складено акт № 1048/23-304/03354394 від 25.06.09 (а.с. 15-50, т. 1)

Відповідно до вказаноuj акту? перевіркою виявлено, зокрема, порушення пп. - 1.6 п.4.6 ст. 4, п.5.1, пп.5.2.1, п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 2008 рік в сумі 112,0 грн., за 4-ий квартал 2007 року - у сумі 2447,00 грн., за 1-ий квартал 2008 року у сумі 41286,00 грн., за 2-ий квартал 2008 року - у сумі 21164,00 грн., за 3-ий квартал 2008 року у сумі 1632,00 грн., за 4-ий квартал 2008 року у сумі 10765,00 грн. (а.с. 49-50, т. 1)

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000992303/0 від 13.07.09, відповідно до якого позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 113771,0 грн., з яких за основним платежем - 77406,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 36365,0 грн. (а.с. 51,т. 1)

Позивачем було оскаржено вказане податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку, шляхом подання адміністративної скарги до ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова. (а.с. 53-142, т. 1),

Скарга позивача ДПІ в Жовтневому районі м. Харкова була залишена без задоволення у зв'язку з чим ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення від 11.08.2009р. № 0000992303/1 (а.с. 68, т. 1) з ідентичним первинному розміром донарахованих податкових зобов'язань.

Крім того, відповідачем під час розгляду скарги встановлено порушення донарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток, у зв'язку з чим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001172303/0 від 11.08.09, яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2338,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, (а.с. 70, т. 1)

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем до ДПА у Харківській області. Скарги позивача ДПА у Харківській області залишені без задоволення у зв'язку з чим ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийняті податкові повідомлення - рішення від 21.09.2009р. № 0000992303/2 та № 0001172303/1 від 08.09.09 з ідентичним первинному розміром донарахованих податкових зобов'язань.

В акті перевірки № 1048/23-304/03354394 від 25.06.09 відображені наступні порушення: заниження валового доходу на загальну суму 446,47 грн. за рахунок не віднесення до їх складу суми безповоротної фінансової допомоги - матеріальних цінностей, що надавались працівниками позивача для виробничої діяльності підприємства. Позивачем до складу валових витрат віднесено витрати у сумі 249801,00 грн. По придбанню матеріалів та товарів від ПНВП «Желдоравтоматика» та на підставі податкових накладних, що внесені в реєстр отриманих накладних та які видані ПНВП «Желдоравтоматика» та відображено у складі податкового кредиту за березень у розмірі 1037,48 грн. та квітень 2008 року суму ПДВ у розмірі 1028,20 грн., яке згідно 5 додатку «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту» до декларації по ПДВ за березень - квітень 2008 року не визначало суми податкового зобов'язання по операціям з позивачем. ПНВП «Желдоравтоматика» знаходиться на обліку ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та, враховуючи інформацію АІС «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів», відсутнє за юридичною адресою, податкові декларації з податку на прибуток за І - II кв. 2008 рік до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова не надавало, у звязку з чим відповідач дійшов висновку про нікчемність вказаної угоди. Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив також про нікчемність угоди, укладеної позивачем з ПП «Каф-Буд», у зв'язку з відсутністю у останнього трудових ресурсів та необхідних основних фондів. Також, як встановлено Контрольно-ревізійним управлінням Харківської області, під час проведення ревізії позивача (акт від 04.06.2009 року № 123-10-181) підприємством неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати по придбанню у КП «Харківкомуночиствод» послуг з водовідведення територій, тоді як вказані території згідно з актом узгодження фактичного користування земельною ділянкою від 03.07.08 не належать позивачу, як витрати, що не пов'язані з фінансово-осподарською діяльністю підприємства на загальну суму 1350,00 грн. Крім того в результаті невідповідності між фактично виконаними обсягами робіт та обсягами робіт вказаними в актах приймання-передачі, незастосування понижуючих коефіцієнтів при розрахунку загально виробничих витрат, завищення коефіцієнту, який враховує умови виробництва робіт до норм витрат праці робочих, не підтвердження використаних транспортних засобів та інш., що стало причиною безпідставного завищення обсягів робіт та як наслідок віднесення їх вартості до складу валових витрат як компенсації вартості товарів (робіт, послуг) на загальну суму 50177,00 грн. (а.с. 15-30, т. 1)

