Ухвала суду № 18958219, 07.06.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2011 р.Справа № 2а-13556/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючого судді - Курило Л.В.

суддів: Резнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю

секретарясудового засідання Верман А.М., Подобайло А.В.

представника позивача Ус Д.О.,Герасименко Г.М.

представника відповідача Гвоздецького М.П., Кізілова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого Автотранспортного підприємства по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 р. по справі№2-а-13556/10/2070

за позовом Державного спеціалізованого Автотранспортного підприємства по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання незаконними дій, скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне спеціалізоване Автотранспортне підприємство по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України (далі ДСАППНВ ІСМА НАН України), звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова (далі ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова), в якому просив

- визнати незаконними дії відповідача, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова по складанню акту № 2139/182/25467070 від 12.05.2010р. та винесенню податкових рішень-повідомлень №000027182/0 від 26.05.2010р., №0000271820/1 від 14.06.2010р., № 0000271820/2 від 16.07.2010р., № 0000271820/3 від 04.10.2010р., №000028182/0 від 26.05.2010р., № 0000281820/1 від 14.06.2010р., №0000281820/2 від 16.07.2010р., №0000281820/3 від 04.10.2010р.;

- скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №000027182/0 від 26.05.2010р., №0000271820/1 від 14.06.2010р., № 0000271820/2 від 16.07.2010р.. № 0000271820/3 від 04.10.2010р., №000028182/0 від 26.05.2010р., № 0000281820/1 від 14.06.2010р„ №0000281820/2 від 16.07.2010р„ №0000281820/3 від 04.10.2010р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 12.05.2010р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку ДСАППНВ ІСМА НАН України щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «ПБК «Вертикаль» за період з 01.07.2008 року по 30.11.2008 року. За результатами перевірки складено акт № 2139/182/25467070 від 12.05.2010р. та встановлено завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ПБК «Вертикаль» по виконанню договору підряду від 01.11.2007 року № 1101.

26.05.2010 року податковим органом прийнято у відношенні ДСАППНВ ІСМА НАН України податкове повідомлення-рішення № 000027182/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 41652,00 грн., у тому числі за основним платежем 27768,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12884,00 грн. та № 000028182/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 52065,00 грн., у тому числі за основним платежем 34710,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17355,00 грн.

Позивач зазначив, що на момент укладання і виконання договорів ТОВ «ПБК Вертикаль» маючи правоздатність та дієздатність юридичної особи, фактично виконав укладені з позивачем договори, а тому валові витрати обігу та виробництва і податковий кредит з ПДВ в межах таких договорів сформовані ДСАППНВ ІСМА НАН України згідно законом. Вказані податкові повідомлення-рішення прийнято без урахування приписів податкового законодавства України, а тому є незаконними та необґрунтованими.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 р. адміністративний позов Державного спеціалізованого Автотранспортного підприємства по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України залишено без задоволення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року внесені виправлення до мотивувальної частини постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 року, виклавши текст в новій редакції.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм процесуального права, а саме: ст. 11 КАС України, неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача, заперечуючи проти апеляційної скарги, наполягав на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив у задоволенні апеляційної скарги позивача відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 12.05.2010 р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено невиїзну документальну перевірку Державного спеціалізованого Автотранспортного підприємства по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Вертикаль» за період з 01.07.2008 року по 30.11.2008 року, за результатами якої складено акт № 239/182/25467070 від 12.05.2010р. (а. с. 7-16).

Згідно зазначеного акту, перевіркою встановлено порушення ДСАППНВ ІСМА НАН України п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого донараховано податок на прибуток за період з 01.07.2008 р. по 30.11.2008 р. всього на суму 34710,00 грн., п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період, що перевірявся на загальну суму 27768,00 грн. (а. с. 15-16).

26.05.2010 року податковим органом прийнято у відношенні ДСАППНВ ІСМА НАН України податкове повідомлення-рішення № 000027182/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 41652,00 грн., у тому числі за основним платежем 27768,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 12884,00 грн. та №000028182/0, яким позивачу донараховано податкове зобовязання за платежем податок на прибуток у розмірі 52065,00 грн., у тому числі за основним платежем 34710,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 17355,00 грн. (а. с. 17, 18).

За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, скарга позивача залишена без задоволення, а податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0000271820/1 від 14.06.2010р., № 0000271820/2 від 16.07.2010р., №0000271820/3 від 04.10.2010р. та № 0000281820/1 від 14.06.2010р., №0000281820/2 від 16.07.2010р., №0000281820/3 від 04.10.2010р. (а. с. 19-24, 25-37).

Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження законності укладеної угоди з ТОВ «ПБК «Вертикать», а тому висновки податкового органу про необґрунтованість віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 27768,00 грн., сплачених у складі оплати ТОВ «ПБК «Вертикаль» і заниження податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 34710,00 грн., а також прийняття податковим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірними. Крім того, дії ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова щодо проведення перевірки грунтуються на вимогах законодавства і не виходять за межі компетенції податкового органу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи з наступне.