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що прийняті податкові повідомлення рішення суперечать нормам податкового законодавства та є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що для робіт по скошенню травостою та газонів на міських кладовищах КП «Ритуал» ХМР працівниками підприємства - завідувачами міських кладовищ №№ 8.14 та 17 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було безкоштовно надано мастило «Вамп Супер» 15W40, без якого не можливо здійснювати роботи ні газонокосаркою, ні кущорізом, у 2008 році вартістю 446.47 грн. Вказана сума не була відображена позивачем у складі інших доходів підприємства позивача.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає в себе у тому числі й у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді (пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність порушення позивачем пп. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В суді першої інстанції встановлено, що позивачем було укладено з ПНВП «Желдоравтоматика» договір купівлі-продажу від 03.01.06, предметом якого була ритуальна атрибутика, матеріали для виробництва ритуальної атрибутики. Відповідно до копій видаткових накладних позивачем придбавалися у ПНВП «Желдоравтоматика» похоронні набори, ручки до трун, стрічки шовкові, лапники соснові, покривала, закрутки до трун, бахрома, таблички до урн, тканина рушникова, шовк, велюр, бязь хустки носові, хустки головні, кружево, проволока, фарба для паперу та ін. Вартість вказаних товарів була в повному обсязі сплачена позивачем ПНВП «Желдоравтоматика», що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача.

Позивачем надано до суду першої інстанції копії карток складського обліку матеріалів, що підтверджують фактичне оприбуткування придбаних у ПНВП «Желдоравтоматика» товарів.

Крім того, позивачем було надано до суду копії з журналів відпуску зі складу продукції, що підтверджує фактичне використання придбаних товарів у безпосередній господарський діяльності позивача.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано вказує на помилковість висновку відповідача щодо відсутності у КП «Ритуал» ХМР об'єктів, які підпадають під визначення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за результатами правочину, укладеного з ПНВП «Желдоравтоматика».

Крім того, висновок відповідача щодо нікчемності угоди, укладеного позивачем з ПНВП «Желдоравтоматика», ґрунтується лише на не наданні ПНВП «Желдоравтоматика» до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова декларацій з податку на прибуток за 1 та 2 квартали 2008 року, про що зазначено в акті перевірки № 1048/23-304/03354394 від 25.06.09.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч. 1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінального переслідуваного.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності КП «Ритуал» ХМР або ПНВП «Желдоравтоматика» чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не наводив. Крім того, ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження в справі відповідач був зобов'язаний подати до суду докази на підтвердження своїх заперечень, зокрема, постанови про порушення кримінальної справи, але про наявність таких даних перед судом не зазначив, відповідних доказів не надав, хоча в разі їх наявності повинен був це зробити в силу вимог ч.4. ст. 71 КАС України., тому при вирішенні справи суд першої інстанції правомірно виходив з того, що таке рішення відсутнє.

Лише факт неподання контрагентом за договором податкової звітності не має своїм наслідком нікчемності укладених цим суб'єктом господарювання правочинів і не може слугувати розумно достатнім доказом наявності у такого суб'єкта господарювання мети на порушення інтересів держави у сфері оподаткування. Доказів обізнаності позивача та ПНВП «Желдоравтоматика» з обставинами здійснення господарської діяльності один одного, наявності між ними налагоджених стабільних господарських зв'язків, відомостей про їх роботу в одному сегменті ринку відповідачем до суду не надано.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність має індивідуальний характер. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем було укладено з ПП «Каф-Буд» договір підряду від 01.10.07, відповідно до якого останній повинен був виконати за дорученням позивача роботи з ремонту в'їзду (асфальтобетонне покриття) до цеху по виробництву ритуальної атрибутики за адресою вул. Дмитрівська, 21, м. Харків. Обсяг робіт за вказаним договором визначався на підставі кошторису, який є невід'ємною частиною договору (п. 1.2), вартість робіт встановлювалася в розмірі 7852,80 грн. Позивачем було надано копію вказаного кошторису, якій складено за формою, встановлено ДБН, та в якому визначено перелік та зміст виконуваних за вказаним вище договором підряду робіт. За результатами виконаних робіт сторонами було підписано акт виконаних робіт, який долучено до матеріалів справи. Вартість робіт була в повному обсязі перерахована позивачем ПП «Каф-Буд», що підтверджувалося в судовому засіданні позивачем та не заперечувалося представником відповідача, а також знайшло своє відображення в акті перевірки.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених і нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті (пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що усі витрати позивача з придбання робіт по ремонту в'їзду (асфальтобетонне покриття) до цеху по виробництву ритуальної атрибутики були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені

відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 11 названого Закону встановлені правила ведення податкового обліку, відповідно до п. 11.2 якого датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робот (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем до складу валових витрат були включені витрати на підставі договору, акту виконаних робот та платіжних документів, які є первинними документами та мають всі необхідні обов'язкові реквізити, фіксують факти здійснення господарських операцій позивача та його контрагентів, а їх зміст відповідає приписам статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджується матеріалами справи.

Тому, доводи відповідача, що первинні документи позивача оформлені не у відповідності з нормами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є необґрунтованими.

Також відповідач не надав доказів того, що вказані первинні документи містять недостовірні відомості або визнані недійсними.

Висновок відповідача про нікчемність зазначеного вище договору підряду ґрунтується виключно на листі ДПА у Харківській області від 09.12.08.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору підряду від 01.10.07 взаємоузгоджених навмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад суспільства.

Таких доказів відповідачем не надано ні до суду першої інстанції на до суду апеляційної інстанції, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, фактичне виконання зазначеного вище договору підряду, укладеного між позивачем та ПП «Каф-Буд», було підтверджено в акті ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Ритуал» ХМР № 123-10-181 від 04.06.09, проведеної контрольно-ревізійним відділом в м. Харкові за період з 01.12.06 по 01.03.09.

Договір підряду від 01.10.07, укладений між позивачем та ПП «Каф- Буд» є двостороннім.

Ухилення однією із сторін двохстороннього договору від сплати податків за цим договором жодним чином не свідчить про порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (активні дії), оскільки об'єктивна сторона несплати до бюджету відповідного податку міститься не в діях, а в бездіяльності, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному між позивачем та ПП «Каф-Буд» договорі, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладеному між позивачем та ПП «Каф-Буд» договорі підряду, в розумінні ч. 1 ст. 215 ЦК України - зроблений відповідачем на підставі невірного тлумачення відповідачем змісту вказаної норми матеріального права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Поза увагою відповідача залишився той факт, що як ПП «Каф-Буд», так і позивач виконували умови вищевказаного договору підряду, чим і підтвердили факт його укладення.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те. що відповідачем в акті перевірки безпідставно зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат за операцією, що проведена на підставі правочину, укладеного з ПП «Каф-Буд».

Відповідно до акту ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Ритуал» ХМР № 123-10-181 від 04.06.09, проведеної Контрольно-ревізійним відділом в м. Харкові за період з 01.12.06 по 01.03.09. р. встановлено, що під час проведення ревізії КРВ в м. Харкові виявлено зайве витрачання позивачем коштів підприємства на оплату відшкодування ДКП «ХКОВ» прийому стічних вод на суму 1994,97 грн. у зв'язку з оплатою позивачем послуг за прийом стічних вод площі земельної ділянки по вул. Пушкінській, 104-6 в м. Харкові, яка надана у постійне користування Національній юридичній академії ім.Я. Мудрого, відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 03.07.08. За висновками ревізії КРВ в м. Харкові в наслідок зазначеного порушення позивачем було завищено собівартість реалізованої продукції за 2008 рік на 1350,0 грн., за 1 кв. 2009 року на 640,0 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено представником позивача, що позивачем заперечення на вказане вище у акті ревізії порушення до КРУ не направлялося.

Позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження правомірності здійснених витрат на оплату послуг за прийом стічних вод на земельній ділянці по вул. Пушкінській, 104-6 в м. Харкові в сумі 1350,0 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про правомірність встановленого відповідачем порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо віднесення до складу валових витрат 1350,00 грн. по придбанню у КП «Харківкомуночиствод» послуг з водовідведення територій.

Також, актом ревізії фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Ритуал» ХМР № 123-10-181 від 04.06.09, проведеної Контрольно-ревізійним відділом в м. Харкові за період з 01.12.06 по 01.03.09, встановлено, що під час ревізії було виявлено завищення вартості виконаних підрядних робіт контрагентами позивача внаслідок неправильного застосування останніми Державних будівельних норм та коефіцієнтів. Так, внаслідок вказаних вище неправомірних дій контрагентів позивача за договорами підрядів позивачу було завдано наступні збитки: ПП «Каф-Буд» - 3260,6 грн., ПП «Манаранга» - 5567,0 грн., ТОВ «Рем-Буд-Схід» - 1453,0 грн., ВТЦ «Будсервіс» ТОВ - 1937,0 грн.