Контроль за правильністю обчислення господарюючими суб'єктами, що мають статус платників податків, розміру податкових зобов'язань покладений на органи державної податкової служби України, що передбачено ст. 20 Закону України "Про систему оподаткування", ст. 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та ст. 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Відповідно до змісту ст.ст.8-11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", означений контроль здійснюється шляхом реалізації органами державної податкової служби України права на проведення документальних невиїзних перевірок (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Підстав для проведення документальних невиїзних перевірок нормами чинного законодавства України не встановлено, що означає наявність у податкових органів повноважень визначати необхідність проведення таких перевірок на власний розсуд.

Пунктом 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України 10.08.2005р. №327, (далі за текстом -Порядок) передбачено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Таким чином, результати проведеної відповідачем у спірних правовідносинах документальної невиїзної перевірки були оформлені саме актом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання незаконними дій відповідача по проведенню спірної перевірки.

Крім того, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що винесення за результатами розгляду матеріалів проведених перевірок податкових повідомлень-рішень віднесено законодавцем до компетенції органів державної податкової служби України згідно з ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", ст.ст. 2 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Інструкцією про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби затвердженої наказом ДПА України від Ї7.03.2001р. №110, (далі за текстом Інструкція), Порядком направлення органами податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 р. №253, (далі за текстом - Порядок).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії по проведенню спірної перевірки, і дії по винесенню спірних податкових повідомлень -рішень були вчинені відповідачем в межах компетенції ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, як органу державної податкової служби України, а тому відсутні підстави для визнання таких дій незаконними.

Щодо вимог про скасування податкових повідомлень рішень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до акту перевірки № 239/182/25467070 від 12.05.2010р. встановлено, що за період з 01.07.2008 року по 30.11.2008 року ДСАППНВ ІСМА НАН України мало взаємовідносини з ТОВ «ПБК «Вертикаль» згідно договору № 1101 від 01.11.2007 року на виконання робіт по сортуванню, перезатарюванню, навантажуванню і розвантажуванню, переупакуванню відходів. Проте, ТОВ «ПБК «Вертикаль» не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено вимогами п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у товариства відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст.ст. 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», дані наведені у деклараціях товариства за перевіряємий період не є дійсними, також відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, податковим органом зроблено висновок, що правочини, вчинені та такі що виконувалися протягом перевіряємого періоду між ТОВ «ПБК «Вертикаль» та ДСАППНВ ІСМА НАН України не спричиняли реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними (а. с. 7-16).

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податкок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України " Про податок на додану вартість " передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України " Про податок на додану вартість ", поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі.

Поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Як свідчать письмові докази, 01.11.2007р. між позивачем, Державним спеціалізованим Автотранспортним підприємством по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України (Замовник) та ТОВ "ПБК "Вертикаль" (Виконавець) укладено договір №1101, предметом якого є виконання робіт з завантаження, розвантаження, сортування, перезатарювання відходів, в тому числі хімматеріалів, фармпрепаратів та інше (а. с. 45).

Проте, акти приймання-передачі послуг та податкові накладні, надані позивачем, носять загальний характер, що не дозволяє визначити зміст та обсяг господарської операції, на підтвердження якої ці акти та податкові накладні були складені. А відтак, ці акти та податкові накладні не можуть підтверджувати факту отримання позивачем послуг, вартість яких була включена до складу валових витрат обігу та виробництва, позаяк не можуть доводити наміру осіб на реальне настання обумовлених правочином наслідків (а. с. 46-66).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, які у спірних правовідносинах були складені з посиланням на вказаний договір, не узгоджуються з вимогами п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", відповідно до якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія судів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для віднесення на розрахунки з державою по ПДВ документів, складених за договором, який не відповідає вимогам ст.203 ЦК України, зокрема, ч.5 цієї статті, згідно з якою правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Частиною 2 ст.215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій позивачем не надано належних та допустимих доказів наявності обєктивної потреби в отриманні результатів робіт за договором від 01.11.2007р. №1101 для організації власної господарської діяльності, доказів фактичного виконання робіт по вказаному договору саме ТОВ "ПБК "Вертикаль", а також використання цих робіт в межах господарської діяльності позивачем.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про нікчемність зазначеного правочину, бо за вказаним правочином позивач, без оформлення належним чином складених первинних документів, отримав податкову вигоду у вигляді збільшення розміру валових витрат обігу та виробництва та розміру податкового кредиту з ПДВ.

Враховуючи, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, то складені в межах такого правочину первинні документи не мають юридичної сили та доказовості внаслідок дефекту їх походження.

За таких обставин, правомірним є висновок суду першої інстанції про визнання висновку податкового органу щодо порушення позивачем вимог п.п.7.4.1 п.7.4 та п.п.7.4.4 п 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" обгрунтованим.

Крім того, судом першої інстанції правомірно враховано, що первинні документи, які не відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів заїни від 24.05.1995 р. №88, не мають юридичної сили та не можуть бути належними доказами внаслідок дефекту їх походження.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок, щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, виконав вимоги ч. 2 ст. 71 КАС України, натомість, позивач не надав належні докази на підтвердження законності і правомірності його вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 16.11.2010р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, ч. 1 ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ч. 1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуДержавного спеціалізованого Автотранспортного підприємства по перевезенню небезпечних вантажів Інституту сцинтиляційних матеріалів НАН України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2010 р. по справі№2-а-13556/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКурило Л.В.

Судді Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. Повний текст ухвали виготовлений 14.06.2011 р.