В акті перевірки № 1048/23-304/03354394 від 25.06.09 з огляду на вказані вище порушення, встановлені ревізією КРВ в м. Харкові, відповідачем зроблено висновок про безпідставне віднесення позивачем обсягів робіт до валових витрат в розмірі 50177,0 грн., що призвело до порушення, на думку відповідача п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Аналізуючи встановлені ревізією завищення вартості виконаних підрядних робіт суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вказані порушення лише частково стосувалися завищення обсягів виконаних робіт, більшою мірою вказані порушення мали місце внаслідок неправильного застосування контрагентами позивача при складанні актів виконаних робіт та формуванні ціни Державних будівельних норм та коефіцієнтів. Крім того, зазначена відповідачем в акті перевірки сума завищення валових витрат не відповідає сумам, встановленим ревізією КРВ в м. Харкові. Також, в акті перевірки відповідачем взагалі не конкретизовано в наслідок яких невиконаних робіт та на підставі яких угод було завищено валові витрати позивачем.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що відповідачем в порушення вимог п.1.6, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за № 925/11205, не зазначено всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового законодавства, відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім зазначеного вище, судом першої інстанції у справі було призначено судову економічну експертизу, за висновками якої встановлено наступне, що при складанні «Декларацій з податку на прибуток підприємства» до складу валових витрат по рядку 04.1 позивачем у 1-3 кварталах 2008 року не включено до складу валових витрат, пов'язаних придбанням товарів (робіт, послуг) 303228,0 грн., а в 4 кварталі зайво віднесено до складу витрат 180228 грн.

Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем при проведенні перевірки не було враховано помилкове заниження позивачем в деклараціях з податку на прибуток валових витрат, які підтверджені належними первинними документами, що були надані на перевірку.

Висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем під час проведення перевірки вимоги пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є обґрунтованим, оскільки контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях .

Таким чином, всупереч чинному законодавству України при проведенні перевірки до розрахунку податкових зобов'язань позивачем відповідачем не враховано помилкове заниження КП «Ритуал» ХМР валових витрат в деклараціях з податку на прибуток.

У зв'язку з неврахуванням відповідачем під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень заниження позивачем валових витрат, суд зазначає, що відповідачем зроблено неправильний висновок про заниження позивачем податку на прибуток за І півріччя 2008 року, за 3 квартали 2008 року та за 2008 рік саме на суму 77406,0 грн.

Враховуючи завищення позивачем валових витрат та, разом з тим, не врахування відповідачем під час проведення перевірки заниження позивачем валових витрат, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про помилкове визначення відповідачем бази оподаткування і як наслідок - неправильне донарахування податку на прибуток підприємств.

Констатуючи помилкове нарахування податку на прибуток підприємств через порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосовно формування валових витрат як позивачем, так і податковим органом, не може скасувати рішення податкового органу в якійсь сумі, остільки ДПІ не встановила належним чином базу оподаткування.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції обґрунтовано скасував податкове повідомлення-рішення № 0000992303/0 від 13.07.09 (№ 0000992303/1 від 11.08.09, № 0000992303/2 від 21.09.09) в повному обсязі.

Стосовно правомірності винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0001172303/0 від 11.08.09 (№ 0001172303/1 від 08.09.09), яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку прибуток в розмірі 2338,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, колегія суддів зазначає наступне .

Згідно з п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тобто, вказана норма закону передбачає обмеження для визначення суми штрафних санкцій, зокрема встановлює максимальний (50 %) та мінімальний (10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) розмір штрафу, який може бути накладено на платника податків при донарахуванні сукупної суми податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 року № 110 затверджено Інструкцію про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами ДПС. Пунктом 6.1.3 даної Інструкції врегульовано механізм обрахування штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Абзац десятий підпункту 6.1.3 пункту 6 даної Інструкції вказує, що до сплати визначаються суми штрафних санкцій, що не перевищують максимальний розмір, визначений цим пунктом, тобто 50%.

Оскільки в податковому повідомленні-рішенні № 0000992303/0 від 13.07.09 (№ 0000992303/1 від 11.08.09, № 0000992303/2 від 21.09.09) визначена сума донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 77406,0 грн., тому збільшення штрафних (фінансових) санкцій на 2338,0 грн., тобто застосування до позивача штрафних санкцій в максимальному розмірі з посиланням на методологічну помилку є безпідставним.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 0001172303/0 від 11.08.09 (№ 0001172303/1 від 08.09.09), яким позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 2338,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями..

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідач, заперечуючи проти позову, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надав беззаперечних доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 03.09.2010 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.09.2010 р. по справі№2-а-44339/09/2070 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддяКурило Л.В.

Судді Рєзнікова С.С. Калиновський В.А.